02 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/2457/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Запорізької міської ради
на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 (суддя Дроздова С.С.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2025 (колегія суддів: Чус О.В., Дармін М.О., Кощеєв І.М.)
у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перспектива 2016"
до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради
про стягнення 52 487,66 грн,
1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перспектива 2016" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Запорізької міської ради в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради про стягнення 52 487,66 грн заборгованості зі сплати внесків на управління будинком.
2. Господарський суду Запорізької області рішенням від 17.12.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2025, позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перспектива 2016" задовольнив частково; стягнув з територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перспектива 2016" 22 487,20 грн заборгованості по внесках на управління будинком (квартира № 47, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова (Буковинська), буд.6), 983,53 грн інфляційних втрат, 278,23 грн 3% річних; 25 420,50 грн заборгованості по внесках на управління будинком (квартира № 185, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6), 1 826,21 грн інфляційних втрат, 532,22 грн 3% річних.
3. 19.06.2025 Запорізька міська рада через систему Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
4. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
6. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
7. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
8. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
9. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
11. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 52 487,66 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.
12. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
13. Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес, а також має виняткове значення для нього (підпункти "а", "в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК). Скаржник вказує, зокрема, таке:
"Касаційна скарга у дійсній справі покликана усунути суперечності (відмінності) у підходах господарських судів першої та апеляційної інстанції до вирішення питання щодо застосування вищенаведених норм матеріального права у деліктних відносинах між об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, власником квартири та наймачем… Аналогічні позови заявляються до Запорізької міської ради, розгляд яких триває в суді першої та апеляційної інстанцій. Така проблематика виникає зараз та буде виникати в майбутньому в невизначеній кількості подібних справ. Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування надалі всіма судами конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування… суспільна значущість дійсної справи має вплив на права та інтереси не окремої особи, а спільноти індивідуумів. Територіальна громада м. Запоріжжя за останніми даними налічує 4410 житлових багатоквартирних будинків, з яких у 1484 будинках створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. При цьому згідно обліку житлового фонду комунальної власності Територіальної громади м. Запоріжжя житлових приміщень комунальної власності у тому числі не приватизованих квартир близько 14 000".
14. Наведені скаржником твердження щодо наявності правового питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики фактично є обґрунтуванням такої загальної підстави касаційного оскарження, як неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачена п.3 ч.2 ст.287 ГПК.
15. Натомість фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник, наводячи перелік з трьох справ, які перебували на розгляді судів попередніх інстанцій, не наводить належних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів.
16. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають також підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес та/або має виняткове значення для скаржника.
17. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом попередньої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
18. Саме лише посилання на випадки, зазначені у підпунктах "а", "в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК не свідчить про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
19. Верховний Суд дослідив та оцінив ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та/або справа становить значний суспільний інтерес та/або має виняткове значення для скаржника.
20. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
21. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
22. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
23. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
24. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
25. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
26. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.
27. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2025, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №908/2457/24 за касаційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець