ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2025Справа № 910/8137/19
За заявою арбітражного керуючого Пічугіна Ігоря Вячеславовича
про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 року в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами у справі № 910/8137/19
Суддя Яковенко А.В.
Секретар судового засідання Муханьков Ю.В.
Представники: не з'явилися
В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/8137/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" (далі - ТОВ "БМБ КОМПАУНД", боржник).
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та визнано, зокрема, кредиторські вимоги ОСОБА_1 на суму 792.788, 63 грн, як такі що забезпечені заставою майна боржника.
Постановою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 ТОВ "БМБ КОМПАУНД" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пічугіна Ігоря Вячеславовича.
07.11.2022 від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Пічугіна І.В. надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 .
Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.12.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023, відмовив у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "БМБ КОМПАУНД" Пічугіна І.В. про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 за нововиявленими обставинами.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 у справі № 910/8137/19 скасовано, справу у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "БМБ КОМПАУНД" про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 за нововиявленими обставинами відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 залишено в силі.
Постановою Верховного Суду від 07.10.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" в особі ліквідатора Пічугіна І.В. задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/8137/19 скасовано. Справу № 910/8137/19 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/8137/19 в скасованій частині передано судді Яковенко А.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 справу №910/8137/19 прийнято до свого провадження суддею Яковенко А.В. та призначено судове засідання на 07.04.2025.
02.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення ліквідатора щодо поданої заяви про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 відкладено розгляд заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 за нововиявленими обставинами у судовому засіданні на 21.04.2025.
До судового засідання, призначеного на 21.04.2025, учасники провадження у справі не з'явилися, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 320 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності переглянути прийняті ними судові рішення, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили за нововиявленими обставинами.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх існування на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Лише за умови одночасного існування цих трьох нерозривно пов'язаних ознак, суд може визнати наведені заявником обставини нововиявленими.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
Суди вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16, постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 908/1043/17, від 28.10.2021 у справі № 910/1645/19.
Як на нововиявлену обставину арбітражний керуючий Пічугін І.В. посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2010 у справі № 4/294, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.11.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2011, яким визнано недійними Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 05.08.2008 № К/33/2601, який укладено 07.05.2009; Договір про заміну іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим 05.08.2008 приватним нотаріусом Київського нотаріального міського округу Підгаєцьким А.І. за реєстровим номером 2422, який було укладено між АКБ "Європейський" та ТОВ "БМБ Компаунд", укладений 07.05.2009 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Лихошвою Ж.О. за реєстровим номером 259; Договір про заміну заставодержателя за договором застави, посвідченим 05.08.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Підгаєцьким А.І. за реєстровим номером 2423, який було укладено між АКБ "Європейський" та ТОВ "БМБ Компаунд", укладений 07.05.2009 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 261.
Також, заявник вказав, що йому не було відомо про існування договорів відступлення вимог (купівлі-продажу боргових зобов'язань) між АКБ «Європейський» та АТ КБ «Володимирський», відтак він не міг дізнатися про рішення суду від 29.07.2010 у справі № 4/294 за позовом ТОВ «БМБ Компаунд» до АКБ «Європейський» та ПАТ КБ «Володимирський» про визнання недійсними договорів, в якій ОСОБА_1 не була стороною спірних правовідносин.
Натомість, про зазначені обставини заявнику стало відомо тільки 31.01.2022, після отримання від Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області засобами електронного зв'язку заочного рішення від 24.09.2012, рішення апеляційного суду Донецької області від 24.12.2012 та ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 24.06.2013 у справі № 0538/4709/2012, в якій визнано укладений 25.08.2011 між ПАТ КБ «Володимирський» та ОСОБА_1 договір застави майнових прав недійсним.
Отже, за доводами арбітражного керуючого, внаслідок відсутності у ПАТ КБ «Володимирський» прав кредитора у зобов'язанні, останнє не мало прав відступати права вимоги контрагентам, а відтак ОСОБА_1 не мала правових підстав для отримання будь-якого виконання за кредитними договорами, укладеними між АКБ «Європейський» та ТОВ «БМБ «Компаунд», що прямо впливає на попередні висновки судів щодо кредиторських вимог ОСОБА_1 .
За наведених обставин, арбітражний керуючий просив переглянути ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 за нововиявленими обставинами, за наслідками чого відмовити у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 на суму 792 788,63 грн, як такі що забезпечені заставою майна боржника.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права.
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» («Беллет проти Франції» (Bellet v. France), рішення від 4.12.1995 року, Серія A, № 333-Б, ст. 42, п. 36).
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Судом прийнято до уваги, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (№ реєстраційної довідки 179739084 від 04.09.2019) не зазначено відомостей щодо повного ланцюгу підстав набуття ОСОБА_1 права іпотекодержателя нерухомого майна, яке належало ТОВ «БМБ Компаунд» на підставі іпотечного договору № 2421 від 05.08.2008, укладеного між ТОВ «БМБ Компаунд» та АКБ «Європейський» та іпотечного договору № 2155 від 16.11.2011, укладеного між ТОВ «БМБ Компаунд» та АКБ «Європейський».
При цьому, у матеріалах справи відсутні жодні докази, які би вказували станом на момент визнання вимог кредитора ОСОБА_1 на укладення договору від 29.07.2010 у справі № 4/294 відступлення вимог (купівлі-продажу боргових зобов'язань) між АКБ «Європейський» та АТ КБ «Володимирський», та про наявність судового рішення щодо визнання такого договору недійсним.
Одночасно, із матеріалів справи слідує, що арбітражний керуючий звертався до ОСОБА_1 із запитами про наявність заборгованості та її суми вих. №01- 21/84 від 25.09.2019, вих. №01- 21/116 від 15.09.2020, вих. №01- 21/144 від 19.11.2021, вих. №01-21/150 від 30.11.2021, відповіді на які ОСОБА_1 не надано.
Крім того, арбітражний керуючий заявляв клопотання про витребування доказів від АТ «ОТП - БАНК» щодо розрахунків ТОВ «БМБ «Компаунд» із гр. ОСОБА_1 за період з 2011 року, та від гр. ОСОБА_1 про стан заборгованості ТОВ «БМБ «Компаунд» перед нею.
Утім, ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 04.01.2022 витребувані докази про стан заборгованості ТОВ «БМБ «Компаунд» не надано.
Відтак, приймаючи до уваги основні принципи господарського судочинства та практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що строк на подання даної заяви пропущений з поважних підстав, та ухвала Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/8137/19 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Як слідує зі вказаної ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/8137/19, судом визнано та включено до реєстру вимог кредиторів вимоги кредитора, що забезпечені заставою майна боржника, а саме: ОСОБА_1 на суму 792 788,63 грн.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України, силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Як установлено судами в межах справи № 0538/4709/2012, 04.06.2010 між банком та ОСОБА_1 укладено Договір банківського рахунку від 04.06.2010 на суму 34 691,38 грн. 25.08.2011 у забезпечення виконання умов цього Договору між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Володимирський» та ОСОБА_1 укладено договір застави майнових прав № 25/ПФ/10/40133/3, згідно п.1.1. якого він забезпечує вимоги заставодержателя до заставодавця по поверненню грошових коштів в розмірі 34 691 379,20 грн., розміщених згідно Договору банківського рахунку від 04.06.2010 з усіма змінами та доповненнями. Предметом застави за зазначеними договорами є права вимоги, зокрема, за кредитним договором № К/33/2601 від 05.08.2008 та за кредитним договором № К/62/2601 від 16.11.2007.
Разом із цим, договір застави майнових прав від 25.08.2011, укладений між ПАТ КБ «Володимирський» та ОСОБА_1 , визнаний недійсним у справі № 0538/4709/2012, про що арбітражний керуючий дізнався 31.01.2022 після отримання від Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області засобами електронного зв'язку заочного рішення від 24.09.2012, рішення апеляційного суду Донецької області від 24.12.2012 та ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 24.06.2013 у справі № 0538/4709/2012.
У зв'язку з цим, арбітражному керуючому стало відомо, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2010 у справі № 4/294, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.11.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2011, визнано недійними Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 05.08.2008 № К/33/2601, який укладено 07.05.2009; Договір про заміну іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим 05.08.2008 приватним нотаріусом Київського нотаріального міського округу Підгаєцьким А.І. за реєстровим номером 2422, який було укладено між АКБ "Європейський" та ТОВ "БМБ Компаунд", укладений 07.05.2009 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Лихошвою Ж.О. за реєстровим номером 259; Договір про заміну заставодержателя за договором застави, посвідченим 05.08.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Підгаєцьким А.І. за реєстровим номером 2423, який було укладено між АКБ "Європейський" та ТОВ "БМБ Компаунд", укладений 07.05.2009 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 261.
Як слідує з висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного в постанові від 02.11.2022 у справі № 947/23885/19, у разі коли право вимоги не виникло (наприклад, у разі нікчемності чи недійсності договору) або припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то таке право вимоги не переходить від первісного до нового кредитора.
Отже, до ОСОБА_1 не перейшло право вимоги до ТОВ "БМБ Компаунд" від АТ КБ «Володимирський», оскільки судом визнано недійсним правочин, на підставі якого АТ КБ «Володимирський» отримало відповідні права від АКБ "Європейський".
Відповідно до викладеної в постанові Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19 правової позиції вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).
Приписами статті 45 КУзПБ стосовно забезпечених кредиторів передбачено, що такі кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (частина восьма статті 45 КУзПБ).
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника на суму 792 788,63 грн., вимоги якої забезпечені заставою майна боржника.
Відповідно до частини 3 статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 325 ГПК України в разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/8137/19 у частині визнання кредитором боржника ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника, вимоги якої забезпечені заставою майна боржника, на суму 792 788,63 грн.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву ліквідатора боржника арбітражного керуючого Пічугіна І.В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/8137/19 в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 задовольнити.
2. Скасувати частково пункт 1 ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/8137/19 в частині визнання кредитором у справі № 910/8137/19 по відношенню до боржника:
- ОСОБА_1 на суму 792 788,63 грн., що забезпечені заставою майна боржника.
3. У скасованій частині ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/8137/19 прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у визнанні кредитором по відношенню до боржника на суму 792 788,63 грн., що забезпечені заставою майна боржника.
4. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/8137/19 залишити без змін.
5. Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 03.07.2025
Суддя А.В. Яковенко