02 липня 2025 рокусправа № 640/1251/22
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № 55033902 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 40077,87 грн. від 01.11.2017 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок вчинення виконавчих дій як державним виконавцем, так і приватним виконавцем з примусового виконання виконавчого листа № 369/5192/15ц виданого 03.10.2017 Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється одночасне примусове стягнення зі сплати виконавчого збору та винагороди приватного виконавця. Позивач вважає, що примусове стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця в межах виконання одного виконавчого документу не допускається.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що враховуючи відомості автоматизованої системи виконавчого провадження майнові зобов'язання у виконавчому провадженні № 55033902 складаються зі сплати виконавчого збору у розмірі 40077,87 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 457,92 грн., які боржником не сплачені. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановив наступне.
01.11.2017 державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 55033902 з примусового виконання виконавчого листа № 369/5192/15-ц виданого 03.10.2017 Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 400778,72 грн., у п.3 якої постановив стягнути з боржника заборгованість за виконавчим документом - 400778,72 грн., виконавчий збір у розмірі - 40077,87 грн., витрати виконавчого провадження у розмірі 457,92 грн.
20.06.2019 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону №1404-VIII.
20.08.2018 приватним виконавцем Корецькою І.П. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59850914 про виконання виконавчого листа № 369/5192/15ц виданого 03.10.2017 Шевченківським районним судом м. Києва, згідно п.3 якої постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 40077,87 грн.
Постановою від 27.05.2021 ВП № 59850914 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII у зв'язку з фактичним виконання рішення суду.
Не погодившись з рішенням про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною першою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Суд звертає увагу на те, що Закон України №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа. Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржника у випадку подальшого пред'явлення стягувачем виконавчого документа до виконання приватному виконавцю.
Так, у пункті 5 частини п'ятої 27 Закону №1404-VIII законодавець встановив, що виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.
Тлумачення цієї норми свідчать про те, що у випадку виконання рішення приватним виконавцем виконавчий збір не стягується, оскільки останній отримує основну винагороду.
Частина шоста статті 27 Закону №1404-VIII містить норму про те, що у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Аналіз вказаної норми свідчить, що законодавець врегулював відносини стосовно подальших пред'явлень виконавчого документа до виконання саме державному, а не приватному виконавцю, і мову веде про виконавчий збір, а не основну винагороду.
Натомість у частині восьмій цієї ж статті законодавець встановив, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
01.11.2017 державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 55033902, у п.3 якої постановив стягнути з боржника заборгованість за виконавчим документом - 400778,72 грн., виконавчий збір у розмірі - 40077,87 грн., витрати виконавчого провадження у розмірі 457,92 грн.
Окремо постанова про стягнення виконавчого збору у вказаному виконавчому провадженні не приймалась.
20.06.2019 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону №1404-VIII.
20.08.2018 приватним виконавцем Корецькою І.П. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59850914 про виконання виконавчого листа № 369/5192/15ц виданого 03.10.2017 Шевченківським районним судом м. Києва, згідно п.3 якої постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 40077,87 грн.
Постановою від 27.05.2021 ВП № 59850914 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII у зв'язку з фактичним виконання рішення суду.
Розв'язання питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа було предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19.
У цьому судовому рішенні Верховний Суд вказав, що Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред'явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.
Натомість з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.
Водночас, частиною восьмою статті 27 №1404-VIII встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Вказана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв'язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.
За правилами частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
На основі цього Верховний Суд вказав, що для розв'язання цієї проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII.
Застосування частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин дало Верховному Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 підстави зробити такий висновок, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.
Застосування аналогії закону дозволило Верховному Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору. Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону №1404-VIII, так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.
Відтак, вимоги відповідача щодо сплати виконавчого збору є безпідставним, та призводить до подвійної сплати позивачем як виконавчого збору, так і винагороди приватного виконавця за виконання одного й того ж виконавчого документа, що є неприпустимим.
З огляду на зазначене, постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № 55033902 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 40077,87 грн. від 01.11.2017 р. належить визнати протиправною та скасувати.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № 55033902 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 40077,87 грн. від 01.11.2017 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 3496759, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.07.2025.
СуддяКрутько Олена Василівна