Справа № 585/1098/23
Номер провадження 6/585/39/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 липня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Євтюшенкової В.І.,
з участю секретаря судового засідання Зубко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
Представник АТ КБ «Приватбанк» Панченко А.С. звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Заяву мотивує тим, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2023 позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 293919 грн 34 коп. заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 липня 2019 року, яка виникла станом на 26 грудня 2022 року та 4408 грн 79 коп. сплаченого судового збору, загалом 298328 грн 13 коп. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Сумського апеляційного суду від 13.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2023 в частині вирішення вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 липня 2019 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 198309 грн. 96 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2974 грн 88 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи в розмірі 2151 грн 03 коп. АК КБ “ПриватБанк» як юридична особа є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фiзичних осiб i військового збору за рахунок доходів, нарахованих на пiдставi рiшення суду, незалежно від того, яким чином здійснюється виконання рішення суду, зокрема у вигляді безспірного списання або при добровільному виконанні судового рішення.» АТ КБ «ПриватБанк» при зарахуванні однорідних (грошових) вимог на виконання судового рішення по справі №585/1098/23 дотримані умови ст. 601 ЦК України, рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 судового збору виконане в добровільному порядку з урахуванням необхідного оподаткування за ставками, визначеними Податковим кодексом України.
Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду заяви повідомлені належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду даної заяви.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2023 позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 293919 грн 34 коп. заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 липня 2019 року, яка виникла станом на 26 грудня 2022 року та 4408 грн 79 коп. сплаченого судового збору, загалом 298328 грн 13 коп. В іншій частині позову відмовлено (а.с.61-65 т.2). Постановою Сумського апеляційного суду від 13.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2023 в частині вирішення вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 липня 2019 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 198309 грн 96 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2974 грн 88 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи в розмірі 2151 грн 03 коп (а.с.107-110 т.2).
12.05.2025 за вих. № 585/1098/23/7959/25 ОСОБА_1 направлено виконавчий лист про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на його користь відшкодування судового збору, сплаченого за апеляційний розгляд справи, для пред'явлення для виконання (а.с.165 т.2).
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Приписами частини 1 статті 431 ЦПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частин 2 статті 432 Цивільного процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У постанові Верховного Суду від 16.01.2018р. у справі: № 755/15479/14-ц зазначено, що: підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21).
Зарахування зустрічних вимог є однією з підстав припинення зобов'язання.
Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Відповідно до статті 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.
Відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Згідно ст.ст. 202 та 601 ЦК України заява позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана відповідачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов'язань, врегульованих главою 50 ЦК "Припинення зобов'язань".
Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601 602 ЦК України, і ця підстава припинення зобов'язання відрізняється від виконання зобов'язання (стаття 599 ЦК України) або припинення зобов'язання за домовленістю сторін (стаття 603 ЦК України).
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
У постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначав, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Водночас і ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19).
Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
31.03.2025 АТ КБ «ПриватБанк» перерахувало ОСОБА_1 1656,29 грн., призначення платежу: взаємозалік згідно до постанови Сумського апеляційного суду від 13.06.2024 по справі № 585/1098/23 (а.с.176 т.2).
До матеріалів заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню представником АТ КБ «ПриватБанк» долучено платіжні інструкції №73310327 від 31.03.2025 (призначення платежу: податок з доходів фіз. осіб у вигляді додаткового блага ОСОБА_1 у справі №585/1098/23) на суму 387,19 грн. (а.с.175 т.2) та №73310329 від 31.03.2025 (призначення платежу: військовий збір з доходів у вигляді додаткового блага ОСОБА_1 у справі №585/1098/23) на суму 177 грн. 55 коп. (а.с.177 т.2).
Враховуючи зазначене, а також те, що АТ КБ «Приватбанк» при зарахуванні однорідних (грошових) вимог на виконання судового рішення по справі №585/1098/23 дотриманні умови статті 601 ЦК України, суд дійшов висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку виконало постанову Сумського апеляційного суду від 13.06.2024 в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи в розмірі 2151 грн 03 коп. (з урахуванням відповідного оподаткування), тому подана представником АТ КБ «Приватбанк» Панченко А.С. заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 431, 432 ЦПК України, суд
Заяву представника АТ КБ «Приватбанк» Панченко Анни про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий документ по справі №585/1098/23 про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи в розмірі 2151 грн 03 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Роменського міськрайонного суду В. І. Євтюшенкова