03 липня 2025 року Справа № 640/1542/20 провадження №ЗП/280/643/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПІХ»(08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 24; код ЄДРПОУ 22899797)
до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5-А; код ЄДРПОУ ВП 44096797).
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
22.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «УСПІХ» (далі - позивач, ТОВ «УСПІХ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області №000058402 від 11.11.2019.
Крім того, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору 4708,77 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено завищення позивачем суму податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість (далі також ПДВ) 313 916,66 грн, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2019 року по взаємодії з ризиковим контрагентом TOB «САП 2020». Позивач вважає такі висновки контролюючого органу безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування даних податкового обліку та здійснення господарських операцій із контрагентом-постачальником ТОВ «САП 2020», а тому податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі хибних висновків відповідача, підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Федорчук А.Б.) від 24.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін; встановлено строки подання заяв по суті справи.
До матеріалів справи долучено відзив на позовну заяву (вх. №03-14/16296/20 від 10.02.2020), за змістом якого відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає, що для задоволення позову немає підстав. Зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, оскільки за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «УСПІХ» встановлено завищення суми податкового кредиту на 313 916,66 грн, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 декларації) за липень 2019 року на суму ПДВ 313 916,66 грн по взаємовідносинам з ризиковим контрагентом TOB «САП 2020». Згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 16.082019 № 9184861620, поданої за липень 2019 року ТОВ «УСПІХ», за наслідками якого виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, встановлено постачальників суб'єктів господарювання, які здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами, а саме: (ланцюг 1) ТОВ «САП 2020», встановлено формування активу за рахунок надходження товарів/послуг з джерела невідомого походження. В ході перевірки встановлено, що надані TOB «УСПІХ» первинні бухгалтерські документи по TOB «САП 2020» складені з порушенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) та вимог Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-ХІІ (із змінами та доповненнями). На думку відповідача, у TOB «САП 2020» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, оскільки ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ) та ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_3 ) не могли фактично здійснити господарські операції на користь TOB «УСПІХ», що вказує на формування TOB «УСПІХ» податкового кредиту з ПДВ за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження; здійснення операцій з надання податкової вигоди ТОВ «УСПІХ» з метою штучного формування податкового кредиту, оскільки дані операції оформлені лише на папері та безпідставне документальне оформлення господарських операцій з постачання пиломатеріалів (доски дубової), оскільки відсутній факт формування відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій в наслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. З урахуванням вищезазначеного, вважає, що не можливо підтвердити здійснення господарських операцій по вищевказаним постачальникам на адресу ТОВ «УСПІХ» та встановлено факт надходження товарів/послуг з джерела невідомого походження, що свідчить про нереальність таких операцій. Просить в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Федорчук А.Б.) від 14.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Київській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
З урахуванням пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу №640/1542/20 передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
21.03.2025 справа №640/1542/20 зареєстрована в Запорізькому окружному адміністративному суді, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Семененко Марині Олександрівні.
Ухвалою судді від 26.03.2025 прийнято справу до провадження, судовий розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 15.04.2025 замінено відповідача ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на правонаступника - ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797).
Ухвалою суду від 16.04.2025 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «УСПІХ» про виклик свідків.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ТОВ «Успіх» (код ЄДРПОУ 22899797) зареєстроване як юридична особа 12.01.1995 р. основний вид діяльності: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, перебуває на податковому обліку у відповідача, у межах спірних правовідносин було платником ПДВ.
Фахівцями ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «УСПІХ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за липень 2019 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2019 №144/10-36-04-02/22899797 (далі - Акт перевірки, т.1 а.с.56-93).
Згідно з висновками Акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.4.п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 313 916,66 грн, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 декларації) за липень 2019 року на суму ПДВ 313 916,66 грн по взаємодії з ризиковим контрагентом TOB «САП 2020» (код ЄДРПОУ 43020601).
25.07.2019 були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002321202, №0002331202 від 25.07.2019 прийняті ГУ ДФС у Київській області на підставі акта від 01.07.2019 №568/10-36-12-02/22899797 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Успіх» з питань встановлення правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період серпень 2018 року - квітень 2019 року та правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2019 року, яка виникла за рахунок поточного від'ємного значення ПДВ».
Позивач подав до ГУ ДПС у Київській області заперечення вих.№130 від 29.10.2019 на Акт перевірки (т.1 а.с.131-138), за результатами розгляду яких ГУ ДПС у Київській області листом від 07.11.2019 №7214/10/10-36-04-02-10 «Про розгляд заперечень» повідомило позивача про те, що висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення (т.1 а.с.139-145).
