вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1405/25
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпласт»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек»
про стягнення заборгованості,
без виклику учасників справи
22 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпласт» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 341 220,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки хімічної продукції від 08.12.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2025 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз'яснено, що в строк, який не може перевищувати п?ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, він має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Частиною 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.
Так, відповідно до довідки про доставку електронного листа, долученої до матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.04.2025 року доставлена відповідачу до його електронного кабінету 28 квітня 2025 року.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 28.04.2025 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 28 квітня 2025 року.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
08 грудня 2023 року на виконання домовленості товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпласт» (далі - позивач) поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» (далі - відповідач) прийняло у власність хімічну продукцію (далі - товар), на загальну суму, - 341 220,00 грн.
За твердженнями представника позивача, позивач передав відповідачу наступний товар:
- поліетилен низького тиску Marlex HHM 5502 BN, кількість 2,675 тон, загальною вартістю - 167 401,18 грн., в тому числі ПДВ - 27 900,30 грн., згідно з видатковою накладною №2427 від 08.12.2023 року та ТТН №Р2427 від 08.12.2023 року;
- поліетилен низького тиску Marlex HHM 5502 BN, кількість 2,825 тон, загальною вартістю - 173 818,82 грн., в тому числі ПДВ - 28 969,02 грн., згідно з видатковою накладною №2428 від 08.12.2023 року та ТТН №Р2428 від 08.12.2023 року.
Позивач передав відповідачу для підписання та повернення одного примірнику:
- видаткову накладну №2427 від 08.12.2023 року та ТТН №Р2427 від 08.12.2023 року;
- видаткову накладну №2428 від 08.12.2023 року та ТТН №Р2428 від 08.12.2023 року.
За твердженнями представника позивача, відповідач товар не сплатив, підписані видаткові накладні позивачу не передав.
Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу видаткову накладну №2427 від 08.12.2023 року, ТТН №Р2427 від 08.12.2023 року, видаткову накладну №2428 від 08.12.2023 року, ТТН №Р2428 від 08.12.2023 року, що підтверджується цінним листом з описом вкладення №25/07 від 25.07.2024 року, долученим до матеріалів справи.
У цьому листі, зокрема, зазначалось, що у разі не надсилання оригіналів вищенаведених первинних документів позивачу, або не надання мотивованої відмови від підписання протягом 3 робочих днів від дати отримання листа, документи будуть вважатися підписаними.
За твердженнями представника позивача, відповідач не надав відповіді на лист.
За твердженнями представника позивача, відповідачу була направлена вимога №15/08 від 15.08.2024 року щодо сплати боргу в сумі 341 220,00 грн.
24 лютого 2025 року позивач повторно направив вимогу №24/02, яка була повернута позивачу 28.03.2025 року, в зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Позивачем були виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:
- податкова накладна від 08.12.2023 року №54 щодо поставки поліетилену низького тиску Marlex HHM 5502BN, у кількості - 2,675 т., загальною вартістю 167 401,18 грн.;
- податкова накладна від 08.12.2023 року №55 щодо поставки поліетилену низького тиску Marlex HHM 5502BN, у кількості - 2,825 т., загальною вартістю 173 818,82 грн.
Відповідач товар не оплатив, тому, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 341 220,00 грн. боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).
Відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір поставки у спрощений спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 341 220,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №2427 від 08.12.2023 року та №2428 від 08.12.2023 року.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням Постачальнику про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Водночас, з огляду на п. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Позивачем зареєстровані у встановленому законом порядку податкові накладні №54 від 08.12.2023 року та №55 від 08.12.2023 року, що підтверджується квитанціями про реєстрацію, долученими до матеріалів справи.
Враховуючи норми чинного законодавства, відповідні податкові накладні є доказом здійснення позивачем операцій щодо поставки спірного товару.
Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 29.06.2021 року в справі №910/23097/17, згідно з якою, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як уже зазначалось, позивач звернувся до відповідача листом №25/07 від 25.07.2024 року, до якого були додані видаткова накладна №2427 від 08.12.2023 року та ТТН №Р2427 від 08.12.2023 року, видаткова накладна №2428 від 08.12.2023 року та ТТН №Р2428 від 08.12.2023 року, що підтверджується накладною №0311332393761 та описом вкладення, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач документів, що підтверджували б оплату товару або спростовували б доводи представника позивача, суду не надав, тому вимога про стягнення з відповідача 341 220,00 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, 124 Конституції України, ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 180, ст. 181 Господарського кодексу України, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 205, ст. 527, ст. 610, ст. 663, ст. 692, ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст. 13, ст. ст. 14 - 16, ст. 123, ст. 124, ст. 126, ст. 129, ч. 1 ст. 207, ст. 231, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпласт» до товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» про стягнення заборгованості.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» (08200, Київська обл., місто Ірпінь, ВУЛИЦЯ СТЕЛЬМАХА, будинок 9, ідентифікаційний код 39142390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпласт» (03113, місто Київ, ПРОВУЛОК АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ, будинок 9-А, приміщення 3-4, ідентифікаційний код 21628041) 341 220,00 грн. (триста сорок одну тисячу двісті двадцять грн. 00 коп.) боргу; 4 094,64 грн. (чотири тисячі дев'яносто чотири грн. 64 коп.) витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 03.07.2025 року.
Суддя С. Грабець