Справа № 606/910/25
Постанова
Іменем України
30 червня 2025 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Малярчук В.В. розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №3 м. Теребовля Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
15.05.2025 року о 02:22:00 год. в сел. Дружба, на вул. Лесі Українки, 20 Тернопільського району ОСОБА_1 керував ТЗ MITSUBISHI S200 н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та очей, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора драгер 6810 відмовився, проїхати в найближчий медичний заклад також відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 330812 від 15.05.2025 року.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Колцуняк Ю.В. вини ОСОБА_1 не визнав оскільки вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення та просив суд закрити адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на те, що працівники поліції у встановленому законом порядку не направляли водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, а наявне у матеріалах справи направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння, йому не було надане та з ним він не ознайомлювався до направлення справи в суд.
Крім того, працівник поліції зупинивши транспортний засіб, причину зупинки не вказав та будь-якого протоколу чи постанови про адміністративне правопорушення не складали. Що ж стосується пропозиції працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора драгер 6810, то ОСОБА_1 відмовився продути прилад Драгер на місці, на що працівник поліції запропонував проїхати в медичний заклад. Тобто в момент зупинки транспортного засобу працівник поліції не вбачав в діях ОСОБА_1 жодного порушення правил дорожнього руху, адже підійшовши до нього, не назвав жодної причини зупинки транспортного засобу. Що ж стосується зауважень працівника поліції стосовно того, що в ОСОБА_1 наявні ознаки почервоніння очей та обличчя, то вказане можна пояснити тим, що ОСОБА_1 є волонтером та часто повертається додому в пізній порі доби та мало спить. Окрім того, відеозапис, який долучений до матеріалів справи зроблений із нагрудної відеокамери № 857460, а в протоколі вказаний номер нагрудної камери 857355, що ставить під сумнів правильності наявного відеозапису.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
У відповідності до ч.1 ст.130 КпАП України передбачено притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, доведена належними доказами, зокрема, підтверджується:
- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення від 15.05.2025 року серії ЕПР1 № 330812, згідно якого 15.05.2025 року о 02:22:00 год. в сел. Дружба, на вул. Лесі Українки, 20 Тернопільського району ОСОБА_1 керував ТЗ MITSUBISHI S200 н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та очей, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора драгер 6810 відмовився, проїхати в найближчий медичний заклад також відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол складено відповідно до вимог «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України № 1395 07.11.2015.
-оглянутим в судовому засіданні відеозаписом із відеореєстратора патрульного автомобіля та нагрудної камери поліцейського, записаним на CD-R диск, який додано до протоколу, з якого вбачається, що зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками поліції є підставною. На відео відображено, що працівник поліції після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , представився, пояснив причину зупинки та назвав ознаки алкогольного сп'яніння, які вважав наявними у водія (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та очей), вказані ознаки водій не заперечив та запевнив працівника поліції, що випив пива, також працівник поліції запропонував пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, на що водій відмовився, проїхати в найближчий медичний заклад - відмовився. Крім того працівник поліції роз'яснив права правопорушнику, який на відповідь пропонував неправомірну вигоду;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 15.05.2025 року;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проведено у зв'язку з виявленням ознак запах алкоголю з рота, почервоніння очей, ОСОБА_1 відмовився від проходження.
Суд дослідив відеозапис в судовому засіданні, на якому відображаються фактичні обставини викладені у протоколі.
Той факт, що відеозапис, який долучений до матеріалів справи зроблений із нагрудної відеокамери № 857460, а в протоколі вказаний номер нагрудної камери 857355, ставить під сумнів правильності наявного відеозапису, що на думку захисту є порушенням процедури складання протоколу, не є підставою для закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки відеозаписом чітко зафіксовано виявлене працівниками поліції правопорушення. Наведені захисником міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.
Крім того, твердження захисника, що ОСОБА_1 не було вручено направлення в медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння огляд, на що звертає увагу захисник, є голослівними, оскільки видача водію направлення на проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння чинним законодавством не передбачена. Таке направлення оформлюється поліцейським виключно для лікаря закладу охорони здоров'я, а у разі відмови водія від проходження такого огляду, логічним є його відсутність.
Також доводи захисника, щодо наявних ознак сп'яніння ОСОБА_1 (почервоніння очей та обличчя), виявлених працівником поліції пояснюються тим, що ОСОБА_1 є волонтером та часто повертається додому в пізній порі доби та мало спить, є непереконливі, оскільки спростовуються відеозаписом з нагрудної камери доданого матеріалами справи, на якому правопорушник ОСОБА_1 не заперечує, щодо вживання алкоголю.
Тому, доводи захисника про незаконність та необґрунтованість дій працівників поліції суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином суддослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена в повному обсязі.
Щодо поданого захисником письмового клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суддя звертає увагу на те, що зазначені в ній доводи протирічать встановленим суддею обставинам на підтвердження вини ОСОБА_1 , та вважає, що клопотання подане виключно задля уникнення відповідальності.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета виховання порушника, формування у нього законослухняної поведінки, у зв'язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.
На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчинених правопорушень, які відноситься до грубих порушень ПДР України як такі, що безпосередньо впливають на безпеку дорожнього руху та її учасників; особу, що притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, дані про особу, що притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 40-1, ч.1 ст.130, 283 КУпАП, суд,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 коп. в дохід держави.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Теребовлянський районний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя В.В. Малярчук