Справа № 490/6123/24
Провадження № 2/487/415/25
18.06.2025 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Марченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , третіх осіб - Перша миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, Біржа нерухомості «Эдвайс-Консульт» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, та визнання права власності в порядку спадкування -
18.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , третіх осіб - Перша миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, Біржа нерухомості «Эдвайс-Консульт» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.08.2024 року відкрито провадження по справі.
12.09.2024 року до суду позивачем подано заяву про зміну предмету позову.
17.06.2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, а саме в частині визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, подали заяву про слухання справи за їх відсутності.
В судове засідання представник відповідача Миколаївської міської ради не з'явився, надав до суду заяву, просив розглядати справу у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та місце судового розгляду повідомленаналежним чином
В судове засідання представники третіх осіб не з'явилися, причину неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного:
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статті 77 ЦПК України, згідно з якою належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не спростовують предмета доказування.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла моя бабуся - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
Вказана квартира належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2001 р.№ 1258, складеного Біржею нерухомості «ЭДВАИС- КОНСУЛЬТ» та зареєстрованого в КП «ММБТІ» 08.05.2001 р. р.№16971.
Вказане підтверджується довідкою КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» №2-1890 від 07.03.2024, а також копією договору купівлі-продажу зазначеної квартири, укладеного між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, 27.04.2001 року на Біржі нерухомості «ЭДВАЙС-КОНСУЛБТ».
Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її чоловік - мій дідусь ОСОБА_4 , як особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час її смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер мій дідусь - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
17.04.2024 я звернувся до Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області з метою оформлення спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 .
Разом з тим, постановою від 17.04.2024 мені було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку:
1)з пропуском строку для прийняття спадщини;
2)відсутністю документів, які підтверджують право власності на спадкове майно.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про товарну біржу", товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Крім того, ст.2 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.
Відповідно до ст.5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в 1999 році, для їх врегулювання слід застосовувати ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору стаття 47 цього Кодексу.
За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Частиною 2 ст.47 ЦК УРСР (1963 р.) передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Право позивача, на звернення до суду за захистом своїх майнових прав пов'язаних з правом володіння власністю не може бути обмежено позовною давністю.
Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.
Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов'язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований в Миколаївському бюро технічної інвентаризації, тому позивач на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набула право власності на квартиру і правомірно володіє нею.
З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладення вищевказаного договору купівлі-продажу, його виконання та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу спірної квартири.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Пунктом 4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мінюсту України 22.02.2012 р. № 296/5, передбачено: «Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно…». За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
- вчинення такої дії суперечить законодавству України;
- не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Відповідачем не надано доказів на спростування вищезазначених фактів.
На підставі викладеного, позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, ст. 47 ч.2 ЦК України ( у редакції 1963р.), суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , третіх осіб - Перша миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, Біржа нерухомості «Эдвайс-Консульт» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу квартири за АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який зареєстрований Біржею нерухомості «Єдвайс-Консульт» за № 1258 від 27 квітня 2001 року - дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 , після смерті його бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Миколаєві.
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354,355 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення .
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.
Суддя Д.Г. Нікітін