Іменем України
26 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/379/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за первісним позовом: Комунального підприємства “АТП-2528» Чернігівської міської ради, код ЄДРПОУ 03358216, пр-т Михайла Грушевського, 173, м. Чернігів, 14034,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Астра», код ЄДРПОУ 21394227, вул. Незалежності,3, м. Сновськ, Чернігівський район, Чернігівська область, 15220;
про стягнення 150000,00 грн
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Астра», код ЄДРПОУ 21394227, вул. Незалежності,3, м. Сновськ, Чернігівський район, Чернігівська область, 15220;
до відповідача за зустрічним позовом: Комунального підприємства “АТП-2528» Чернігівської міської ради, код ЄДРПОУ 03358216, пр-т Михайла Грушевського, 173, м. Чернігів, 14034,
про визнання договору недійсним
Представники сторін:
від позивача: адвокат Мороз М.М.,
від відповідача: адвокат Шевченко О.А.
У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
18.04.2025 Комунальне підприємство “АТП-2528» Чернігівської міської ради звернулося до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Астра» про стягнення 150000,00 грн суми заборгованості за невиконане зобов'язання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради рішення від 20 квітня 2017 року № 191 “Про надання дозволу», 12.05.2017 року комунальним підприємством “АТП-2528» Чернігівської міської ради з ТОВ “АСТРА» укладено інвестиційний договір № 12/05, предметом якого було будівництво/розміщення АЗС з магазином та кафе (об'єкт інвестування) на земельній ділянці площею 0,2236 га по вул. 1-го Травня, 173 у м. Чернігові та експлуатація створеного в результаті інвестицій, об'єкту інвестування. Умовами договору передбачено набуття інвестором 100% права власності на збудоване майно. З метою забезпечення належного рівня інвестування в рамках інвестиційного договору 12/05 від 12.05.20217 року, комунальне підприємство листом № 01-21/450 від 11.05.2019 року звернулося до Інвестора з пропозицією погодити сплату на користь Підприємства по завершенню виконання умов договору інвестиційної складової в розмірі не менше 150 тис. грн., на що Інвестор на підставі листа № б/н від 20.05.2019 року погодився. Проте відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 927/379/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору, зокрема відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді "ст.176 ГПК(2017) Про відкриття провадження у справі (спрощене без виклику)" від 24.04.25 по справі № 927/379/25 (суддя Белов С.В.) було надіслано одержувачу ТОВ "Астра" в його електронний кабінет 24.04.2025 13:49.
09.05.2025 ТОВ “Астра» подано до суду зустрічний позов до Комунального підприємства “АТП-2528» Чернігівської міської ради про визнання інвестиційного договору 12/05 від 12.05.20217 року недійсним.
В зустрічній позовній заяві ТОВ “Астра» вказує на обставини встановлені ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова в межах справи № 750/12207/24 (провадження № 1- кс/750/3995/24) від 30.08.2024, відповідно до яких умови договору суперечать актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання даного договору недійсним.
До зустрічної позовної заяви долучено докази оплати судового збору, а саме: платіжну інструкцію № 989 від 09.05.2025 на суму 3028,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2025 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Астра» до Комунального підприємства "АТП-2528" Чернігівської міської ради про визнання договору недійсним, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.06.2025, 09:30; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті вимог за зустрічним позовом.
26.05.2025 відповідач за первісним позовом ТОВ “Астра» через систему Електронний суд подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач за первісним позовом проти первісного позову заперечив.
26.05.2025 від Комунального підприємства "АТП-2528" Чернігівської міської ради у встановлений судом строк надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому комунальне підприємство просить відмовити у задоволенні зустрічного позову та зазначає, що вимоги останнього є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах діючого законодавства.
16.06.2025 Чернігівська окружна прокуратура подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи, яка була задоволена судом.