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000058402 від 11.11.2019, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду згідно з декларацією з ПДВ №9184861620 від 16.08.2019 за липень 2019 року у розмірі 313 917,00 грн (т.1 а.с.84).
Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення №000058402 від 11.11.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали висновки Акту перевірки, для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи суд вважає за необхідне дослідити обґрунтованість таких висновків з огляду на аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи.
Позивачем не заявлено аргументів щодо порушення порядку проведення податкової перевірки, у зв'язку з чим вказані обставини судом не оцінюються.
За змістом спірних правовідносин контролюючий орган вважає непідтвердженою реальність господарських операцій позивача з контрагентом TOB «САП 2020» щодо поставки пиломатеріалів з посиланням на те, що ТОВ «УСПІХ» оплата за отриманий товар на адресу контрагента не проводилось; у видаткових накладних відсутній підпис матеріально-відповідальної особи, що здійснює оприбуткування товару; до перевірки не надано звіт матеріально-відповідальної особи про прийняття товару: товар не стандартних розмірів і неможливо визначити однозначно оприбуткування товару в метрах кубічних.
Крім того, поставка товару здійснювалася силами та за рахунок покупця транспортними засобами фізичних осіб-підприємців, у яких відсутні основні засоби, трудові ресурси та наймані працівники, вказані у товарно-транспортних накладних.
З цих підстав зазначено, що діяльність ТОВ «САП 2020» має наступні ознаки відсутності здійснення операцій, а саме: - неможливість реального здійснення зазначених операцій з постачання пиломатеріалів; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу.
Також посилається на Довідку щодо ризиків заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ та/або формування від'ємного значення податку від 15.10.2019 №5724/10-36-21-06, відповідно до якої встановлено ознаки ризику у контрагента постачальника ТОВ «САП 2020», який по ланцюгу постачання 1 у свою чергу співпрацював з ТОВ «УСПІХ».
У свою чергу позивач з такими висновками податкового органу не погоджується, вважає їх безпідставними, доводить, що отримані послуги мали реальний характер та підтверджені належними первинними документами.
Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).
За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пункт 198.2 цієї норми передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з положеннями пункту 200.4 цієї норми при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. Господарські операції для податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.
Згідно вимог статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження показників податкової звітності, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, тощо.
Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Отже, підсумовуючи наведене, суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування, зокрема, податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18), від 28 квітня 2020 року (справа №826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа №808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа № 120/6732/22), від 10 квітня 2025 року (справа № 160/25215/23) тощо.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит, Велика Палата в указаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
При цьому, у згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та витрат, є підставою для врахування таких при формуванні та одержанні податкової вигоди, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Нормами ПК України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції.
Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з TOB «САП 2020», податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.
Між позивачем (Покупець) та ТОВ «САП 2020» (Постачальник) укладено Договір поставки №01-07-2019 від 01.07.2019 (т.2 а.с.24-26), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві пиломатеріали породи «Дуб» згідно накладних, замовлень/специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти відповідний товар та сплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Поставка товару здійснюється партіями згідно із замовленнями Покупця, видаткових накладних, специфікацій на товар. Місце поставки товару є склад Постачальника.
У розділі 5 Договору №01-07-2019 визначений порядок проведення розрахунків, за умовами якого поставка товару здійснюється за попереднім замовленням Покупця. При цьому відповідно до п.5.2 оплата товару здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури шляхом попередньої оплати 100% суми партії товару.
За вимогами розділу 6 Договору №01-07-2019 поставка товарів здійснюється згідно накладних в строки, указані в замовленні/специфікації, однак в будь-якому разі не пізніше 2 (двох) календарних днів з дня оплати партії товару. Покупець зобов'язується забезпечити отримання та вивезення оплаченого товару з приміщення Постачальника. Поставка товару від Постачальника Покупцю здійснюється згідно специфікацій, накладною, в яких сторони зазначають найменування товару, що поставляється, кількість товару за кожним найменуванням, ціну за одиницю товару та загальну вартість поставленого товару. Дата накладної вважається датою поставки товару. Право власності на товар, а також всі пов'язані з товаром ризики переходять від Постачальника до Покупця в момент фактичного отримання товару Покупцем згідно видаткової накладної на товар.
Додатковою угодою №1 від 10.07.2019 (т.2 а.с.43) сторонами були внесені зміни до Договору №01-07-2019, а саме:
1. у розділі 5 Договору п.5.2 викладено із наступним змістом: «Покупець здійснює оплату товару Продавцю відповідно до видаткових накладних, за фактом одержання товару на франко-складі Покупця упродовж 60 (шести десяти) банківських днів, або шляхом перерахування передоплати за товар згідно рахунків-фактур (оплата частинами передбачається)».
