19 червня 2025 року № 320/17484/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Москаленко О.В., представника відповідача - Павлушенко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМАРНА КУХНЯ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХМАРНА КУХНЯ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві з вимогами:
- про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2024 за №1457750707.
- про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2024 за №1457760707.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх необґрунтованими та протиправними, як з підстав неправомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки, так і у зв'язку із необґрунтованістю висновків акта перевірки та їх невідповідністю фактичним обставинам.
Позивач наголошує, що наказ «Про проведення фактичних перевірок» за № 7110-п від 25.10.2024 р. (на підставі якого проводилась перевірка) не відповідає вимогам податкового законодавства та є таким, що оформлений з істотними процесуальними порушеннями, а саме: не зазначено найменування суб'єкта, який перевіряється (як найменування Позивача, так і відомостей щодо належного йому коду (РНОКПП)); не визначений період діяльності, який буде перевірятися; не містить фактичної підстави про отримання податковим органом письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону.
Крім того, з наказу на перевірку вбачається, що підставою для проведення перевірки є п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України, при цьому, в наказі зазначено, що обґрунтуванням є : доповідна записка управління фактичних перевірок від 25.10.2024 за № 2089/26-15-07-07-00-12, яку контролюючим органом не долучено, як і не зазначано про її наявність у відзиві на позовну заяву.
Відтак ставиться під сумнів законність такої перевірки, а також прийнятих на підставі неї відповідних рішень.
По суті фактичних обставин, покладених в основу висновків контролюючого органу, позивач зауважив, що висновки фактичної перевірки про порушення позивачем вимог ч п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України є помилковими та такими, що не відповідають вимогам законодавства.
Зазначає, що перевірка обліку товарних запасів (правопорушення, на яке посилається податковий орган), не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов'язане із отриманням дозвільних документів тощо і тому, не може бути предметом фактичної перевірки.
Вказує, що аргументи контролюючого органу про наявність товарного запасу на суму 1 915 203 грн. не відповідають дійсності, оскільки останні були описані у суб'єкта господарювання «Яблука».
На думку позивача, притягнення його до відповідальності за порушення ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України та застосування штрафу у подвійному розміри здійснено відповідачем без доведення вини позивача.
З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував.
Посилаючись на норми ПК України зазначив, що посадовими особами ГУ ДПС у м.Києві відповідно до наказу від 25.10.2024 №7110-П «Про проведення фактичних перевірок» проведено фактичну перевірку ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ, який здійснює свою діяльність в магазині «Яблука» за адресою: м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.14, у сфері торгівлі смартфонами, технічно складними побутовими товарами та аксесуарами.
Також вказав, що перевірку проведено у присутності адміністратора Гаспарян Владислава Арменовича, якого було ознайомлено з наказом на перевірку та направленнями, де зазначена особа зробила відмітку про це, а саме особистий підпис.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки реєстраційний №118938/26/15/07/45332022 від 07.11.2024, після ознайомлення з яким адміністратор магазину відмовився від підпису та отримання одного примірника, про що було складено відповідний акт від 06.11.2024 № 10082/ж6/25-15-07-07-00-17.
Фактичною перевіркою встановлено, що ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ» на запит від 21.10.2024, щодо надання документів, які належать та/або пов'язані з предметом перевірки (перелік документів відображений в запиті) не надано будь-яких документів, як і документів, які б підтверджували облік та походження товарних запасів, що відображено в акті фактичної перевірки.
У зв'язку з чим, відповідачем здійснено опис залишків товарних запасів, які відображені в додатку до акту перевірки та знаходяться на реалізації у магазині «Яблука», за адресою: м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.14, де здійснює свою діяльність ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ» на загальну суму 1915203,00 грн.
Також, у зв'язку із ненаданням позивачем, на запит від 21.10.2024 щодо надання документів, будь-яких документів, які стосуються та/або пов'язані з предметом перевірки, встановлено порушення п.85.2 ст.85 ПК України, відповідальність передбачена абз.2 п.121.1 ст.121 ПК України.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якому вказав, що відповідач не надав жодного заперечення у відзиві щодо аргументів позивача та наданих доказів, заперечення відповідача фактично зводиться до цитування змісту ПК України. Додатково зауважив, що відповідач не надав письмові докази на підтвердження існування підстав для призначення фактичної перевірки згідно із підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема існування конкретного письмового звернення покупця (споживача), в тому числі і доповідну записку, яка зазначена в якості обґрунтування прийняття наказу .
Протокольною ухвалою від 28.05.2025 суд закрив підготовче засідання та перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити даний адміністративний позов.
Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХМАРНА КУХНЯ» зареєстроване у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку.
Основним видом господарської діяльності є: 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах.
Наказом Головного управління ДПС у м. Києві № 7110-п від 25.10.2024 на підставі п.п.80.2.3 п.80.2 ст. 80, п.69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про ціни і ціноутворення» також інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПМ було призначено проведення фактичної перевірки платників податків/об'єктів, зазначених у додатках 1-79, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
Обґрунтування: доповідна записка управління фактичних перевірок від 25.10.2024 № 2089/26-15-07-07-00-12.
Згідно з додатком 61 до зазначеного Наказу назва платника податків/об'єкта перевірка якого проводиться: ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ»; код ЄДРПОУ/РНОКПП 45332022; назва/ об'єкта перевірка якого проводиться: м. Київ, Шевченківський район, вул. Велика Васильківська, 14; тривалість перевірки: не повинна перевищувати 10 днів; дата початку перевірки: 28.10.2024.
25.10.2024 на підставі зазначеного наказу посадовим особам ГУ ДПС у м.Києві видано направлення на перевірку №25532/26-15-07-07-03, №25533/26-15-12-04 та №25334/26-15-12-04, №25535/26-15-12-07, №25536/26-15-12-06.
Перед початком перевірки було проведено контрольно-розрахункову операцію з придбання адаптера apple Lightning to 3,5 м за ціною 499,00 грн., розрахунок продавцем фіскалізовано, роздрукований фіскальний чек відповідного зразка.
28.10.2024 об 16 год 00 хв. зазначені посадові особи прибули на проведення фактичної перевірки за адресою місця здійснення господарської діяльності ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ».
Направлення на проведення перевірки було пред'явлено, а копію наказу ГУ ДПС у м.Києві № 7110-п від 25.10.2024 вручено ОСОБА_1 .
За результатами фактичної перевірки, яка проводилась з 28.10.2024 по 06.11.2024, складено акт (довідку) фактичної перевірки, який зареєстрований в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 07.11.2024 за № 118938/26/15/07/45332022.
У висновках зазначеного акту перевірки контролюючий орган вказав на порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.85.8 ст.85, ст.44 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акту фактичної перевірки 24.12.2024 ГУ ДПС у м.Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 1457750707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 1915203 грн;
- № 1457760707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040 грн.
Вважаючи, що наказ на перевірку та прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, а також за відсутності підстав для притягнення позивача до відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
За приписами підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, з підстави письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме письмове звернення покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які і визначають підстави для такої перевірки. Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.
В той же час, перевіряючи доводи контролюючого органу про наявність підстав для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України у зв'язку з надходженням звернення споживача, суд дійшов висновку про те, що фактична перевірка позивача була призначена за відсутності фактичних підстав.
У відзиві на позовну заяву відповідач не вказує про наявність письмового звернення покупця (споживача), при цьому, в наказі від 25.10.2024 за № 7110-п зазначається, що обґрунтуванням є: доповідна записка управління фактичних перевірок від 25.10.2024 №2089/26-15-07-07-00-12, проте, всупереч обов'язку, встановленого частиною 2 статті 77 КАС України, контролюючий орган не надав до суду жодного письмового звернення покупця (споживача) та саму доповідну записку, у зв'язку з чим неможливо встановити їх зміст.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що на момент призначення фактичної перевірки та винесення наказу від 25.10.2024 за № 7110-п, у контролюючого органу була відсутнє письмове звернення покупця (споживача) про порушення саме ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ» установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Крім того, суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а та від 21.12.2022 у справі № 500/1331/21, звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки.
При цьому, положення підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України не передбачає призначення та проведення фактичної перевірки на предмет обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
В силу пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Отже, однією з обов'язкових вимог до змісту наказу про проведення перевірки, встановлених абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України, є зазначення найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється).
Проте, як вбачається із наказу Головного управління ДПС у м. Києві № 7110-п від 25.10.2024 в останньому не зазначено найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку), який перевіряється.
Суд наголошує, складання будь яких додатків до наказу про проведення перевірки не передбачено пунктом 81.1 статті 81 ПК України і тому, додаток 61 до наказу ГУ ДПС у місті Києві за № 7110-п від 25.10.2024 не може прийматися судом до уваги, крім того, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження вручення позивачу додатку до Наказу № 61.
Верховний Суд у своїй постанові від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17 дійшов висновку, згідно з яким відсутність можливості ідентифікувати суб'єкта підприємницької діяльності, який повинен бути інспектований, має наслідком скасування наказу про призначення такої перевірки.
Суд констатує, що неможливість ідентифікації такого суб'єкта господарювання має наслідком незаконність наказу про проведення такої перевірки через допущення істотних недоліків при його оформленні, а, відповідно, і податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.06.2022 у справі № 520/7331/21.
За висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню».
Зміст правозастосування Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №460/2663/22 вказує на те, що протиправність наказу про призначення перевірки є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень навіть без визнання протиправним та скасування самого наказу про призначення перевірки.
Отже, зі змісту наказу № 7110-п від 25.10.2024 вбачається, що останній прийнятий без зазначення конкретних підстав визначених зокрема підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також з урахуванням того, що наказ про проведення перевірки не відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України , суд прийшов до висновку що фактична перевірка проведена без додержання вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення таких перевірок.
Таким чином, встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й було податкові повідомлення - від 24.12.2024 за №1457750707, №1457760707 є достатніми для висновку про їх протиправність.
Одночасно, судом досліджено висновки, викладені в Акті фактичної перевірки №118938/26/15/07/45332022 від 07.11.2024, спірні податкові повідомлення - рішення від 24.12.2024 за №1457750707, №1457760707 та встановлено наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР). Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідальність за невиконання зазначеного вище обов'язку передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР, згідно з якою до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В ході перевірки перевіряючими встановлено порушення суб'єктом господарювання порядку ведення обліку товарних запасів, а саме встановлено, що до перевірки не надано жодних документів на походження товарів, згідно опису та інших документів згідно залишку на загальну суму 1915203 грн., в той же час, згідно описів зазначено: ОПИС «Яблука» вул.Велика Василіківська, 28.10.2024 та ОПИС «Яблука» вул.Велика Василіківська, 14, 28.10.2024.
Окрім того, акт перевірки містить суперечливі обставини між собою та відповідач вказує про ненадання жодних документів на походження товарів, при цьому також зазначає про наявність інших документів згідно залишку. Крім того, згідно описів взагалі незрозуміло де саме вони складались та яке відношення до «Яблука» має ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ».
Суд зазначає, що не дивлячись на визначення в направленнях на перевірки та в наказі на перевірку мети фактичної перевірки, а по суті і меж такої перевірки (контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)), посадові особи податкового органу фактично вийшли за межі проведення фактичної перевірки та провели перевірку з дотримання суб'єктом господарювання порядку обліку товарних запасів.
Аналізуючи вказані норми податкового законодавства та беручи до уваги підстави притягнення позивача до відповідних санкцій, суд зазначає, що з'ясування питання щодо дотримання платником податків обліку товарних запасів не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов'язане із отриманням дозвільних документів тощо.
Поряд з цим, згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.
Згідно з пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний: подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;
Відповідно до пп. пп. 20.1.2, 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:
для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;
вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.
Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань (надалі - Положення № 879).
Пунктом 7 Розділу І Положення № 879 визначено, що проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
За змістом п. 1 Розділу ІІ Положення № 879 у разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.
Отже, проведення інвентаризації на вимогу податкового органу є єдиним встановленим засобом доказування наявності товарних запасів у платника податку. Присутність посадових осіб податкового органу при проведенні інвентаризації не є обов'язковою, про що вказував Верховний Суд у постановах від 13 лютого 2019 року (справа №820/817/17), від 06 лютого 2020 року (справа №807/1556/17).
Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач під час проведення фактичної перевірки позивача проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей тощо не вимагав.
Суд зазначає, що у разі здійснення перевірки за іншими питаннями, ніж передбачено у пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, така перевірка не може вважатись фактичною, а відтак, податковий орган має повідомити платника податків про проведення такої перевірки не пізніше ніж за 10 календарних днів до її початку у спосіб визначений п. 77.4 ст.77 ПК України.
Враховуючи викладене та те, що в ході проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача не підлягали дослідженню питання ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в межах саме такої перевірки, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 1457750707 від 24.12.2024.
Окрім того, за результатами перевірки контролюючим органом також було встановлено порушення статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Судом встановлено, що в акті перевірки зазначено: «в ході перевірки надано запит від 28.10.2024 на надання документів у тому числі згідно опису товарів на предмет перевірки. До перевірки не надано жодних документів на походження товарів згідно опису та опис документів згідно залишку на загальну суму 1 915 203,00 грн.».
Проте, суд вказує про наявність суперечливої інформації між собою, відповідач не зазначає, що документи зазначені в запиті надані не були, що свідчить про недотримання відповідачем принципу правової визначеності.
Порядку витребування в ході перевірки документів, статтею 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Між тим, матеріалами справи не містять доказів, які підтверджують ненадання витребуваних документів позивачем, як і доказів, що підтверджують правомірність застосування штрафних санкцій до позивача за абзацом 2 пункту 121.1 статті 12 ПК України, тобто за повторності правопорушення.
Отже, висновки контролюючого органу щодо порушень статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України є помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства та непідтверджені належними доказами, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 24.12.2024 за № 1457760707 протиправним та таким що підлягає скасуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що відповідачем у цій справі є Головне управління ДПС у місті Києві судові витрати у вигляді судового збору, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у місті Києві у повному розмірі.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-
вирішив:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №1457750707 від 24.12.2024.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №1457760707 від 24.12.2024.
4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 28758 (двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 65 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМАРНА КУХНЯ" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 26 червня 2025 р.