У підготовчому засіданні 17.06.2025 взяли участь повноважні представники сторін.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Астра» у підготовчому засіданні 17.06.2025 повідомив про відсутність наміру скористатися своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.
В судовому засіданні17.06.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:
Відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради рішення від 20 квітня 2017 року № 191 «Про надання дозволу», між комунальним підприємством «АТП-2528» Чернігівської міської ради, як Підприємством, та ТОВ «АСТРА», як Інвестором, був укладений інвестиційний договір № 12/05 від 12.05.2017 року (далі - Договір), відповідно до якого, Інвестор зобов'язується вносити (внести) інвестиції в Об'єкт інвестування, а також здійснити будівництво/розміщення Об'єкту інвестування та виконувати експлуатацію, створеного в результаті інвестицій, Об'єкту інвестування, а Підприємство зобов'язується надати можливість Інвестору вносити (внести) інвестиції, здійснити будівництва/розміщення Об'єкту інвестування та подальше розпорядження та експлуатацію такого Об'єкту інвестування у комерційних цілях. Об'єктом інвестування за цим Договором є: розміщення/будівництво АЗС з магазином та кафе (пункт 1.1. Договору).
Згідно з пунктами 2.2., 2.3. Договору, адресою розташування Об'єкту інвестування є: Чернігівська область, м. Чернігів, вулиця 1 Травня, 173; у разі зміни або отримання більш детальної адреси (або поштової адреси) вносяться зміни до цього Договору, шляхом підписання про це між Сторонами додаткової угоди до цього Договору. Об'єкт інвестування розміщується в межах земельної ділянки, площею 0, 2236 га, (кадастровий номер 7410100000:02:014:0198, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (надалі по тексту - земельна ділянка).
В пунктах 3.1.-3.3. Договору сторони встановили, що Інвестор здійснює інвестування в грошовій та/або матеріальній формі. Розмір інвестицій необхідний для виконання цього Договору визначає Інвестор. Інвестор самостійно здійснює облік розміру (обсягу) інвестицій, які здійснюються ним на виконання умов цього Договору та у період його дії.
Підпунктами 5.1.1. та 5.1.2. пункту 5.1. Договору сторони передбачили, що Інвестор має право доступу до будь-якої інформації, будь-яких документів, пов'язаних з виконанням умов цього Договору: на оформлення і реєстрацію права власності на Об'єкт інвестування, одразу ж після закінчення будівництва/розміщення Об'єкта інвестування, в порядку визначеному законодавством України.
Обов'язками Інвестора пункт 5.2. Договору визначив наступне :
5.2.1. Забезпечити своєчасне та у повному обсязі інвестування за цим Договором, в тому числі: повною мірою оплачувати товари (матеріали, устаткування, обладнання), роботи (включаючи проектні роботи), послуги, пов'язані з виконання будівельних робіт Об'єкту інвестування, а також організувати отримання необхідних дозволів, узгоджень та інших документів для реалізації умов цього Договору.
5.2.2. Після повного виконання Інвестором зобов'язання щодо розміщення/будівництва Об'єкта інвестування протягом 3 (трьох) робочих днів скласти акт введення в експлуатацію Об'єкта інвестування (додаток № 1).
5.2.3. Виконувати грошові зобов'язання перед Підприємством відповідно до розділу 4 Договору.
5.2.4. Здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства України під час будівництва/розміщення ( створення) Об'єкта інвестування.
5.2.5. Вирішити, у відповідності до вимог чинного законодавства України, за сприянням Підприємства, питання, пов'язані з використанням інженерних мереж, необхідних для створення, експлуатації та санітарного утримання Об'єкта інвестування.
5.2.6. Щоквартально, до 20 (двадцятого) числа першого місяця кварталу, наступного за звітним, в письмовому вигляді подавати Підприємству звіт щодо стану виконання умов цього Договору за формою згідно з додатком № 2 до цього Договору.
