Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1442/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемакс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІНІКОМ", м. Харків
про стягнення 28625,96 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стемакс", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІНІКОМ", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 14606,70 грн - сума основного боргу, 4237,87 грн - сума договірної пені, 3061,64 грн - сума 20% річних, 2127,29 грн - сума інфляційного збільшення заборгованості. Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати товару за договором поставки № 658/24-П від 02.01.2024. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 30.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемакс" залишено без руху. Позивачу встановлений строк на усунення недоліків позовної заяви - сім днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: обґрунтування розрахунку річних, обчисленого, виходячи із розміру 20% (у разі збільшення розміру позовних вимог, надати суду докази оплати судового збору у встановлених порядку та розмірі); копії платіжного доручення № 268 від 28.02.2024.
06.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач просить суд прийняти заяву про уточнення позовних вимог до справи № 922/1442/25 та врахувати викладені пояснення у заяві при прийнятті вмотивованого рішення, приєднати до справи № 922/1442/25 докази направлення відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ТІНІКОМ" заяви про уточнення позовних вимог з додатками на адресу: 61091, м. Харків, вул. Садова, буд. 6, приєднати до справи № 922/1442/25 копію платіжного доручення № 268 від 28.02.2024 р.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
Судом враховано, що позивач уточнив позовні вимоги щодо розрахунку річних: відповідно до умов п. 8.4. укладеного договору сторони домовилися, що у разі порушення строків оплати передбачених п. 2.4 договору більше ніж 5 (п'ять) календарних днів, покупець додатково сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 50% річних від суми заборгованості за весь час прострочення до моменту погашення. Отже, загальна сума 50% річних за користування чужими грошовими коштами за видатковими накладними склала 7654,10 грн. В зв'язку з уточненням позовних вимог в частині розрахунку розміру річних, зазначеного в договорі, ціна позову становить 28625,96 грн. При цьому, розмір судового збору становить 3028,00 грн.
Ухвалою суду від 08.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 ГПК України, шляхом надсилання до їх електронного кабінету копії ухвали в електронній формі.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.05.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02.01. 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТЕМАКС", надалі - позивач, постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІНІКОМ", надалі - відповідач, покупець, було укладено договір поставки № 658/24-П від 02.01.2024 (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язувався передати (поставити) у зумовлені сторонами строки у власність покупця системи кріплення, метизні вироби, витратні матеріали, а також електроінструмент, інструментальне оснащення та ручний інструмент (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар в термін і на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п.1.2. договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами на підставі замовлень (заявок) покупця і відображаються у видаткових накладних.
Відповідно до п.1.3. договору видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.2.1. договору загальна сума даного договору визначається виходячи із загальної вартості товарів, поставлених протягом строку дії даного договору, розраховується відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних та специфікацій (в разі їх наявності). Сторони погодили, що в разі відсутності специфікацій до договору, факт оплати покупцем рахунку-фактури постачальника та/або підписання представником покупця видаткової накладної на товар є підтвердженням згоди покупця з обсягом, асортиментом, кількістю та ціною на товар, що поставляється в конкретній партії.
Відповідно до п.2.3. договору рахунок - фактура та видаткова накладна на кожну партію товару розробляється постачальником на підставі замовлення (заявки) покупця та/або специфікації (в разі наявності), з урахуванням наявності замовленого товару, цін на товар, дійсних на момент поставки, та надається покупцеві для подальшої оплати.
Відповідно до п.2.4. договору оплата товару за даним договором, крім випадів передбачених п.2.5. цього договору, здійснюється покупцем на підставі виставленого рахунку-фактури в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100% вартості партії товару, вказаної у відповідному рахунку-фактурі, на поточний банківський рахунок постачальника, в строк не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня від дати, вказаної у відповідній видатковій накладній. Покупець має право достроково оплатити рахунок-фактуру.
Відповідно до п. 2.5. договору, за умови настання обставин, передбачених п. 3.4. цього договору, покупець здійснює попередню оплату за замовлений товар в розмірі 30% вартості такого товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, а інші 70% вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочки платежу, яка встановлена пунктом 2.4. договору шляхом перерахування грошових коштів в сумі, вказаній у виставленому постачальником рахунку-фактурі.
Відповідно до п.2.7. договору, моментом оплати товару за даним договором вважається зарахування коштів на поточний банківський рахунок постачальника.
Відповідно до п. 3.1. договору поставка партії товару здійснюється після узгодження сторонами замовлення (заявки) покупця та на підставі виставленого рахунку-фактури постачальника.
Відповідно до п. 3.8. договору право власності на товар та ризик випадкового знищення товару переходить від постачальника покупцю в момент його передачі з товаросупровідними документами.
Відповідно до 3.8. договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної.
Відповідно до 4.3.1. договору покупець зобов'язується оплатити товар в строк та на умовах, визначених сторонами даним договором, додатковими угодами, специфікаціями (в разі наявності).
Відповідно до 8.1. договору сторони повинні виконувати свої зобов'язання добросовісно, належним чином відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 8.2. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, сторони несуть відповідальність згідно з даним договором та чинним законодавством України.
Відповідно до 8.3. договору у разі порушення строків оплати (п. 2.4. даного договору) покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення оплати до моменту зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до 8.4. договору у разі порушення строків оплати передбачених п. 2.4. договору більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів, покупець додатково сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 50 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення до моменту погашення.
Відповідно до п.10.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року.
На виконання умов вищевказаного договору, постачальник здійснив поставку товару покупцю на загальну суму 29106,70 грн, отримання якого відбувалось за наступними видатковими накладними:
- № 7517 від 29.02.2024 на суму 27040,60 грн;
- № 8116 від 05.03.2024 на суму 2066,10 грн.
Згідно платіжного доручення № 268 від 28.02.2024 р., керуючись умовами п. 2.4 договору, ТОВ "ТІНІКОМ" здійснено передоплату в розмірі 14500,00 грн.
Враховуючи умови п.2.4. договору та дату отримання товару, покупець повинен був розрахуватися за отриманий товар за видатковою накладною № 7517 від 29.02.2024 до 21.03.2024; за видатковою накладною № 8116 від 05.03.2024 до 26.03.2024 включно.
Проте, покупець в порушення взятих на себе зобов'язань не розрахувався за отриманий товар.
Отже, станом на день звернення до суду, відповідач створив заборгованість за поставлений товар в розмірі 14606,70 грн чим порушив п. 2.4. та 4.3.1. договору.
Для захисту своїх порушених прав та в порядку досудового врегулювання спору позивачем було направлено претензію (вих. № 102 від 11.11.2024 р.) до відповідача з письмовою вимогою погасити заборгованість за договором в добровільному порядку.
Відповідач на претензію не відповів, заборгованість не погасив.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 4237,87 грн пені, 2127,29 інфляційних втрат, 7654,10 грн 50% річних.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Тобто, законодавець покладає на постачальника обов'язок здійснити поставку товару, а споживач зобов'язаний його прийняти і оплатити.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 14606,70 грн, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище по тексту рішення, у п. 8.4. договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати передбачених п. 2.4. договору більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів, покупець додатково сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 50% річних від суми заборгованості за весь час прострочення до моменту погашення.
Тобто, постачальник та покупець самостійно погодили в договорі збільшений розмір річних - 50%, що кореспондується із ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних (у даному випадку 50%) та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому, визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Перевіривши правильність нарахування пені, 50% річних, враховуючи те, що умовами договору сторони погодили саме такий розмір річних, та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені, процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 4237,87 грн пені, 7654,10 грн 50% річних та 2127,29 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІНІКОМ" (61091, м. Харків, вул. Садова, буд. 6, код ЄДРПОУ 43913805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемакс" (01054, місто Київ, вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), буд. 55, код ЄДРПОУ 40212649) суму основного боргу у розмірі 14606,70 грн, пеню у розмірі 4237,87 грн, 50% річних у розмірі 7654,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 2127,29 грн, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "03" липня 2025 р.
Суддя Л.В. Шарко