65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1627/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу № 916/1627/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Осійчук Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дефт Лоджистик» (65048, Одеса, вул. Канатна, 42, офіс 202, код ЄДРПОУ 44787387)
про стягнення 112 872,17 грн.
Фізична особа-підприємець Осійчук Олександр Миколайович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дефт Лоджистик» 112 872,17 грн. в погашення боргу за виконане перевезення, а також стягнення витрат по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн., витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 10 500 грн. та при задоволенні позову - стягнення 3000 грн. в якості відшкодування гонорару успіху.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором перевезення, укладеного шляхом обміну за допомогою електронної пошти листів із заявкою на транспортне обслуговування №175755 щодо повної та своєчасної оплати послуг з перевезення.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Осійчук Олександра Миколайовича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. В ухвалі сторонам встановлено строки на подання суду заяв по суті справи, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 ГПК України.
Копію ухвали суду від 30.04.2025, яку надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позові та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, повернуто до суду органами поштового зв'язку з довідками про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Окрім того, відповідача про розгляд даної справи повідомлено судом за допомогою телефонограми та шляхом надіслання ухвали суду на електронну пошту відповідача, адреса якої зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Проте, відповідач відзив на позов до суду не надав.
Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Обставини справи, встановлені судом.
15.11.2024 Фізичною особою-підприємцем Осійчук Олександром Миколайовичем (виконавець позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дефт Лоджистик» (замовник, відповідач) підписано заявку на транспортне обслуговування №175755, в якій визначено наступні умови перевезення:
- адреса завантаження вантажу - Гданськ;
- дата завантаження вантажу - 20.11.2024;
- адреса розвантаження вантажу - Івано-Франківськ;
- вартість доставлення - 3050 дол.;
- Виконавець бере на себе обов'язок по доставці вантажу згідно договір-заявці;
- Замовник зобов'язується, протягом банківських днів після отримання документів по даній угоді, оплатити Виконавцю послугу в повному обсязі відповідно до даної договір-заявці.
У доповненні до заявки на транспорте обслуговування №175755 від 20.11.2024, сторони заявки на транспортне обслуговування №175755, укладеної 15.11.2024, враховуючи відсутність строків оплати в заявці, дійшли згоди про те, що оплата послуг з організації перевезення проводиться Товариством з обмеженою відповідальністю “Дефт Лоджистик» протягом 60 днів після розвантаження (без будь-яких додаткових умов).
Також 15.11.2024 Фізичною особою-підприємцем Осійчук Олександром Миколайовичем (виконавець, позивач) укладено одноразовий договір-заявку на надання транспортних послуг №15-11 від 15.11.2024 з Фізичною особою-підприємцем Колядюк Василем Павловичем (вантажовідправник), згідно з яким Колядюк Василь Павлович є перевізником за маршрутом Гданськ-Івано-Франківськ, адреса завантаження вантажу - Гданськ; дата завантаження вантажу - 20.11.2024; ставка та умови розрахунку 2900 дол. США
Наявна у справі міжнародна товарно-транспортна накладної CMR, свідчить про перевезення вантажу за маршрутом Гданськ - Івано-Франківськ, дата завантаження - 20.11.2024, дата прибуття вантажу - 27.11.2024.
19.03.2025 позивач надіслав відповідачу рахунок-фактуру, акт виконаних послуг та накладну CMR, що підтверджується наявним у справі описом вкладення, накладною Укрпошти №4410100237693 та фіскальним чеком ВІД 19.03.2025.
Наявна у справі платіжна інструкція №2PL800278 від 01.04.2025 свідчить про оплату наданих позивачем послуг в сумі 15 000 грн.
Несплата відповідачем решти вартості наданих позивачем послуг стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Висновки суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір перевезення вантажу у вигляді заявки на транспортне обслуговування №175755 від 15.11.2024, за умовами якої позивач зобов'язується за встановлену плату у розмірі 3050 дол. доставити ввірений йому відповідачем вантаж автомобільним транспортом за маршрутом Гданськ-Івано-Франківськ, а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги у 60-денний строк.
Позивачем зобов'язання за заявкою №175755 від 15.11.2024 виконані в повному обсязі, про що в матеріалах справи наявна відповідна міжнародна товарно-транспортна накладна CMR, згідно з якою вантаж доставлений 27.11.2024, отже строк оплати послуг з перевезення становить до 27.01.2025.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно з розрахунком позивача, наведеним у позові, офіційний курс НБУ щодо долару США станом на 27.01.2025 становить 41,9253 грн., отже вартість послуг з перевезення становить 127 872,17 грн.
З наявної в матеріалах справи платіжної інструкції №2PL800278 від 01.04.2025 вбачається оплата спірних послуг частково на суму 15 000 грн.
Доказів оплати решти вартості послуг у розмірі 112 872,17 грн. матеріали справи не містять та до суду не надано.
Також відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо наданих позивачем послуг із перевезення вантажу на замовлення відповідача, а тим більш доказів, які спростовують встановлені судом обставини надання відповідних послуг позивачем відповідачу.
За таких обставин, дослідивши наявні матеріали справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про підставність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Осійчук Олександра Миколайовича.
На підставі ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Водночас позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, які складаються з витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 10 500 грн. та «гонорару успіху» у розмірі 3000 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат до матеріалів справи надано:
- договір на правову допомогу від 14.04.2025, укладений між Фізичною особою -підприємцем Осійчук Олександром Миколайовичем (клієнт, довіритель) та адвокатом Лоза Віктором Миколайовичем (повірений), згідно з яким повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі з ТОВ «Дефт Лоджистик». З цією метою: 1) здійснити огляд, дослідження та аналіз доказів за їх місцезнаходженням (4 год.), 2) провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год), 3) провести арифметичні розрахунки (1 год.), 4) здійснити аналіз судової практики (1 год.), 5) підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (8 год), 4.5) вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення (4 год.). За здійснення дій, що визначені у п.1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 10 500 грн. При задоволенні позову, повірений сплачує довірителю премію (гонорар успіху), яка складає 3000 грн.;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 18.04.2025, згідно з яким повірений надав, а довіритель прийняв наступні послуги - правова допомога у спорі з ТОВ «Дефт Лоджистик»: огляд, аналіз та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням - 4 год., проведення заходів досудового врегулювання, проведення переговорів на предмет повернення боргу - 20 хв., проведення арифметичних розрахунків та аналіз судової практики - 2 год., підготовка позовної заяви та пакету документів, необхідних для звернення до суду - 8 год. 15 хв., вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та забезпечення виконання судового рішення - 4 год.; загальна вартість послуг складає 10 500 грн.;
- квитанцію до прибуткового касового ордера від 18.04.2025;
- ордер на надання правничої допомоги серія ВО №1099914 від 18.04.2025;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008.
Заперечень щодо співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони від відповідача до суду не надходило.
У п.п.1,2 ч.3 ст.123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, які в силу вимог ч.4 ст.129 ГПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача та у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.ч.1-6 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч. 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Дослідивши надані позивачем документи, в підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу за критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, враховуючи, що відповідачем не заявлено жодних заперечень щодо співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, господарський суд вважає, що відповідні витрати позивача пов'язані із розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, а відтак, витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 10 500 грн. покладаються на відповідача.
Щодо заявленого до стягнення з відповідача гонорару успіху у розмірі 3000 грн., господарський суд виходить з того, що умовами п.2.3. договору на правову допомогу від 14.04.2025, укладеного між Фізичною особою -підприємцем Осійчук Олександром Миколайовичем (клієнт, довіритель) та адвокатом Лоза Віктором Миколайовичем (повірений) передбачено, що при задоволенні позову, повірений сплачує довірителю премію (гонорар успіху), яка складає 3000 грн.
Доказів внесення змін до договору на правову допомогу щодо порядку сплати «гонорару успіху», а саме щодо сплати його довірителем повіреному, до суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, враховуючи, що умовами договору на правову допомогу від 14.04.2025 не передбачено сплату «гонорару успіху» позивачем адвокату Лоза В.М., господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем витрат на правничу допомогу у вигляді «гонорару успіху» у розмірі 3 000 грн. та відмову у їх задоволенні.
Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Фізичної особи-підприємця Осійчук Олександра Миколайовича задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефт Лоджистик» (65048, Одеса, вул. Канатна, 42, офіс 202, код ЄДРПОУ 44787387) на користь Фізичної особи-підприємця Осійчук Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) борг за виконане перевезення у розмірі 112 872 (сто дванадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 17 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 02.07.2025.
Суддя Г.Є. Смелянець