03 липня 2025 рокусправа № 380/4435/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 35, ЄДРПОУ 08571340) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Львівський державний університет безпеки життєдіяльності щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за період з « 26» липня 2024 року по « 30» серпня 2024 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби цивільного захисту;
- зобов'язати Львівський державний університет безпеки життєдіяльності здійснити виплату 40 510,01 грн грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за період з « 26» липня 2024 року по « 30» серпня 2024 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби цивільного захисту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка працювала у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності. При звільненні позивачу невиплачено грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за період з 26 липня 2024 року по 30 серпня 2024 року. Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 10 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Львівський державний університет безпеки життєдіяльності заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що у статті 129 пункту 10 Кодексу цивільного захисту України та пункту 160 «Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593, зазначено «Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які захворіли під час щорічної основної відпустки або щорічної додаткової відпустки, відповідна відпустка продовжується після одужання керівником, який її надавав, на кількість невикористаних днів відпустки». 9 листопада 2024 року позивач приступила до виконання службових обов'язків та набула права скористатись цією відпусткою, про що її було повідомлення. Зазначає, що звернень до відділу персоналу, щодо використання цієї відпустки, від позивача не надходило. Кодексом цивільного захисту України не передбачено механізму перенесення таких відпусток, тому при розрахунку компенсації за невикористання відпустки дана відпустка не враховувалась. Просить у задоволенні позову відмовити.
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходила службу цивільного захисту в Державній службі України з надзвичайних ситуацій, а саме у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності.
Наказом від 27.06.2024 № 184 к/п «Про кадрові питання» майору служби цивільного захисту ОСОБА_2 , старшому викладачу кафедри практичної психології та педагогіки факультету психології та соціального захисту надано: частину щорічної основної відпустки за 2023 рік, тривалістю 12 календарних днів, з 15 по 26 липня 2024 року, з виїздом до м. Краків (Республіка Польща); частину щорічної основної відпустки за 2024 рік, тривалістю 36 календарних днів (з них 35 календарних днів відпустки та 01 день на дорогу), з 27 липня до 31 серпня 2024 року, з виїздом до м. Хмільник, Вінницької області.
Наказом від 13.11.2024 № 366-НВ/90 «Про кадрові питання» майора служби цивільного захисту ОСОБА_3 , старшого викладача кафедри практичної психології та педагогіки факультету психології та соціального захисту вважати такою, яка перебувала на лікуванні, з 26 липня по 08 листопада 2024 року.
Наказом Львівського державного університету безпеки життєдіяльності від 06.12.2024 № 1340 - НК/90 (по особовому складу) майора служби цивільного захисту ОСОБА_3 старшого викладача кафедри практичної психології та педагогіки факультету психології та соціального захисту Львівського державного університету безпеки життєдіяльності звільнено із служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров'я) та вважається такою, яка здала справи і припинила виконання обов'язків за посадою, знята з усіх видів забезпечення та виключена з кадрів ДСНС 10 грудня 2024 року, виплачено надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50 відсотків (по день виключення зі списків особового складу включно); щомісячну премію у розмірі 290 відсотків з 01 грудня 2024 року та 10 грудня 2024 року (по день виключення зі списків особового складу включно); грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки; 21 календарний день відпустки за 2024 рік; одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років служби.
Позивач 24.01.2025 звернулась із заявою про здійснення перерахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні.
Львівський державний університет безпеки життєдіяльності листом від 5.02.2025 №9001-435/90161 повідомлено позивача, що розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Згідно з ч. 1 ст. 115 Кодексу цивільного захисту України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 129 Кодексу цивільного захисту України особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на такі види відпусток інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з п. 25 ст. 129 Кодексу цивільного захисту України у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.
Статтею 4 Закону України Про відпустки від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 80 Кодексу законів про працю України (КЗпП) та статті 11 Закону України «Про відпустки» передбачає, що щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Згідно з статті 83 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про відпустки» встановлюють у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.
Суд встановив, що наказом від 27.06.2024 № 184 к/п «Про кадрові питання» майору служби цивільного захисту БЕРЕЗЯК Ксенії Михайлівні, старшому викладачу кафедри практичної психології та педагогіки факультету психології та соціального захисту надано: частину щорічної основної відпустки за 2023 рік, тривалістю 12 календарних днів, з 15 по 26 липня 2024 року, з виїздом до м. Краків (Республіка Польща); частину щорічної основної відпустки за 2024 рік, тривалістю 36 календарних днів (з них 35 календарних днів відпустки та 01 день на дорогу), з 27 липня до 31 серпня 2024 року, з виїздом до м. Хмільник, Вінницької області.
Під час відпустки позивачка перебувала на лікуванні з 26.07.2024 по 08.11.2024, що підтверджується листами непрацездатності від 26.07.2024 № 13297909-2024852463-1, від 16.09.2024 № 13297909-2025648754-1, від 05.10.2024 № 13297909- 2026066535-1, від 26.07.2024 № 13297909-2024852463-1 від 08.08.2024 № 13297909-2024901029-1, від 16.08.2024 № 13297909- 2024921527-1, від 31.08.2024 № 13297909-2025281613-1, від 05.09.2024 № 13297909-2025379774-1, 23.10.2024 року № 13297909-2026546305-1, від 08.11.2024 № 13297909-2026973472-1.
Наказом від 13.11.2024 № 366-НВ/90 «Про кадрові питання» майора служби цивільного захисту ОСОБА_3 , старшого викладача кафедри практичної психології та педагогіки факультету психології та соціального захисту вважати такою, яка перебувала на лікуванні, з 26 липня по 08 листопада 2024 року.
Відповідач повідомив листом від 5.02.2025 №9001-435/90161, що розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі №300/598/20 у подібних правовідносинах.
Верховний Суд у справі №300/598/20 сформував наступні праві висновки:
«Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, визначені у ст. 129 КЦЗ України. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, можуть бути надані такі відпустки: щорічна основна відпустка; додаткова відпустка у зв'язку з навчанням; творча відпустка; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; соціальні відпустки: у зв'язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка для лікування у зв'язку з хворобою; відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення ч.ч.6, 9, 31 ст. 129 КЦЗ України.
Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що Кодексом цивільного захисту України не виключаються випадки, коли особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Таким чином, у наступному календарному році, особа рядового і начальницького складу служби цивільного захисту має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями КЦЗ України, Положення №593, Інструкції №475 та Інструкції №623 питання компенсації невикористаної частини відпустки особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за минулі роки, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з органів ДСНС України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.»
Крім того, варто зазначити, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин стосовно виплати особам рядового та начальницького складу цивільного захисту грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, в тому числі за минулі роки, мають застосовуватись норми КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Суд встановив, а відповідачем не заперечується, що позивачу при звільненні не виплачено грошової компенсації за невикористані дні.
Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині визнати невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за період з 26 липня 2024 року по 30 серпня 2024 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби цивільного захисту.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за період з 26 липня 2024 року по 30 серпня 2024 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби цивільного захисту.
Щодо позовної вимоги про визначення суми 40510,01 грн грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, то суд зазначає, що до дискреційних повноважень відповідача належить розрахунок сум грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки протягом спірного періоду. Таким чином, суд відмовляє в частині цієї позовної вимоги.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 35, ЄДРПОУ 08571340) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Львівський державний університет безпеки життєдіяльності щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за період з 26 липня 2024 року по 30 серпня 2024 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби цивільного захисту.
Зобов'язати Львівський державний університет безпеки життєдіяльності здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за період з 26 липня 2024 року по 30 серпня 2024 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби цивільного захисту.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 35, ЄДРПОУ 08571340) 1211 грн 20 коп сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович