03.07.2025
Справа №607/13472/25
03 червня 2025 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючої Черніцької І.М.,
- за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.
за участю: заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 строком на 6 місяців із встановленням таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків як: заборона ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборона ОСОБА_2 наближатись на відстань менше 10 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборона ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори, а також контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, а також в будь-який спосіб спілкуватися.
В обґрунтування вимог заявник вказав, що проживає разом зі своїм сином ОСОБА_2 за вищевказаною адресою та протягом кількох років систематично потерпає від домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, яке вчиняє ОСОБА_2 . Зокрема, ОСОБА_2 систематично вчиняє скандали, застосовує фізичну силу, вчиняє дії, які є небезпечними для його життя і здоров'я, постійно психологічно принижує, застосовує нецензурну лайку, пошкоджує, викидає або забирає особисті речі заявника, виганяє його з квартири, забирає телефон, перешкоджаючи виклику правоохоронних органів.
Через такі неправомірні дії ОСОБА_2 заявник неодноразово протягом 2 років звертався до поліції. Щодо ОСОБА_2 винесено заборонні приписи від 29.11.2024 року та від 23.06.2025 року.
Постановами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_2 неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КупАП. Однак і після цього ОСОБА_2 не змінив своєї поведінки, продовжує вчиняти домашнє насильство.
Домашнє насильство з боку ОСОБА_2 носить системний характер, кривдник не припиняє своєї протиправної поведінки, що негативно позначається на його фізичному та психічному здоров'ї і викликає побоювання за безпеку його життя і здоров'я.
Вважає, що вказані обставини та факти свідчать про небажання ОСОБА_2 ставати на шлях виправлення та про стійку протиправну поведінку, його тривале зневажливе ставлення до суспільних відносин щодо охорони фізичного та психологічного здоров'я осіб, з якими кривдник перебуває чи перебував у сімейних або близьких відносинах. Тому, з метою забезпечення дієвого та ефективного способу захисту від повторного вчинення домашнього насильства щодо нього, з огляду на сам вид насильства (психологічне, фізичне та економічне), ризики, тобто вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливих тяжких наслідків його вчинення, просить застосувати до ОСОБА_2 відповідні обмеження прав кривдника.
Посилаючись на наведене, просить задовольнити заяву.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні заявник заяву підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_2 систематично та протягом тривалого часу вчиняє стосовно нього домашнє насильство психологічного, фізичного та економічного характеру, в ході якого погрожує йому фізичною розправою, ображає його нецензурною лайкою, не випускає та не впускає у квартиру. Вказані обставини викликають в нього побоювання за свою безпеку.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином, шляхом направлення повідомлення за місце проживання та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті судова влада.
Враховуючи положення ст.ст. 350-5 ЦПК вважаю, що неявка ОСОБА_2 не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, заслухавши пояснення заявника, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 30 серпня 2007 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, квартира за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово протягом 2202-2024 років притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно батька, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.07.2022 (справа №607/9456/22) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. З зазначеної постанови вбачається, що ОСОБА_2 , 12.07.2022 року близько 23:20 год, перебуваючи за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , вчинив відносно свого батька ОСОБА_1 насильство в сім'ї, а саме, умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в його сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, шарпав, штовхав, внаслідок чого могла бути завдана шкода його фізичному та психічному здоров'ю.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.08.2023 (справа №607/16076/23) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Вказано, що 27 липня 2023 року близько 19 год 35 хв ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем спільного проживання АДРЕСА_1 , вчинив стосовно свого батька ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного, фізичного та економічного характеру, а саме виражався в його сторону нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, дусив, намагався запхати взуття до роту та забрав його мобільний телефон.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.01.2024 (справа №607/25283/23) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. З зазначеної постанови вбачається, що 16 грудня 2023 року близько 21 год 17 хв ОСОБА_2 , повторно протягом року, за адресою АДРЕСА_1 вчинив відносно свого батька ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображав його, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2024 (справа №607/13760/24) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. З зазначеної постанови вбачається, що 08 червня 2024 року близько 20 год 00 хв ОСОБА_2 , повторно протягом року, за адресою АДРЕСА_1 вчинив відносно свого батька ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображав його, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чинив психологічний тиск.
Крім цього, постановами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2024 року (справа №607/25037/23) та від 01 березня 2024 року (справа № 607/544/24) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за порушення вимог термінового заборонного припису серії АА № 438116 від 16.12.2023 року. Встановлено, що відносно ОСОБА_2 було винесено терміновий заборонний припис серії АА №438116 від 16 грудня 2023 року, а саме встановлено забору на вхід та перебування в місці проживання потерпілого ОСОБА_1 , заборона контактувати з потерпілим. Однак такий припис ОСОБА_2 порушив 17 грудня 2023 року та 04 січня 2024 року.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2024 року (справа №607/13060/23) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за порушення вимог термінового заборонного припису серії АА № 438173 від 08 червня 2024 року, яким встановлено заборону на вхід та перебування ОСОБА_2 в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та заборону в будь-який спосіб контактувати з потерпілою особою.
29 листопада 2024 відносно ОСОБА_2 винесено терміновий заборонний припис серії АА №334266, строком на 10 діб з 29 листопада 2024 року до 09 січня 2025 року, встановлено заборону в будь-який спосіб контактувати з потерпілим ОСОБА_1
23 червня 2025 року винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 строком на 4 доби з 23 червня 2025 року по 27 червня 2025 року, встановлено забору в будь-який спосіб контактувати з потерпілою особою ОСОБА_1 .
Згідно консультаційного висновку спеціаліста №5209 КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» від 25 червня 2025 року встановлено, що при огляді ОСОБА_1 у лікаря ортопеда-травматолога, встановлено забій спинки носа.
Із пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено, що такі тілесні ушкодження йому наніс ОСОБА_2 .
Крім цього, у Єдиному державному реєстрі судових рішень за 2022 - 2025 р.р. наявні й інші постанови про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, зокрема:
- постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2024 (справа №607/26014/24), якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. З зазначеної постанови вбачається, що ОСОБА_2 29 листопада 2024 року близько 20 год. 00 хв., перебуваючи за місцем проживання, а саме по АДРЕСА_1 вчиняв домашнє насильство відносно батька ОСОБА_1 , а саме психологічного та фізичного характеру, що полягало у висловлюванні словесних образ, нанесені трьох стусанів в область голови, внаслідок чого могла бути завдана шкода його психічному та фізичному здоров'ю.
-постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 січня 2025 (справа № №607/27809/24), якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. З зазначеної постанови вбачається, що 20 грудня 2024 року близько 19 год. 50 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно батька ОСОБА_1 , а саме висловлював словесні образи, погрожував фізичною розправою.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень також встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2022 року було задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису. Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 на строк 6 місяців, застосувавши заходи тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків: заборонено ОСОБА_2 перебувати за місцем проживання постраждалої особи ОСОБА_1 у його кімнаті за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборонено ОСОБА_2 створювати перешкоди у користуванні майном, що є особистою приватною власністю ОСОБА_1 ; заборонено ОСОБА_2 наближатись на відстань менше ніж 1 метр до місця перебування ОСОБА_1 , у тому числі в місці його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з вимогами ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК заява про видачу обмежувального припису може бути подана, у тому числі, особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 350-6 ЦПК встановлено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.
В силу вимог до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», однією із засад запобігання та протидії домашньому насильству є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
В силу вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом прав спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкуватися з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Згідно з вимогами ч. 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Оцінка ризиків має проводитися за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників й умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суд під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів осіб, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановити, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
В силу вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , вони разом проживають у квартирі за АДРЕСА_2 .
В родині постійно виникають конфліктні ситуації, існує постійне насильство ОСОБА_2 щодо батька похилого віку, яке проявляється у систематичному, тривалому психологічному тиску щодо нього, його приниженні, нецензурній лайці, постійних погрозах, залякуванні, цькуванні, застосуванні сили, чиненні перешкод у користуванні майном заявника.
Встановлено, що ОСОБА_1 боїться свого сина, його постійних залякувань та погроз, живе в постійному неспокої за власне життя та здоров'я.
ОСОБА_2 систематично протягом 2021 - 2024 р.р. був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. ч. 1, 2, 3 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 , проте продовжує надалі вчиняти щодо батька домашнє насильство.
16 грудня 2023 року, 08 червня 2024 року, 29 листопада 2024 року, 23 червня 2025 року стосовно кривдника ОСОБА_2 винесено термінові заборонні приписи, у зв'язку з вчиненням останнім домашнього насильства відносно ОСОБА_1 . Вказаним терміновими заборонними приписами стосовно ОСОБА_2 вжито такі заходи заборонного припису: заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_1 .
Вищенаведені обставини в сукупності підтверджують тривале та ситематичне вчинення ОСОБА_2 насильницьких дій фізичного, психологічного характеру стосовно батька ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, зважаючи на тривалість та системність протиправної поведінки ОСОБА_2 , приймаючи до уваги те, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії відносно заявника, не бажає змінювати свою поведінку, суд прийшов до висновку, що доводи заявника про ризик продовження кривдником таких дій відносно заявника, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.
Такий висновок відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №520/13677/19, від 26 лютого 2020 року у справі №154/1692/19.
Таким чином, в судовому засідання підтверджено та доведено факти неодноразового вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, фактів його протиправної поведінки, у зв'язку з чим суд вважає, що тимчасове втручання у його право співвласника майна (спірної квартири, в якій проживає заявник) є виправданим та пропорційним заходом.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, з метою уникнення у майбутньому домашнього насильства у будь-якому прояві, захисту прав постраждалого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на три місяці у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань менше 10 метр до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори, а також контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, а також в будь-який спосіб спілкуватися.
Водночас, при прийнятті такого рішення суд звертає увагу на те, що життя та здоров'я, недоторканність і безпека заявника як найвища соціальна цінність переважають над правом заінтересованої особи на її житло, а тому допускається його обмеження, оскільки втручання держави у це право через механізм обмежувального припису є виправданим, якщо суд встановив підстави для застосування цього обмежувального припису (постанова Верховного Суду у справі № 531/352/22).
Разом з тим, оцінивши надані докази, з урахуванням оцінки ризиків, суд вважає, що саме такий строк дії обмежувального припису три місяці є пропорційним та необхідним, у тому числі для запобігання подальшого розвитку конфлікту, захисту батька похилого віку.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 354, 355, 350-1 - 350-6 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 строком на 3 (три) місяці, визначивши такі заходи тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків:
-заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань менше 10 метр до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори, а також контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, в будь-який спосіб спілкуватися.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважений підрозділ Головного управління Національної поліції у Тернопільській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Тернопільської міської ради.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заявник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 03 липня 2025 року.
Головуюча суддя І.М. Черніцька