Справа № 576/882/25
Провадження № 2/576/343/25
03 липня 2025 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області
суддяУсенко Л.М.
секретар судового засіданняБірюк О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 576/882/25
за позовомАКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК»
до ОСОБА_1
простягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи та представники:не викликались
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - АТ «А-Банк» або позивач), діючи через свого представника Шкапенка О.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101684311846479 від 17.05.2023 року у розмірі 59 356,37 грн. та 2 422,40 грн. в повернення судового збору.
Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, ознайомившись таким чином з умовами кредитування, та кредитний договір АВН0СТ155101684311846479 від 17.05.2023 року.
Відповідач отримав кредит у розмірі 30 000 грн строком на 36 місяців (тобто до 16.05.2026) зі сплатою відсотків у розмірі 85% річних.
У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором станом на 24.04.2025 року він має заборгованість у розмірі 59 356,37 грн. (30 000 грн. - загальний залишок заборгованості за кредитом, 29 356,37 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками).
Ухвалою судді від 05.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач повідомлений про розгляд справи у порядку, визначеному п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Заяв чи клопотань від учасників процесу не надійшло.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Безпосередньо дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи 17.05.2023 року відповідач власноручно підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ «А-Банк» (а.с. 10), електронним підписом - заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101684311846479 від 17.05.2023 року (а.с.12-13), паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» (а.с. 11) та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с. 13), отримав кредит у розмірі 30 000 грн. строком на 36 місяців (до 16.05. 2026) зі сплатою відсотків у розмірі 85% річних, комісія - 0,00 грн., номер платіжної картки, на який зараховується сума кредиту - 4323387010154170.
Факт отримання коштів відповідачем підтверджується меморіальним ордером №TR.30036305.29815.65455 від 17.05.2023 (а.с. 15).
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.
В свою чергу відповідач всупереч договірним зобов'язанням в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується випискою по кредиту та розрахунком (а.с. 14,15-16).
Так, відповідно до виписки по кредиту та розрахунку заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101684311846479 від 17.05.2023 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 59 356,37 грн. (30 000 грн. - загальний залишок заборгованості за кредитом, 29 356,37 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками.
Останній платіж за договором було зроблено клієнтом 26.10.2024 в сумі 900 грн. (а.с. 14).
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Правилами ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України унормовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Судом встановлено, що АТ «А-Банк» на підставі кредитного договору надало відповідачу кредит в сумі 30 000,00 грн строком на 36 місяців, зі сплатою щомісячних платежів та кінцевим терміном погашення до 16.05.2026 включно. Станом на 24.04.2025 відповідач свої зобовязання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконує, в результаті чого має заборгованість перед позивачем.
Приписами ст. 525, 526ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позивач просить стягнути заборгованість за цим кредитним договором в сумі 59 356,37 грн, в тому числі достроково повернути частину кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються норми законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У кредитному договорі АВН0СТ155101684311846479 від 17.05.2023 року не передбачене право кредитодавця вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, вимога про дострокову виплату кредиту та докази її вручення відповідачу в матеріалах справи відсутні.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом.
Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом про захист прав споживачів порядок.
Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а суд немає підстав для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Як слідує з умов договору, укладеного між сторонами справи, кредит є споживчим, оскільки наданий на придбання товарів, здійснення платежів та оплати послуг.
Відтак, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за цим кредитним договором, мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
Звертаючись до суду із цим позовом АТ «А-Банк» посилався на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання.
Як слідує з умов договору, сторонами погоджено строк кредитування та графік платежів до 16 травня 2026 року включно, який ще не сплинув.
Згідно ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Однак, звертаючись до суду із цим позовом, АТ «А-Банк» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.
При цьому суд не може прийняти до уваги твердження позивача про надіслання відповідачу смс-повідомлень, позаяк такий спосіб комунікації з позичальником не передбачений кредитним договором як в цілому, так і щодо дострокового повернення кредитних коштів.
Отже, враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вручення вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що у відповідача не виник обов'язок дострокового повернення суми грошових коштів за кредитним договором № ABH0CT155101684311846479 від 17 травня 2023 року, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач за умовами договору має право на вимогу дострокового погашення кредиту та того, що ним було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредитів і така була отримана відповідачем.
З огляду на викладене відсутні підстави для дострокового стягнення коштів за договором, укладеним сторонами в справі.
Щодо стягнення простроченої заборгованості, тобто заборгованості, яка наявна у відповідача станом на день звернення позивача із цим позовом, тобто 24.04.2025.
Згідно виписки по кредиту ОСОБА_1 періодично мав прострочену заборгованість, востаннє у період з 18.10.2024 по 17.11.2024 в розмірі 900 грн. Станом на 24.04.2025 прострочена заборгованість відсутня.
Здійснюючи розрахунок заборгованості, позивач передчасно 25.11.2024 відніс всю заборгованість (як за основним боргом, так і за відсотками) до простроченої, що унеможливлює підрахунок заборгованості станом на день звернення до суду як за тілом кредиту, так і за відсотками.
У зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів на підтвердження розміру простроченої заборгованості станом на день звернення до суду, в цій частині позов також не підлягає задоволенню .
Керуючись статтями 4, 12-13,19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 280-289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенню позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 03 липня 2025 року.
Суддя Л.М Усенко