про залишення позовної заяви без руху
02 липня 2025 року м. Київ № 320/31326/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" з позовом до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Специфіку строків звернення до адміністративного суду в категорії справ щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконавчого провадження регулює частина п'ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка прямо передбачає:
«Скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби можуть бути подані... до адміністративного суду протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав».
Це спеціальний матеріальний строк, встановлений законом і такий, що не підлягає розширеному тлумаченню. Його обчислення має відбуватись за правилами статті 123 КАС України, яка встановлює, що перебіг строку починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок.
Суд акцентує увагу, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як убачається з матеріалів справи, позивач - АТ «Укрзалізниця» - є зареєстрованим користувачем підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, про що свідчать дані з відкритих реєстрів. Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», документи таким особам надсилаються виключно в електронній формі, а моментом вручення є дата їх доставки до електронного кабінету в ЄСІТС.
У матеріалах справи наявне повідомлення № 6725434 про доставку постанови про відкриття виконавчого провадження до електронного кабінету позивача 28.05.2025 о 16:47. Таким чином, строк на звернення до суду розпочався 29.05.2025 та завершився 09.06.2025 включно.
Позовна заява була подана 13.06.2025, тобто з пропуском установленого 10-денного строку без заяви про його поновлення або обґрунтування поважних причин. Позивач натомість у позові посилається на дату отримання постанови у паперовій формі 02.06.2025, яка не має юридичного значення для цілей обчислення строку у зв'язку з електронним способом вручення.
Аналогічний підхід міститься у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.12.2020 у справі № 160/6770/20, де зазначено:
«...у разі якщо сторона зареєстрована в підсистемі "Електронний суд", моментом вручення документа є дата його надходження до електронного кабінету, незалежно від подальшого дублювання паперової копії».
Поважність пропуску строку на звернення до суду позивач жодним чином не обґрунтував.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Заява про поновлення строку на звернення до суду, яка б містила ґрунтовні та поважні підстави для поновлення такого строку, позивачем до суду не надана.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права з підтверджуючими доказами.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.