03 липня 2025 рокусправа № 380/24963/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Львівської обласної прокуратури код ЄДРПОУ 02910031, місцезнаходження: 79005, м.Львів, пр. Шевченка, 17-19, у якій просить суд:
- визнати бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 з 23.10.2024 по 15.11.2024 заробітної плати з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років протиправною;
- зобов'язати Львівську обласну прокуратуру перерахувати з 23.10.2024 по 15.11.2024 та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років;
- визнати бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо виплати ОСОБА_1 компенсації за 45 днів невикористаної відпустки з врахуванням заробітної плати за період з 23.10.2024 по 15.11.2024, розрахованої з посадового окладу прокурора обласної прокуратури без надбавки за вислугу років - протиправною;
- зобов'язати Львівську обласну прокуратуру перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 45 днів невикористаної відпустки з врахуванням заробітної плати за період з 23.10.2024 по 15.11.2024, розрахованої з посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 23.10.2024 наказом Генерального прокурора № 242к від 17.10.2024 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Львівської області. 15.11.2024 наказом Генерального прокурора № 262к від 14.11.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора області та органів прокуратури з 15.11.2024 за власним бажанням. Так, заробітна плата прокурора регулюється статею 81 Законом України «Про прокуратуру», що зазначено у статтях 92, 131-1 Конституції України, а також роз'яснено у рішеннях Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 та № 8-р(ІІ)/2023 від 13.09.2023, а тому вважає розмір заробітної плати є протиправно зменшеним відповідачем.
08.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Додатково зазначив, що за приписами пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Так, факт наявності чинного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором є підставою для звільнення такого прокурора на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ. Рішення кадрової комісії не є рекомендаційним для суб'єкта звільнення, а є беззаперечною та остаточною підставою для видання керівником обласної прокуратури, зокрема, наказу про звільнення прокурора згідно з положеннями Закону № 113-ІХ. Згідно з листом Офісу Генерального прокурора від 12.10.2023 № 21-2139вих-503ОКВ-23 на підставі рішення Конституційного Суду України № 8-р(II)/2023 від 13.09.2023, оплата праці прокурорів з 13.09.2023, поновлених за рішеннями судів на посадах в регіональних та місцевих прокуратурах, до проходження ними атестації слід здійснювати на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру», розраховуючи її на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без встановлення надбавок, в тому числі за вислугу років. Отже, розрахунок оплати праці прокурорів до проходження атестації з 13.09.2023 слід було визначати на рівні посадового окладу прокурора обласної прокуратури без встановлення надбавок, в тому числі за вислугу років.
16.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити повністю. Позивач зазначає, що до поновлення на посаді заступника прокурора Львівської області та до прийняття рішення Конституційного Суду України №8-р(ІІ)/2023 йому виплачувалась заробітна плата згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова № 505), оскільки в абзаці 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» від 19.09.2019 передбачалось, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратуру, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генеральної прокуратури, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На вказаний період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.
03.02.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Додатково зазначив, що посада «заступника керівника Львівської обласної прокуратури» не прирівнюється до посади «заступника прокурора Львівської області» та ОСОБА_1 не обіймала посаду заступника керівника Львівської обласної прокуратури, що підтверджено постановою Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 380/2508/21 та після поновлення не виконувала повноважень за вказаною посадою. Згідно із рішенням Верховного Суду позивач поновлений на посаді заступника прокурора у прокуратурі Львівської області і для переведення на відповідну посаду у Львівську обласну прокуратуру повинен пройти відповідну процедуру добору. Вирішити вказане питання шляхом перейменування її посади неможливо. Також Верховний Суд у постанові наголосив, що порядок зайняття адміністративної посади заступника керівника Львівської обласної прокуратури чітко регламентований Законами України «Про прокуратуру» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», тому без дотримання законодавчо визначених процедур, заміщення адміністративної посади в обласній прокуратурі, в тому числі заступника керівника обласної прокуратури є неможливим.
20.05.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких просить позов задовольнити повністю. Позивач зазначає, що рішенням суду за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури у справі № 380/28500/23 зобов'язано перерахувати та виплати заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 13.09.2023 по 13.11.2023 та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років (з аналогійних підстав). Вказане рішення суду виконано в повному обсязі, а тому повинне враховуватися при прийняттті рішення суду у цій справі.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 17.12.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
23.10.2024 наказом Генерального прокурора № 242к від 17.10.2024 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Львівської області.
15.11.2024 наказом Генерального прокурора №262к від 14.11.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора області та органів прокуратури з 15.11.2024 за власним бажанням.
На переконання позивача, відповідачем за період роботи з 23.10.2024 по 15.11.2024 ОСОБА_1 виплачено заробітну плату як заступнику прокурора області в меншому розмірі ніж передбачено статею 81 Законом України «Про прокуратуру». У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому згаданим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Як зазначено у Пояснювальній записці до проєкту згаданого закону основна мета Закону № 113-IX - створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базована на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.
Такої мети мало бути досягнуто через кадрове перезавантаження органів прокуратури в спосіб атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах обійняти посаду прокурора в будь-якому органі прокуратури.
У пункті 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX визначено, що "до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури“ (абзац перший); «за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури" (перше речення абзацу третього).
Відтак у Законі № 113-IX збережено юридичний статус прокурорів, які продовжували здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, а отже, гарантії їх незалежності як невіддільний елемент статусу прокурора.
Відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону № 1697-VII єдність системи прокуратури України забезпечено єдиними засадами організації й діяльності прокуратури, єдиним статусом прокурора, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів, фінансуванням прокуратури лише з Державного бюджету України (пункти 1-4).
Прокурорів, у межах реалізації їхніх повноважень, наділено єдиним юридичним статусом незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України або адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі (абзац перший частини другої статті 15 Закону № 1697-VII).
Аналогічні висновки містить рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-р(11)/2023.
Також Конституційний Суд України зазначив, що прокурори сприяють здійсненню правосуддя в межах повноважень, якими їх наділено відповідно до статті 131-1 Конституції України. Вони виконують свої обов'язки на професійній основі, мають юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України або адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі. Єдиний порядок набуття статусу прокурора, наділення прокурорів однаковим обсягом гарантій незалежності, сукупність повноважень та обов'язків прокурора свідчить про єдиний юридичний статус усіх прокурорів.
Так заробітна плата прокурора визначена статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».
Закон №1697-VII визначає, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (частина 3 статті 81 Закону № 1697-VII).
Згідно зі статею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури становить 1600 грн на місяць.
Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури - 1,2 (частина четверта статті 81 Закону № 1697-VII).
Посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у розмірі - для заступника керівника обласної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора обласної прокуратури (пункт 8 частини п'ятої статті 81 Закону № 1697-VII).
Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України ( частина сьома сттаті 81 Закону №1697-VII).
Як встановив Львівський окружний адміністративний суд у рішенні від 02.04.2024, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного суду від 25.06.2024 та постановою Касаційного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 380/28500/23, із листа Львівської обласної прокуратури від 13.10.2023 № 27-741ВИХ-23 та копії протоколу №932/2020 слідує, що станом на 13.09.2023 стаж роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури становив 22 роки 6 місяців 15 днів.
Відтак позивачка має право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.
Враховуючи наведене, суд, приймаючи рішення, враховує такі обставини, що:
- позивач наказом Генерального прокурора України поновлений на посаді заступника прокурора Львівської області;
- за правилами пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури;
- Закон України «Про прокуратуру» не містить будь-яких правових норм щодо оплати праці прокурорів, які не пройшли атестацію, відмінне від решти, які таку атестацію пройшли.
Обґрунтовуючи правомірність нарахування позивачці заробітної плати, виходячи із посадового окладу прокурора Львівської обласної прокуратури без урахування надбавок, відповідач посилався на лист Офісу Генерального прокурора від 12.10.2023 №21-2139вих-503 ОКВ-23.
Так Офіс Генерального прокурора спрямував керівникам обласних прокуратур лист від 12.10.2023 №21-2139вих-503 ОКВ-23 наступного змісту:
«… Винагорода за працю є гарантією незалежності прокурорів та невіддільним елементом їх юридичного статусу, а отже, складником організації й порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131і Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 визнано неконституційною норму Закону України від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» стосовно оплати праці прокурорів та слідчих, у тому числі військових прокуратур, згідно з постановою Кабінету Міністрів України до їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної, окружної прокуратури.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної в цьому рішенні:
- прокурори до атестації і прокурори після її проходження мають єдиний юридичний статус, тобто однаковий обсяг гарантій незалежності;
- оплата праці прокурорів має визначатися відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- гарантії прокурорів потребують забезпечення на рівні з гарантіями суддів, закріпленими Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з ч. 10 ст. 135 цього Закону суддям, які не здійснюють правосуддя, виплачується посадовий оклад без доплат).
З огляду на викладене з 13.09.2023 оплату праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації слід здійснювати на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру», розраховуючи її на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без встановлення надбавок, у тому числі за вислугу років…».
Суд відхиляє такий лист як підставу для розрахунку заробітної плати позивача, з огляду на таке.
Частина друга статті 9 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України. Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення. Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд вважає, що листи не є ні нормативно-правовими актами, ні актами індивідуальної дії, які можуть регулювати такі правовідносини.
Крім цього, суд зауважує, що частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №560/8064/22 .
Відтак лише пряма вказівка у законі може змінювати порядок нарахування заробітної плати прокурору.
Вказаним рішенням визнано бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо невиплати заступнику прокурора Львівської області ОСОБА_1 заробітної плати з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років - протиправною та зобов'язано Львівську обласну прокуратуру перерахувати з 13.09.2023 по 13.11.2023 та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд звертає увагу на те, що 23.10.2024 наказом Генерального прокурора № 242к від 17.10.2024 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Львівської області.
15.11.2024 наказом Генерального прокурора №262к від 14.11.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора області та органів прокуратури з 15.11.2024 за власним бажанням.
Отже, після повторного поновлення на посаді відповідач допустив тотожну бездіяльність, яка вже була предметом розгляду у справі № 380/28500/23, а саме здійснення розрахунку та виплату заробітної плати та компенсації за 45 днів невикористаної відпустки без врахування посадового окладу прокурора обласної прокуратури та без надбавки за вислугу років.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 23.10.2024 по 15.11.2024, а також компенсації за 45 днів невикористаної відпустки з врахуванням заробітної плати за період з 23.10.2024 по 15.11.2024, з врахуванням посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу заробітної плати за період з 23.10.2024 по 15.11.2024, а також компенсації за 45 днів невикористаної відпустки із врахуванням заробітної плати за період з 23.10.2024 по 15.11.2024, з врахуванням посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 23.10.2024 по 15.11.2024, а також компенсації за 45 днів невикористаної відпустки з врахуванням заробітної плати за період з 23.10.2024 по 15.11.2024, з врахуванням посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років.
Зобов'язати Львівську обласну прокуратуру перерахувати з 23.10.2024 по 15.11.2024 та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з розрахунку посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років.
Зобов'язати Львівську обласну прокуратуру перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 45 днів невикористаної відпустки з врахуванням заробітної плати за період з 23.10.2024 по 15.11.2024, розрахованої з посадового окладу заступника керівника обласної прокуратури та надбавки за вислугу років.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович