02 липня 2025 року Справа № 280/4150/25
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши клопотання представника відповідача про передачу за підсудністю адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01030, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 55а, код ЄДРПОУ 38516849)
про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у відповідача від 04.11.2024 № 31;
зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у відповідача надати позивачу статус «ветеран війни - учасник бойових дій».
Ухвалою суду від 26.05.2025 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
Ухвалою суду від 06.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 23.06.2025 через систему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. №31116), у якому наголошує, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, 23.06.2025 представник відповідача звернувся до суду із заявою (вх. №31226) про передачу справи до іншого суду за територіальної підсудності, у якій вказує, що засвідчення факту місця проживання у публічно-правових відносинах, має бути підтверджено належними і допустимими доказами. Як видно з довідки від 04.09.2022 №3008-7501268301 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (яку позивач додав до свого позов) його зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , але фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 . Також наголошує, що як вбачається із змісту позовної заяви позивача він зазначив саме адресу фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_4 . У той же час, як вбачається із послужного списку позивача, службового посвідчення від 01.11.2023 НОМЕР_2 , довідки ОК-5 ОСОБА_1 проходить службу цивільного захисту в підрозділах Головного управління ДСНС України у м. Києві (код ЄДПРОУ 38620155) на посаді командира відділення 3 державної пожежно-рятувальної частини, у спеціальному званні головний майстер-сержант служби цивільного захисту (місцезнаходження якого м. Київ). Отже, місце проходження служби позивачем є підрозділ Головно управління ДСНС України у м. Києві, який нараховує йому грошове забезпечення та інші передбачувані законодавством виплати. Оскільки позивач сам зазначив у позові фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_4 , на думку відповідача, дана адміністративна справа підсудна Київському окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Розглянувши подану відповідачем заяву та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Питання територіальної юрисдикції адміністративних судів врегульовано нормами параграфу 3 глави 2 розділу І КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями адміністративних прав позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
Як встановлено судом ОСОБА_1 зареєстрований у Запорізькій області, Мелітопольський район, с. Вознесенка. Проте, фактичним місцем проживання є м. Київ, що підтверджено довідкою від 04.09.2022 №3008-7501268301 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Місцезнаходженням відповідача (юридична адреса) є: м. Київ.
За приписами ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів встановлювались Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі - Правила).
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (п 7 Правил).
Абзацом 1 п. 9 Правил встановлено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
В п. 18 Правил наведений перелік документів, які подає особа або її представник для реєстрації місця проживання. Зокрема, документами, що підтверджують право на проживання в житлі, можуть бути: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.
Зняття з реєстрації місяця проживання передбачено пунктом 26 Правил, яким, крім іншого, визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, й інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів) (абз. 8 п. 26 Правил).
Аналогічні положення визначені і Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року.
У п. 4 вказаного Порядку в чинній редакції передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.06.2024 у справі №554/7669/21 наголосила, що з метою дотримання правової визначеності у питанні територіальної підсудності, основоположним для визначенням є саме зареєстроване місце проживання, а не фактичне, і це правило стосується й внутрішньо переміщених осіб.
У вказаній постанові Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дослідивши зміст приписів згаданого Порядку виснувала, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 20, 25, 241, 248, 256 КАС України, суддя
У задоволенні клопотання представника Державної служби України з надзвичайних ситуацій про передачу справи за підсудністю до іншого адміністративного суду відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.В. Батрак