Справа № 609/546/25
2-а/609/14/2025
03 липня 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Харлана М.В.
за участю:
секретаря судового засідання Семенюк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про: скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП від 03 березня 2025 року
учасники справи не з'явились,-
І. Стислий виклад позиції сторін.
1. 11 червня 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач) з вимогою про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП від 03 березня 2025 року.
2. Позов обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є протиправною, складена без належних на те правових підстав та підлягає скасуванню виходячи з того, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст. 210 КУпАП.
Вказує, що 03 березня 2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу розмірі 17000,00 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Зокрема, як слідує зі змісту оскаржуваної постанови позивачу інкримінується порушення правил військового обліку, а саме те, що останній не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом, передбаченим повісткою № 1957089, для уточнення даних.
Зазначає, що жодної постанови позивачу вручено, не було, а замість повноцінного розгляду справи йому було вручено корінець квитанції із реквізитами сплати штрафу. Окрім того, оскаржувану постанову складено та підписано 03 березня 2025 року, а зареєстровано 01 березня 2025 року за вихідним №371.
Вказує, що в період з 27 січня 2025 року по 03 березня 2025 року позивач не отримував жодних повісток, а спосіб її надсилання не відповідає вимогам законодавства про належне повідомлення військовозобов'язаних. Вважає, що повістку йому було надіслано рекомендованим листом через АТ «Укрпошта» за зареєстрованим місцем проживання, а саме АДРЕСА_1 , натомість останній проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а отже ІНФОРМАЦІЯ_3 не вжив заходів, для його належного повідомлення.
Вважає, що актуальні дані позивача внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а отже відповідач мав технічну можливість перевірити його дані без особистого прибуття то ІНФОРМАЦІЯ_2 , що робить виклик необґрунтованим, а притягнення до відповідальності не законним.
Окрім того, позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а отже не мав обов'язку з'являтись до ІНФОРМАЦІЯ_2 для мобілізаційних заходів, що також виключає будь який умисел в порушенні правил військового обліку.
За наведених обставин просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
23 червня 2025 року позивачем на адресу суду подано заяву про уточнення позовних вимог. Зокрема, останній вказав, що по тексту позовної заяви від 11.06.2025 р. ним було допущено описку, а саме вказано «ч.3 ст. 210-1 КУпАП» замість «ч.3 ст. 210 КУпАП», а тому вважав за необхідне внести уточнення щодо позовних вимог в частині кваліфікації дій позивача.
Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв'язку з безпідставністю такого.
Свій відзив представник відповідача мотивує тим, що за обліковими даними ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Так, на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання позивача, засобами зв'язку була надіслана повістка №1957089, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно інформації у повістці, військовозобов'язаний викликався до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою уточнення даних, зокрема ОСОБА_1 звірив дані лише 18.01.2024 р., правом на відстрочку не користувався та не користується.
З Укрпошти до ІНФОРМАЦІЯ_1 повернуто рекомендоване повідомлення з довідкою про причини повернення/досилання, яка містить помітку про відсутність особи за вказаною адресою.
Таким чином, ОСОБА_1 , був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак у вказаний час до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з'явився, про поважні причини неприбуття не повідомив, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частину 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункти 20, 21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на військову службу під час мобілізації, на особливий період»).
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 справу про адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП розглядав тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 283 КУпАП та інших вимог КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, з'ясувавши всі обставини по справі, оцінивши докази, керуючись законом і правосвідомістю, тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 виніс постанову по справі №371 від 03.03.2025 р. про накладення на позивача адміністративного стягнення, про яку позивач належним чином був повідомлений та отримав особисто 03.03.2025 р., що підтверджується підписом останнього в оскаржуваній постанові.
Вказує, що справа про адміністративне правопорушення вирішена в точній відповідності з законом, а постанова по адміністративній справі №371 від 03.03.2025 р.. законна та обґрунтована.
25 червня 2025 року представником позивача на адресу суду подано відповідь на відзив, у якому останній просив суд не брати до уваги відзив на позов поданий представником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки такий поданий особою, яка немає адміністративної процесуальної дієздатності.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чорба С.Л. не з'явився, подав суду заяву, згідно якої просив розгляд справи провести за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити з підстав викладених у позові.
Окремо зазначив, що дружині позивача - ОСОБА_5 продовжено строк групи інвалідності до 21.06.2027 р., у зв'язку із чим, ОСОБА_1 02 липня 2025 року подав документи до ІНФОРМАЦІЯ_6 для надання йому відстрочки у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак у поданому відзиві просила розгляд справи здійснювати без участі представника.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 11 червня 2025 року клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення №371 від 03.03.2025 р. задоволено, поновлено позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом, прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 19 червня 2025 року, у зв'язку із відпусткою головуючого судовий розгляд справи відкладено на 03 липня 2025 року.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
4. Судом встановлено, що 03 березня 2025 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Зокрема, зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 03 березня 2025 року о 13 год. 13 хв. працівники поліції доставили громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою АДРЕСА_3 .
Під час звірки військово-облікових даних було встановлено, що гр. ОСОБА_1 , перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до п. 30-2 постанови КМУ від 16.05.2024 р. №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» та якому засобами поштового зв'язку була направлена повістка № 1957089 для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про відсутність особи за адресою місцем його проживання. Таким чином, ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття не з'явився, будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк не надав, внаслідок чого порушив вимоги абз. 7 п. 3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
5. Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 05 грудня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Шумського районного управління юстиції Тернопільської області вбачається, що позивач ОСОБА_1 із 04.11.2005 р. перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 .
