02.07.2025 Справа №607/3746/25 Провадження №1-кп/607/1216/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
та захисника адвоката ОСОБА_4
під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211040002699 від 30 листопада 2024 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження із матеріалами за №12024211040002699 від 30 листопада 2024 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, оскільки строк застосування вказаного запобіжного заходу закінчується та на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою відсутні, оскільки продовжують існувати ризики того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та можливу міру покарання, незаконно впливати на потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому вважає, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_5 під час оголошення прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перебивав його, заявив, що не бажає слухати прокурора, стукав у стіну скляної камери, спеціально обладнаної у залі судових засідань для перебування в ній осіб, які утримуються під вартою, на неодноразові зауваження головуючого судді не реагував, повторно не виконував розпорядження останнього, проявляючи неповагу до суду та учасників судового розгляду, тим самим унеможливлюючи подальший розгляд справи в його присутності, у зв'язку з чим був видалений із зали судових засідань на підставі ст. 330 КПК України до закінчення судового розгляду. Таким чином розгляд клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 , при цьому інтереси останнього в судовому засіданні представлені його захисником - адвокатом ОСОБА_4 .
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заперечила щодо задоволення клопотання прокурора, зазначивши про необґрунтованість ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також вказала, з урахуванням стану здоров'я ОСОБА_5 буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Заслухавши клопотання прокурора про продовження строку застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, думку захисника, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до двох місяців з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 січня 2025 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого надалі неодноразово продовжувався, зокрема востаннєухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2025 року на термін до 06 липня 2025 року.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Статтею 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Відповідно до п. п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі Смирнов проти Росії, наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Таким чином суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, оскільки в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено підстав для застосування стосовно останнього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
При цьому суд враховує те, що прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що з урахуванням вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином. Крім того на даний час продовжують існувати ризики, що були враховані при застосуванні обвинуваченому ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовженні його строку, зокрема останній з огляду на санкцію статті обвинувачення, зможе переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні з метою дачі нею неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення нею від явки до суду для надання показань. Крім цього ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину з метою особистого збагачення та є раніше судимим за вчинення особливо тяжкого злочину, однак на шлях виправлення та перевиховання не став та продовжив свою злочинну діяльність, що свідчить про систематичність та стійкість протиправної поведінки обвинуваченого та про підвищену його суспільну небезпеку як особи, яка може вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, а тому враховуючи вимоги ст. 178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 , а також зважаючи на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується останній, суд вважає виправданим подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст.ст. 331, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,терміном до двох місяців, тобто до 01 вересня 2025 року.
Судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211040002699 від 30 листопада 2024 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відкласти на 15.00 год. 24 липня 2025 року, повторивши виклик учасників судового провадження.
Копію ухвали вручити захиснику та прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі в місця ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_5 для відому та вручення обвинуваченому.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1