65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"03" липня 2025 р. Справа № 916/2579/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
розглянувши матеріали заяви Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про забезпечення позову за вх.№2-1019/25 від 01.07.2025
у справі № 916/2579/25
за позовом: Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1, ідентифікаційний код 26597691)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ПРИМ» (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, будинок 22-А, 24, ідентифікаційний код 33721198)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії
Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ПРИМ», в якому просить Господарський суд Одеської області:
- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою загальною площею 230,9 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ «КАСКАД-ПРИМ» на нежитлову будівлю кафе, загальною площею 676,5 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 731644451101), з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи;
- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою загальною площею 230,9 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24, шляхом зобов'язання ТОВ «КАСКАД-ПРИМ» звільнити земельну ділянку загальною площею 230,9 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24, та привести її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованих на вказаній земельній ділянці приміщень нежитлової будівлі кафе та приведення до попереднього стану самочинно реконструйованих нежилих підвальних приміщень загальною площею 96,6 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 24 - у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 06.10.2008, та самочинно реконструйованої нежитлової споруди павільйону мінеральних вод загальною площею 125,7 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А - у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 06.10.2008;
- стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову та інші судові витрати, які прокуратурою будуть понесені при розгляді справи за даним позовом.
Обґрунтовуючи заявлений позов, прокурор покликається на те, що ТОВ «КАСКАД-ПРИМ» шляхом самочинної реконструкції нежитлової споруди павільйону мінеральних вод та нежилих підвальних приміщень, з розширенням, з об'єднанням під нежитлову будівлю кафе, без вихідних даних на проектування та належно затвердженого проєкту будівництва, відповідних дозвільних документів про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24, самовільно зайняло земельну ділянку комунальної форми власності площею 230,9 кв.м, що є порушенням прав територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Разом з позовною заявою господарський суд одержав заяву про забезпечення позову за вх.№2-1019/25 від 01.07.2025, в якій заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси просить суд:
- накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю кафе, загальною площею 676,5 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 731644451101).
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі кафе, загальною площею 676,5 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 731644451101).
- заборонити ТОВ «КАСКАД-ПРИМ» на час розгляду справи в суді вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі кафе, загальною площею 676,5 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 731644451101).
- заборонити ТОВ «КАСКАД-ПРИМ» на час розгляду справи в суді здійснювати забудову (нове будівництво, реконструкцію існуючої нежитлової будівлі кафе) земельної ділянки, розташованої за адресою: за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24.
Заяву обґрунтовано такими обставинами.
Підставою для пред'явлення цього позову є, на переконання прокуратури, незаконна державна реєстрація права власності на самочинно реконструйований об'єкт нерухомого майна, що призвела до порушення прав територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій розміщені самочинно збудовані приміщення.
Згідно технічного паспорту від 14.09.2015, виданого ФОП Шульцева Л.А., нежитлова будівля кафе в будинку № 22-А, 24 по вул. Дерибасівській в м. Одесі складається з двох поверхів, перший поверх має загальну площу 453,2 кв. м, другий поверх - 168,9 кв. м, антресоль - 54,4 кв.м., загальна площа приміщень складає 676,5 кв.м.
Прокурор стверджує, що зазначене свідчить про те, що ТОВ «КАСКАД-ПРИМ» внаслідок самочинної реконструкції збільшено площу приміщень з 222,3 кв. м (96,6 + 125,7) до 453,2 кв. м по першому поверху (на 230,9 кв.м) за рахунок самовільно зайнятої земельної ділянки, яка належить територіальній громаді міста Одеси.
Враховуючи, що раніше за ТОВ «КАСКАД-ПРИМ» на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2010 у справі № 20/47-10-1888 вже було зареєстровано право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю-кафе з тією ж загальною площею 676,5 кв. м та ідентичними контурами планів, подання товариством декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція нежитлової споруди павільйону мінеральних вод та нежилих підвальних приміщень з об'єднанням під нежитлову будівлю кафе без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 22-А, 24», зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області 20.08.2015 за №ОД142152321235, реєстрація в подальшому на її підставі права власності на цей об'єкт здійснено без фактичного проведення будівельних робіт, які були проведені ще у 2008-2009 роках до пред'явлення ТОВ «КАСКАД-ПРИМ» позову до господарського суду про визнання права власності, для створення видимості законності проведення реконструкції та формальної підстави для повторного набуття права власності на самочинно реконструйований об'єкт.
Прокурор стверджує, що реєстрація права власності на зазначену реконструйовану нежилу будівлю проведена на підставі декларації про готовність об'єкту до експлуатації, яка містить недостовірні відомості, за відсутності прав на земельну ділянку.
За результатами огляду об'єкта містобудування за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24, проведеного 18.03.2025 Приморською районною адміністрацією із залученням представників Управління ДАБК Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», складено акт обстеження об'єкту, за яким будівля має в плані прямокутну форму, наявна прибудова, яка засклена та експлуатується як обідній зал, вхід до прибудови влаштований з боку «Міського саду», має закритий внутрішній двір.
В свою чергу, земельна ділянка під об'єктом у власність або користування не передавалась, містобудівні умови та обмеження на реконструкцію не надавались, площа забудови складає 524,68 кв.м.
Прокурор стверджує, що у випадку незабезпечення позову, відповідач, дізнавшись про наявність справи у суді, має можливість у будь-який час здійснити її відчуження, що призведе до подальшої реєстрації прав на інших осіб та унеможливлення розгляду справи.
На думку прокурора, можливе проведення відповідачем будівельних робіт з подальшим проведенням реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно унеможливить реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача.
Отже, прокурор наголошує, що заявлені заходи забезпечення позову, відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично перебуває у його володінні, а обмежується лише можливість його відчуження та перереєстрації.
Щодо зустрічного забезпечення, то заявник вказав, що оскільки даний вид забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування та не призведе до збитків, пропозиції щодо зустрічного забезпечення відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України відсутні.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, господарський суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
За вимогами частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22).
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 наведено висновки про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Тобто, крім того, що суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об'єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 21.05.2020 у справі № 906/20/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19, від 30.11.2020 у справі № 910/217/20, від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 13.05.2021 у справі № 916/2761/20).
Господарський суд також наголошує на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Предметом цього спору є вимоги немайнового характеру щодо усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою загальною площею 230,9 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ «КАСКАД-ПРИМ» на нежитлову будівлю кафе, загальною площею 676,5 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24 та шляхом зобов'язання звільнити вказану земельну ділянку та привести її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованих на вказаній земельній ділянці приміщень нежитлової будівлі.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22).
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
На переконання прокурора, у випадку незабезпечення позову, відповідач, дізнавшись про наявність справи у суді, має можливість у будь-який час здійснити її відчуження, що призведе до подальшої реєстрації прав на інших осіб та унеможливлення розгляду справи.
Натомість, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, прокурор не навів жодного обґрунтування, із посиланням на відповідні докази, щодо зміни будь-яких обставин, які зумовлюють необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема вчинення відповідачем дій щодо відчуження спірного майна, проведення будівельних робіт, тобто вчинення дій, які можуть в подальшому вплинути на можливість виконання рішення суду, у разі задоволення заявлених позовних вимог.
Більш того, господарський суд зауважує, що прокурором не надано будь-яких належних та допустимих доказів в якості підтвердження наявності дій з боку відповідача, націлених на проведення будівельних робіт з подальшою перереєстрацією права власності на реконструйовану нежилу будівлю чи земельну ділянку саме на стадії подання позову та надалі розгляду цієї справи у суді, а відтак саме лише припущення про можливість здійснення таких дій в подальшому жодним чином не свідчить про вжиття відповідачем дій з перереєстрації права власності на спірний об'єкт.
Також прокурором не надано жодних доказів, які б свідчили про можливе ускладнення виконання рішення суду у разі відмови у задоволенні позову, за умови невжиття заявлених заходів забезпечення позову, а доводи заяви про забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях прокурора щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача стосовно спірного майна без підтвердження реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.
Подібні правові висновки Верховний Суд виснував у постанові від 16.06.2025 у справі № 916/4121/24, які враховані судом при розгляді заяви на підставі ч. 6 ст. 236 ГПК України.
Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи на викладені обставини справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відмову Заступнику керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Заступнику керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси у задоволенні заяви про забезпечення позову за вх.№2-1019/25 від 01.07.2025 у справі № 916/2579/25.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Повну ухвалу складено 03.07.2025.
Суддя Т.Г. Деркач