Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 липня 2025 року Справа №200/2750/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
16.04.2025 до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 12.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 по 12.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови КМУ “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 у період з 19.10.2017 по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Проте, у період з 01.01.2020 по 12.05.2023 відповідач нараховував їй грошове забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що на думку позивача є протиправним, адже призвело до не нарахування та невиплати в повному розмірі грошового забезпечення, а тому порушує її законні права та інтереси.
Разом з адміністративним позовом подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що у спірний період позивачу розрахунок складових грошового забезпечення проводився з показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного чинним законодавством. Відповідач вважає помилковою позицію позивача щодо незастосування при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, оскільки зміст приміток до додатків 1 та 14 до Постанови КМУ № 704 не є нормами права та не узгоджуються з п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, в задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.
Також відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із порушенням строку звернення до суду.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні), витребувано докази у справі.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 16.04.2018.
Згідно із записами військового квитка серії НОМЕР_3 , позивач з 19.10.2017 по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
У період з 01.01.2020 по 19.05.2023 нарахування позивачеві грошового забезпечення проводилося, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік» - 1762 грн, що відповідачем не заперечується.
Позивач вказала, що перебуваючи у відпустці, звернулася до командира військової частини із запитом щодо отримання інформації про розмір виплат грошового забезпечення за час служби, на що 08.04.2025 отримала довідку про участь в антитерористичній операції/здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони від 08.04.2025 №486/356 та картки особового рахунку за спірний період служби, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Частина друга статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає, що строк звернення до суду може встановлюватися іншими спеціальними законами.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, оскільки, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак 19.07.2022 набрав чинності Закон України №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким викладено в новій редакції норму статті 233 КЗпП України, а саме: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином з 19.07.2022 строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати (грошового забезпечення) регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується отримання позивачем карток особового рахунку (повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені за спірний період) 08.04.2025. Іншого відповідачем не доведено.
Також суд ураховує, що позивач продовжує військову службу, отже наразі є діючим військовослужбовцем та приймає безпосередню участь в бойових діях, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, ураховуючи дату отримання повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені за спірний період (08.04.2025) та дату подання позову (16.04.2025), строк звернення до суду з цим позовом не порушено, про що і було зазначено судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Отже, підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.
На підставі викладеного вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв