02 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/596/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтоімпорт"
до Військової частини НОМЕР_1
про скасування акта та витребування майна,
12.06.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 (повний текст складено 29.05.2025), ухвалену за результатами перегляду рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2024 у справі № 915/596/24. Вказана касаційна скарга була подана 10.06.2025 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".
Перевіривши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Згідно із частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Однак, всупереч вимогам пункту 3 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у поданій касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 не зазначила повне найменування і місцезнаходження позивача у справі № 915/596/24 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтоімпорт".
Крім того, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.
Водночас Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.
У касаційній скарзі Військової частини НОМЕР_1 викладено обґрунтування того, в чому, на її думку, полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Однак, обґрунтовуючи неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник у тексті касаційної не наводить підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас згідно з абзацом 1 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для касаційного оскарження судових рішень виключно у взаємозв'язку із наявністю випадків, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Проте суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження чи доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
Таким чином, касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) касаційного оскарження та не наведено її (їх) обґрунтування.
Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Згідно із частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Військовій частині НОМЕР_1 необхідно подати до суду касаційної інстанції касаційну скаргу в новій редакції, в якій слід зазначити відомості про позивача у цій справі, а також навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали).
У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до частини 9 статті 42 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що згідно зі статтею 291 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Серед додатків до касаційної скарги Військова частина НОМЕР_1 додала як доказ надсилання копій цієї касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравтоімпорт" фіскальний чек, що не є належним доказом виконання вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України.
Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, Військовій частині НОМЕР_1 необхідно належним чином виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України і надати суду докази надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравтоімпорт" копії касаційної скарги, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що при огляді касаційної скарги було виявлено, що файл додатку 1 Виписка з ЄДР.pdf містить витяг з наказу Міністерства оборони України від 07.09.2010 № 662, що підтверджується актом Верховного Суду від 12.06.2025 № 32.1-14/227.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 915/596/24 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Багай