2. у розділі 6 Договору п.6.1 викладено у наступній редакції: «У разі попередньої оплати постачальник повинен здійснити поставку товару Покупцю не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня оплати».
Поряд із цим, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «САП 2020» у липні 2019 р. та правомірності формування даних податкового обліку за такими операціями ТОВ «УСПІХ» до перевірки були надано видаткові накладні №115 від 11.07.2019, №170 від 18.07.2019, № 186 від 19.07.2019, товарно-транспортні накладні №1 від 12.07.2019, №2 від 12.07.2019, №3 від 13.07.2019, №4 від 13.07.2019, №5 від 13.07.2019, №6 від 18.07.2019, №7 від 18.07.2019, №8 від 18.07.2019, №9 від 19.07.2019, №10 від 19.07.2019, №11 від 20.07.2019, №12 від 24.07.2019, №13 від 29.07.2019; Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №116 від 12.07.2019, №117 від 12.07.2019, №118 від 13.07.2019, №119 від 13.07.2019, №78 від 15.07.2019, №120 від 18.07.2019, №121 від 18.07.2019, №122 від 18.07.2019 №123 від 19.07.2019, №124 від 19.07.2019, №125 від 20.07.2019, №83 від 25.07.2019 (т.2 а.с.14-23,103-110).
Також відповідно до змісту Акта перевірки встановлено наявність своєчасно зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних по вказаним операціям №115 від 11.07.2019 на суму ПДВ 103 583,30 грн, №170 від 18.07.2019 на суму ПДВ 95438,09 грн та №186 від 19.07.2019 на суму ПДВ 114895,20 грн (т.1 а.с.74).
Отже, наданими позивачем первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, а також правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з цим контрагентом на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.
Відповідач вказує на відсутність у видаткових накладних підпису матеріально-відповідальної особи, що здійснює оприбуткування товарів, натомість суд звертає увагу, що додані до позовної заяви копії видаткових накладних спростовують такі твердження контролюючого органу та свідчать про наявність самого підпису, хоча і без зазначення посади та прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції від імені ТОВ «УСПІХ».
Разом із тим суд зазначає, що вказана контролюючим органом інформація про невідповідність видаткових накладних вимогам Закону № 996-XIV не може бути беззаперечним доказом відсутності об'єктів оподаткування ПДВ по господарським операціям між позивачем та ТОВ «САП 2020», на підставі яких сформовано податковий кредит у липні 2019 року, та одночасно не є беззаперечним доказом неправомірності формування позивачем від'ємного значення з ПДВ, адже податковий кредит формується на підставі податкових накладених, а не на підставі видаткових накладних.
Крім того, обґрунтовуючи правомірність викладених в Акті перевірки висновків, відповідач посилається на ненадання позивачем до перевірки звітів матеріально-відповідальної особи про прийняття ТМЦ, проте суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що вимогами міжнародних бухгалтерських стандартів та чинним законодавством щодо бухгалтерського обліку такі звіти не передбачені, крім того, вони не запитувались контролюючим органом під час перевірки, доказів іншого суду не надано.
Між тим на підтвердження оприбуткування придбаних у ТОВ «САП 2020» товарів та ведення внутрішньо управлінського обліку товарів позивач додатково надав до суду звіти про завантаження та розвантаження ТМЦ (том 2, а.с.62-97) до кожної видаткової накладної, виписаної Постачальником у липні 2019 р. до Договору №01-07-2019.
Крім того, суд відхиляє доводи відповідача щодо сумнівності поставки з огляду на відсутність підтвердження факту оплати поставленого товару, оскільки контролюючим органом не враховані зміни, внесені сторонами Додатковою угодою №1 до Договору №01-07-2019, які, власне, передбачають здійснення розрахунків за товар впродовж 60 днів з моменту отримання товару покупцем на підставі видаткової накладної, а також можливість здійснення передоплати та оплати частинами. Також, слід зазначити, що відповідно до правил формування податкового кредиту, визначених статтею 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Також слід зазначити, що відповідно до наявних у матеріалах справи ТТН перевезення придбаних у ТОВ «САП 2020» товарів здійснювалось позивачем із залученням контрагентів перевізників (експедиторів) ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ) та ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_3 ), що також не спростовується контролюючим органом. Про зазначені взаємовідносини свідчать додані позивачем до заперечені на Акт перевірки та до позовної заяви копії договорів транспортного експедирування, договір транспортного перевезення та інші первинні документи по взаємовідносинам з вказаними перевізниками, утому числі платіжні документи щодо оплати отриманих послуг перевезення (т.1 а.с.191, 247-261, т.2 а.с.14-21, 27-42, 44-46, 96-102).
