про відмову у відкритті провадження у справі
02 липня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/388/25
Господарський суд Тернопільської області
Суддя Шумського І.П. розглянувши позовну заяву б/н від 27.06.2025 (вх. №441 від 27.06.2025)
за позовом - ОСОБА_1 (Тернопільська обл., с. Вівся)
до відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1022 Євро у гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
27.06.2025 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 1022 Євро у гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на невиконання ОСОБА_3 обов'язку щодо повернення грошових коштів в сумі 1022 Євро.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2025 позовну заяву у справі №921/388/25 передано на розгляд судді Шумському І.П.
Розглянувши матеріали даної позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу.
Тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 цього Кодексу, зокрема п.1 ч.1 цієї статті.
Наведене свідчить про те, що з одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення п.1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст. ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Уданому випадку в якості позивача та відповідача зазначено фізичних осіб, які не є підприємцями, а зміст позову вказує на те, що предмет спору виник не у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та не з інших підстав, передбачених ч.1 ст. 20 ГПК України. Отже, даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Разом з тим, згідно ст. ст. 2, 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тому, суд приходить до висновку, що спір у справі №921/388/25 підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За таких обставин, господарський суд відмовляє у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.
На виконання вимоги ч.6 ст.175 ГПК України господарський суд роз'яснює позивачу, що поданий на розгляд суду спір за суб'єктним складом сторін та характером правовідносин підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до ч.3 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами (ч. 11 ст. 242 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 4, 20, 45, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі №921/388/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1022 Євро у гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
2. В порядку ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 02.07.2025.
3. Копію ухвали та позовну заяву з додатками направити ОСОБА_1 до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, Положенням про ЄСІТС.
Додаток: позовна заява б/н від 27.06.2025 з додатком на 15 арк.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Ухвалу складено та підписано 02.07.2025.
Суддя І.П. Шумський