Справа № 686/17132/25
Провадження № 1-кс/686/6619/25
02 липня 2025 року м. Хмельницький
Слідча суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Хмельницького клопотання слідчого СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 , погоджене із прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, директорки Дунаєвецького психоневрологічного інтернату, раніше не судимої,-
у кримінальному провадженні № 12025240000000041,
02.07.2025 слідчий СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду із клопотанням, погодженим із прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, посилаючись на те, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, потерпілу та іншу підозрювану у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали подане клопотання, просили його задовольнити.
Підозрювана та її захисник у судовому засіданні не заперечили проти застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, але просили визначити нічний час для його відбування.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню із наступних підстав.
СУ ГУ НП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2025 року за №12025240000000041 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України.
30.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, а саме про те, що « ОСОБА_5 , згідно рішення №7-11/2022 від 15.06.2022 сесії Хмельницької обласної ради, призначена на посаду директора Дунаєвецького психоневрологічного інтернату, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Київська, 1а, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , яка згідно наказу №133 від 18.06.2013 працює старшою медичною сестрою Дунаєвецького психоневрологічного інтернату, вирішили джерелом отримання доходів і засобів для свого існування на постійній основі обрати злочинний шлях та грубо порушуючи конституційні права та свободи громадян, посягаючи на їх волю, честь та гідність, використовуючи уразливий стан пацієнтів вказаного психоневрологічного інтернату, вирішили передавати їх до трудової діяльності іншим особам.
При цьому, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , домовились між собою про примусову працю (трудову експлуатацію) пацієнтів вказаного інтернату, яка полягала у передачі за грошову винагороду, пацієнтів інтернату для виконання різного роду робіт іншим особам за межами території інтернату, а отримані в результаті цього грошові кошти, розподіляти між собою.
Так, згідно розробленого плану, упродовж березня - червня 2025 року, ОСОБА_5 , за попередньою змовою із ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, свідомо порушуючи конституційні права громадян, усвідомлюючи свої злочинні дії та негативні наслідків для пацієнтів інтернату, передавали двох пацієнтів інтернату ОСОБА_8 та ОСОБА_9 особі під зміненими анкетними даними ОСОБА_10 для примусової безоплатної праці на території його господарства. З метою залучення пацієнтів психоневрологічного інтернату до примусової праці, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 застосовували відносно останніх методи переконання, враховуючи довірливі відносини з останніми, оскільки щоденно з останніми спілкуються та використовували уразливий стан пацієнтів, викликаний психічними захворюваннями, що унеможливлює та обмежує їх здатність усвідомлювати свої дії, керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір незаконним діям відносно себе. Обіцяючи останнім гарне харчування та цигарки, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , передали їх за грошову винагороду для виконання різного роду господарських робіт на території господарств інших осіб, за яку не здійснювали жодної оплати.
Так, 10.03.2025, близько 16:20 год., ОСОБА_5 в телефонній розмові з ОСОБА_10 , домовилася про передачу в трудову експлуатацію останньому 2 пацієнтів інтернату, за грошову винагороду. Під час розмови, вони домовилися про зустріч на території інтернату 11.03.2025.
11.03.2025, близько 11:20 год., ОСОБА_5 , зустрівшись на території Дунаєвецького психоневрологічного інтернату, що по вул. Київська, 1а в м. Дунаївці Хмельницької області із ОСОБА_10 , на прохання останнього про необхідність залучення до виконання різного роду робіт пацієнтів інтернату на власному господарстві, погодилася за грошову винагороду, передати останньому 2 пацієнтів інтернату для трудової експлуатації. В подальшому, ОСОБА_5 привела ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Після цього, 11.03.2025, близько 11:30 год., за грошову винагороду в розмірі т 2000 грн., використовуючи уразливий стан, шляхом переконання та обману, передала ОСОБА_10 двох пацієнтів вказаного інтернату: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для примусової праці (трудової експлуатації).
Продовжуючи свої злочинні дії, 23.06.2025, в після обідній час, ОСОБА_5 в телефонній розмові з ОСОБА_10 , домовилася про передачу в трудову експлуатацію останньому 2 пацієнтів інтернату. Під час розмови, вони домовилися про зустріч на території інтернату 24.06.2025.
Надалі, 24.06.2025, близько 09:43 год, ОСОБА_5 зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила, що під?їде ОСОБА_10 і йому необхідно буде передати 2 пацієнтів інтернату ( ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ) для примусової праці на його господарстві. Далі, ОСОБА_7 , використовуючи уразливий стан пацієнтів, шляхом використання довірливих відносин, повідомила ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , щоб останні вийшли за територію інтернату та очікували там, оскільки поїдуть працювати.
В подальшому, виконуючи вказівку ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , перебуваючи на території Дунаєвецького психоневрологічного інтернату, що по вул. Київська, 1а в м. Дунаївці Хмельницької області, 24.06.2025, близько 10:50 год, зустрілася з ОСОБА_10 . Під час зустрічі, ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_10 , що 2 пацієнтів інтернату очікують його за межами території інтернату і він може їх забрати для трудової експлуатації, а грошові кошти має передати пізніше.
