30.06.2025 Справа №607/8357/24 Провадження №1-кп/607/1002/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисниці ОСОБА_5 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження №12024211040000144, стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, -
встановив:
Прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на два місяці.
Обгрунтовуючи подане клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, за які передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п. п.1,3,4 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Також ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 на час розгляду судом кримінального провадження може здійснювати психологічний тиск на потерпілих та свідків, іншим чином їх схиляти до зміни наданих раніше показів чи до відмови у наданні таких показів у суді, оскільки йому відомі особисті дані таких осіб з матеріалів кримінального провадження, з якими підозрюваний ознайомлений. Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що він розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, систематично порушуючи заборону залишати житло цілодобово, наявністю ризику його втечі, має низькі соціальні зв'язки, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та обвинувальні акти щодо нього розглядаються у суді, може здійснити вплив на потерпілих чи погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати в під час судових засідань. Окрім цього, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відповідно до статистичних баз даних поліції ОСОБА_4 неодноразового вчиняв тяжкі та особливо тяжкі злочини, його протиправна поведінка має систематичних характер, до обрання запобіжного заходу офіційно ніде не працював, не має постійного джерела доходів, систематично порушував заборону залишати житло у нічний період часу, що свідчить про небажання обвинуваченого ОСОБА_4 ставати на шлях виправлення, його схильність до протиправної поведінки. Перебуваючи на волі наявна велика ймовірність, що ОСОБА_4 не відмовиться від злочинної діяльності та продовжить вчиняти інші злочини.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі посилаючись на зазначені у ньому мотиви.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання прокурора не заперечили.
Дослідивши клопотання, заслухавши доводи та пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.
На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В порядку ч.1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На думку суду, стороною обвинувачення доведено достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України. При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Прокурором доведено, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , на даний час не зменшились та продовжують існувати.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі, на строк від 5 до 8 років. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, обвинувачений може умисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.
Крім того, перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні, що може негативно вплинути на хід судового розгляду та його результати.
Також наявний ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 раніше неодноразового вчиняв тяжкі та особливо тяжкі злочини, його протиправна поведінка має систематичних характер, до обрання запобіжного заходу офіційно ніде не працював, не має постійного джерела доходів, систематично порушував заборону залишати житло у нічний період часу, що свідчить про небажання обвинуваченого ОСОБА_4 ставати на шлях виправлення, його схильність до протиправної поведінки. Перебуваючи на волі наявна велика ймовірність, що ОСОБА_4 не відмовиться від злочинної діяльності та продовжить вчиняти інші злочини.
Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину може ухилятись від суду, має низькі соціальні зв'язки, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та обвинувальні акти щодо нього розглядаються у суді, може здійснити вплив на потерпілих чи погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати в під час судових засідань, що меже негативно вплинути на хід судового розгляду.
В п. 74 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2021 року Справа N 800/331/16 (800/13/16) значено, що відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Будь-яких передбачених законом обставин, які би свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує саме такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено та сторонами не доведено.
Суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Згідно практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд вважає, що раніше застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу.
Доказів існування будь-яких обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого, стороною захисту суду також не надано.
Наявність декількох ризиків у сукупності, існування яких доведено прокурором унеможливлює застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ним своїх обов'язків.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, запобігання можливому переховуванню від суду, незаконного впливу на потерпілих чи свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, із врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 стану здоров'я, майнового стану, інкримінованого правопорушення, міцності соціальних зв'язків, суд приходить до переконання про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці, враховуючи перебіг судового розгляду, оскільки жоден із більш м'яких не буде здатен запобігти існуючим ризикам.
Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.ст.183, 184, 193, 194, 196, 197, 284, 331, 376 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора задовільнити. ОСОБА_4 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, до 29 серпня 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою закінчується 29 серпня 2025 року в 23 год. 59 хв.
Копію ухвали вручити учасникам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.
Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1