м. Вінниця
03 липня 2025 р. Справа № 120/6784/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького міського територіального центра соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вінницького міського територіального центра соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в якому просить:
- визнати незаконної бездіяльність директора ВМТЦСО (НСП) Галини Бачинської в частині ненадання відповіді по суті запиту, не зазначення мотивів відмови, не зазначення права на оскарження;
- зобов'язати директора ВМТЦСО (НСП) надати належну інформацію на запит від 23.05.2024;
- рішення суду в частині зобов'язання СВП допустити до негайного виконання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 23.05.2024 звернувся з запитом до відповідача щодо надання копії листа з інформацією про свою особу, що був підготовлений та наданий 30.04.2024 на запит Вінницького МЦСС Департаменту соціальної політики ВМР. Однак, у відповідь за підписом директора ВМТЦСО (НСП) Г. Бачинської отримав лист №992 згідно якого повідомлено, що необхідно звертатися до розпорядника інформації. Позивач не погоджується із бездіяльністю відповідача, що полягає у ненаданні відповіді по суті запиту, а також в частині незазначені мотивів відмови та права на оскарження.
До суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву згідно якого проти позову заперечив. Зазначив, що 29.04.2024 Департамент соціальної політики ВМР за реєстраційним номером 08/23/2953 надав в опрацювання лист Вінницького міського центру соціальних служб від 258.04.2024 за реєстраційним індексом 01-23/393. Територіальний центр надав відповідь на зазначений лист 30.04.2024 за реєстраційним індексом 829.
23.05.2024 на електронну адресу відповідача надійшов запит позивача в якому вказано негайно надати йому копію листа від 30.04.2024 829 директору ВМЦСС. Громадянину ОСОБА_1 надано надано відповідь за реєстраційним індексом 992, що для отримання листа потрібно звернутися до розпорядника інформації.
24.05.2025 на електронну адресу відповідача надійшов запит ОСОБА_2 про надання йому копії завдання ДСП ВМР від 29.04.2024. Відповідач звернувся Вінницького міського центру соціальних служб про надання дозволу надіслати копію їх листа та відповіді ОСОБА_1 . Після отримання згоди листом від 27.05.2024 , Вінницький міський територіальний центр соціального обслуговування надіслав позивачу відповідь від 28.05.2024 за реєстраційним індексом 1019 з додатками: копія листа від 25.04.2024 та відповіді на такий лист від 30.04.2024.
З огляду на зазначене, представник відповідача вважає, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що
29.04.2024 Департамент соціальної політики ВМР за реєстраційним номером 08/23/2953 надав в опрацювання лист Вінницького міського центру соціальних служб від 258.04.2024 за реєстраційним індексом 01-23/393.
Листом від 30.04.2024 Вінницького міського територіального центра соціального обслуговування (надання соціальних послуг) надано відповідь на зазначений лист.
23.05.2024 на електронну адресу Вінницького міського територіального центра соціального обслуговування (надання соціальних послуг) надійшов запит позивача в якому вказано негайно надати йому копію листа від 30.04.2024 829 директору ВМЦСС.
Листом від 23.05.2024 ОСОБА_1 повідомлено про те, що для отримання запитуваної інформації потрібно звернутися до розпорядника інформації.
В подальшому, 24.05.2025 на електронну адресу відповідача надійшов запит ОСОБА_2 про надання йому копії завдання ДСП ВМР від 29.04.2024.
Вінницький міський територіальний центр соціального обслуговування, за погодженням Вінницького міського центру соціальних служб, надав позивачу відповідь від 28.05.2024 за реєстраційним індексом 1019 з додатками: копія листа від 25.04.2024 та відповіді на такий лист від 30.04.2024.
Покликаючись на не дотримання відповідачем як розпорядником інформації вимог законодавства та порушенням таким чином прав позивача як запитувача інформації, останній звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІI (далі Закон № 2657-ХІI) .
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до ст. 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI)
Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до ст. 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
З аналізу зазначених вище положень чинного законодавства України слідує, що запит на інформацію розпорядник такої інформації повинен розглянути в термін 5 робочих днів.
Як уже встановлено судом вище по тексту рішення суду, позивач із запитом на інформацію звернувся до відповідача 23.05.2024. Запитувану інформацію йому направлено на електронну пошту 28.05.2024, тобто в межах визначеного законом терміну.
Отож, перевіряючи дії відповідача щодо надання позивачу запитуваної інформації на відповідність вимогам частини другої ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Крім того, при вирішенні спору по суті бере до увагу ту обставину, що станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом, розпорядником інформацію надано йому запитувану інформацію, відтак відсутні підстави для констатування порушення прав чи законних інтересів позивача з боку розпорядника інформації.
Так, згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Враховуючи те, що судовому захисту підлягає тільки порушене на момент звернення до суду право позивача, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Вінницький міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в особі директора Бачинська Галина Сергіївна (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 50, код ЄДРПОУ 38054911)
Суддя Комар Павло Анатолійович