ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.07.2025Справа № 910/4524/25
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні господарську справу
За позовом Виконавчого комітету Ірпінської міської ради
(08200, м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2-А;
ідентифікаційний код: 05408846)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інгран ЛТД»
(01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 71;
ідентифікаційний код: 41400926)
про стягнення 169 195,86 грн.
Виконавчий комітет Ірпінської міської ради (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інгран ЛТД» (далі-відповідач) про стягнення штрафних санкцій у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору №138 про закупівлю товару від 26.03.2024 у розмірі 169 195,86 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4524/25 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
02.06.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому заперечує проти задоволення позовних вимог, вказує на їх безпідставність, оскільки Товар за Договором було поставлено, на підтвердження чого суду було надана Заяву свідка.
06.06.2025 позивачем подано відповідь на відзив із спростуванням аргументів відповідача.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
26.03.2024 між Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інгран ЛТД»
26.03.2024 між Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інгран ЛТД» (далі - Продавець) укладено договір про закупівлі товару №138 від 26.03.2024, який підписаний сторонами та скріплений печаткою, керуючись Законом України “Про публічні закупівлі», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2020 №1178 “Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», п. 32 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень ПКУ», пунктом 1.1 якого встановлено, що ТОВ «Інгран Лтд» (Продавець) зобов'язується на умовах, визначених Договором, поставити Виконавчому комітету Ірпінської міської ради (Покупець) квадрокоптер DJI MAVIC 3PRO Fly More Combo (далі - Товар), новий, не бувший у використанні, зазначений в п. 1.2 Договору та в Специфікації, що додається до Договору та є його невід'ємною частиною, на загальну суму 260500 грн, а Покупець зобов'язується на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити такий Товар.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що Товар ДК 021:2015:34711200-6 - Безпілотні літальні апарати.
Місцем виконання даного договору є місто Ірпінь, вул. Шевченка, 2А (п. 1.5 Договору).
У пункті 3.1 Договору зазначено загальну вартість даного Договору 260500 грн 00 коп, без ПДВ.
Загальна вартість Договору складається з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені, а також включається вартість тари, пакування, доставки та інших усіх витрат Продавця. Ціна Товару встановлюється в національній валюті України.
Загальна вартість цього Договору вказується у Специфікації (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунок за Товар здійснюється після отримання товару на складі Покупця на підставі рахунку та підписаної Сторонами видаткової накладної протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Відповідно до п. 4.2 Договору встановлено, що продавець надає в момент передачі Товару на адресу Покупця такі товаросупроводжувальні документи: накладна на відпуск Товару, рахунок-фактура, документи, що підтверджують якість Товару, що поставляється, інші необхідні документи, належним чином оформлені, на вимогу Покупця. Продавець, до моменту передачі Товару, попередньо погоджує з покупцем надання документів.
Відповідно до п. 4.3 Договору, не надання Продавцем цих документів в момент передачі Товару Покупцю, Покупець може вважати Товар непоставленим/непереданим/не отриманим та неналежної якості/некомплектним.
Оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах останнього в цьому договору (п. 4.4 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору, поставка товару здійснюється Продавцем з обов'язковою присутністю його представника на склад Покупця за адресою: м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2А (п. 5.1 Договору).
Пунктом 5.2 Договору визначено, що термін поставки Товару - 25.03.2024.
Відповідно до п.п. 6.2, 6.2.1, 6.2.5 Договору покупець має право без будь яких наслідків та відповідальності Достроково відмовитись від Договору та розірвати цей Договір у разі порушення виконання зобов'язань Продавцем шляхом направлення відповідного повідомлення Продавцю на адресу зазначену в цьому Договору. В цьому випадку, Договір вважається розірваний з моменту відправлення відповідного Повідомлення. Відмовитись від Товару неналежної якості або Товару який не поставлений у строк або у разі порушення Продавцем будь-якого зобов'язання за цим Договором.
Згідно п. 7.1 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Пунктом 7.2 Договору встановлено види порушень та санкції за них:
п. 7.2.1. за постачання Товару дефектного/некомплектного/неналежної якості Продавець на вимогу Покупця сплачує штраф у розмірі 25 % від вартості Товару дефектного/неналежної якості або некомплектного Товару;
п. 7.2.2 у випадку неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про дату відвантаження Товару і порушення термінів надання відвантажувальних документів, Продавець на вимогу Покупця виплачує штраф у розмірі 5% від вартості Товару, про відвантаження якого не було своєчасно повідомлено або відвантажено з порушенням терміну надання відвантажувальних документів;
п. 7.2.3. у випадку невиконання Продавцем взятих на себе зобов'язань по даному Договору, Продавець компенсує Покупцю повну суму збитків;
п.7.2.4. у разі невиконання Продавцем взятих на себе зобов'язань з поставки/заміни Товару у строки згідно умов даного договору, останній на вимогу Покупця сплачує пеню у розмірі 1 % від вартості Товару непоставленого/недопоставленого/ який підлягає заміні за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого або недопоставленого Товару;
п.7.2.5 за відмову від поставки Товару Продавець на вимогу Покупця сплачує штраф у розмірі 50 : від вартості замовленого Товару;
п. 7.3 оплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє Сторони від виконання своїх зобов'язань за Договором;
п. 7.4 розірвання цього Договору не звільняє Продавця від сплати всіх штрафних санкцій передбачених цим Договором та збитків завданих Покупцю.
Пунктом 10.1 Договору встановлено, що цей договорі набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2024 але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 11.1 Договору, якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним в Україні законодавством, зміни умов даного Договору можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором(п. 11.3 Договору).
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20 строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Сторонами підписано та скріплено печатками специфікацію Додаток №1 до Договору №138 від 26.03.2024 на квадрокоптер DJI MAVIC 3PRO Fly More Combo у кількості 3 шт, ціна за одиницю товару становить 86 833,33 грн., а загальна вартість 260500,00 грн. (без ПДВ).
Додатковою угодою №1 від 27.03.2024, яка підписана сторонами та скріплена печаткою, до Договору про закупівлю товару №138 від 26.03.2024, внесли зміни до п. 5.2 Договору про закупівлю товару №138 від 26.03.2024, виклавши його в наступній редакції: “п.5.2 Термін поставки Товару: 03.04.2024». Інші умови Договору про закупівлю товару №138 від 26.03.2024, які не викладені в даній Додатковій угоді №1 залишаються без змін та зберігають чинність. Дана додаткова угода №1 набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток ї є невід'ємною частиною Договору про закупівлю товару №138 від 26.03.2024.
Виконавчий комітет Ірпінської міської ради листом №01-24/1916 від 18.04.2024 на адресу директора ТОВ “Інгран ЛТД» направлено лист, з якого вбачається, що виконавчий комітет Ірпінської міської ради зазначив, що стороною Договору - ТОВ “Інгран ЛТД» не виконано умови Договору та Додаткової угоди, що призвело до порушення умов Договору. Відповідно до п. 5.2 Договору та п. 1 Додаткової угоди №1 до даного Договору, керуючись п. 6.2.1., п. 6.2.5., п. 7.1., п. 7.2.4., п. 7.4 Позивач повідомив Відповідача що даний договорі розірвано, про що направили дане повідомлення. Зазначили, що відповідно до п. 7.2.4. Договору: “У разі невиконання Продавцем взятих на себе зобов'язань з поставки/заміни Товару у строки згідно умов даного Договору, останній на вимогу Покупця сплачує пеню у розмірі 1 % від вартості Товару непоставленого/недопоставленого/який підлягає заміні за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого або недопоставленого Товару».
Відтак, Позивачем зазначено, що станом на 17.04.2024 строк порушення умов поставки товару складає 14 календарних днів (з 04.04.2024-17.04.2024 включно) та нараховано штрафні санкції відповідно до умов Договору.
На підставі вищевикладеного, Позивач направив Відповідачу для підписання Додаткову угоду №2 від 10.04.2024 про розірвання Договору про закупівлю товару №138 від 26.03.2024, розрахунок та реквізити для сплати пені, штрафу та неустойки.
Додатковою угодою №2 від 10.04.2024, яка підписана Покупцем - Виконавчим комітетом Ірпінською міською радою та скріплена печаткою, до договору про закупівлю товару №138 від 26.03.2024, на підставі п. 6.2.5., п. 6.3., п. 6.3.1. Договору, вирішено розрівати Договір про закупівлю товару №138 від 26.03.2024. Дана додаткова угода №2 набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток і є невід'ємною частиною Договору про закупівлю товару №138 від 26.03.2024.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Судом зазначено, що 26.03.2024 між Позивачем та Відповідачем укладено договір про закупівлю товарів, та додаткову угоду №1 від 27.03.2024 до договору про закупівлю товару №138 від 26.03.2024, відповідно до якого Відповідач зобов'язався забезпечити поставку якісного товару у строки та згідно з умовами, що встановлені цим Договором у визначені договором строки, а Позивач зобов'язався прийняти поставлений товар згідно з видатковою накладною та своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений Товар.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, згідно із п. 5.1. договору термін поставки товару: 25.03.2024.
Пунктом 1 Додаткової угоди №1 від 27.03.2024 до договору про закупівлю товару №138 від 26.03.2024 внесено зміни до п. 5.2 Договору про закупівлю товару №138 від 26.03.2024, викладено його в наступній редакції: “ 5.2 Термін поставки Товару: 03.04.2024».
Щодо заперечень Відповідача у відзиві на позовну заяву про необхідність врахування обставин непереборної сили, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Пунктами 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 Договору погоджено, що сторони звільняються за невиконання або неналежне виконання зобов'язань цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею Сторін (аварія катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Строк виконання зобов'язань відкладається на термін дії таких обставин. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються органами ТПП України або організацією, на яку Урядом покладені обов'язки по ліквідації таких обставин. У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна із Сторін у встановленому порядку має право розірвати цей Договір.
Як діючим законодавством, так і умовами договору чітко визначено алгоритм дій у разі виникнення обставин непереборної сили, зокрема, сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов'язань, повинна письмово сповістити другу сторону про початок дії форс-мажорних обставин. Тобто контрагент не повинен здогадуватись, що стало причиною для невиконання або часткового виконання обов'язку іншою стороною.
У відповідності до ч. 3 ст. 14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України (ТПП), зокрема: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ст.14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні»).
За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом (п.п. 3.3, 6.11 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3)).
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Інгран ЛТД» (Відповідача) до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (Позивача) про виникнення обставин непереборної сили, а також відсутні відповідні документи, які видаються органами ТПП України, що засвідчують обставини непереборної сили.
Із змісту викладених положень договору та законодавства випливає, що належним доказом настання форс-мажорних обставин є виданий певному суб'єкту господарювання сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); при цьому для посилання на відповідні обставини Відповідач мав повідомити іншу сторону про початок та кінець дії таких обставин, надавши відповідний доказ - сертифікат (довідку) ТПП.
При цьому Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об'єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі №908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі №911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі №927/25/21).
Верховний суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 №904/3886/21).
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Разом з тим, Відповідачем не надано докази наявності обставин непереборної сили, що виникли поза волею Відповідача та те, що саме внаслідок цих обставин Відповідач не міг виконати вчасно свої зобов'язання за спірним договором.
Більше того, враховуючи пояснення Відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, останній всупереч умов п.8.2.-8.3 Договору, суд приходить до висновку, що Відповідач не надав сертифікат торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини Позивачеві, а також не направив будь-яких листів на адресу Позивача про форс-мажорні обставини в порядку, визначеному п. 8.2-8.3 договору №138 від 26.03.2024, що позбавляє Відповідача права посилатись на такі обставини.
