Провадження №2/748/1076/25
Єдиний унікальний № 748/2225/25
02 липня 2025 рокум. Чернігів
Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Меженнікова С.П., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
25 червня 2025 року, згідно відмітки на поштовому відправленні, ОСОБА_1 завернувся до суду із зазначеною вище позовною заявою, яку обґрунтовував тим, що 06 грудня 2019 року між ним та відповідачкою, яка є громадянкою РФ, укладений шлюб. Шлюб зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що зроблений актовий запис від 06.12.2019 № 3240.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, відповідачка, яка є громадянкою РФ, виїхала до вищезазначеної країни.
З того часу фактичні шлюбні відносини з відповідачем були припиненні, вони проживають окремо, не підтримують жодних зв'язків, не ведуть спільне господарство, не мають спільного побуту. Спільних дітей у шлюбі також не мають.
Як вбачається із матеріалів справи 06.12.2019 між позивачем та відповідачкою, яка, є громадянкою РФ, укладений шлюб. Шлюб зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що складено відповідний актовий запис № 3240.
Відповідачка є громадянкою РФ. Спільних дітей не мають. Позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . При пред'явленні позову позивач, як останнє відоме місце проживання відповідачки, зазначив адресу у РФ . При цьому, позивач вказував, що сімейні стосунки між подружжям фактично припинені з лютого 2022 року та до цього часу сторони проживають в різних країнах.
Як вбачається із відповіді із ЄДДР № 1538257 від 02.07.2025 відомості щодо реєстрації місця проживання на території України відповідачки відсутні.
Доказів того, що відповідачка будь-коли проживала на території Чернігівського району, суду не надано.
Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України "Про міжнародне приватне право" та нормами відповідних міжнародних договорів.
Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1статті 75-77 Закону України "Про міжнародне приватне право").
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Положеннями статей 60, 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (частина перша статті 16 Закону України "Про міжнародне право").
Частиною першою статті 75 Закону України "Про міжнародне право" встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону статті 76 цього Закону.
Підстави визначення підсудності справ судам України встановлено статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", зокрема згідно із пунктом 12 частини першої цієї статті суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства РФ в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.
До висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і РФ, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), у постанові від 08 червня 2022 року у справі №490/9551/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.
Згідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Обираючи підсудність спору, позивач у позовній заяві послався на ч.2 ст.28 ЦПК України, згідно якої, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Оскільки у даному випадку позов поданий за місцем офіційної реєстрації позивача, бо у нього відсутня фізична можливість з поважних причин виїхати до місця проживання відповідача, то при поданні позовної заяви до суду, позивач дотримався вимог ЦПК України, а саме ч.2 ст.28 ЦПК України.
Як встановлено з відповіді № 1538228 від 02.07.2025 із ЄДДР, зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» в Україні утворено 136 нових (з них 17 на тимчасово окупованій території АРК, Донецької та Луганської областей) та ліквідовано існуючі 490 районів.
19.07.2020 року зазначена постанова набрала чинності.
До зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.
Селище Десна до новоутвореного Чернігівського району відносилось до Козелецького району Чернігівської області де розгляд справ здійснював і продовжує здійснювати Козелецький районний суд Чернігівської області.
За таких обставин, даний позов не підсудний Чернігівському районному суду Чернігівської області.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема, якщо справа належить до територіальної її юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи вищевикладене, оскільки справа не підсудна Чернігівському районному суду Чернігівської області, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу необхідно передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Козелецького районного суду Чернігівської області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 187, 353, 354 ЦПК,
Передати справу № 748/2225/25 (провадження № 2/748/1076/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу до Козелецького районного суду Чернігівської області.
Ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: С.П. Меженнікова