Суд відхиляє доводи контролюючого органу про те, що вказані фізичні особи-підприємці не подавали податкову звітність, у них були відсутні офіційно працевлаштовані водії, прізвища яких указані в ТТН, оскільки обставини здійснення господарської діяльності контрагентами позивача не можуть бути підставою для висновків про порушення податкової дисципліни саме позивачем. Крім того, контролюючим органом залишено поза увагою можливість залучення до виконання перевезення водіїв на підставі цивільно-правових угод.
Суд зазначає, що контролюючим органом не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору, укладеного з позивачем.
У свою чергу на підтвердження наявності у ТОВ «САП 2020» необхідних для здійснення господарської діяльності матеріально-технічних ресурсів та персоналу позивач додав до позовної заяви статус, виписку та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з реєстру платників ПДВ; накази «Про затвердження штатного розкладу» разом зі штатними розкладами; договір оренди нежитлових приміщень разом із актом прийому-передачі приміщень, акти надання послуг з оренди нежитлового приміщення. Також надано докази на підтвердження наявності основних засобів, дозволів та відповідних трудових ресурсів у позивача (т.1 а.с.147-236, т.2 а.с.1-13).
Крім того, до матеріалів справи долучено нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_4 (засновник/директор ТОВ «САП 2020»), ОСОБА_5 (менеджер з постачання ТОВ «САП 2020»), ОСОБА_6 (головний бухгалтер ТОВ «УСПІХ»), ОСОБА_7 (менеджер з постачання ТОВ «УСПІХ») ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (особи, які здійснювали перевезення партії поставлених товарів згідно ТТН) (том 1 а.с. 92-110), в яких викладені пояснення про порядок та умови виконання сторонами вимог Договору №01-07-2019, у тому числі, у липні 2019 року.
Таким чином, зазначені вище документи, на думку суду, підтверджують наявність у ТОВ «САП 2020» виробничих приміщень за адресою у місті, вказаному як пункт навантаження, та у ТОВ «Успіх» - за адресою пункту вивантаження товарів, що вказані у ТТН. Також надані позивачем до суду докази спростовують доводи відповідача щодо відсутності у постачальника та перевізника управлінського та іншого персоналу (водіїв), а тому суд вважає безпідставними викладені в Акті перевірки висновки контролюючого органу щодо неможливості здійснення поставки придбаних позивачем товарів за Договором №01-07-2019 у липні 2019 року.
Згідно із цим, приймаючи до уваги посилання позивача на виконання сторонами своїх зобов'язань за укладеним Договором №01-07-2019 в повному обсязі, безпідставно вважати, що контрагентам-перевізникам (експедиторам) бракувало ресурсів для реалізації взятих на себе зобов'язань з поставки товарів на адресу Товариства, у той час як в останнього відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування показників бухгалтерського обліку та фінансової звітності від наявності вказаних параметрів у ТОВ «САП 2020» та фізичних осіб-підприємців - перевізників (експедиторів).
Суд зауважує, що в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.
Поряд із цим, враховуючи вказаний у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид господарської діяльності ТОВ «УСПІХ» та ТОВ «САП 2020» - лісопильне та стругальне виробництво, суд приймає до уваги пояснення позивача щодо необхідності придбання сировини (пиломатеріалів) у контрагентів-постачальників, одним із яких є ТОВ «САП 2020», для виробництва кінцевої продукції - ламель дубова (шпон), яку позивач експортує своїм кінцевим покупцям, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії первинних та бухгалтерських документів, наданих позивачем в якості доказів руху активів у процесі здійснення господарської діяльності та необхідності укладення із ТОВ «САП 2020» Договору №01-07-2019, зокрема: довідка-розрахунок калькуляції собівартості продукції за липень 2019 року, довідка-розрахунок собівартості випущеної продукції і наданих послуг виробничого характеру за липень 2019 року, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладні на передачу готової продукції, дані бухгалтерського обліку фінансова звітність малого підприємства за 9 місяців 2019 р, зовнішньо-економічні договори (т.1 а.с.220-229, 239-246, 251-261, т.2 а.с.47-61).
Таким чином, за результатами дослідження наданих позивачем доказів судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що Договір №01-07-2019, видаткові та податкові накладні, ТТН та інші документи оформлені у відповідності до встановлених законодавством для первинних документів вимог, містять відомості про господарську операцію та мають обов'язкові реквізити, скріплені підписами уповноважених осіб та печатками суб'єктів господарювання, а тому зазначені документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «УСПІХ» та його контрагентом-постачальником ТОВ «САП 2020», згідно із чим суд погоджується із твердженнями позивача, що ним надано до перевірки всі необхідні документи, які свідчать про очевидну економічну мету та доцільність здійснення товарно-господарських відносин з контрагентом.