Суд звертає увагу, що посилання Відповідача на те, що неможливість поставки товару у визначений Договором строк обумовлена обставинами непереборної сили, що виникли поза волею Відповідача (блокування польським перевізником Україно-Польського кордону). Також Відповідач зазначив, що Позивачу були відомі обставини за яких поставка Товару за Договором затримується у зв'язку з блокуванням Україно-Польського кордону польськими перевізниками, у зв'язку з цими обставинами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про продовження строку поставки, то в силу норм статей 96 ЦК України, юридична особа здійснює господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір з визначеним строком поставки, саме Відповідач повинен був врахувати його умови та об'єктивно оцінити можливість виконання зобов'язання у такий строк, тим більше, що спірний договір №138 від 26.03.2024 вже укладений після введення в Україні воєнного стану та затвердження “Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідачем було дотримано вимог Договору та законодавства щодо надання належних доказів виникнення обставин непереборної сили, які би підтверджували неможливість виконання зобов'язань за укладеним із Позивачем Договором.
У листі від 17.04.2024 № 17/04.-24 Відповідач зазначає та не заперечує той факт, що згідно договору №138 про закупівлю товару від 26.03.2024, товар було поставлено 11.04.2024 із затримкою, тобто після визначеного додатковою угодою №1 від 27.03.2024 терміну поставки товару до 03.04.2024, у зв'язку з обставинами непереборної сили блокуванням польсько-українського кордону та вказує про поставку 33 шт. ударних дронів 11.04.2024 та 26 шт. 12.04.2024.
При цьому, суд враховує, що Договір укладено між сторонами під час дії воєнного стану та, відповідно, у цей час Відповідачем взято на себе зобов'язання із виконання робіт у строк до 03.04.2024, тобто, останній при укладенні Договору оцінював свої можливості щодо виконання робіт саме у зазначений строк.
Також суд зауважує, що умовами Специфікації до Договору №138 від 26.03.2024 передбачено поставку квадрокоптерів DJI MAVIC 3PRO Fly More Combo у кількості 3 шт.
Отже, суд не вбачає настання у даних правовідносинах між сторонами обставин непереборної сили, які об'єктивно унеможливили виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором у встановлені строки.
Отже, наведені вище обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - “non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що Відповідач такого принципу добросовісності не дотримався, фактично відмовившись від виконання умов Договору у передбачений ним строк (до 03.04.2024 року).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Умовами п. 7.2.5 Договору встановлено, що за відмову від поставки Товару Продавець на вимогу Покупця сплачує штраф у розмірі 50 % (п'ятдесят відсотків) від вартості замовленого Товару.
У подальшому Додатковою угодою №2 від 10.04.2024 року до Договору про закупівлю товару №138 від 26.03.2024 розірвано на підставі п. 6.2.5, п. 6.3, п. 6.3.1.
Із листа Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області до директора ТОВ “Інгран ЛТД» від 18.04.2024 №01-24/1916 вбачається, що Позивач надіслав Відповідачу Додаткову угоди №2 від 10.04.2024 про розірвання Договору про закупівлю товару №138 від 26.03.2024, а також зазначив про необхідність сплати пені, штрафу та неустойки за невиконання взятих на себе зобов'язань за Договором.
Суд критично оцінює твердження Відповідача про поставку товару 12 квітня 2024 року покупцю, з огляду на наступне.
Відповідно до умов п. 4.2, п. 4.3 Договору, встановлено, що продавець надає в момент передачі Товару на адресу Покупця такі товаросупроводжувальні документи: накладна на відпуск Товару, рахунок-фактура, документи, що підтверджують якість Товару, що поставляється, інші необхідні документи, належним чином оформлені, на вимогу Покупця. Продавець, до моменту передач Товару, попередньо погоджену з Покупцем надання документів. Не надання Продавцем цих документів в момент передачі Товару Покупцю, Покупець може вважати Товар непоставленим/непереданим/не отриманим та неналежної якості/некомплектним.
Умовами п. 5.1, п. 5.3 Договору зазначено, що поставка товару здійснюється Продавцем з обов'язковою присутністю його представника на склад Покупця за адресою: місто Київ, вул. Шевченка, 2А, м. Ірпінь. В момент приймання товару Покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості (комплектності) товару за правилами встановленими чинним законодавством України.
Як зазначає Відповідач у поданому відзиву на позовну заяву, товар фактично був поставлений на склад Позивача 12 квітня 2024 року про що свідчать заява свідка, відео та фото фіксація. Листом вих. №17/04-24 від 17.04.2024 Позивача було повідомлено, що ТОВ “Інгран ЛТД» згідно договору №138 про закупівлю від 26.03.2024р. було поставлено 12.04.2024 на склад Покупця за адресою вул. Шевченка, 2-а, м. Ірпінь квадрокоптерів DJI MAVIC 3PRO Fly More Combo у кількості 3 шт, які нажаль не були розвантажені, та очікують на приймання представником Покупця. Відповідач також просив повідомити про час та дату можливого приймання товару, здійснення перевірки кількості та комплектності, та підписання видаткових накладних про отримання. Позивач у свою чергу Товар не прийняв та 18.04.2024 направив Відповідачу лист щодо розірвання Договору на підставі п.п. 6.2.1., 6.2.5. в односторонньому порядку, а також додаткову угоду №2 до Договору що датована 10.04.2024. Листом №24/04 від 24.04.2024 Позивачу було повідомлено, що поставка 12.04.2024р. підтверджується свідками, відео та фотозйомкою, в день поставки начальнику відділу з питань надзвичайних ситуацій, оборони та мобілізаційної роботи Виконавчого комітету Ірпінської міської ради - Жилюку Д.В. 12.04.2024р. були передані товаросупроводжувальні документи на товар, також Позивачу вкотре було повідомлено що затримка в поставці товару була пов'язана з логістичними складнощами доставки певних складових із території Республіки Польща.
На підтвердження поставки товару Відповідач надав письмову заяву свідку, підпис якого на заяві посвідчено нотаріусом, відео та фотозйомку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 зробила висновок, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати. Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно з преамбулою Закону № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних відносин) цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
З наведеного вище вбачається, що норми Закону № 996-XIV регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Вказані норми передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити.
Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Відтак, доказів здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем. Висновок про вказане зроблено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №804/15389/15.
Як вбачається з матеріалів справи, у сторін судового спору відсутні належним чином оформлені первинні документи, які би підтверджували факт поставки товару (квадрокоптерів DJI MAVIC 3PRO Fly More Combo у кількості 3 шт.).
Отже, момент передачі Товару на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інгран ЛТД» можуть бути доведені лише первинними бухгалтерськими документами, які є належними доказами для встановлення обставин, що підтверджують здійснення поставки товару, а отже Відповідачем не підтверджено та матеріалами справи не встановлено наявність первинних документів на поставку товару.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.2.5 передбачено, що за відмову від поставки Товару Продавець на вимогу Покупця сплачує штраф у розмірі 50 : від вартості замовленого Товару;
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок штрафу та визнано його арифметично вірним.
За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з Відповідача 130 250,00 грн. - штрафу за відмову від поставки Товару.
Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних у розмірі 7 751,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 31 194,86 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Таким чином, враховуючи наявний факт порушення Відповідачем грошового зобов'язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Здійснивши перевірку наведеного Позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 7 751,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 31 194,86 грн.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аргументи та заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог суд розглянув та відхилив, як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги Виконавчого комітету Ірпінської міської ради підлягають задоволенню повністю.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інгран ЛТД» (01135, місто Київ, вул. Дмитрівська, 71) на користь Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 05408846) штрафу у розмірі 130 250,00 грн., 3% річних у розмірі 7 751,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 31 194,86 грн. та 3028,00 грн. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов