65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про розгляд вимог кредитора
"03" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5423/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А., розглядаючи справу про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) про грошові вимоги до боржника в сумі 49 760,43 грн.
Представники:
Від боржника (заявника) - не з'явився;
Арбітражний керуючий - не з'явився;
Від ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - не з'явився.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом із заявою арбітражного керуючого про призначення керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Мотальову-Кравець Валерію Юріївну, а також угодою, укладеною між сторонами, про оплату грошової винагороди керуючому реструктуризацією.
Ухвалою суду від 17.12.2024 прийнято заяву до розгляду та призначено розгляд заяви на 07.01.2025.
Протокольною ухвалою від 07.01.2025 відкладено засідання суду на 23.01.2025.
Протокольною ухвалою від 23.01.2025 відкладено засідання суду на 06.02.2025.
Протокольною ухвалою від 06.02.2025 відкладено засідання суду на 06.03.2025.
Протокольною ухвалою від 06.03.2025 відкладено засідання суду на 14.03.2025.
Ухвалою суду від 14.03.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Керуючого реструктуризацією майна боржника ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Мотальову-Кравець Валерію Юріївну. Розгляд справи у попередньому засіданні призначено на 01.05.2025.
Після публікації повідомлення про відкриття справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 від 18.03.2025 № 75540 з заявою про визнання кредитором до боржника звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» з вимогами в сумі 49 760,43 грн.
Ухвалою суду від 23.04.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про грошові вимоги до боржника в сумі 49 760,43 грн. та призначено до розгляду в засіданні суду на 01.05.2025.
Протокольною ухвалою від 01.05.2025 відкладено засідання суду на 12.06.2025.
Протокольною ухвалою від 12.06.2025 відкладено засідання суду на 26.06.2025.
Засідання суду призначене на 26.06.2025 не відбулось, про що складено відповідну довідку.
Ухвалою суду від 27.06.2025 призначено засідання суду на 03.07.2025.
ОСОБА_1 не забезпечила явку до засідання суду, про місце, дату та час повідомлена належним чином.
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не забезпечило явку свого повноважного представника до засідання суду, про місце, дату та час повідомлено належним чином.
Арбітражний керуючий не забезпечив явку до засідання суду, про місце, дату та час повідомлений належним чином.
Процесуальне питання, що розглядається судом.
16.04.2025 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про грошові вимоги кредитора до боржника від 16.04.2025 (вх. № 3-292/25) в якій товариство просило суд:
- визнати кредиторські вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 в сумі 49 760,43 грн. та 4 844,80 грн. судового збору і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» зазначає, що 09.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 , укладено договір позики № 2482187.
Відповідно до п. 2.1 Договору, Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти (позику), а Позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти від Суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього Договору.
Пунктом 2.2 Договору встановлено, що Позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України - гривні.
Згідно із п. 2.3.1 Договору, Тип позики: короткострокова.
Відповідно до п. 2.3.2 Договору, Мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пунктом 2.3.3 Договору встановлено, що сума позики: 1 200 грн. 00 коп.
Згідно із п. 2.3.4 Договору, строк позики: до « 09» липня 2021 року (30 днів).
Відповідно до п. 2.4.1 Договору, Проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до Додатку № 1 до Договору позики.
Згідно із п. 2.4.2 Договору, Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1.09450% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Відповідно п. 2.4.3 Договору, Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Пунктом 2.4.4 Договору встановлено, що базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою.
13.10.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 13/10-2021, відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило свої права вимоги за договорами кредиту, і в тому числі за договором кредиту № 2482187.
10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило свої права вимоги за договорами кредиту, і в тому числі за договором кредиту № 2482187.
01.05.2025 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 від 30.04.2025 (вх. № 13938/25) в якій вона просила суд визнати кредиторські вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до боржника ОСОБА_1 за договором № 2482187 від 09.06.2021 в розмірі 1 594,02 грн.
ОСОБА_1 зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
01.05.2025 на адресу суду надійшло повідомлення арбітражного керуючого про розгляд заяви ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» з кредиторськими вимогами від 16.04.2025 на суму 49 760,43 грн. від 30.04.2025 вих. № 02-55/19 в якому визнала грошові вимоги товариства в сумі 1 594,02 грн.
02.07.2025 на адресу суду надійшла відповідь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на повідомлення представника боржника про розгляд кредиторських вимог (вх. № 21071/25) в якій товариство зазначає, що перші 30 днів за користування кредитом, вираховувались із розрахунку на п. 2.4.4 (базова процентна ставка 1.99000) в період визначений п. 2.3.4 (Строк позики).
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» зазначає, що відповідно до п. 2.4.4 «Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою» та п. 2.5. «Розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01 % від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою.» в загальному розмірі 3 % за кожен день користування неповернутою позикою.
Щодо строків нарахування ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» зазначає, що відповідно до п. 3.1.1 «Проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування Позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно.».
Відповідно до п. 3.1.3 «У період прострочення Позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику, визначеною п. 2.4.4».
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» зазначає, що відповідно до п. 3.2.1 «Проценти на прострочену позику нараховуються у випадку неналежного виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором у розмірі, визначеному п. 2.5 Договору, за кожен день прострочення».
Судом встановлені наступні обставини.
09.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 2482187 (далі - Договір позики).
Відповідно до пункту, підпунктів 2.3.3, 2.3.4 пункту 2.3 Договору позики, за цим договором позикодавець (ТОВ «МАНІФОЮ») передав позичальнику (Боржнику) у власність грошові кошти (позику), а позичальник прийняв на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору. Сума позики: 1 200,00 грн. Строк позики: до 09.07.2021 (30 днів).
Як вбачається із пункту 3 Додатку № 1 до Договору позики № 2482187 від 09.06.2021 Графік нарахування процентів за користування позикою в межах строку позики, визначеного договором заборгованість ОСОБА_1 складає 1 594,05 грн., з якої 1 200,00 грн. - тіло кредиту та 394,05 грн. - проценти.
13.10.2021 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «МАНІФОЮ» було укладено Договір факторингу № 13/10-2021 (далі - Договір від 13.10.2021).
Відповідно до пункту 2.1 Договору від 13.10.2021 згідно з умовами цього договору клієнт зобов'язався відступити фактору право грошової вимоги у сумі 20 080 973,82 грн., а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Як вбачається з Реєстру боржників до Договору факторингу від 13.04.2021 № 13/10-2021 ТОВ «МАНІФОЮ» передало право вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», зокрема, до ОСОБА_1
10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило свої права вимоги за договорами кредиту, і в тому числі за договором кредиту № 2482187.
Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників справи.
Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частинами першою, другою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Суд враховує висновки викладені у пунктах 8.17, 8.18, 8.19, 8.20 постанови Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, згідно із якими, за змістом положень статей 625, 1048, 1049, частини першої статті 1050, статей 1054, 1056-1 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, застосування якої судами згідно з оскаржуваними рішеннями є релевантним у спірних правовідносинах.
Так, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягають положення статті 625 цього Кодексу.
У цьому висновку Суд звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
А тому очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Нарахування ж інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Крім того, у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц Великою Палатою ВС сформульовано висновок про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Після цього норми законодавства за якими нараховуються та стягуються проценти за кредитом (за правомірне користування кредитом), не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.
Тобто, факт подання позову прямо спричиняє неможливість подальшого нарахування та стягнення процентів за користування кредитом.
Отже, з огляду на наведені висновки Верховного Суду, підставами припинення нарахування відсотків по кредиту з настанням яких припиняється право кредитодавця нараховувати та стягувати проценти (які фактично не були сплачені до дати позову) за правомірне користування кредитом є:
1) після спливу визначеного договором строку кредитування
2) внесення сторонами змін до умов договору стосовно строку кредитування
3) припинення (розірвання) договору
4) у разі пред'явлення кредитором позасудової вимоги про дострокове повернення кредиту (згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України),
5) у разі звернення кредитора з позовом про дострокове стягнення боргу за договором.
Таким чином, настання одного із вищенаведених обставин змінює строк кредитування, що має наслідком припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а саме припинення нарахування відсотків за правомірне користування грошовими коштами за за статтями 1048 та 1054 ЦК України.
В цілому, після набрання законної сили рішенням суду, яким задоволено позовні вимоги кредитора взагалі відсутні законні підстави здійснювати інші нарахування сум заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
У всіх перелічених вище випадках - після втрати позикодавцем права нараховувати відсотки за статтями 1048 та 1054 ЦК України, він має право здійснювати нарахування відсотків за неправомірне користування грошовими коштами згідно з ч. 2 статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за “користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження скаржників про те, що проценти за “користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду 5 квітня 2023 року по справі №910/4518/16.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відсотків після кінцевої дати повернення сум кредиту, а саме, 09.07.2021 з вищезазначених підстав.
Відповідно до умов Договору від 09.06.2021 № 2482187 заборгованість ОСОБА_1 складає суму в розмірі 1 594,05 грн., з якої 1 200,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 394,05 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.
Враховуючий викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про грошові вимоги до боржника.
Відповідно до частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Згідно із частиною четвертою статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
Керуючись статтями 45, 133 Кодексу України з питань банкрутства, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" про грошові вимоги кредитора до боржника від 16.04.2025 (вх. № 3-292/25) - задовольнити частково.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині стягнення 1 594,05 грн., з якої 1 200,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 394,05 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками у сумі та витрати в сумі 155,20 грн. понесені у зв'язку із сплатою судового збору. Встановити наступну черговість задоволення вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»:
- 155,20 грн. - позачергові відповідно до частини 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства (судовий збір);
- 1 594,05 грн. - друга черга задоволення вимог кредиторів.
3. Відмовити в задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" про грошові вимоги кредитора до боржника від 16.04.2025 (вх. № 3-292/25).
Ухвала набирає законної сили 03 липня 2025р. та відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Суддя Ю.А. Шаратов