Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 липня 2025 року Справа№200/2422/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум грошового забезпечення з 13.03.2022 по 20.05.2023, яке нараховане та виплачене на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.09.2024 по справі № 200/3546/24, за період з 13.03.2022 по день фактичної виплати основної суми доходу, а саме 19.03.2025 року.
- зобов'язання нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум грошового забезпечення з 13.03.2022 по 20.05.2023, яке нараховане та виплачене на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.09.2024 по справі № 200/3546/24, за період з 13.03.2022 по день фактичної виплати основної суми доходу, а саме 19.03.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року по справі № 200/3546/24 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 13.03.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого , а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 13.03.2022 по 20.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 року по справі № 200/3546/24 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволено частково, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 200/3546/24 за позовом Філіпенко Оксани Іванівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити - залишено без змін.
19.03.2025 року відповідачем вищевказане рішення суду виконано.
02.04.2025 року позивачем на адресу відповідача було направлено запит з проханням нарахувати та виплатити компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ, у якому просив:
- нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 13.03.2022 року по день здійснення фактичних виплат, а саме по 19.03.2025 року;
- розрахунок компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 13.03.2022 року по день здійснення фактичних виплат;
- виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 13.03.2022 року по день фактичного розрахунку, а саме по 19.03.2025 року;
- кошти, які підлягають виплаті, перерахувати на банківські реквізити позивача, які є в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано відповідь № 09/02/454 про відмову у нарахуванні та виплаті втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з підстав того, що в затвердженому кошторисі для ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні бюджетні асигнування на здійснення таких видатків - як компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач, не погодившись з позовними вимогами, надав до суду відзив, мотивований наступним.
Позивач вважає, що оскільки остаточний розрахунок при звільненні з ним був здійснений у день його звільнення, то відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Оскільки спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця, то застосуванню до такого роду спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.
Зокрема, відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому визначальними є такі юридичне значимі обставини, як вина роботодавця, невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
За висновком Верховного Суду України (постанова від 15 вересня 2015 року у справі № 21-1765а15) у разі несвоєчасної виплати з вини роботодавця заробітної плати при звільненні працівника настає відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП, а саме обов'язок виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.
При застосуванні норм трудового законодавства у подібних правовідносинах Верховний Суд України розглядає питання несвоєчасної виплати заробітної плати звільненому працівникові, а не належних йому компенсаційних виплат.
У задоволенні позову просив відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 200/3546/24 задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 13.03.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 13.03.2022 по 20.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набрало законної сили 14 січня 2025 року відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду.
Виконавчі листи у справі не видавались.
Судовий контроль за виконанням рішення суду не встановлювався.
Доказів виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 200/3546/24 сторонами до суду не надано.
Відповідач листом від 02 квітня 2025 року відповідач повідомив позивача, що в затвердженому кошторисі для ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні бюджетні асигнування на здійснення таких видатків - як компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за грошові доходи, які отримані за рішенням суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
За ст. 1 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Так, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановоюКабінету Міністрів України 21 лютого 2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до абз. 1 п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм убачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.
При цьому, використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
З огляду на наявність факту невиплати позивачу перерахованого грошового забезпечення суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення з 29.01.2020 по день фактичної виплати.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Щодо доводів апелянта про врахування висновків щодо застосування статей 116, 117 КЗпП України в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010, постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 804/1782/16, від 27.06.2018 у справі № 810/1543/17, то апеляційний суд їх не застосовує, оскільки вони не стосуються спірних правовідносин, з огляду на інший предмет позову.
Ця справа стосується компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а справи, на які посилається апелянт - застосування статей 116, 117 КЗпП України при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто таке посилання є взагалі помилковим та безпідставним.
Суд зазначає, що відсутність належного фінансування відповідача не може бути визнана судом достатньою підставою для ненарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати.
Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум грошового забезпечення з 13.03.2022 по 20.05.2023 за період з 13.03.2022 по день фактичної виплати основної суми доходу;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум грошового забезпечення з 13.03.2022 по 20.05.2023 за період з 13.03.2022 по день фактичної виплати основної суми доходу.
Суд зазначає, що вказаний спосіб захисту буде належним та достатнім для поновлення порушених прав позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із чим питання про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору судом не вирішується.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум грошового забезпечення з 13.03.2022 по 20.05.2023 за період з 13.03.2022 по день фактичної виплати основної суми доходу.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум грошового забезпечення з 13.03.2022 по 20.05.2023 за період з 13.03.2022 по день фактичної виплати основної суми доходу.
Повний текст рішення складено та підписано 03 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська