вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" липня 2025 р. Справа № 911/2142/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Констракшн»
про стягнення 4 703 731,29 гривень
установив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Констракшн» про стягнення 4 703 731,29 гривень, з яких:
- 4 046 327,51 грн заборгованості по орендній платі;
- 425 629,00 грн пені;
- 42 628,30 грн інфляційних втрат;
- 189 146,48 грн 3% річних.
Мотивуючи вказані вимоги, позивач зазначив, зокрема, що в порушення умов договору про оренду опалубки №19/05/23-1 від 19.05.2023, а саме п.п. 2.2 «д», п. 3 відповідач сплатив за оренду опалубку лише частково, відтак заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати за період з 01.04.2024 по 01.07.2025 склала 4 046 327,51 грн, розрахунок якої додано до позову.
Водночас, оскільки відповідач протермінував сплату за оренду опалубки, позивач також нарахував пеню за період з 01.01.2025 по 31.05.2025 в розмірі 425 629,00 грн, а також - 42 628,30 грн інфляційних втрат та 189 146,48 грн 3% річних, розрахунок яких додав до позову.
Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.
Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення.
Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
У відповідності до пп. 3, 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:
- обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Однак ані зміст позовної заяви, ані додані до неї «розрахунок заборгованості (ціна позову)», «розрахунок» не містять обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум основного боргу та нарахованих сум пені, 3% річних, інфляційних втрат окремо по кожному з видів нарахування (борг/пені, 3% річних, інфляційні втрати), зокрема:
- з посиланням на те, з яких сум та частково/повністю неоплачених місяців/рахунків складаються відповідні суми заборгованості (колонка «заборгованість») з ідентифікацією таких сум боргу у кожному періоді нарахування, а також поясненням того, в рахунок оплати частково/повністю яких місяців/рахунків позивачем здійснено зарахування сплачених відповідачем коштів;
- з посиланням на підставу походження зобов'язання (відповідний неоплачений місяць/рахунок та/або сукупність неоплачених/частково оплачених місяців/рахунків), на яку здійснювались відповідні нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, окремо по кожній із сум боргу, на яку здійснено таке нарахування у відповідному періоді.
Суд звертає увагу позивача на те, що вказані у поданих позивачем розрахунках суми заборгованості не дозволяють ідентифікувати ані підставу походження такого боргу (відповідний неоплачений місяць/рахунок та/або сукупність неоплачених/частково оплачених місяців/рахунків), на який позивачем здійснено нарахування, ані взаємозв'язок між такою сумою боргу та вказаними біля них періодами.
Так, наведені у таких розрахунках відомості про дати та періоди проведення розрахунків не усувають вказаного недоліку, оскільки не дозволяють ідентифікувати ані підставу походження сум боргу (неоплачені місяці/рахунки).
Вказане вище свідчить про невідповідність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» приписам п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України стосовно необхідності надання позивачем обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються.
З огляду наведеного та приписів п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України суд звертає увагу на те, що:
- норми процесуального права покладають на позивача обов'язок надати не просто розрахунок сум, що стягуються/оспорюються, а саме обґрунтувати його, тобто навести підстави визначення/обрання сум і періодів/дат у такому розрахунку;
- позиція щодо суті спору та реалізації особою права на здійснення нарахувань має бути однозначною та такою, яка б не змушувала суд тлумачити дії та волю сторони з подвійним змістом;
- оскільки на позивача покладено процесуальний обов'язок з подання обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум, наявність арифметичних помилок та/або описок у таких розрахунках може тлумачитись не на користь позивача, що тягне для нього відповідні наслідки у вигляді прийняття судом рішення про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення сум;
- згідно викладеної у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 позиції: господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України.
У розрізі необхідності подання обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум суд вважає за необхідне зазначити, що чітка ідентифікація позивачем заявлених ним вимог та чіткий виклад обставин сприяє правильній оцінці спірних правовідносин в розрізі предмету та підстав позову, а також дозволяє правильно дослідити наявність та/або відсутність певних обставин, належних доведенню у тій чи іншій правовій конструкції.
Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 73, ч. 4 ст. 74, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У порушення вказаних норм та приписів та пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» не містить пояснень стосовно доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження обставин часткової сплати відповідачем сум орендної плати.
Водночас позивачем не зазначено про наявність/відсутність у нього відповідних доказів, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
Так, вказавши в розрахунку заборгованості часткові розрахунки відповідача з орендної плати, позивач не зазначив, якими доказами підтверджуються відповідні обставини та, відповідно не надав таких доказів, як і не зазначив про наявність/відсутність у нього відповідних доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
У розрізі вказаного вище суд звертає увагу позивача на те, що згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов'язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання.
Звідси, приписи ст. ст. 73, 74, 164 ГПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов'язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання.
Отже, суд зауважує позивачу на тому, що позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази або вказує на такі докази та зазначає про неможливість їх подання, тоді як:
- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, а тому повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує;
- сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс;
- обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів;
- усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей; усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Окрім того відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164, ч. 10 ст. 174 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.
Приписами ч. 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір» встановлено, суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
За результатом перевірки стану оплати судового збору за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено відсутність відомостей щодо підтвердження зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України за доданою до позовної заяви платіжною інструкцією №70386 від 01.07.2025 на суму 56 444,78 грн.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» без руху.
2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:
1) детального та обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу з посиланням на те, з яких сум та частково/повністю неоплачених місяців/рахунків складається відповідна сума основного боргу, а також поясненням того, в рахунок оплати частково/повністю яких місяців/рахунків позивачем здійснено зарахування сплачених відповідачем коштів;
2) детального та обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум пені, 3% річних, інфляційних втрат окремо по кожному з видів нарахування (борг/пені, 3% річних, інфляційні втрати), з посиланням на підставу походження зобов'язання (відповідний неоплачений місяць/рахунок та/або сукупність неоплачених/частково оплачених місяців/рахунків), на яку здійснювались відповідні нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, окремо по кожній із сум боргу, на яку здійснено таке нарахування у відповідному періоді;
3) письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують обставини підтвердження обставин часткової сплати відповідачем до сум орендної плати, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою і поважності причин такого неподання;
4) доказів зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору за доданою до позовної заяви платіжною інструкцією №70386 від 01.07.2025 на суму 56 444,78 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.
Суддя В.А. Ярема