29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"02" липня 2025 р. Справа № 924/214/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу
за позовом ОСОБА_1 , м. Хмельницький
до приватного підприємства "Кредо", м. Хмельницький
товариства з обмеженою відповідальністю "Збруч", м. Хмельницький
приватної фірми "Турбо", м. Хмельницький
про розірвання договору про дольову участь в будівництві від 29.03.2005 року, укладеного між ЗАТ "НВП "Дельта", ТОВ "Збруч", ПФ "Турбо", ФОП Куровською Є.М.,
представники сторін:
позивача: адвокат Сергійчук Ю.В. - згідно ордеру серії ВХ №1089788 від 19.02.2025 року;
відповідачів: адвокат Ксьондзик Ю.Ю. - згідно ордеру серії ВХ №1093434 від 03.04.2025 року;
Комаринський А.І. - директор ПП «Кредо»;
рішення ухвалюється 02.07.2025 року після оголошеної 24.06.2025 року перерви в судовому засіданні
позивач 05.03.2025 року звернувся до суду з позовом, у якому просить розірвати договір про дольову участь в будівництві від 29.03.2005 року, укладеного між ЗАТ "НВП "Дельта", ТОВ "Збруч", ПФ "Турбо", ФОП Куровською Є.М.
Вимоги мотивує тим, що всупереч умовам договору, отримавши кошти від інших учасників Договору, Генеральний замовник - ЗАТ «НВП «Дельта» не виконав предмет договору та не забезпечив електропостачанням підприємства. У зв'язку з тим, що генеральний замовником ЗАТ «НВП «Дельта» в особі генерального директора ОСОБА_2 не приступило до будівництва підстанції, ОСОБА_1 за фінансової підтримки свого сина ОСОБА_3 вирішила самостійно будувати власну підстанцію згідно інших технічних умов.
Таким чином, технічні умови №7 від 28.02.2005 р. не були реалізовані, що підтверджується також відповіддю АТ «Хмельницькобленерго» на адвокатський запит.
Підсумовує, що оскільки технічні умови №7 від 28.02.2005 року втратили чинність, а отже не були виконані та не були фактично реалізовані учасниками Договору від 29.03.2005 р., відтак умови договору про дольову участь в будівництві від 29 березня 2005 року, сторонами якого виступили Генеральний замовник (учасник 1) - ЗАТ «НВП «Дельта», Учасник 2 - ТОВ «Збруч», Учасник 3 - ПФ «Турбо», Учасник 4 - ПП ОСОБА_1 , не були виконані ні ЗАТ «НВП «Дельта», ні ТОВ «Збруч», ні ПФ «Турбо».
Таким чином позивач вважає, що наявні підстави для розірвання договору на підставі ст. 641 ЦК України у зв'язку з істотним порушенням умов договору іншою стороною.
Додатково зауважує, що Договір про дольову участь в будівництві від 29 березня 2005 року не було зареєстровано в органах податкової, що свідчить про відсутність виконання такого договору, та також посилається на ст. 849 ЦК України.
Ухвалою суду від 07.03.2025 року позов у справі №924/214/25 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 13.03.2025 року відкрито провадження у справі №924/214/25, призначено підготовче засідання на 08.04.2025 року. Ухвалою суду від 08.04.2025 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.04.2025 року. Ухвалою суду від 29.04.2025 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.05.2025 року. Ухвалою суду від 13.05.2025 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/214/25 на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.05.2025 року. Ухвалою суду від 29.05.2025 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 04.06.2025 року. Ухвалою суду від 04.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.06.2025 року. В судовому засіданні 24.06.2025 року оголошено перерву до 02.07.2025 року.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на його задоволенні.
Представник відповідачів під час судового розгляду спору та у наданому відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивач свідомо приховує від суду факт наявності судових рішень, якими підтверджено право власності відповідачів на енергетичний об'єкт, яке виникло внаслідок виконання оспорюваного договору. Зокрема, в рамках господарської справи №924/786/23 визнано недійсним акт-прийому передачі від 01.11.2022 року, укладений між ФОП Куровською Є.М. та ФОП Куровським І.В., за умовами якого передано у власність наступне майно: лічильник №84253143 типу АСЕ6000 та КЛ-10кВ ААБлУ-3х120мм2 L=755м, КТП №643 з трансформатором ТМ-400кВА, всі КЛ-0,4кВ; визнано недійсним договір про спільне використання технологічних електричних мереж №22107291, укладений 30 грудня 2022 року між ФОП Куровським Ігорем Вікторовичем та АТ “Хмельницькобленерго»; визнано за приватним підприємством “КРЕДО» (код ЄДРПОУ: 31269731) право власності на 1/4 частки енергетичного об'єкта, який складається з кабельної лінії №391 (КЛ-10кВ ААБлУ-Зх120мм2 L=755м) та трансформаторної підстанції №643 (КТП - 400/10 кВ), що розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова 29/2; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗБРУЧ» (код ЄДРПОУ: 14171857) право власності на 1/4 частки енергетичного об'єкта, який складається з кабельної лінії №391 (КЛ-10кВ ААБлУ-Зх120мм2 L=755м) та трансформаторної підстанції №643 (КТП - 400/10 кВ), що розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова 29/2; визнано за приватною фірмою “ТУРБО» (код ЄДРПОУ: 14165686) право власності на 1/4 частки енергетичного об'єкта, який складається з кабельної лінії №391 (КЛ-10кВ ААБлУ-Зх120мм2 L=755м)та трансформаторної підстанції №643 (КТП - 400/10 кВ), що розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова 29/2.
Як наголошує представник відповідачів, у вказаному рішенні судами було встановлено, що матеріали справи не містять доказів добровільного припинення, розірвання або визнання недійсним Договору про дольову участь від 29.03.2005. Відсутні також докази добровільної відмови Позивачів від трансформаторної підстанції №643 з трансформатором ТМ-400 кВА на користь Куровської Є.М. З огляду на таке, апеляційний суд у справі №924/786/23 відхилив доводи, що власником спірного майна була Куровська Є.М., позаяк матеріалами справи стверджено, що через відмову ЗАТ «НВП «Дельта» бути замовником - ЗАТ «НВП «Дельта», ПП Куровська Є.М., ТОВ «Збруч» та ПП «Турбо» спільною заявою просили визнати замовником приватного підприємця Куровську Євгенію Миколаївну та відповідно до нових опитувальних листів внести зміни в технічні умови №7 від 28.02.2005 нового розрахункового навантаження загальною потужністю 360 кВт. Крім того, матеріали справи містять пояснення Відповідача-3 - АТ «Хмельницькобленерго», надані судам на позовну заяву та апеляційну скаргу. Так, за наявною в АТ «Хмельницькобленерго» інформацією - об'єкт КЛ 10 кВ і трансформаторну підстанцію №643 було побудовано відповідно до договору про дольову участь в будівництві від 29.03.2005, учасниками якого в рівних частках були ЗАТ «НВП «Дельта», ТОВ «Збруч», ПФ «Турбо» та ПП Куровська Є.М. Будівництво здійснювалось на підставі технічних умов №7 від 28.02.2005. Згідно п.2 даних технічних умов розрахункове навантаження із загальної потужності 360 кВт розділене в рівних частинах між ПП Куровською Є.М., ТОВ «Збруч», ПП «Турбо» та ЗАТ «НВП Дельта» (частка якого згодом відчужена ПП «Кредо»).
Також, як зазначено в судових рішеннях у справі №924/786/23, відомості щодо дольової участі у будівництві об'єкта КЛ 10 кВ і трансформаторної підстанції №643 в рівних частинах ПП ОСОБА_1 , ТОВ «Збруч», ПП «Турбо» та ЗАТ «НВП Дельта» (частка якого згодом відчужена ПП «Кредо») вбачаються, зокрема, і зі змісту поданого ПП ОСОБА_1 до Хмельницького МРЕМ звернення у 2009 році.
Таким чином, суд у справі №924/786/23 дійшов висновків, що спірний об'єкт побудовано відповідно до договору про дольову участь в будівництві від 29.03.2005 року, а надані ОСОБА_1 докази оплати будівництва в сукупності не дають підстав стверджувати про будівництво спірного енергетичного об'єкту скаржником одноособово.
Наголошує також на тому, що оспорюваний договір було виконано сторонами в повному обсязі та протягом 20 років сторони користуються збудованим об'єктом у відповідності до часток, визначених у самому договорі.
Додатково зазначає, що позов має штучний характер та поданий з метою затягування виконання судового рішення у справі №924/786/23. Окрім того, стверджує про помилковість трактування позивачем норми матеріального права щодо можливості одностороннього розірвання договору та необхідності реєстрації спірного договору в органах ДПС.
Позивач у відповіді на відзив звертає увагу, що технічні умови №7 від 07.12.2005 року, які видавались ОСОБА_1 , є відмінними від технічних умов №7 від 28.02.2005 року, про які зазначено в договорі. При цьому відсутні підстави для уточнення технічних умов, про які зазначає представник відповідачів, та відсутні докази звернення ЗАТ «НВП «Дельта» про зміну замовника.
Заперечує твердження відповідачів про преюдиційність обставин у справі №924/786/23, оскільки судом першої інстанції не здійснювалось встановлення фактичних обставин, а лише здійснено посилання на «вірогідність доказів» та надано правову оцінку юридичної ситуації.
Наголошує, що правовідносини між ПП «Кредо» та позивачем регулюються договором про спільне використання технологічних мереж від 27.12.2006 року, у якому відповідач 1 самостійно визначив себе користувачем, а не співвласником.
Відповідачі у запереченні на відповідь на відзив вважають хибними твердження позивача в частині Технічних умов. Стверджує, що лист НКРЕКП, який додано до відповіді на відзив, не містить ознак акта індивідуальної дії та не несе жодних юридичних наслідків для сторін. Натомість робочий проект та схема до технічних умов, та також спільна заява сторін, яка є додатком до робочого проекту, неспростовно доводять зміну технічних умов.
Вважає заперечення позивача в частині відсутності преюдиційних обставин у справі №924/786/23 власною незгодою позивача із судовими рішеннями у вказаній справі. Звертає увагу, що позивачем не було висловлено позиції, яку він підтримує у даній справі, в межах розгляду справи №924/786/23.
Позивачем подано 29.05.2025 року заяву свідка ОСОБА_3 , у якій він повідомляє, що замовник будівництва за спірним договором ЗАТ "НВП "Дельта", отримавши кошти від інших учасників, не виконав умови договору та не забезпечив будівництво підстанції, що мало наслідком будівництво такої підстанції самостійно ОСОБА_1 , за фінансової підтримки Куровського І.В., сина позивача. ОСОБА_3 у заяві також стверджує, що він особисто займався будівельними процесами та отриманням нових технічних умов, при цьому, ніхто з відповідачів не брав участі в будівництві підстанції.
Представником відповідачів в підготовчому засіданні 04.06.2025 року заявлено клопотання про виклик свідка ОСОБА_3 , позаяк представник відповідачів ставить під сумнів викладені свідком у заяві обставини.
Так, п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України регламентує, що в підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Відповідно до ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
На підставі вказаного та клопотання представника відповідачів, заявлене останнім в підготовчому засіданні 04.06.2025 року, судом викликано ОСОБА_3 як свідка. Жодних інших клопотань про виклик свідків від учасників справи не надходило.
01.07.2025 року від ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи №924/214/25 у зв'язку з захворюванням.
В той же час, в судовому засіданні 02.07.2025 року представник відповідачів повідомив суд, що ним не підтримується клопотання про виклик свідка ОСОБА_3 для допиту.
Таким чином, враховуючи, що подання та підтримання клопотань є диспозитивним правом учасника справи, з огляду на те, що представник відповідача не наполягає на допиті свідка ОСОБА_3 , суд доходить висновку про відсутність необхідності такого допиту та, відповідно, відкладенні розгляду справи з метою явки свідка.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
29.03.2005 між генеральним замовником, учасником-1 - Закритим акціонерним товариством "НВП "Дельта", учасником-2 - ТОВ «Збруч», учасником-3 - ПФ «Турбо», учасником 4 - приватним підприємцем Куровською Є. М., укладено договір про дольову участь в будівництві. Відповідно до пункту 1.1. договору учасники за цим договором зобов'язуються в рівних частинах надати генеральному замовнику грошові кошти з метою дольової участі в виконанні технічних умов № 7 від 28.02.2005 р. (додаток № 1) на електроживлення підприємств, на земельній ділянці, яка виділена генеральному замовнику відповідно до рішення Хмельницької міської ради від 25.05.1994 № 1322 згідно з актом постійного користування землею від 01.06.1994 № ХМ-85 і знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова, 29/2. Згідно з пунктом 1.2. договору метою цього договору є побудова електропостачання виробничих баз згідно з технічними умовами № 7 від 28.02.2005 (додаток № 1) за кошти учасників в рівних долях. У п. 3.3. договору передбачено, що Генеральний замовник зобов'язується своїми силами та з залученням спеціалізованих будівельних організацій здійснити виконання ТУ №7 від 28.02.2005 року за кошти учасників. У п. 5.1. договору погоджено, що початкова базова вартість виконання ТУ №7 визначена проектно-кошторисною документацією і складає 358422,00 грн., що відповідає початковій вартості виконання ТУ №7 згідно кошторису до проектної документації. Плановий початок і закінчення виконання ТУ №7 та здача в експлуатацію визначена додатком №2 до цього договору (п. 6.1. договору). Датою закінчення робіт вважається підписання учасниками акта приймання робіт та здача в експлуатацію згідно норм чинного законодавства (п. 6.2. договору). Після здачі об'єкта в експлуатацію всі витрати пов'язані з утриманням об'єкта згідно експлуатаційних вимог несуть учасники; всі учасники заключають договори на електропостачання своїх об'єктів Хмельницьким міським РЕМ (п.п. 8.1., 8.2. договору).
У п. 9.1. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання учасниками своїх зобов'язань за цим договором.
Договір підписано сторонами.
Як вбачається із наданого позивачем робочого проекту (арк. 9-13), електропостачання виробничої бази ЗАТ «НВП «Дельта» по вул. Трудовій, 29/2, в м. Хмельницькому передбачається від ПС-110/10 «ХЗТП» згідно технічних умов №7 від 28.02.2005 року, виданих виконавчою дирекцією розподільчих мереж ВАТ ЕК «Хмельницьколенерго». Проектом передбачається спорудження КТП-2К-400кВА для підключення НВТ-Дельта - 100кВт; ТОВ «Збруч» - 80 кВт; ПФ «Турбо» - 60 кВт; ПП Куровська - 80 кВт.
ЗАТ «НВП «Дельта», ПП ОСОБА_1 , ТОВ «Збруч» та ПФ «Турбо» подано ВАТ ЕК «Хмельницьокбленерго» заяву із проханням, з огляду на відмову ЗАТ «НВП «Дельта» бути замовником, внести зміни до технічних умов №7 від 28.02.2005 року на електроживлення виробничої бази за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова, 29/2. Згідно заяви, відповідно до рішення власників визнати замовником ПП ОСОБА_1 та внести зміни також в технічні умови нового розрахункового навантаження.
Заява підписана представниками ЗАТ НВП «Дельта», ТОВ «Збруч», ПФ «Турбо» та ОСОБА_1 .
Відповідно до розробленої ТОВ «Хмельницькархітпроект» проектно-кошторисної документації по робочому проекту «Електропостачання виробничої бази ПП ОСОБА_1 , ЗАТ НВП «Дельта» (ПП «Кредо»), ТОВ «Збруч», ПФ «Турбо» в м. Хмельницькому від 2006 року, 07.12.2005 року видано технічні умови №7 на електропостачання виробничої бази ПП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
16.05.2006 року працівниками Хмельницького РЕМ складено акт №279 про допуск в експлуатацію нового електроустаткування виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 .
03.07.2006 року ПП «Кредо», ПП ОСОБА_1 , ТОВ «Збруч», ПФ «Турбо», ЗАТ «НВП «Дельта» звернулись із заявою до начальника ХМРЕМ, у якій просять, у зв'язку з продажем виробничого корпусу по АДРЕСА_1 ПП «Кредо», замінити споживача електроенергії ЗАТ «НВП «Дельта» на ПП «Кредо».
Додатковою угодою № 1 від 20.12.2006 до договору про дольову участь в будівництві від 29.03.20205 року врегульовано розподіл часток електропостачання виробничих баз між всіма учасниками (по 25% загальної вартості об'єкту).
Додаткова угода до договору підписана сторонами договору та скріплена їхніми печатками.
ОСОБА_1 31.03.2009 року звернулась до Хмельницького МРЕМ із листом, у якому просить нараховувати електроенергію по встановленій методиці пропорційно виділеній потужності та навантаженню кожному споживачу. За змістом листа, КТП-643 по АДРЕСА_2 , побудовано на дольові кошти ПП ОСОБА_1 , ПФ «Турбо», ТОВ «Збруч» та ПП «Кредо», при цьому, протокольним рішенням сторін визначено замовником та розпорядником ПП Куровську Є.М.
Куровський І.В. подав АТ "Хмельницьколенерго" заяву з проханням змінити власника точки договору 22103213 за адресою: вул. Трудова, 29/2 з ОСОБА_1 на Куровського І.В.
ТОВ «Хмельницькоархпроект» у листі від 07.09.2023 року повідомив директора ТОВ «Збруч», що проектні роботи, згідно технічних умов №7 від 28.02.2005 року на електропостачання виробничої бази НВП «Дельта» (ПП «Кредо»), ОСОБА_1 , ТОВ «Збруч» та ПФ «Турбо» по вул. Трудовій, 29/2 виконані в повному обсязі. Оплата за роботи проведена НВП «Дельта».
АТ «Хмельницькобленерго» у листі від 02.01.2025 року у відповідь на запит представника позивача щодо надання копії технічних умов №7 від 28.02.2005 року та документів, наданих ЗАТ «НВП «Дельта» із завою про приєднання, повідомило, що відповідно до п.3 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій» за № 5021-VI від 22.06.2012 р., правовідносини, пов'язані з приєднанням об'єктів замовників до електричних і газових мереж (у тому числі правовідносини, які виникають у зв'язку із розпорядженням такими мережами та сплатою пайової участі), регулюються законодавством, яке діяло до набрання чинності цим Законом, якщо технічні умови щодо приєднання до електричних або газових мереж видано замовнику до 1 січня 2013 року і будівництво таких об'єктів розпочато до 1 липня 2013 року. Тому, навіть у разі наявності до технічних умов №7 від 28.02.2005 змін та (або) додаткових угод про продовження терміну виконання робіт, вони вважаються такими що втратили чинність.
Хмельницький район електромереж АТ "Хмельницькобленерго" у листі від 19.05.2025 року повідомив представника позивача про відсутність інформації про звернення ЗАТ "НВП "Дельта" щодо зміни замовника технічних умов №7 від 28.02.2005 року на ОСОБА_1 .
З вищевикладеного, з мотивів, викладених у позовній заяві, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Позиція суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Суд зазначає, що укладений 29.03.2005 року між ЗАТ "НВП "Дельта", ТОВ "Збруч", ПП "Турбо" та ПП ОСОБА_4 щодо дольової участі сторін договору у побудові електропостачання виробних баз містить ознаки, зокрема, договору підряду, що підпадає під регулювання гл.61 ЦК.
Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Глава 61 Цивільного кодексу України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених цим Кодексом.
Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.
Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1);
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2);
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3);
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).
Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.
Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов'язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.
Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Подібні за замістом висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, у постановах Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 22.02.2022 у справі № 906/762/20, від 28.11.2023 у справі № 906/1081/22.
Жодних доказів односторонньої відмови позивача від договору суду не надано. Навпаки, ОСОБА_1 зауважується про чинність договору від 29.03.2005 року у зв'язку з невиконанням ЗАТ "НВП "Дельта" своїх зобов'язань. Позовна заява містить лише посилання на ст. 849 ЦК України.
Позивач стверджує, що побудова електропостачання виробничої бази за адресою: вул. Трудова, 29/2, здійснена не ЗАТ "НВП "Дельта" за рахунок коштів всіх сторін договору, як це передбачалось умовами договору, а ПП ОСОБА_1 самостійно, позаяк Генеральний замовник ЗАТ "НВП "Дельта" не приступив до виконання робіт, що є істотним порушенням договору від 29.03.2005 року в розумінні ст. 651 ЦК України та надає право Куровській Є.М. вимагати його розірвання.
Як зазначено вище, відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Контрагент може порушити як основне зобов'язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов'язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов'язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.
Оскільки частина друга статті 651 ЦК України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотнє може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке положення є неприпустимим, оскільки може підірвати стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності тяжкості порушення і відповідальності.
Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.
Суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Судом встановлено, що з метою забезпечення електропостачання виробничих баз за адресою: вул. Трудова, 29/2, ЗАТ "НВП "Дельта" (в подальшому замінено на ПП "Кредо"), ТОВ "Збруч", ПФ "Турбо" та ПП ОСОБА_1 29.03.2005 року укладено договір про дольову участь у будівництві, за умовами якого ЗАТ "НВП "Дельта" взяло на себе зобов'язання з виконання Технічних умов №7 від 28.02.2005 року на електропостачання виробничих баз по вул. Трудовій, 29/2, за спільні внески сторін договору.
При цьому, сторонами не заперечується, що комплектна трансформаторна підстанція за адресою: вул. Трудова, 29/2, прийнята в експлуатацію та функціонує.
Після укладення договору ЗАТ "НВП "Дельта", ПП ОСОБА_1 , ТОВ "Збруч" та ПФ "Турбо" звернулися із заявою до ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" (арк. 163), у якій, з огляду на відмову ЗАТ "НВП "Дельта" бути замовником, просять внести зміни до Технічних умов №7 від 28.02.2005 року на електропостачання виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , та за рішенням власників визнати замовником ПП Куровську Є.М.
Жодних заяв ПП Куровської Є.М. щодо видачі особисто їй Технічних умов на електропостачання виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , суду не надано.
З вказаного суд критично оцінює доводи позивача, що Технічні умови від 07.12.2005 року видані ПП Куровській Є.М. для самостійного забезпечення електропостачання, а не з метою реалізації договору від 29.03.2005 року.
Вказані висновки підтверджується також тим, що вже після видачі Технічних умов від 07.12.2005 року, які, за твердженням позивача, отримані нею для самостійного забезпечення електропостачання виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , сторони договору від 29.03.2005 року, в тому числі, ПП Куровська Є.М., продовжували діяти спільно з метою виконання договору від 29.03.2005 року, зокрема:
03.07.2006 року ПП Куровською Є.М., ПП "Кредо", ТОВ "Збруч", ПП "Турбо" та ЗАТ "НВП "Дельта" подано спільну заяву Хмельницькому РЕМ щодо заміни споживача електроенергії ЗАТ "НВП "Дельта" на споживача електроенергії ПП "Кредо" у зв'язку з продажем виробничого корпусу;
20.12.2006 року ПП Куровською Є.М. та іншими учасниками договору від 29.03.2006 року підписано додаткову угоду до договору про дольову участь в будівництві, якою визначено розподіл часток електропостачання виробничних баз та визначено, що учасники розпоряджаються своїм майном, отриманим в результаті реалізації договору від 29.03.2005 року, на свій розсуд.
Окрім того, 31.03.2009 року ПП Куровська Є.М. звернулась до Хмельницького МРЕМ із проханням змінити порядок нарахування за електроенергію по причині постійних неузгоджень зі сплати втрат електроенергії. За змістом листа ПП Куровська Є.М. зазначає про будівництво КТП - 643 по вул. Трудовій, 29/2, на дольові кошти ПП Куровської Є.М., ПФ "Турбо", ТОВ "Збруч" та ПП "Кредо", замовником і розпорядником ТП - 643 за рішенням сторін визначено Куровську Є.М.
Тобто, вже після завершення будівництва та введення в експлуатацію КТП - 643 позивачем підтверджувався факт будівництва КТП за рахунок дольових коштів ПП "Турбо", ТОВ "Збруч", ПП "Кредо" та ПП Куровської Є.М.
Також відповідно до акту передачі майна від 20.12.2006 року (арк. 14), підписаного сторонами договору від 29.03.2005 року, в тому числі ПП Куровською Є.М., роботи згідно договору від 29.03.2005 року про дольову участь в будівництві електропостачання виробничих баз згідно ТУ №7 від 28.02.2005 року, закінчені.
Суд враховує, що закінчення робіт (підписання акту та здача в експлуатацію електричної підстанції) згідно п. 6.2. договору є підставою для припинення дії договору відповідно до п. 9.1. договору, а за змістом статті 631 ЦК України розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17.
Додатково приймається до уваги, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння їй шкоди, в тому числі, звернень з приводу повернення сплачених за договором від 29.03.2005 року коштів, відшкодування понесених витрат на забезпечення електропостачання по вул. Трудовій, 29/2, тощо.
Твердження свідка ОСОБА_5 судом не приймаються до уваги, позаяк відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. В даному випадку виконання договору та здійснення робіт мають підтверджуватись відповідними документами, а не показами свідка.
З викладеного суд доходить висновку, що позивачем не доведено достатніми доказами того, що договір від 29.02.2005 року щодо дольової участі в забезпеченні електропостачання виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , не був реалізований, а дії/бездіяльність відповідачів спричинили ПП Куровській Є.М. шкоду. Вказане має наслідком відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Судові витрати позивача покладаються на останнього у зв'язку з відмовою в позові.
Представником відповідачів адвокатом Ксьондзиком Ю.Ю. подано клопотання про відшкодування понесених ПП "Кредо", ТОВ "Збруч" та ПФ "Турбо" витрат на понесену правничу допомогу в розмірі по 40 000,00 грн.
З приводу поданих клопотань судом враховується, що відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником відповідачів надано договори про надання правової (правничої) допомоги від 22.03.2025 року, укладені адвокатом Ксьондзиком Юрієм Юрійовичем (виконавець) та ПФ "Турбо", ТОВ "Збруч", ПП "Кредо" (замовники), за умовами яких Виконавець бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу та здійснювати представництво інтересів Замовників у Господарському суді Хмельницької області під час розгляду господарської справи № 924/214/25 за позовом Куровської Євгенії Миколаївни до Приватного підприємства «КРЕДО», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБРУЧ», Приватної фірми «ТУРБО» про розірвання договору.
У п. 2.1. договорів погоджено, що договори набирають чинності з моменту підписання і діють до виконання Сторонами своїх зобов'язань, тобто до закінчення судом розгляду визначеної у п. 1.1. Договору справи та прийняття відповідного рішення місцевим судом.
За правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору, Замовник сплачує Виконавцю гонорар в розмірі, обумовленому додатковою угодою сторін (п. 3.1. договорів).
Договори підписані їхніми сторонами та скріплені печатками.
Тоді ж між виконавцем та замовниками укладено додаткові договори до договорів про надання правової (правничої) допомоги від 22.03.2025 року, якими передбачено, що клієнт зобов'язаний сплатити Адвокату винагороду у фіксованому розмірі в сумі 40 000 грн. (сорок тисяч гривень) за весь обсяг послуг, які надаються Адвокатом згідно умов Основного договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 22.03.2025 р. Винагорода, визначена в п. 1 цього Додаткового Договору, сплачується Клієнтом у безготівковому порядку на банківські реквізити Виконавця, зазначені у цьому Договорі, протягом 90 днів з дати ухвалення судом першої інстанції рішення за наслідками розгляду справи, або раніше за бажанням Клієнта.
25.06.2025 року між адвокатом Ксьондзиком Ю.Ю. та відповідачами підписано акти приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг за договором б/н про надання правової (правничої) допомоги від 22.03.2025 року, за умовами яких Адвокат (Виконавець) надав, а Клієнт (Замовник) отримав правничу допомогу, передбачену умовами договору б/н про надання правової допомоги від 22.03.2025 року, а саме: правовий аналіз наданих Клієнтом матеріалів справи. Вивчення судової практики в подібних категоріях справ з урахуванням правової ситуації Клієнта. Надання консультацій, роз'яснень щодо справи; підготовка відзиву, заяв, клопотань процесуального характеру, заперечень; представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції по справі № 924/214/25.
Згідно актів, адвокатом надано правничу допомогу на суму 40 000,00 грн.
За положеннями ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Представником позивача подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, у якому просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу ПП "Кредо" до 5 000,00 грн. та відмовити ТОВ "Збруч" та ПФ "Турбо" в стягненні витрат на правничу допомогу або зменшити її до 5 000,00 грн.
Заперечення мотивує тим, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.
Зокрема, представником відповідача було підготовлено лише два процесуальні документи по суті, а зазначені в акті приймання-передачі виконаних робіт надані послуги, які полягали у правовому аналізу наданих Клієнтом матеріалів справи, вивченні судової практики в подібних категоріях справ з урахуванням правової ситуації Клієнта, надання консультацій, роз'яснень щодо справи, не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
Наголошує, що ТОВ "Збруч" та ПФ "Турбо" не заявляли розмір витрат разом із першою заявою по суті, тому відсутні підстави для стягнення понесених останніми витрат на правничу допомогу.
Так, у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
В даному випадку судом не приймаються доводи позивача щодо відмови в задоволенні понесених судових витрат на правничу допомогу ТОВ "Збруч" та ПФ "Турбо" у зв'язку з відсутність попереднього визначення суми судових витрат в першій заяві по суті спору, позаяк застосування частини 2 статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту вищенаведеної процесуальної норми очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Вказана правова позиція щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України у контексті дискреції суду є сталою і послідовною, викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 10.12.2024 у справі №910/2286/23.
Окрім того, відзив від 04.04.2025 року подано представником відповідачів адвокатом Ксьондзиком Ю.Ю. від усіх відповідачів та із орієнтовним розміром понесених витрат в сумі 40 000,00 грн.
В той же час, оцінивши та проаналізувавши матеріали справи, надані представником відповідачів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу вищенаведені докази, суд враховує, що заперечення проти позову є тотожними щодо всіх відповідачів, що не потребувало формування позицій кожного з них; відзив у значній частині ґрунтується на обставинах, встановлених у судових рішеннях у справі №924/786/23, аналогічно як і подані у справу №924/214/25 докази. З вказаного заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в сумі по 40 000,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, необхідністю витраченого часу на надання таких послуг, а також не відповідає критерію розумності їх розміру.
Відтак, приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та доводи сторін щодо розподілу понесених витрат, з огляду на спірні правовідносини, зважаючи на обсяг підготовлених і поданих до суду документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд вважає за належне покласти на позивача понесені відповідачами витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 10 000,00 грн. В задоволенні решти клопотань про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБРУЧ» (29010, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Трудова, будинок 25/4, ЄДРПОУ 14171857) 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «КРЕДО» ( 29000, м. Хмельницький, пр-т Миру 69, ЄДРПОУ 31269731) 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватної фірми «ТУРБО» (29000, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Трудова, будинок 35, ЄДРПОУ 14165686) 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу.
Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03.07.2025 року
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, сторонам в електронні кабінети