5.2.7. Негайно повідомляти Підприємство про всі обставини, що можуть мати негативний вплив на можливість виконання Інвестором обов'язків за цим Договором
5.2.8. Нести повну відповідальність за результати діяльності залучених ним третіх осіб, зокрема за шкоду, завдану в наслідок дій або бездіяльності таких осіб, в результаті виконання цього Договору, Підприємству або територіальній громаді міста Чернігова.
5.2.9. Розглядати подані Підприємством документи щодо виконання умов цього Договору в строк не більше 5 (п'яти) робочих днів.
5.2.10. Ризик випадкової загибелі чи пошкодження Об'єкта інвестування несе Інвестор.
5.2.11. Забезпечувати уповноваженим представникам Підприємства безперешкодний доступ до Об'єкту інвестування та можливість здійснення нагляду за дотриманням Інвестором умов будівництва/створення та експлуатації Об'єкта інвестування.
5.2.12. Нести відповідальність перед Підприємством за організацію будівельних робіт, пожежну безпеку та охорону праці на будівельному майданчику.
В свою чергу, згідно з пунктом 6.2. Договору, Підприємство було зобов'язане:
6.2.1. Сприяти Інвестору у його діяльності, пов'язаній з внесенням ним інвестицій, а також здійсненням будівництва/розміщення Об'єкту інвестування та виконання, в подальшому, розпорядження та експлуатацію, створеного в результаті інвестицій, Об'єкту інвестування, що передбачені цим Договором.
6.2.1.2. На письмовий запит Інвестора надавати документи, вимоги будівництва Об'єкта інвестування, включаючи, але не обмежуючись нормами чинного законодавства України щодо будівництва Об'єкту інвестування.
6.2.2. Забезпечити безперешкодний доступ Інвестора до земельної ділянки, що зазначена в п. 2.3. цього Договору, для реалізації Інвестором своїх прав та обов'язків за цим Договором, а також після завершення будівництва Об'єкта інвестування забезпечити використання земельної ділянки, на якій розташований побудований Об'єкт інвестування.
6.2.3. Не вчиняти дій, які б перешкоджали Інвестору здійснювати будівництво, розміщення та експлуатацію Об'єкта інвестування. Не укладати з третіми особами будь-яких договорів, що порушують чи можуть порушувати права Інвестора за цим Договором.
6.2.4. Розглядати подані на розгляд Інвестором документи в строк не більше 5 (п'яти) робочих днів.
6.2.5. Надати можливість Інвестору, або підряднику, визначеному Інвестором, розмістити на території земельної ділянки техніку, обладнання та матеріали, необхідні для виконання будівельних робіт.
6.2.6. Безперешкодно, в будь-який час, пропускати на територію будівельного майданчика представників, робітників, автомобільну техніку Інвестора та залучених ним організацій і підприємств для виконання будівельних робіт.
6.2.7. Всебічно сприяти в отриманні Інвестором всіх необхідних дозволів, узгоджень та інших документів для реалізації умов цього Договору та здійснення Інвестором будівництва/розміщення Об'єкта інвестування.
6.2.8. Сприяти Інвестору у будівництві/розміщенні Об'єкту інвестування, його введення в експлуатацію та оформленні права власності на Об'єкт інвестування за Інвестором.
6.2.9. Після повного виконання Інвестором зобов'язання щодо розміщення/будівництва Об'єкта інвестування протягом 3 (трьох) робочих днів скласти акт введення в експлуатацію Об'єкта інвестування (додаток № 1).
6.2.10. Надавати Інвестору можливість, строк для усунення Інвестором порушень, допущених останнім за цим Договором.
6.2.11. На вимогу Інвестора надавати йому (Інвестору) письмову згоду протягом 7 (семи) робочих днів:
- на підготовку та оформлення на ім'я Інвестора всієї вихідної документації для проектування (містобудівний розрахунок, містобудівні умови та обмеження, технічні умови тощо),
- на одержання Інвестором дозволу на будівельно-монтажні роботи тощо;
- право виступати стороною при підписанні угод на електропостачання, водопостачання, каналізування та інших комунікації, що пов'язані з подальшим розпорядженням та користуванням Інвестором Об'єктом будівництва.