Таким чином, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 , 24.06.2025, використовуючи уразливий стан, шляхом використання довірливих відносин, передала ОСОБА_10 двох пацієнтів вказаного інтернату: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для примусової праці.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 , 26.06.2025, в після обідній час, ОСОБА_5 в телефонній розмові з ОСОБА_10 , домовилася про передачу в трудову експлуатацію останньому 2 пацієнтів інтернату, за грошову винагороду. Під час розмови, вони домовилися про зустріч на території інтернату 27.06.2025
27.06.2025, перебуваючи в своєму робочому кабінеті Дунаєвецького психоневрологічного інтернату, що по вул. Київська, 1а в м. Дунаївці Хмельницької області, близько 11:20 год., під час зустрічі з ОСОБА_10 , на прохання останнього, погодилася передати йому 2 пацієнтів інтернату для трудової експлуатації. Також, ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_10 , щоб він ішов до старшої медичної сестри інтернату ОСОБА_7 та узгодив з нею всі питання передачі пацієнтів для примусової праці.
Після цього ОСОБА_10 близько 11:23 год. зустрівся з ОСОБА_7 в її робочому кабінеті та під час спілкування остання повідомила, що передасть 2 пацієнтів інтернату для примусової праці, однак передача відбудеться за межами території інтернату. Також ОСОБА_7 повідомила, щоб ОСОБА_10 виїхав за межі території та очікував пацієнтів інтернату ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Таким чином, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 , 27.06.2025, використовуючи уразливий стан, шляхом використання довірливих відносин, передали ОСОБА_10 двох пацієнтів вказаного інтернату: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для примусової праці.
Того ж дня, близько 11:40 год., злочинні дії ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , пов'язані з незаконною експлуатацією психічнохворих осіб, були викриті та задокументовані працівниками правоохоронних органів».
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення зокрема підтверджується: протоколами про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 11.03.2025 та від 24.06.2025; протоколом про результати здійснення негласних слідчий від 12.03.2025; протоклом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 28.06.2025; протоклом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 28.06.2025; протоклом допиту свідка ОСОБА_10 від 27.06.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Оцінивши матеріали клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування пред'явлена ОСОБА_5 підозра є обґрунтованою.
Не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_5 на цій стадії кримінального провадження, виходячи лише із фактичних обставин, які містяться у поданих слідчому судді матеріалах, слідча суддя приходить до висновку про наявність підстав стверджувати про високу ймовірність причетності ОСОБА_5 до кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.
Разом з тим, вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки ні слідчим, ні прокурором не наведено обставин, які б дали беззаперечні підстави суду вважати, що ОСОБА_5 має намір ухилятися від слідства, а лише тяжкість можливого покарання при можливому визнанні підозрюваної винною не може свідчити про існування вказаного ризику відповідно до вимог закону.
У своїй практиці ЄСПЛ наголошує, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці імовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
У справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість продовження тримання заявниці під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
ОСОБА_5 має постійне місце проживання, має повнолітню дитину та на її утриманні знаходиться матір ОСОБА_11 ,1944 р.н., а отже її соціальні зв'язки є сталими.
Також слідчою суддею враховується, що підозрювана раніше не судима, на розгляд клопотання з'явилася самостійно за першою вимогою, а відтак, приходжу до висновку, що ризик переховування від органів досудового розслідування не є доведеним.
Разом з тим, уважаю доведеним існування ризику впливу на свідків, потерпілих та іншу підозрювану ОСОБА_7 , яка перебуває у її підпорядкуванні, у кримінальному провадженні, та яким можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З огляду на неодноразовість вчинення дій, які на сьогодні інкримінуються ОСОБА_5 , вважаю доведним існування ризику продовження вчинення інших кримінальних правопорушень.
За таких обставин приходжу до висновку про наявність визначених ст. 177 КПК України ризиків: незаконного впливу на свідків, потерпілих та іншу підозрювану, продовження вчинення інших кримінальних правопорушень.
Аналізуючи особу підозрюваної слідча суддя ураховує, що ОСОБА_5 раніше не судима, має на утриманні мати похилого віку - ОСОБА_11 , 1944 р.н., з якою спільно проживає, має постійне місце проживання, працевлаштована.
ОСОБА_5 неодноразово нагороджувалася почесними грамотами: у 2012, 2014 роках - головою Осташковецької сільської ради, що підтверджується наданими стороною захисту подяками та почесними грамотами; у 2019 році - першим заступником голови Хмельницькох районної ради.
Ураховуючи наведені ризики, усі визначені ст.178 КПК України обставини, дані про особу підозрюваної, приходжу до висновку, що забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків зможе запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 22:00 год. до 07:00 год. наступного дня без дозволу слідчого, прокурора або суду з покладенням на неї зобов'язання прибувати до слідчого, прокурора, суду, слідчого судді за кожною вимогою, а також відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Саме такий запобіжний захід буде достатнім для виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку.
Строк домашнього арешту слід визначити у межах строків досудового розслідування, а саме по 27.08. 2025 року.
Керуючись ст.177, 178, 181, 194, 196 КПК України,
Задовольнити клопотання частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України строком по 27 серпня 2025 року запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 22:00 год. до 07:00 год. наступного дня без дозволу слідчого, прокурора або суду з покладенням на неї зобов'язання прибувати до слідчого, прокурора, суду, слідчого судді за кожною вимогою.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 обов'язки:
-утриматись від спілкування із потерпілими, свідками, іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон до відповідного структурного підрозділу ДМС України.
Ухвала діє по 27 серпня 2025 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя