03 липня 2025 року о/об 12 год. 50 хв.Справа № 280/3419/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Махунові В.В., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не виплати ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в повному обсязі; 2) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» недоплачену суму разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої разової грошової виплати в розмірі, а саме 10805,00 грн.
У позовній заяві зазначено наступне. Позивач має статус учасника бойових дій. Позивач вважає, що відповідачем йому протиправно була виплачена щорічна разова грошова виплата до Дня Незалежності України у 2024 році у меншому розмірі, ніж повинна була бути виплачена.
Позивач підтримав позовну заяву.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Виплата позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році здійснена відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 за №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплата до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році», а, отже, у порядку та розмірі встановленому нормами права.
Відповідач проти позовної заяви заперечував.
Ухвалою судді від 05.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Згідно з Посвідченням серії НОМЕР_2 , виданому 29.04.2013, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідач листом від 04.03.2025 за №3426-3592/П-02/8-0800/25 на звернення позивача повідомив, що виплата позивачу щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році здійснена відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 за №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році», а, отже, у порядку та розмірі встановленому нормами права.
Не погодившись із викладеним відповідачем у листі від 04.03.2025 за №3426-3592/П-02/8-0800/25 позивач звернувся до суду із даним позовом.
У ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено: «… Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. …».
У постанові Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 за №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році» зазначено: «… Установити, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: - I групи - 3100 гривень; - II групи - 2900 гривень; - III групи - 2700 гривень; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень; членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень. …».
У Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020у справі №1-247/2018(3393/18) зазначено: «… Конституційний Суд України вирішив: 1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. 2. Окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. …».
Як зазначено у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. (…).
При цьому, відповідно до ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році установлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня - 2361 гривні.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році установлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень.
Суд зазначає, що позивач не був позбавлений права на разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2024 рік як учаснику бойових дій відповідно до приписів ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та отримав її у розмірі 1000 грн. 00 коп.
Судом враховано, що Великою Палатою Верховного Суду постановою від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23 (провадження №11-67заі24) скасовано рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.03.2024 у зразковій справі №440/14216/23 (адміністративне провадження №Пз/990/7/23).
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи з'ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовна заява позивача не підлягає задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Оскільки у задоволенні позовної заяви має бути відмовлено, то, відповідно, має бути відмовлено й у стягненні на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень (відповідача) судових витрат.
Позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів - відмовити у повному обсязі.
У стягненні на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень (відповідача) судових витрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 03.07.2025.
Суддя О.О. Прасов