6.2.12. У разі отримання Підприємством на свої ім'я дозвільної документації стосовно будівництва/розміщення Об'єкта інвестування, Підприємство зобов'язане на письмову вимогу Інвестора протягом 7 (семи) робочих днів переоформити право власності на побудований Об'єкт інвестування на ім'я Інвестора у будь-який спосіб згідно з вимогами чинного законодавства.
Пунктом 14.11. Договору встановлено, що Підприємство повідомляє Інвестора, що земельні ділянки мають всі необхідні можливості для реалізації цього Договору і даний Договір укладається Підприємством на підставі повноважень, визначених статутом Підприємства та законодавством України.
КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради відповідно до повідомлення № ЧГ010172161332 від 04.08.2017 року повідомило управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради про початок виконання підготовчих робіт, визначених державними будівельними нормами, стандартами і правилами за об?єктом : «Будівництво АЗС з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, адміністративними приміщеннями, АГЗП по вул. 1-го Травня, 173 на земельній ділянці, наданій в постійне користування».
Відповідно до сертифікату серії ІУ №163190390715, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 08.02.2019 року, було засвідчено відповідність закінченого будівництвом об?єкта: «Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, адміністративними приміщеннями, АГЗП по вул. 1 Травня, 173 на земельній ділянці, наданій в постійне користування в м. Чернігів» проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. Замовник об?єкта: комунальне підприємство «АТП-2528» Чернігівської міської ради.
Після завершення будівництва відповідно сторонами Інвестиційного договору № 12/05 від 12.05.2017 року було складено акт введення в експлуатацію об?єкта інвестування від 15.02.2019 року, відповідно до якого зобов?язання Інвестора щодо будівництва об?єкта інвестування були виконані повністю.
Так, на момент введення в експлуатацію об?єкта інвестування складався з:
- одноповерхового будинку пункту сервісного обслуговування водіїв та пасажирів;
- адміністративних приміщень;
- АЗС;
- автомобільного газозаправного пункту (АГЗС).
Підприємство передало, а Інвестор прийняв усю документацію для розміщення об?єкта будівництва.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 59 від 15.02.2019 року присвоєно поштову адресу будівлям автозаправного комплексу з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, адміністративним приміщенням та АГЗП, загальною площею 191,9 мІ., КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради по вул. 1-го Травня, 173 (будівельна адреса) - вул. Генерала Бєлова, 1.
Рішенням 42 сесії 7 скликання Чернігівської міської ради № 19 від 30.05.2019 року було припинено право постійного користування КП «АТП-2528» на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:014:0198 та одночасно передано її в оренду ТОВ «АСТРА».
З метою забезпечення належного рівня інвестування в рамках Договору, комунальне підприємство листом від 11.05.2019 року звернулося до Інвестора з пропозицією погодити сплату на користь Підприємства по завершенню виконання умов договору інвестиційної складової в розмірі не менше 150 тис. грн., на що Інвестор на підставі листа від 20.05.2019 року погодився.
У зв?язку з тим, що ТОВ «АСТРА» підтвердила ще у 2019 році взяте на себе зобов?язання зі сплати на користь КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради по завершенню виконання умов Договору інвестиційної складової в розмірі не менше 150 тис. грн., на підставі листа-вимоги Позивача від 04.04.2025 року, останній, починаючи з 12.04.2025 року, має право вимагати від контрагента сплати погодженої сторонами Договору інвестиційної складової у розмірі 150 000,00 грн.
Не погодившись із позовними вимогами, Відповідач звернувся до Позивача із зустрічним позовом про визнання недійсним Договору.
В якості аргументації Позивач за зустрічним позовом, посилаючись на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.08.2024 року, зазначив, що, з огляду на набуття відповідачем, як правомірним, в силу Договору, споруджувачем об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці по вул. 1-го Травня, 173, у м. Чернігові, права користування даною земельною ділянкою, вбачається, що Договір мав дійсним предметом свого укладення відчуження КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради на користь ТОВ «Астра» наявного у КП на дату укладення Договору права користування вказаною вище земельною ділянкою комунальної власності для забудови, що, за станом на 12 травня 2017 року, прямо суперечило положенням частин 2 та 3 статті 413 ЦК України, а отже - і частині 2 статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність».
Таким чином, Договір не є дійсним в силу частини 1 статті 215 ЦК України через невідповідність такого договору вимогам частини 1 статті 203 ЦК України.
В ухвалі слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.08.2024 року також зазначається, що службові особи КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради, нібито діючи в порушення ст.ст. 134-136 ЗК України, згідно з якими, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис) підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), з метою створення у оточуючих хибного уявлення відносно своїх злочинних цілей та надання вигляду законності своїм протиправним діям, запровадили схему незаконного відчуження земельних ділянок територіальної громади м. Чернігова, суть якої полягала у безпідставній передачі комунальним підприємством земельних ділянок без проведення земельних торгів самостійно визначеним фізичним та юридичним особам в користування з правом здійснення на них будівництва комерційних об'єктів нерухомості.
Як також зазначено у вищезгаданій ухвалі, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29.05.2024 № 380591132, власником земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:014:0198 площею 0,2236 га являється територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради, а орендарем з 16.07.2019 року є ТОВ «Астра» (код ЄДРПОУ 21394227).
Згідно пункту «а» частини 2 статті 92 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Частиною 2 статті 1021 ЗК України визначено підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для забудови. Так, частина 1 статті 102№ ЗК України (у чинній на той час редакції) визначає, що, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 5 статті 102№ ЗК України, право користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій) не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім випадків переходу права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок, інші будівлі та споруди) або у разі, коли право емфітевзису, суперфіцію було набуто землекористувачем на земельних торгах.
Частиною 1 статті 413 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
Статтею 414 ЦК України визначено права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої для забудови, у тому числі : власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.
Відповідно до частини 1 статті 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 135 ЗК України, земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної (суборендної) плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів (далі - цінова пропозиція).
Таким чином, відповідно до ст.ст. 134-136 ЗК України, право забудови земельної ділянки комунальної власності надається виключно шляхом продажу суперфіцію на земельних торгах.
Правовий статус постійних землекористувачів визначається ст.ст. 92, 95, 96 ЗК України, якими не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування. Подібна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 21.06.2019 року у справі № 910/22880/17.
До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18 дійшла висновку, що до відносин щодо права постійного користування землею, наданою для забудови, за аналогією закону слід застосовувати норми глави 34 «Право користування чужою земельною ділянкою для забудови» ЦК України, та що право власності на збудовані на землі об?єкти набуває той, хто має речове право на землю. Якщо особа є суб?єктом права постійного користування земельною ділянкою, то лише вона і набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об'єкти.
Натомість, Позивач за первісним позовом (Відповідач - за зустрічним позовом) не визнає зустрічний позов, не згоден із викладеними у ньому обставинами недійсності оспорюваного правочину, та вважає, що даний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приписами статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України, передбачено свободу договору, а також той факт, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 сформульовано висновок про те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Крім того, при дослідженні обставин справи суд встановив наступне.
Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України "Про інвестиційну діяльність".
Відповідно до статті 1 вказаного Закону, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
За змістом статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність", суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Згідно з частиною п'ятою статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Як зазначено в статті 9 даного Закону, основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів).
Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
З викладеного вбачається, що інвестиційні правовідносини є різновидом господарських правовідносин, які виникають між суб'єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та іншими учасниками) щодо підготовки, реалізації інвестицій, відшкодування витрачених коштів та отримання прибутку від такої діяльності.
