вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1181/25
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Лютізького ліцею Петрівської сільської ради
про стягнення заборгованості,
без виклику представників учасників справи
01 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - позивач) до Лютізького ліцею Петрівської сільської ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 85 715,95 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу №09-2371/22-БО-Т від 29.12.2022 року.
Ухвалою від 07.04.2025 року позовна заява залишена без руху, на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
08 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2025 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз'яснено, що в строк, який не може перевищувати п?ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, він має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.
05 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про застосування позовної давності, долучене до матеріалів справи, а 08 травня 2025 року від представника позивача надійшли заперечення на клопотання представника відповідача, долучені до матеріалів справи.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
29 грудня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) та Лютізьким ліцеєм Петрівської сільської ради (далі - відповідач) укладений договір №09-2371/22-БО-Т постачання природного газу (далі - договір), згідно з умовами якого, позивач зобов?язувався поставити відповідачу природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а відповідач зобов?язувався газ прийняти та оплатити на умовах цього договору.
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3. договору).
Згідно з п. 2.1 договору, позивач передає відповідачу на умовах цього договору замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу у період з січень-березень 2023 року по березень 2023 року (включно), в кількості 24 460 тис. куб. метрів (двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис. куб. м.):
розрахунковий період: січень 2023 року - замовлений обсяг: 8,16 тис. куб. м.;
розрахунковий період: лютий 2023 року - замовлений обсяг: 8,6 тис. куб. м.;
розрахунковий період: березень 2023 року - замовлений обсяг: 7,7 тис. куб. м.,
а всього 24,46 тис. куб. м.
Відповідно до п. 3.5. договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно з п. 3.5.2. договору, на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на інформаційній платформі оператора ГТС позивач готує та надає відповідачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником позивача.
Відповідач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3. договору).
Пунктом 4.1. договору встановлено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Відповідно до п. 4.3. договору, загальна вартість цього договору на дату укладання становить 337 426,43 грн., крім того ПДВ 67 484,69 грн, разом з ПДВ 404 908,15 грн. (чотириста чотири тисячі дев'ятсот вісім грн. 15 коп.) грн.
Згідно з п. 5.1. договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється відповідачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного відповідачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Відповідач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Пунктом 13.1. договору встановлено, зокрема, що даний договір набирає чинності з "01" січня і діє в частині поставки газу до "31" березня 2023 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позивач за період з січня 2023 року до березня 2023 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 312 119,88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2023 року за січень 2023 року, на суму 125 479,28 грн.; від 28.02.2023 року за лютий 2023 року, на суму 104 335,34 грн.; від 31.03.2023 року за березень 2023 року, на суму 82 305,26 грн., які відповідач оплатив із порушенням встановлених умовами договору строків.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 85 715,95 грн. заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
05 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про застосування позовної давності, в якому він проти стягнення 7 456,55 грн. трьох процентів річних та 4 981,61 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, не заперечував, просив у задоволенні позовної вимоги про стягнення 73 277,79 грн. пені відмовити.
Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ з січня 2023 року по березень 2023 року, на загальну суму 312 119,88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2023 року за січень 2023 року, на суму 125 479,28 грн.; від 28.02.2023 року за лютий 2023 року, на суму 104 335,34 грн.; від 31.03.2023 року за березень 2023 року, на суму 82 305,26 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідач оплатив поставлений позивачем природний газ із порушенням встановлених умовами договору строків, а саме 154 282,20 грн. оплатив 27.12.2023 року, а 157 837,68 грн. оплатив 28.02.2024 року.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб (ч. 2 ст. 264 Господарського кодексу України).
Пунктом 28 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.
Споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", зокрема, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Підпунктом 4 п. 6.2. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Згідно з п. 4 п. 6.3. договору, позивач має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором.
В клопотанні від 05.05.2025 року представник відповідача посилався на порушення позивачем п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, в якому передбачено спеціальна позовна давність в один рік щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступними обставинами.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Згідно з п. 11.3. договору, сторони домовились, що строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років.
Разом з цим, Кабінетом Міністрів України 11 березня 2020 року прийнята постанова №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 із змінами та доповненнями, відповідно до якої, з 12 березня 2020 року на усій території України встановлений карантин, строк дії якого продовжено до 31 грудня 2022 року (постанова Кабінету Міністрів України №104 від 17.02.2021 року, №405 від 21.04. 2021 року, №611 від 16.06.2021 року, №855 від 11.08.2021 року, №981 від 22.09.2021 року, №1336 від 15.12.2021 року, №318 від 19.03.2022 року, №630 від 27.05.2022 року, №928 від 19.08.2022 року).
Відповідно до п. 12 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 19 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Так, клопотання представника відповідача про застосування позовної давності задоволенню судом не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2. договору, у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як вбачається з детального розрахунку позовних вимог, представником позивача неправильно визначені періоди нарахування пені, оскільки не були враховані погоджені сторонами у договорі порядок та умови проведення розрахунків, а також положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо порядку нарахування штрафних санкцій.