6. Згідно довідки про склад сім'ї №112 від 10.06.2025 р. виданої Шумською міською радою Тернопільської області вбачається, що позивач ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 та до складу його родини входять: дружина - ОСОБА_5 , 1975 р.н., син - ОСОБА_7 , 2006 р.н., дочка ОСОБА_8 , 2009 р.н, син - ОСОБА_9 , 2013 р.н, мати - ОСОБА_10 , 1954 р.н.
7. Відповідно до довідки №157 виданої 10 червня 2025 року КНП Шумської міської ради «Шумська міська лікарня» вбачається, що дружина позивача хворіє на рак лівої молочної залози.
8. Відповідно до довідки до акта МСЕК серії 12 ААГ № 723171 вбачається, що ОСОБА_5 являється особою з інвалідністю другої групи.
ІV. Оцінка Суду.
9. Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
10. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
12. Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
13. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
14. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
15. Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
16. Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
17. Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
18. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
19. Відповідно до приписів абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
20. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
21. Згідно з абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
22. За приписами абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
23. Відповідно до абз. 12, 13 ч. 3 ст. 22 цього Закону поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
24. Згідно з п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560 (в редакції, чинній з 12.07.2024, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №807 від 09.07.2024), повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка надсилається на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
25. Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного визначається не раніше чотирнадцятого дня від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
26. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання (п. 41 Порядку №560).
27. П. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 15.03.2009, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
28. Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час, яких відповідачем суду надано не було. При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
29. Як вбачається з оскаржуваної постанови та матеріалів справи, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за оскаржуваною постановою від 03.03.2025 р. відбулось у зв'язку з його неявкою за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Зокрема, представник відповідача у відзиві вказує, що на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання позивача, засобами поштового зв'язку була надіслана повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно інформації у повістці, військовозобов'язаний викликався до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою уточнення даних
З Укрпошти до ІНФОРМАЦІЯ_1 повернуто рекомендоване повідомлення з довідкою про причини повернення/досилання, яка містить відмітку про відсутність особи за вказаною адресою.
З копії повістки №1957089, долученої представником позивача до відзиву вбачається, що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 09:00 год. 27 січня 2025 року для уточнення даних.
Однак, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують той факт, що позивачу у поштовому відправленні направлялась саме повістка № №1957089, оскільки дані поштового оператора з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання відповідачем до відзиву до додано.
Також слід зазначити, що в оскаржуваній постанові від 03.03.2025 р., не зазначено дату та спосіб належного підтвердження оповіщення військовозобов'язаного у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку. Зазначено лише дату та час коли позивач мав з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Інших доказів про виклик позивача на 27 січня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 суду не надано, а відтак відповідачем не доведено те, що позивач був належно оповіщений про необхідність явки на 09:00 год. 27.01.2025 р.
30. Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною постановою за справою про адміністративне правопорушення № 371 від 03 березня 2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП.
31. В силу ч.1 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, суд зазначає, що стаття 210 КУпАП визначає відповідальність за порушення, призовниками, військовозобов'язаними, резервістами Правил військового обліку, в тому числі в особливий період.
Зазначена норма є бланкетною, тож при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правила військового обліку.
32. Суд звертає увагу, що Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, недотримання яких становитиме склад правопорушення передбаченого ст. 210 КУпАП, затверджені постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року. Однак, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань, яким чином та в якій частині позивач порушив саме Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.
Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
33. Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
11 квітня 2024 року Верховної Радою України прийнято Закон України №3363-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», та який набрав чинності 18.05.2024 року.
34. Так положеннями абзацу 4 пункту 1 частини 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3633-ІХ визначено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, зокрема, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності). Таким чином, громадяни України, які перебувають на військовому обліку зобов'язані уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у строк до 16.07.2024 року (включно).
Оскільки цей закон вносить також зміни у законодавство щодо мобілізації, то на переконання суду він становить його невід'ємну частину, а тому його порушення буде порушенням законодавства про мобілізацію.
Відтак з 17.07.2024 року настає відповідальність, передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України.
35. Відповідно до ст. 210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
36. Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Разом з тим, у разі не виконання обов'язку громадян щодо прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах охоплюються диспозицією ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в той час, як норми ст. 210 КУпАП визначають відповідальність за порушення Правил військового обліку.
Тож, при застосуванні до позивача адміністративного стягнення відповідачем допущено невірну кваліфікацію інкримінованого правопорушення.
37. Окрім того, оскаржувана постанова складена та підписана 03 березня 2025 року, а зареєстрована 01 березня 2025 року за вих. №371, тобто на два дня раніше від дати складання.
38. В контексті спірних правовідносин, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
39. У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
40. Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
41. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
42. У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
43. Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).
44. Суд зазначає, що обов'язок особи, яка склала матеріали про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
45. В силу приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1).
46. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
47. На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
48. Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
49. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
50. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
51. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд доходить висновку про скасування оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
52. Стаття 132 КАС України передбачає види судових витрат, а саме: судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
53. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому, на виконання вимог ст. 139 КАС України, та враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв'язку з задоволенням позову суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 251, 283, 286 КУпАП, суд,-
1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП - задовольнити.
2. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 371 винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 03 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.
3. Справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду складено 03 липня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , юридична адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .
Суддя: М.В. Харлан