вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/663/25
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Комісарчук Д-М.О.
розглянувши справу № 911/663/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська молочна компанія»,
м. Бровари Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Баришівказернопродукт»,
смт. Баришівка Київської області
про стягнення 128 040,67 грн.
представники учасників справи: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська молочна компанія» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Баришівказернопродукт» (далі-відповідач) про стягнення 128 040,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на надмірно сплачені відповідачу кошти, перераховані на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури на виконання умов Договору складського зберігання № 8-к від 19.11.2021, однак які відповідач, на вимогу позивача не повернув.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2025 відкрито провадження у справі № 911/663/25, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 19.03.2025.
Ухвалою суду від 19.03.2025 підготовче засідання було відкладено на 04.04.2025.
Ухвалою господарського суду від 04.04.2025 закрито підготовче провадження у справі № 911/663/25 та призначено її до розгляду по суті на 30.04.2025.
Ухвалою суду від 30.04.2025 розгляд справи був відкладений на 19.05.2025.
В судове засідання 19.05.2025 представник позивача не з'явився, однак 19.05.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 6786/25), в якій позивач підтримав позовні вимоги та просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника. Також, 16.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 6713/25), в яких позивач зазначає про те, що заборгованість по Договору № 8-к від 19.11.2021 становить 127 946,03 грн.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на надання відзиву на позов не скористався.
Відповідач відповідно до ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України електронний кабінет в ЄСІКС не зареєстрував.
Разом з цим, суд відзначає про належне повідомлення відповідача про розгляд справи за його участі та направлення ухвал суду у справі № 911/663/25 за належною адресою відповідача. Однак, зазначені ухвали суду повернуті підприємством зв'язку на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвал на адресу місцезнаходження відповідача у справі, яка також перевірена судом на запит від 24.02.2025 за кодом доступу 261464140040 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернення вказаних ухвал із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулись в суд, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвал суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт», відповідно до відомостей про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІКС, станом на дату відкриття провадження у справі не мало зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області
19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська молочна компаія» (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Баришівказернопродукт» (зерновий склад) укладений Договір складського зберігання зерна № 8-к, за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого поклажодавець зобов'язався передати на зерновий склад зерно кукурудзи врожаю 2021 року у кількості 1500 тон, а зерновий склад зобов'язався прийняти зерно для надання послуг зі зберігання, приймання, доробки (сушіння, очищення) до вимог ДСТУ, ГОСТів, ТУ, необхідних якісних показників, оформлення/ переоформлення складських документів, зберігання та відвантаження зерна.
Відповідно до п. 2.2 договору строк зберігання зерна до 30.12.2021 року.
Умовами п. 6.1 договору визначено, що надання зерновим складом послуг зі зберігання зерна підтверджується двостороннім актом приймання-передачі надання послуг.
Розрахунки за наданні послуги проводяться у грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість згідно із рахунком (п. 6.2 договору).
Умовами п. 11.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором у повному обсязі.
Для оплати вартості послуг відповідачем було сформовано та виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000018 від 01.12.2021 на суму 1 231 838,39 грн.
На підставі платіжних інструкцій № 7518 від 14.12.2021 та № 7221 від 01.12.2021, позивачем було сплачено на рахунок відповідача 1 231 838,39 грн.
Одночасно, позивач зауважує, що 07.12.2021 відповідачем був сформований та виставлений позивачу рахунок-фактуру № CФ-0000021 на суму 127 946,03 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 7358 від 07.12.2021 позивачем було перераховано на рахунок відповідача 127 946,03 грн.
Однак, як зауважує позивач, кошти за платіжною інструкцією № 7358 від 07.12.2021 були перераховані надлишково. Відповідачем послуги складського зберігання на суму 127 946,03 грн надані позивачу не були. Доказів протилежного не надано.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська молочна компаія» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Баришівказернопродукт» підписаний акт звірки, за яким станом на 31.07.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становить 128 040,67 грн.
Позивач звертався до відповідача з листами № 401 від 29.09.2022 № 819 від 15.11.2023, в яких просив повернути надлишково сплачені кошти, однак відповідач залишив листи без відповіді та задоволення.
У січні позивач звернувся до відповідача з претензією № 28 від 15.01.2024, надіслання якої підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 17.01.2025, в якій вимагав від відповідача повернути кошти в сумі 127 943,03 грн.
Претензія позивача також залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Як стверджує позивач, станом на час написання позовної заяви відповідач грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
До регулювання спірних правовідносин, що випливають зі зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна регулюються також Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. ч. 3 та 4 ст. 294 ГК України).
Згідно з ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
Статтею 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що за договором складського зберігання зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказів повернення відповідачем позивачу сплачених грошових коштів в сумі 127 946,03 грн. матеріали справи не містять, а відповідачем протилежне не доведенно.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 127 946,03 грн.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Баришівказернопродукт» (07500, Київська область, смт. Баришівка, вул. Комсомольська, 135 в, код ЄДРПОУ 32445705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська молочна компанія» (07401, Київська область, м. Бровари, вул. Аркадія Голуба (Постишева), 1-В, код ЄДРПОУ 34099131) 127 946 (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот сорок шість) грн 03 коп заборгованості та 2 420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн 61 коп судового збору.
Видати наказ.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 02.07.2025
Суддя О.О. Христенко