30 червня 2025 року м. Тернопільсправа №921/372/25
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденко О.В., розглянувши позовну заяву №б/н (вх.№425) від 23.06.2025
за позовом Акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, будинок 2, м. Тернопіль, 46007
до відповідача Акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601
про визнання укладеним п.5 додаткової угоди №2 від 18.02.2025; визнати укладеним п.2 додатку 1 до додаткової угоди №2 від 18.02.2025.
До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Тернопільобленерго" до Акціонерного товариства "Укртелеком" про визнання укладеним п.5 додаткової угоди №2 від 18.02.2025; визнати укладеним п.2 додатку 1 до додаткової угоди №2 від 18.02.2025.
Заявлені вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем приписів Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж" та Правил надання доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №853 від 18.07.2018, що є підставою для укладення Додаткової угоди №2 від 18.02.2025 до договору №1095 від 24.12.2024 з доступу до опор повітряних ліній електропередавання напругою 0,4-10 кВт для розміщення технічних засобів електронних комунікацій.
Зі змісту вищевказаної позовної заяви, а також її прохальної частини, вбачається, що відповідачем у даній справі є АТ "Укртелеком".
В свою чергу, вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, судом встановлено наявність обставин, які за приписами процесуального законодавства слугують підставою для її передачі за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У позовній заяві відповідачем вказано Акціонерне товариство "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766).
Згідно з ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Відповідно до чинного законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Як визначено ст. 64 ГК України функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.
Частиною 1 ст. 95 ЦК України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (ч. 3 ст. 95 ЦК України).
Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру (ч. 5 ст. 95 ЦК України).
Тобто, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією.
Однак, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.
Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. Слід зазначити, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу. Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не підтверджує про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.
Отже, у спірних правовідносинах, за правилами встановленими процесуальним законодавством, в якості позивача чи відповідача може бути юридична особа, або юридична особа в особі її представництва (якщо представництво наділене відповідними повноваженнями і про це є належні докази).
Відповідно до ч. 4 ст. 89 ЦК України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Як вбачається з матеріалів справи, договір №1095 від 24.12.2024 з доступу до опор повітряних ліній електропередавання напругою 0,4-10 кВ для розміщення технічних засобів електронних комунікацій, укладений між позивачем та Акціонерним товариством "Укртелеком", а не Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі його Тернопільської філії. В свою чергу, за змістом договору, директор Тернопільської філії підписав цю угоду, діючи від імені АТ "Укртелеком", на підставі довіреності останнього.
У позовній заяві АТ "Тернопільобленерго" посилається на ч.3 ст.29 ГПК України, вважаючи, що спір підсудний Господарському суду Тернопільської області, за місцем знаходження філії. Однак, Товариством не подано доказів на підтвердження повноважень Тернопільської філії АТ "Укртелеком" юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи. До того ж відповідачем у справі ним на власний розсуд визначено АТ "Укртелеком" , а не АТ "Укртелеком" в особі його Тернопільської філії.
Також позивач, обґрунтовуючи підсудність цього спору Господарському суду Тернопільської області посилається на ч.5 ст.29 ГПК України.
В свою чергу, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має дослідити питання належності спору до юрисдикції суду, в тому числі й щодо територіальної юрисдикції (підсудності). Відтак, при виконанні цього припису суд приймає до уваги як відповідні процесуальні норми так і правові позиції, що сформовані Верховним Судом, зокрема у ухвалі від 14 квітня 2025 року по справі №914/3188/23.
Так, за положеннями частини першої статті 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
За частиною п'ятою цієї ж статті позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.
Відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
При цьому суд відзначає, що у даній справі спір про визнання укладеною додаткової угоди не стосується предмета договору №1095 від 24.12.2024. Місце виконання цього правочину не має жодного значення для визначення юрисдикції спору, предмет та підстави якого визначив позивач. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов'язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов'язання виник спір.
Відтак, на переконання суду, для визначення юрисдикції спору про укладення додаткової угоди №2 від 18.02.2025 не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 ЦК України. Адже ця позовна вимога жодним чином не стосується та не пов'язана із місцем виконання договору №1095 від 24.12.2024.
Отже, на переконання суду, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 ГПК України, тобто, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.
З огляду на це та даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що справа №921/372/25 належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва.
Пунктом 1 частини першої статті 31 ГПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на зазначену процесуальну норму справу №921/372/25 слід передати за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до частини третьої статті 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись ст. ст. 27, 31, 176, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Матеріали справи №921/372/25 надіслати за підсудністю до Господарського суду міста Києва (вул. Богдана Хмельницького, 44В, м. Київ, 01054).
2. Відповідно до статті 6 ГПК України копію ухвали у даній справі направити сторонам на їх адресу виключно в електронній формі.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Повний текст ухвали виготовлено 03.07.2025.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко