02 липня 2025 рокусправа № 380/3938/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_2
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000,00 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні з 09 вересня 2024 року до 16 жовтня 2024 року, з 21 жовтня 2024 року до 28 жовтня 2024 року, а також з 30 жовтня 2024 року до 29 листопада 2024 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період перебування на стаціонарному лікуванні з 09 вересня 2024 року до 16 жовтня 2024 року, з 21 жовтня 2024 року до 28 жовтня 2024 року, а також з 30 жовтня 2024 року до 29 листопада 2024 року, виходячи з її розміру 100000,00 грн. на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 14.04.2022 по 30.11.2024. 04.11.2022 позивач поблизу населеного пункту Діброва Луганської області отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу з боку збройних формувань російської федерації.
Позивач повідомляє, що перебував на стаціонарному лікуванні у наступних лікарняних закладах: з 09 вересня 2024 року 19 вересня 2024 року у Військово-медичному центрі Західного Регіону, з 19 вересня 2024 року по 16 жовтня 2024 року у військовій частині НОМЕР_3 , з 21 жовтня 2024 року по 28 жовтня 2024 року у КНП «Городоцька центральна лікарня» Городоцької міської ради Львівської області, з 30 жовтня 2024 року по 29 листопада 2024 в КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради. Позивач стверджує, що має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до Постанови КМУ №168 (за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування після поранення), просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 05.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначив, що відповідно до довідки про обставини травми (порання, контузії, каліцтва), виданої військовою частиною НОМЕР_1 № 2366 від 25.12.2022 року, встановлено, що солдат ОСОБА_1 04.12.2022 року одержав: ВТ (від 04.12.2022 року) ЗЧМТ, Струс головного мозку, Акубаротравму. Вищевказане поранення Позивач отримав за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини. Довідка гарнізонного ВЛК військової частини НОМЕР_4 від 23.02.2024 року № 1616 отриману травму Позивачем кваліфіковано як легка. У відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн пропорційно кількості днів за весь період перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 . Вищевказане підтверджується відповідними наказами командира військової частини НОМЕР_1 , а саме: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по основній діяльності) № 62 від 04.02.2023 року; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по основній діяльності) № 266 від 04.06.2023 року. Також, нарахування і виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн пропорційно кількості днів за весь період перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 підтверджується додатками 14 до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, за 2022 рік та 2023 роки. Після завершення лікування, Позивач повернувся до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 і приступив до виконання покладених на нього обов'язків. 20.06.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) 20.06.2024 року за № 172, Позивача було звільнено від займаної посади у військовій частині НОМЕР_1 та призначено на іншу посаду у військову частину НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 . 27.08.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) 27.08.2024 року за № 241, Позивача було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Проте, Позивач до місця проходження служби у пункт тимчасової дислокації військової частини у Запорізьку область зі Львова так і не прибув, оскільки з 07.09.2024 року був скерований на лікування у ВМЦ ОСОБА_2 , а з 09.09.2024 року проходив лікування у вищевказаному медичному закладі. В подальшому Позивач проходив лікування аж до 29.11.2024 року. 30.11.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) 30.11.2024 року за № 336, Позивача було звільнено від займаної посади у військовій частині НОМЕР_1 та призначено на іншу посаду у військову частину НОМЕР_5 до АДРЕСА_1 . Відповідач зазначив, що виконав всі фінансові зобов'язання перед позивачем щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за поранення отримане 04.12.2022 та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд виходив з наступного.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
04.12.2024 виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Діброва Луганської області, внаслідок мінометного обстрілу з боку збройних формувальни рф, позивач отримав поранення.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2366 від 25.12.2022, ОСОБА_1 отримав поранення під час безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини.
Згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №1616 від 23.02.2024, виданої військовою частиною НОМЕР_4 , поранення пов'язано із захистом Батьківщини та пов'язано з проходженням військової служби.
Відповідно до перевідного епікризу №12740 з медичної картки стаціонарного хворого, позивач в період з 09.09.2024 по 19.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному центрі Західного Регіону.
Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого №3738, позивач в період з 19.09.2024 по 16.10.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 .
Відповідно до виписки зі стаціонару №8708, позивач в період з 21.10.2024 по 28.10.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Городоцька центральна лікарня» Городоцької міської ради Львівської області.
Відповідно до виписки №8486 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивач в період з 30.10.2024 по 29.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради.
03.02.2025 позивач звернувся до відповідача із зверненням, просив нарахувати та виплатити йому додаткову винагороди у розмірі 100000 гривень відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 у періоди з 09.09.2024 по 16.10.2024, з 21.10.2024 по 28.10.2024, з 30.10.2024 29.11.2024, однак відповіді не отримав.
Позивач вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що частину п'яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п'ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі ст.1 Закон 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За змістом ст.9 ч.1-4 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Так, п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Пунктом 6 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Відповідно до п.1 цієї Постанови №168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Згідно матеріалів справи позивач під час проходження військової служби отримав поранення, що підтверджено довідкою №1616 від 23.02.2024. Згідно довідки ВЛК, травма позивача пов'язана із захистом Батьківщини, згідно класифікації тяжкості отриманих травм дана травма відноситься до легкої.
У зв'язку з отриманням поранення позивач потребував лікування.
У спірний період: з 09 вересня 2024 року 19 вересня 2024 року у Військово-медичному центрі Західного Регіону, з 19 вересня 2024 року по 16 жовтня 2024 року у військовій частині НОМЕР_3 , з 21 жовтня 2024 року по 28 жовтня 2024 року у КНП «Городоцька центральна лікарня» Городоцької міської ради Львівської області, з 30 жовтня 2024 року по 29 листопада 2024 в КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради.
Згідно вимог Постанови № 168 позивач не набув право на отримання додаткової грошової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, оскільки військово-лікарською комісією визнано отриману травму такою, яка відноситься до легких травм згідно класифікатора розподілу травми за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах наведено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №380/27432/23.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів протиправність оскаржуваних дій.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ), за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна