65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2459/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., розглянувши заяву Виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси від 02.07.2025р. за вх. №2-1022/25 про забезпечення позову у справі № 916/2459/25
за позовом Виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 10) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1, код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шамара Лариса Миколаївна ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
про скасування держреєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії.
Виконувач обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Шамари Лариси Миколаївни про скасування державної реєстрацію права приватної власності за Шамарою Ларисою Миколаївною на об'єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 100,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (колишня назва вул. Донського Дмитрія, 2/15) із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 211587351101 та зобовязання Шамару Ларису Миколаївну звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 (колишня назва вул. Донського Дмитрія, 2/15), площею 120 кв.м шляхом знесення будівлі магазину загальною площею 100,2 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2111587351101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (колишня назва вул. Донського Дмитрія, 2/15).
Ухвалою від 30.06.2025р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси було залишено без руху.
02.07.2025р. за вх. №1022/25 до суду від Виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Шамарі Ларисі Миколаївні проведення будь-яких будівельних робіт (реконструкції, демонтажу, знесення тощо) на самовільно зайнятій земельній ділянці що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі магазину загальною площею 100,2 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна - 2111587351101).
Прокурор зазначає, підставою для пред'явлення вказаного позову є порушення інтересів самовільним зайняттям земельної ділянки комунальної власності шляхом самовільного будівництва на ній об'єкта нерухомості без дозвільних документів на будівництво, з подальшою незаконною державною реєстрацією права власності на об'єкт нерухомості, що призвело до безпідставної легалізації права власності на об'єкт нерухомості за ОСОБА_1 , який розміщено на земельній ділянці комунальної власності - територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
При цьому, державна реєстрація права приватної власності відповідача на будівля магазину загальною площею 100,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , як на нерухоме майно - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на таке майно.
Позовна заява обґрунтована тим, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С. прийнято рішення від 30.06.2020, індексний номер 52894137 (з відкриттям розділу 2111587351101) про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - будівлю магазину, загальною площею 100,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою для проведення державної реєстрації зазначено: технічний паспорт від 27.03.2020, виданий ТОВ «АБТІ»; договір купівлі-продажу № 6950 від 13.09.1998, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Рюміною О.О., лист-погодження Київської районної державної адміністрації ОМР № 01-15/1269 від 18.07.2003.
Інші документи, окрім вищезазначених, подані для проведення державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 100,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , в реєстрі відсутні.
Як вказує прокурор, згідно з договором купівлі-продажу № 6950 від 13.08.1998, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Рюміною О.О., ТОВ «Росія» продало ОСОБА_1 торговий павільйон, загальною площею 30 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Разом з цим, як зазначає прокурор, державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було додано сертифікат, виданий Інспекцією ДАБК в Одеській області № ОД 001248 від 14.06.2010, в якому зазначено про відповідність закінченого будівництвом об'єкта - громадського будинку з господарськими будівлями та спорудами, будівля магазину, одноповерховий, загальною площею 100,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , державним стандартам, будівельним нормам і правилам.
Водночас, згідно власноручно написаної письмової заяви ОСОБА_1 (без зазначення дати), поданої реєстратору з заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 41106725 від 25.08.2020, державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікіним Д.В. 25.08.2020 прийнято рішення з індексним номером 53750575. Опис змін: видалено сертифікат № ОД 001248 від 14.06.2010, виданий ІДАБК в Одеській області. В заяві Шамари Л.М. зазначено: прошу вилучити з ДРРП відомості про сертифікат № ОД 001248 від 14.06.2010 як помилково внесені.
З огляду на викладене, на переконання прокурора зазначений сертифікат не може бути документом, який засвідчує законність введення об'єкта в експлуатацію.
Прокурор вказує, що з вищевказаних документів встановлено, що у 1998 році об'єкт за вказаною адресою, загальною площею 30 кв.м мав статус павільйону. Вказане підтверджується інформацією з ТОВ «ІНФОКС» Філія «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» за №201-04/12401 від 15.01.2025. Так, між ТОВ «Інфокс» та ФОП Шамара Л.М. був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4620/3 від 01.11.2000 по об'єкту за адресою: АДРЕСА_3 та Чубаївська. В додатку № 1 до договору на послуги водопостачання та водовідведення № 4620/3 від 01.11.2000 зазначено: найменування об'єкту - ФОП Шамара, адреса - Дмитра Донського та Чубаївська, форма діяльності - павільйон.
Як зазначає прокурор, у 2020 році державним реєстратором прийнято рішення та зареєстровано право власності на будівлю магазину як об'єкта нерухомості загальною площею 100,2 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . У технічному паспорті від 27.03.2020, виданому ТОВ «АБТІ» зазначається, що будівля магазину розташована на земельній ділянці загальною площею 120 кв.м. Будівля одноповерхова та фактично складається з трьох приміщень: торговий зал площею 91,4 кв.м, склад площею 7,5 кв.м, туалет площею 1,3 кв.м. Загальна площа 100,2 кв.м.
Проте, як вже зазначалося договір купівлі-продажу № 6950 від 13.09.1998, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Рюміною О.О жодним чином не відноситься до нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 , оскільки за вказаним договором предметом купівлі-продажу був торговий павільйон, загальною площею 30 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
За посиланнями прокурор, з листа Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради № 615- 11.1-31 від 03.04.2025 встановлено, що на зберіганні в архіві наявний акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту (торгового павільйону) до експлуатації за адресою: АДРЕСА_3 від 04.03.1998. Замовник - ТОВ «Росія». В п. 1 вказаного акту зазначено, що комісії пред'явлений закінчений будівництвом торгівельний павільйон ТОВ «Росія». Загальна площа 30 кв.м (п. 4). згідно рішення комісії, торгівельний павільйон готовий для введення в експлуатацію.
Прокурор звертає увагу, що в перевірених документах Київської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради за 1998 рік розпорядження про затвердження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту (торгового павільйону) до експлуатації за адресою: АДРЕСА_3 , не знайдено.
Крім того, як зазначає прокурор з відповідей КП «БТІ» Одеської міської ради № 4309/03.01-09 від 29.10.2024, № 1792/03.01-09 від 30.04.2025 встановлено, що станом на 31.12.2012 за адресою: АДРЕСА_2 інформація про зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна відсутня, у тому числі: - за фізичною особою - Шамара Лариса Миколаївна; - на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 ; - на торговий павільйон площею 30 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 ; - на об'єкти нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСІЯ». У Комунальному підприємстві «БТІ» Одеської міської ради станом на 16.10.2024 інвентаризаційно-реєстраційні справи на об'єкт нерухомого майна за вказаною адресою, також відсутні.
Отже, як вказує прокурор, відомості про затвердження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту (торгового павільйону) до експлуатації за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського/вул. Чубаєвська від 04.03.1998, відсутні. Як і відсутні відомості про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості за ТОВ «Росія» у відповідних органах реєстрації, про наявність свідоцтва про право власності на об'єкт, площею 30 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського/вул. Чубаєвська.
Прокурор звернути увагу, що станом дату отримання дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт, виданого Інспекцією Держархбуд контролю № 297 від 08.12.1997, дату початку будівництва, а також підписання акту про готовність об'єкту від 04.03.1998 у ТОВ «Росія» була відсутня у власності (користуванні) земельна ділянка під торгівельним павільйоном за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського/вул. Чубаєвська.
З огляду на те, що п. 3.10 Державних будівельних норм А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» передбачається затвердження акту державної технічної комісії органом, який призначив цю комісію, а акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту (торгового павільйону) до експлуатації за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського/вул. Чубаєвська від 04.03.1998 не затверджений, то на переконання прокурора ТОВ «Росія» і не мало права розпоряджатися об'єктом як об'єктом нерухомості.
Втім, за змістом договору купівлі-продажу № 6950 від 13.08.1998, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Рюміною О.О., ТОВ «Росія» продало, а ОСОБА_1 купила торговий павільйон, загальною площею 30 кв.м, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Дмитра Донського/вулиця Чубаєвська. Відчужуваний торговий павільйон належить ТОВ «Росія» на підставі акту про готовність, зареєстрованого Держтехкомісією Держархбудконтроля Одеського міськвиконкома 04.03.1998.
Прокурор наголошує, що ТОВ «Росія» в особі директора ОСОБА_2 не оформлювало право власності на об'єкт по-перше, оскільки об'єкт не мав ознак капітальності - тимчасовий торгівельний павільйон, а по-друге, оскільки ТОВ «Росія» не мала у власності/користуванні земельної ділянки під об'єктом за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського/вул. Чубаєвська.
З урахуванням наведеного, як вважає прокурор, ТОВ «Росія» не мала підстав для реалізації прав власника нерухомого майна, у тому числі права відчуження, оскільки на дату укладання договору купівлі-продажу, законодавство передбачало умовою виникнення права власності - державну реєстрацію, що не було виконано, через те, як вже зазначалося, що об'єкт мав статус рухомого майна - павільйону, площею 30 кв.м. Станом на дату реєстрації у 2020 році, права на торгівельні павільйони, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також не підлягали державній реєстрації.
За посиланнями прокурор, відповідно до документів, що додані реєстратором до реєстраційної справи 2111587351101 на вказаний об'єкт нерухомості, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, відсутній, як і документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, враховуючи те, що сертифікат № ОД 001248 від 14.06.2010 помилково внесений.
Листом Комунального підприємства «Право» від 09.10.2024 № 738 окружну прокуратуру повідомлено, що в Адресному реєстрі міста Одеси відсутня запитувана адреса - АДРЕСА_2 . Зазначене свідчить про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно за відсутності документа, що підтверджує присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна.
Отже, прокурор наголошує, що вказана адреса, а саме: АДРЕСА_2 самовільно використана заявником та внесена державним реєстратором до Державного реєстру прав з порушеннями вимог чинного законодавства, без її присвоєння в установленому порядку.
Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради № 01- 19/1426 від 23.10.2024 та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 10-15-0.3-6362/2-24 від 17.10.2024 інформація щодо набуття будь-якою особою права власності чи користування на земельну ділянку по вул. Дмитріївська (колиш. - вул, Донського Дмитрія), 2/15 у м. Одесі, у тому числі ФОП Шамарою Л.М., відсутня.
Прокурор наголошує, що рішення про передачу земельної ділянки, на якій розташований торгівельний павільйон у власність або користування Одеською міською радою не приймались, отже єдиним власником землі є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради. Будь-які дозвільні документи на земельну ділянку у ТОВ «Росія», ОСОБА_1 відсутні, з чого вбачається, що будівництво будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_2 проведено за рахунок земельної ділянки комунальної власності Одеської міської ради.
За посиланнями прокурор, в межах кримінального провадження 26.02.2025 слідчим ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області проведено огляд будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що будівля одноповерхова, складається з торгового залу (основне приміщення), підсобне приміщення (туалет), склад. Основні конструктивні елементи: фундамент - 20 см., стіни - газобетоні блоки, дах - односкатний з дерев'яною конструктивною системою, покрівля - шифер. В ході огляду здійснено дві виїмки ґрунту, в результаті чого встановлено глибина фундаменту - 20 см.
Також в межах вказаного кримінального провадження отримано висновок експерта Чорної Ю.П. № 24/2025 від 03.03.2025 за результатом проведення судової будівельно-технічної експертизи, яким по-першому питанню встановлено, що будівля магазину, загальною площею 100,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 є об'єктом нерухомого майна та капітальною будівлею. По-другому питанню: площа забудови будівлі магазину, загальною площею 100,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , складає 120 кв.м. Таким чином встановлено, що за вказаною адресою Шамарою Л.М. збудовано об'єкт капітального будівництва, загальною площею 100,2 кв.м на який у 2020 році державним реєстратором зареєстровано право власності.
З вказаного як зазначає прокурор вбачається, що Шамарою Л.М., виконані будівельні роботи, після чого торгівельний павільйон став об'єктом нерухомого майна - будівлею магазину, загальною площею 100,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради отримано листи № 01-6/302-Пр від 06.11.2024, № 01-6/45-Пр від 13.02.2025 зі змісту яких встановлено, що в Реєстрі наявна інформація щодо реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 04.08.2020 № ОД051200804976, назва об'єкта - «Реконструкція будівлі магазину з внутрішнім переплануванням без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані» за адресою: м. Одеса (станом на 01.01.2021), вул. Донського Дмитрія, 2/15, замовник - Шамара Л.М. Вказаний документ зареєстровано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради вже після прийняття рішення державного реєстратора № 52894137 від 30.06.2020 про державну реєстрацію прав з відкриттям розділу № 2111587351101.
Тобто, як вважає прокурор з наведеного вбачається що рішення державного реєстратора про реєстрацію прав № 52894137 від 30.06.2020 прийняте за відсутності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва.
Поряд з цим, як зазначає прокурор, з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру встановлено, що земельна ділянка під об'єктом за адресою: АДРЕСА_2 не сформована, у власність/користування забудовнику не передана. З листів Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради № 01-19/1426 від 23.10.2024, № 01-19/168 від 14.02.2025 вбачається, що рішення про передачу у власність чи/або користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , Одеською міською радою не приймалось. Одеською міською радою не приймалось рішень щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, надання у власність, оренду чи користування, земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2 .
Прокурор вказує, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 10- 15-0.3-6362/2-24 від 17.10.2024 встановлено, що за інформацією Відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області згідно наявних Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 31.12.2012, відсутні будь-які відомості щодо реєстрації документів на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Прокурор наголошує, що в результаті проведення реєстрації права власності на перебудований торгівельний павільйон під будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 100,2 кв.м, без дозвільних документів на будівництво та документів на земельну ділянку, з комунальної власності вибула земельна ділянка під вказаним об'єктом та вказаними діями ОСОБА_1 , порушено право власності територіальної громади міста Одеси на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, площею 100,2 кв.м (площа забудови згідно вказаного технічного паспорту складає 120 кв.м), оскільки реєстрація права власності проведена на об'єкт самочинного будівництва без будь-яких документів на земельну ділянку, без отримання документа, що містить відомості про присвоєння вказаному об'єкту адреси, за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Прокурор звертає увагу, що станом на теперішній час на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси за адресою: АДРЕСА_2 , розміщена будівля магазину, на який зареєстровано право власності за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно без дозвільних документів на будівництво, без присвоєння об'єкту адреси та за відсутності права користування земельною ділянкою. Існування зареєстрованого права власності на будівлю магазину, загальною площею 100,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 , з огляду на приписи статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, обмежує право власності територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . у м. Одесі, в частині її права розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.
Прокурор наголошує, що з урахуванням наведеного, є обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову у виді заборони проведення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав щодо об'єкта нерухомого майна - будівля магазину, загальною площею 100,2 кв. м., розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , та заборони проведення будь яких будівельних робіт (реконструкції, знесення тощо) об'єкта нерухомого майна-будівлі магазину загальною площею 100,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дмитріївська (колиш. - вул, Донського Дмитрія), 2/15.
При цьому, як вказує прокурор можливе проведення будівельних робіт з подальшим проведенням реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно унеможливить реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде постановлене на користь позивача.
Отже, на переконання прокурора враховуючи наявність зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, можливості забудови спірної земельної ділянки, існування реального ризику зі сторони власника майна у вчиненні недобросовісних дій з перетворення, відчуження, знищення тощо спірного об'єкта нерухомості, що призведене до неможливості ефективного поновлення державних інтересів, наявні обґрунтовані доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову
Розглянувши заяву Виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову та дослідивши матеріали позову, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч.2 ст.136 ГПК України).
Заходи забезпечення позову передбачено у ст.137 ГПК України. Так, позов забезпечується, серед іншого, 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч.3 ст.137 ГПК України).
Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Частиною 11 ст.137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Забезпечення позову це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 909/83 5/18 зазначено, що повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 по справі № 6- 605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Отже, можливе проведення будівельних робіт з подальшим проведенням реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно унеможливить реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде постановлене на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі “Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами щодо забезпечення ефективного засобу захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Для належної реалізації завдань господарського судочинства слугує зокрема те, що, відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі “Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обгрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.
Верховний Суд у постанові від 22.07.2019 у справі № 914/120/19 зазначив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
“...47. Ключовим с встановлення судом: /) наявності спору між сторонами: 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду: 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
52. За змістом статті 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-1У “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на момент пред'явлення позову в цій справі, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, іцо існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, іцо здійснюється державним реєстратором».
Згідно постанови Верховного суду від 27.11.2023 у справі № 903/639/23 якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20? від 15.01.2021 у справі №914/193 9/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/163 70/20, від 24.06.2022 у справі №904/3 783/21, від 26.09.2022 у справі №911 /3208/21).
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, а також зв'язок між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, можливості забудови спірної земельної ділянки, існування реального ризику зі сторони власника майна у вчиненні недобросовісних дій з перетворення, відчуження, знищення тощо спірного об'єкта нерухомості, що призведене до неможливості ефективного поновлення державних інтересів, - наявні обґрунтовані доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
З метою запобігання незаконного проведення будь яких будівельних робіт на земельній ділянці, яка не відводилась для такої мети, а також реєстраційних дій щодо спірного об'єкта, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст.ст. 136, 137 ГПК України, вбачаються підстави для вжиття наступних заходів до забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 проведення будь-яких будівельних робіт (реконструкції, демонтажу, знесення тощо) на самовільно зайнятій земельній ділянці що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі магазину загальною площею 100,2 кв.м, за адресою м. Одеси, вул. Дмитріївська (колишня вул. Донського Дмитрія) 2/15 (реєстраційний номер нерухомого майна - 2111587351101).
Відтак, врахувавши наведені вище норми процесуального права, надавши оцінку поданій прокурором заяві, господарський суд встановив, що вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на забудову спірної земельної ділянки протягом розгляду цієї справи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом яких прокурор звернувся до суду; а заявлені заходи забезпечення позову відповідають заходам забезпечення позову, встановленим у ст.137 ГПК України, предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав територіальної громади в обраний прокурором спосіб у разі задоволення цього позову.
Разом з тим, невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав територіальної громади в разі задоволення позову, зокрема з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси територіальної громади в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.
Слід зазначити, що інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків від відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Цей інститут є гарантією захисту та відновлення прав осіб, а отже, елементом правосуддя.
Поряд з цим, заходи забезпечення позову, наведені прокурором у заяві про забезпечення позову жодним чином не обмежують права та законні інтереси ані відповідача, ані інших осіб, оскільки вони не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер та не позбавляють зазначених осіб права на підприємницьку діяльність, а також не перешкоджають займатися господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критерієм розумності, обґрунтованості та адекватності.
Суд вважає обґрунтованими твердження заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади, за захистом яких прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі.
З огляду на вищевикладене, заява прокурора про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що застосування зустрічного забезпечення позову відповідно до ч.1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, господарський суд не вбачає на даний час підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, на даний час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову. При цьому, господарський суд роз'яснює відповідачу про можливість подання до суду відповідного клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
1. Заяву Виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову за вх.суду№2-1022/25 від 02.07.2025 - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- заборонити Шамарі Ларисі Миколаївні (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) проведення будь-яких будівельних робіт (реконструкції, знесення тощо) на самовільно зайнятій земельній ділянці що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі магазину загальною площею 100,2 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Дмитріївська (колиш. - вул, Донського Дмитрія), 2/15, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2111587351101).
Стягувачем за ухвалою є: Київська окружна прокуратура міста Одеси (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 10, код ЄДРПОУ 03528552)
Боржником за ухвалою є: Фізична особа-підприємець Шамара Лариса Миколаївна ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя Погребна Катерина Федорівна