Відтак, відповідач повинен був здійснити розрахунок:
- за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 року: 87 835,50 грн. до 28.02.2023 року та 37 643,78 грн. до 15.03.2023 року;
- за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 року: 73 034,74 грн. до 31.03.2023 року та 31 300,60 грн. до 17.04.2023 року;
- за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 року: 57 613,68 грн. до 01.05.2023 року та 24 691,58 грн. до 15.05.2023 року.
Суд під час вирішення спору з'ясовує обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року в справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 року в справі №910/1389/18.
Так, розмір пені:
- за період з 16 березня 2023 року до 31 березня 2023 року, від суми боргу 125 479,28 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 25,0 %, складає 2 750,23 грн.;
- за період з 01 квітня 2023 року до 17 квітня 2023 року, від суми боргу 198 514,02 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 25,0 %, складає 4 622,93 грн.;
- за період з 18 квітня 2023 року до 01 травня 2023 року, від суми боргу 229 814,62 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 25,0 %, складає 4 407,40 грн.;
- за період з 02 травня 2023 року до 15 травня 2023 року, від суми боргу 287 428,30 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 25,0 %, складає 5 512,32 грн.;
- за період з 16 травня 2023 року до 28 серпня 2023 року, від суми боргу 312 119,88 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що в період з 16 травня 2023 року до 27 липня 2023 року становила 25,0 %, з 28 липня 2023 року до 28 серпня 2023 року становила 22,0 %, складає 43 252,12 грн.;
а разом 60 545,00 грн. пені (за розрахунком суду, в межах заявлених позивачем періодів нарахування).
Також позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 7 456,55 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 4 981,61 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Разом з цим, представником позивача період нарахування трьох процентів річних визначений невірно, оскільки ним не були враховані погоджені сторонами у договорі порядок та умови проведення розрахунків.
Так, три проценти річних:
- за період з 16 березня 2023 року до 31 березня 2023 року, що складає 16 днів, суму боргу в розмірі 125 479,28 грн., становлять 165,01 грн.;
- за період з 01 квітня 2023 року до 17 квітня 2023 року, що складає 17 днів, суму боргу в розмірі 198 514,02 грн., становлять 277,38 грн.;
- за період з 18 квітня 2023 року до 01 травня 2023 року, що складає 14 днів, суму боргу в розмірі 229 814,62 грн., становлять 264,44 грн.;
- за період з 02 травня 2023 року до 15 травня 2023 року, що складає 14 днів, суму боргу в розмірі 287 428,30 грн., становлять 330,74 грн.;
- за період з 16 травня 2023 року до 26 грудня 2023 року, що складає 225 днів, суму боргу в розмірі 312 119,88 грн., становлять 5 772,08 грн.;
- за період з 27 грудня 2023 року до 27 лютого 2024 року, що складає 63 дні, суму боргу в розмірі 157 837,68 грн., становлять 815,24 грн.;
а разом 7 624,89 грн. (за розрахунком суду).
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки позивач просив стягнути з відповідача 7 456,55 грн. три проценти річних, тому стягненню підлягає саме ця сума.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:
- за період з 01 квітня 2023 року до 17 квітня 2023 року, сума боргу в розмірі 198 514,02 грн., індекс інфляції у квітні 2023 року - 100,2%, становила 397,03 грн.;
- за період з 16 травня 2023 року до 26 грудня 2023 року, сума боргу в розмірі 312 119,88 грн., індекс інфляції у червні 2023 року - 100,8%, індекс інфляції у липні 2023 року - 99,4%, індекс інфляції у серпні 2023 року - 98,6%, індекс інфляції у вересні 2023 року - 100,5%, індекс інфляції у жовтні 2023 року - 100,8%, індекс інфляції у листопаді 2023 року - 100,5%, індекс інфляції у грудні 2023 року - 100,7%, становила 4 011,34 грн.;
- за період з 27 грудня 2023 року до 27 лютого 2024 року, сума боргу в розмірі 157 837,68 грн., індекс інфляції у січні 2024 року - 100,4%, індекс інфляції у лютому 2024 року - 100,3%, становила 1 106,76 грн.;
а разом 5 515,13 грн. (за розрахунком суду).
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки позивач просив стягнути з відповідача 4 981,61 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, тому стягненню підлягає саме ця сума.
Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, п. п. 27, 28, 37 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 7 ст. 179, ч. ч. 1, 2, 3, 5, 7 ст. 180, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 2, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 551, ст. 610, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 123, ст. 129, ч. ч. 1, 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, п. 2 ч. 6, ч. 11 ст. 242, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Лютізького ліцею Петрівської сільської ради про стягнення заборгованості.
Стягнути з Лютізького ліцею Петрівської сільської ради (07352, Київська обл., Вишгородський р-н, село Лютіж, вул. Визволителів, будинок 51, ідентифікаційний код 25565306) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код 42399676) 60 545,00 грн. (шістдесят тисяч п'ятсот сорок п'ять грн. 00 коп.) пені; 7 456,55 грн. (сім тисяч чотириста п'ятдесят шість грн. 55 коп.) трьох процентів річних; 4 981,61 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят одна грн. 61 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 062,56 грн. (дві тисячі шістдесят дві грн. 56 коп.) витрат на сплату судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 03.07.2025 року.
Суддя С. Грабець