При цьому основним способом реалізації інвестицій є інвестиційна діяльність, яка полягає у практичних організованих діях відповідних суб'єктів з метою знаходження інвестиційних ресурсів (майнових та інтелектуальних цінностей), виборі об'єктів підприємницької та інших видів діяльності і вкладення в ці об'єкти зазначених ресурсів для отримання прибутку (доходу) або досягнення певного соціального ефекту.
Отже, за своїм змістом інвестиційна діяльність полягає у трансформації цінностей (інвестицій) в об'єкти такої діяльності та наступне одержання доходу за рахунок приросту капітальної вартості вказаних інвестицій або від їх використання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.10 2020 у справі № 910/21935/17.
У постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21 Верховний Суд сформулював висновок щодо терміну «соціальний ефект», зміст якого у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» не розкрито. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що у загальному сенсі поняття «соціальний ефект» може означати результат, пов'язаний із життям та стосунками людей у суспільстві. У контексті інвестиційної діяльності про досягнення соціального ефекту йдеться у разі здійснення інвестицій в об'єкти соціальної сфери або в інші об'єкти, інвестування в які сприяє досягненню встановлених законодавством пріоритетів соціальної політики держави.
В інвестиційній діяльності у галузі будівництва безпосередній соціальний ефект як результат інвестиційної діяльності може мати прояв, наприклад, у передачі частини збудованих житлових приміщень органам місцевого самоврядування для забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, передачі нежитлових приміщень органам освіти, культури, медицини тощо, в будівництві об'єктів соціальної інфраструктури як складової комплексної забудови територій.
При цьому не можна віднести до безпосереднього соціального ефекту передачу частини житлових та нежитлових приміщень учаснику спільної інвестиційної діяльності внаслідок розподілу спільно досягнутого результату інвестування. Водночас для кваліфікації вкладу суб'єкта як інвестиції достатньо одного із результатів, передбачених ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», а саме створення прибутку (доходу) та/або досягнення соціального ефекту.
В контексті взаємовідносин сторін за Договором у якості прибутку (доходу) позивача за первісним позовом як суб'єкта інвестиційної діяльності необхідно розглядати узгоджену сторонами Договору суму у розмірі 150 000,00 грн., пропозицію щодо сплати якої після настання відкладальної обставини у вигляді завершення виконання умов Договору було прийнято відповідачем за зустрічним позовом без застережень.
У той же час, КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради та ТОВ «Астра» не було встановлено строку виконання відповідного зобов'язання за Договором. З урахуванням листа-вимоги позивача за первісним позовом від 04.04.2025 року, отриманого відповідачем за первісним позовом, проте залишеного без відповіді у вигляді, зокрема, виконання обов'язку в натурі, до відносин сторін з приводу сплати відповідачем за зустрічним позовом інвестиційної складової за Договором необхідно застосувати положення частини 2 статті 530 ЦК України.
Виходячи зі змісту положень статей 93, 124 ЗК України та ст. 4 Закону України “Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису. Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 зазначеного Кодексу та, за загальним правилом, за результатами проведення земельних торгів.
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК України).
Обсяг прав землекористувачів визначено в ст. 95 ЗК України, якою передбачено, зокрема право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію тощо.
Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій» (постанова Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17).
Аналогічний висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21).
Положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу право розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, у тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій (постанова Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 917/1550/21).
Відповідно до частини другої статті 92 ЗК України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
• а) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
• б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
• в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;
• г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», та акціонерне товариство, утворене відповідно до Закону України “Про акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом»;
• ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;
• д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;
• е) оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі;
• є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності»;
• ж) акціонерне товариство “Національна суспільна телерадіокомпанія України», утворене відповідно до Закону України “Про суспільні медіа України».
Статтями 92, 95, 96 Земельного кодексу України не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування, але і не встановлено відповідної заборони.
При цьому, частиною 1 статті 42 Конституції України передбачено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Отже, якщо земельна ділянка належить особі на праві постійного користування, то держава чи територіальна громада (в особі відповідних органів) не вправі надавати земельну ділянку в користування іншій особі до припинення права постійного користування.
При цьому і постійний користувач не вправі встановлювати речові права на земельні ділянки, оскільки речові права обмежують право власності власника земельної ділянки (держави, територіальної громади).
Главою 34 ЦК України визначені особливості врегулювання правовідносин, пов'язаних з правом користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Відповідно до приписів статей 413 - 415 ЦК України, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужене її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці), внесені до статутного фонду, передані в заставу.
Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.
Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем. Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.
Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором.
Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).
Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.
Землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Наведені положення узгоджуються з приписами статті 102-1 ЗК України.
Невід'ємною ознакою договору суперфіцію є передача власником земельної ділянки під забудову, тобто до початку проведення будь-яких підрядних робіт.
Натомість, зазначений вище Договір таких умов не містив.
Земельна ділянка площею 0,2236 га, кадастровий номер 7410100000:02:014:0198, надана КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради на праві постійного користування на підставі рішення Чернігівської міської ради для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (землі транспорту), та в подальшому користувачем не відчужувалась на користь будь-яких третіх осіб.
Положення Договору не передбачали передачу земельної ділянки до початку чи під час будівництва ТОВ «АСТРА» як землекористувачу.
Усі дії, необхідні для будівництва АЗС з магазином та кафе (об'єкт інвестування) на земельній ділянці площею 0,2236 га по вул. 1-го Травня, 173 у м. Чернігові та експлуатація створеного в результаті інвестицій об'єкту інвестування, були виконані згідно умов вказаного Договору безпосередньо самим постійним землекористувачем - КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради, що підтверджується повідомленням № ЧГ010172161332 від 04.08.2017 року до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради про початок виконання підготовчих робіт, визначених державними будівельними нормами, стандартами і правилами за об?єктом : «Будівництво АЗС з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, адміністративними приміщеннями, АГЗП по вул. 1-го Травня, 173 на земельній ділянці, наданій в постійне користування»; актом введення в експлуатацію об?єкта інвестування від 15.02.2019 року; сертифікатом, виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України серії ІУ №163190390715 від 08.02.2019 року про засвідчення відповідності закінченого будівництвом об?єкта: «Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, адміністративними приміщеннями, АГЗП по вул. 1 Травня, 173 на земельній ділянці, наданій в постійне користування в м. Чернігів» проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації.
Враховуючи, що будівництво АЗС з магазином та кафе відбулося виключно за рахунок інвестиційних внесків ТОВ «АСТРА», тому саме ТОВ «АСТРА», що не заперечувалося сторонами справи, в силу приписів ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», відповідно до пункту 5.1.2. Договору належить право власності на цей об'єкт інвестування.
Відтак до спірних правовідносин сторін не підлягають застосування норми цивільного та земельного законодавства, що врегульовують відносини користування чужою земельною ділянкою під забудову.
А тому суд приходить до висновку про те, що оспорюваний за зустрічним позовом договір № 12/05 від 12.05.2017 року, укладений між комунальним підприємством «АТП-2528» Чернігівської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «АСТРА», є інвестиційним договором, а взаємовідносини його сторін не суперечать положенням діючого законодавства України про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Таким чином, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог первісного позивача у даній справі у повному обсязі, а також відхилення зустрічного позову у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРА» (код ЄДРПОУ 21394227, вул. Незалежності,3, м. Сновськ, Чернігівський район, Чернігівська область, 15220) на користь комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 03358216, пр-т Михайла Грушевського, 173, м. Чернігів, 14034) 150000,00 грн. суми заборгованості за невиконане зобов'язання та 2422,40 грн судового збору.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.
Повний текст рішення підписаний 03.07.2025
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua