79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
30.06.2025 Справа № 914/900/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Біомедичні Технології», м. Київ,
до відповідача: Приватного підприємства “Перша соціальна медична лабораторія “Ескулаб», м.Львів,
про стягнення 1?033?618,46 грн.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
За участю представників:
від позивача: Ю. Панчук,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку https://vkz.court.gov.ua.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Біомедичні Технології» до Приватного підприємства “Перша соціальна медична лабораторія “Ескулаб» про стягнення 1?033?618,46 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.03.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Відповідач 08.04.2025 отримав дану ухвалу, що підтверджується штрих-кодовим ідентифікатором АТ “Укрпошта» №0601131057222. Ухвалою від 28.04.32025 суд задоволив клопотання позивача про витребування доказів - зобов'язав Головне управління ДПС у Львівській області надати суду відомості про те, в якому податковому періоді Приватним підприємством “Перша соціальна медична лабораторія “Ескулаб» (ідентифікаційний код 36544827, ІПН 365448213073) віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованих на підставі складених та зареєстрованих ТОВ “Біомедичні лабораторії» (ідентифікаційний код 44749273, ІПН 447492726579) таких податкових накладних: № 113 від 21.10.2024 на суму 73618,78 грн, в т.ч. ПДВ 4816,18 грн; №145 від 24.10.2024 на суму 27285,00 грн, в т.ч. ПДВ 1785,00 грн; №61 від 08.11.2024 на суму 1346,66 грн, в т.ч. ПДВ 88,10 грн; №62 від 08.11.2024 на суму 30219,37 грн, в т.ч. ПДВ 1976,97 грн; №114 від 18.11.2024 на суму 48999,58 грн, в т.ч. ПДВ 3205,58 грн; №115 від 18.11.2024 на суму 566137,00 грн, в т.ч. ПДВ 37037,00 грн; №121 від 19.11.2024 на суму 162000,68 грн, в т.ч. ПДВ 10598,18 грн; №142 від 22.11.2024 на суму 17951,71 грн, в т.ч. ПДВ 1174,41 грн; №14 від 02.12.2024 на суму 8677,70 грн, в т.ч. ПДВ 567,70 грн; №64 від 10.12.2024 на суму 14184,13 грн, в т.ч. ПДВ 927,93 грн; №82 від 12.12.2024 на суму 83197,85 грн, в т.ч. 5442,85 грн.
ГУ ДПС у Львівській області листом №5270/5/13-01-04-03 від 12.05.2025 (вх.№12986/25 від 19.05.2025) інформувала суд, про періоди включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та вказала, що такі відповідають даним ЄРПН.
У підготовчому засіданні 16.06.2025 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.06.2025.
Представник позивача у судове засідання 30.06.2025 з'явився, вимоги підтримав, просив їх задоволити.
Відповідач у судове засідання 30.06.2025 не з'явився, з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався. Просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару.
Аргументи відповідача.
Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами, що були подані учасниками.
У судовому засіданні 30.06.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
19 липня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Біомедичні Технології (постачальник) та Приватним підприємством “Перша соціальна медична лабораторія “Ескулаб» (замовник) укладено договір поставки №2022-23-К, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язувався передати у встановлений строк у власність замовника товар (вироби медичного призначення та медичної техніки), в асортименті, кількості та за цінами, які будуть зазначені в рахунках-фактурах, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.
Ціна товару, поставка якого здійснюється згідно цього договору, визначається в рахунках-фактурах (п.2.1 договору).
За умовами п.3.1 договору товар має бути поставлений замовнику відповідно до умов цього договору протягом 5 робочих днів з моменту надходження замовлення постачальнику, при наявності товару на складі та протягом 30 робочих днів при відсутності товару на складі, про що постачальник має повідомити замовника протягом 1 робочого дня після отримання замовлення. Датою передання товару вважається дата вручення товару замовнику, що підтверджується видатковою накладною та/або ТТН (п.3.3 договору).
Сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах після оплати упродовж 24 календарних днів з дня відвантаження товару замовнику. Замовник здійснює оплату товару постачальнику на підставі виставленого рахунку-фактури шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок постачальника, який визначений у цьому договорі (п.7.1 договору).
За умовами п.11.1 договір про поставку набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2024, та до повного виконання зобов'язань обома сторонами.
На виконання умов укладеного договору у період 23.10-12.12.2024 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1'033'618,46 грн, з ПДВ, що підтверджується копіями видаткових накладних №241795 від 21.10.2024 на суму 73'618,78 грн, №241829 від 24.10.2024 на суму 27'285,00 грн., №241930 та №2419301 від 08.11.2024 на загальну суму 31'566,03 грн, № 241978 від 18.11.2024 на суму 48'999,58 грн, № 241981 від 18.11.2024 на суму 566'137,00 грн, № 241962 від 19.11.2024 на суму 162'000,00 грн, №242015 від 22.11.2024 на суму 17'951,71 грн, № 242052 від 02.12.2024 на суму 8'677,70 грн, № 242098 від 10.12.2024 на суму 14'184,13 грн та № 242128 від 12.12.2024 на суму 83'197,85 грн., які підписані сторонами без зауважень. Позивач стверджує, що ним проведено реєстрацію усіх податкових накладних. Однак, в порушення вимог договору, покупцем не проведено оплати за поставлений товар згідно виставлених рахунків.
Відповідач визнав заборгованість, однак доказів сплати суми боргу станом на момент вирішення спору суду не надано.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки №2022-20-К від 19.07.2022. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.
Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання досягнутих домовленостей поставив товар, який відповідач не оплатив, тому у лабораторії перед позивачем існує заборгованість у розмірі 1'033'618,46 грн. З огляду на долучені до матеріалів справи докази, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару, що також визнав відповідач, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 134 від 05.03.2025 на суму 15?504,28 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Перша соціальна медична лабораторія “Ескулаб» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 313; ідентифікаційний код 36544827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Біомедичні Технології» (03062, м. Київ, вул. О.Бездольного, 7, офіс 101; ідентифікаційний код 44749273) 1'033'618,46 грн заборгованості та 15?504,28 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.07.2025.
Суддя Яворський Б.І.