Суд відхиляє як беззмістовні посилання контролюючого органу на подання ТОВ «САП 2020» звітності із ІР адреси комп'ютера, із якої також звітує інше підприємство ТОВ «Профі Доп», по якому були виявлені порушення податкового законодавства, описані в акті перевірки №568/10-36-12-02/22899797 від 01.07.2019 р, оскільки не обґрунтовано наявність причинно-наслідкового зв'язку між відповідними обставинами та встановленими порушеннями податкової дисципліни саме позивачем.
Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на отриману податкову інформацію, оскільки сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій.
Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19 та фактично відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), відповідно до якої податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.
Відповідно до норм ПК України податкова інформація є одним із джерел інформації, яке податкові органи можуть використовувати для здійснення своїх повноважень та функцій. При цьому, така інформація має бути підтверджена належними і допустимими доказами, зокрема, документами бухгалтерського і податкового обліку платника податку, його контрагента. Такі документи мають відображати зміст (суть) відносин між учасниками господарських операцій. Тобто узагальнена податкова інформація не є першоджерелом, а тому лише її наявність в розпорядженні контролюючого органу не є доказом недотримання платником вимог податкового законодавства.
Отримана відповідачем податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією. Така інформація носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
При цьому, як вже зазначалось вище, з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень.
Однак на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального Закону.
Слід також зазначити, що контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів того, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Суд також не встановив, а відповідач не надав жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісними господарюючими суб'єктами (контрагентами) з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями контрагентів чи сприяння ухиленню ними від виконання податкових зобов'язань.
Суд виходить з недоведеності відповідачем обставин та не надання доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Таким чином, наданими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджено, що господарські відносини між позивачем та TOB «САП 2020» мали реальний характер, придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.
На підстав викладеного суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на додану вартість з урахуванням господарських операцій з контрагентом TOB «САП 2020», у зв'язку з чим твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними.
За наведеного вище суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, в розмірі 4708,77 грн, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також позивач просить стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до вимог частин 3-5 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду надано такі письмові докази:
- Договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) б/н від 15.10.2019, відповідно до якого адвокат Яковець Кирило Іванович (Адвокат) бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт (ТОВ «УСПІХ») зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Сторонами. За правову допомогу Клієнт сплачує Адвокату винагороду у формі гонорару в розмірі, визначеному та узгодженому сторонами у відповідному акті виконаних робіт (п.3.1.);
- Акт виконаних робіт від 14.01.2020 за Договором б/н від 15.10.2019, відповідно до якого всі обумовлені умови та домовленості за договором про надання юридичних послуг б/н від 15.10.2019 виконані за період з 13.01.2020 до 14.10.2020 в повному обсязі. Вид робіт: збір доказів - кількість витрачених годин 5, ціна за годину 500, сума (грн) 2500; складання позовної заяви - кількість витрачених годин 5, ціна за годину 500, сума (грн) 2500. Подальші правовідносини продовжуються на підставі договору про надання юридичних послуг;
- Рахунок від 14.10.2020 на суму 5000,00 грн.
Дослідивши зміст вищезазначених документів, суд зазначає, що Договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) б/н від 15.10.2019 не дозволяє встановити зв'язок понесених витрат у зв'язку з розглядом саме цієї справи, оскільки наведене в ньому посилання на предмет договору носить загальний характер, що не дає можливості ідентифікувати надані послуги з предметом спору в даній справі.
Інші надані докази не усувають даної невизначеності, не конкретизують спірні правовідносини, у зв'язку з якими надавалась правова допомога, та не дають змоги встановити зв'язок понесених витрат з розглядом саме даної справи, крім того, за даним договором послуги надаються неодноразово, про що свідчить пункт 2 Акту виконаних робіт від 14.01.2020 за Договором б/н від 15.10.2019, в якому зазначено «Подальші правовідносини продовжуються на підставі договору про надання юридичних послуг».
З урахуванням наведеного суд доходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача заявлених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх недоведеністю.
Згідно з положеннями абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Керуючись статтями 2, 5, 7-10, 72, 77, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №000058402 від 11.11.2019.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПІХ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4708,77 грн (чотири тисячі сімсот вісім гривень 77 коп).
У задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УСПІХ», місцезнаходження: 08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 24; код ЄДРПОУ 22899797.
Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5-А; код ЄДРПОУ ВП 44096797.
Повне судове рішення складено 03.07.2025.
Суддя М.О. Семененко