02.06.2025 Справа №607/4967/25 Провадження №2/607/2302/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участі секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березі 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (далі - ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 798585 від 06 червня 2024 року в розмірі 17 902,50 грн та судових витрат у розмірі 9 422,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач/Позичальник) було укладено договір позики № 798585.
Згідно п. 2.1. Договору Відповідач отримав позику у розмірі 5 500,00 грн. У п. 2.2. Договору вказано, що строк позики Договору (первісний строк кредитування) складає 17 днів. Згідно з п. 2.3. Договору процентна ставка (базова) /день складає 1.50% фіксовано. Датою подання позики вважається 06 червня 2024 року. Дата повернення позики (останній день) - 23 червня 2024 року. Денна процентна ставка/день,% складає 1.50%. Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день,% - 3.00 %. Пеня, день - 3,00% Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 13020.15 %. Орієнтовна загальна вартість позики - 6 902,50 грн. Згідно договору позики № 798585 від 06 червня 2024 року грошові кошти були перераховані на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 .
Отже, Договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monto.com.ua та підписання Договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Факт перерахування коштів підтверджується Платіжною інструкцією/Операцією номер 67e1e710-fb3b-4e97-bc19-899f47081e32 від 06 червня 2024 року, з якої вбачається, що ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перерахувало на користь ОСОБА_1 на картку НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 5 500,00 грн.
29 жовтня 2024 року між ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 291024, відповідно до умов якого право вимоги зокрема за Договором № 798585 від 06 червня 2024 року перейшло до ТОВ Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (далі - Позивач).
У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за Договором № 798585 від 06 червня 2024 року станом на 29 жовтня 2024 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 902,50 гривень, яка складається з:
- 5 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 1 402,50 грн. - заборгованість за нарахованими процентами;
- 11 000,00 грн. - заборгованість за пенею.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. 15 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Таким чином, штраф (пеня) в розмірі 11000 грн, яка була нарахована за умовами договору, укладеного 06 червня 2024 року (після тридцятого дня з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX), підлягає стягненню з відповідача.
Позивачем неодноразово вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. Боржнику було відправлено досудова вимога, яку відповідач залишив поза увагою.
Враховуючи, що зазначена вище заборгованість за кредитним договором не погашена, ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» змушене звернутися до суду із позовною заявою про стягнення цих коштів.
Ухвалою судді від 17 березня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/4967/25 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» - адвокатка Бондаренко А. А. не з'явилася, проте подала заяву у якій просить судові засідання проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не надавав суду.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
06 червня 2024 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 798585 (далі - Договір), за умовами якого Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики. Сума Позики 5 500,00 грн, строк - 17 днів, дата повернення Позики - 23 червня 2024 року, Денна процентна ставка/день становить 1,50%, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою/ залишком позики за день 3,00 % та орієнтованою річною процентною ставкою 13020,15%, орієнтована загальна вартість позики 6902,50 грн.
Отож, згідно умов Договору ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» зобов'язалось передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 Договору).
Пунктом 4 Договору позики визначено, що проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення Позики, на залишок Позики, виходячи із строку фактичного користування Позикою, до повного погашення заборгованості за Договором.
Пунктами 5.1, 5.2 Позичальник ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, у тому числі з інформацією, що передбачена ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», та нормативно-правовими актами Національного банку України. Позичальник ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою.
Відповідно до п. 21 Договору, Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника Позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно вимог Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 № 113 (далі - Постанова НБУ).
29 жовтня 2024 року між ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 291024, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» зобов'язується відступити ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» на підтвердження права переходу вимоги надало витягу з Акту приймання-передачі прав № 1 від 29 жовтня 2024 року до Договору факторингу № 291024 від 29 жовтня 2024 року згідно якого вказано договір № 798585 від 06 червня 2024 року, боржник ОСОБА_1 , № 4162, сума заборгованості за тілом 5 500,00 грн, залишок заборгованості по процентам за користування - 1 402,50 грн, сума заборгованості за пенею - 11 000 грн. Загальна сума заборгованості 17 902,50 грн.
Листом 29/11-79 від 29 листопада 2024 року ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» повідомило ОСОБА_1 про зміну кредитора (відступлення прав вимоги) на нового кредитора, яким є позивач, та необхідність до 05 грудня 2024 року сплатити борг за договором позики № 798585 від 06 червня 2024 року в сумі 17 902,50 грн.
З розрахунку заборгованості, який складено ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», заборгованість ОСОБА_1 , станом на 30 жовтня 2024 року становить 17 902,50 грн, а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) 5 500,00 грн; залишок заборгованості по процентах за користування 1 402,50 грн; пеня - 11 000,00 грн.
Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що відповідач отримав кредитні кошти, однак не виконує зобов'язань щодо їх повернення.
Відтак, до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Водночас, суд звертає увагу, що заміна кредитора у зобов'язанні не є беззаперечним підтвердженням того, що до позивача перейшло право вимоги саме на той розмір заборгованості, який зазначено у витязі із Реєстру боржників. За умовами вищевказаних кредитних договорів відповідач мав би отримувати кошти шляхом їх перерахування в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Проте матеріали позову не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримував кредитні кошти у визначених договорами порядку та розмірах, як і інформації про суми їх повернення, строки повернення, які впливають на застосування процентної ставки, для того, щоб суд мав можливість дійти до переконання про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Щодо копії платіжної інструкції ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», №67е1е710-fd3b-4t97-bc19-899f47081e32, відправник ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» отримувач Роман Квасниця, сума 5 500,00 грн, дата та час здійснення операції 06 червня 2024 року, яка містить у цьому листі, то не вбачається, що кошти у сумі 5 500,00 грн надавалися саме ОСОБА_1 згідно Договору № 798585 від 06 червня 2024 року та були успішно зараховані саме на його картковий рахунок.
Отож, ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» не надано належних, достовірних й допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, згідно Договору № 798585 від 06 червня 2024 року, та наявності у ОСОБА_1 простроченої заборгованості у зв'язку з користуванням цими коштами.
Позивач надав суду детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , але такий розрахунок заборгованості є внутрішнім документом ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17.
У постанові по справі № 336/4796/18 від 20 травня 2022 року Верховний Суд виснував, що надані документи, зокрема і розрахунок заборгованості за кредитним договором, не є належними доказами на підтвердження існування у позичальника заборгованості за кредитним договором. У матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували правильність здійсненого кредитором розрахунку, зокрема первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», виписки з особових рахунків клієнта тощо.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
При цьому за умовами вищевказаних договорів факторингу, Клієнт мав зобов'язання передати Фактору документацію по Боржниках, зазначених у Реєстрі Боржників, що вказує на відсутність перешкод у ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в наданні до суду доказів на підтвердження розміру отриманого відповідачем кредиту та наявності у ОСОБА_1 простроченої заборгованості у зв'язку з невиконанням останнім кредитних зобов'язань.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
На це вказано, зокрема, у пп. 8.15-8.18 Постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, щодо особливості оцінки електронних доказів.
Отже, саме ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» не довело позов, що є його, а не відповідача, процесуальним обов'язком (статті 12, 13, 81 ЦПК України). Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.
Більше того, суд звертає увагу на те, що у позовній заяві до суду представник ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» просив розглянути справу у його відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів не заявлялися.
Відтак позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18.
За таких умов, в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів за кредитним договором № 798585 від 06 червня 2024 року, а також відповідно і користування ними, а тому суд доходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Щодо права вимоги ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до відповідача, то суд звертає увагу на наступне.
29 жовтня 2024 року між ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 291024, у підп. 2.1.3. п. 2.1. розділу 2 якого передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
Разом з тим, до матеріалів справи позивачем не долучено Реєстру прав вимог підписаного Сторонами та скріпленого печатками ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП». Витяг з акту приймання-передачі прав № 1 від 29 жовтня 2024 року до Договору факторингу № 291024 від 29 жовтня 2024 року, не є доказом набуття права вимоги ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до відповідача, адже такий підписано та скріплено печаткою однієї сторони. Форма Реєстру прав вимоги, яка скріплена печатками ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» також не свідчить про перехід прав вимоги, адже не містить жодної інформації, що вказує на формальний підхід сторони позивача до обґрунтування заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід віднести на рахунок ТОВ ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП»
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 611, 612, 624-625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 128, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-283, 351-355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи зариття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», код ЄДРПОУ: 41240530, адреса місцезнаходження: вул. м. Грушевського, буд. 10, м. Київ, 01001.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя О. Я. Герчаківська