ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.06.2025Справа № 910/2156/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд»
до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»
про стягнення 62 672 368, 87 грн.
Представники:
від позивача: Загайкевич С.М. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Тєплова В.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 61 561 585, 09 грн, з яких: 60 109 168, 69 грн - заборгованість за надану послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, 1 192 863, 01 грн - інфляційні втрати та 259 553, 39 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0239-09021 від 01.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
07.03.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.04.2025.
28.03.2025 до суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на позовну заяву, в якому відповідач зокрема зазначає, що відповідачем 25.02.2025 було сплачено 5 331 762, 13 грн. за послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за грудень 2024 згідного договору № 0239-09021 від 01.07.2019, а тому сума коштів, яка підлягає оплаті зі сторони ОСП, за період жовтня-грудня 2024 року складає 54 777 406,56 грн. з ПДВ. Також, відповідач зазначає, що станом на 23.03.2025 року за даними НЕК «Укренерго» заборгованість учасників ринку за договорами про надання послуг з передачі електричної енергії становить 2 737 306 850, 58 грн., що унеможливлює своєчасне виконання ним своїх зобов'язань за оплату послуг наданих позивачем. Крім того, відповідач просить суд закрити провадження у справі № 910/2156/25 в частині стягнення основного боргу в сумі 5 331 762, 13 грн. у зв'язку із відсутністю предмета спору.
31.03.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач просить суд надати можливість брати участь у всіх судових засіданнях по справі № 910/2156/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
02.04.2025 до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій позивач зокрема зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що зауважень у відповідача щодо актів приймання-передачі за послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за зазначені періоди не було, постанови НКРЕКП він не оскаржував, а тому, на думку позивача, відмова НЕК «Укренерго» добровільно оплатити послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з жовтня 2024 по грудень 2024 є недобросовісною.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
09.04.2025 до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що на момент подання позовної заяви при формуванні даних про стан розрахунків НЕК «Укренерго» перед позивачем за надану послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за жовтень - грудень 2024 року була допущена технічна помилка, а саме, фактична вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за грудень 2024 року була подана 5 553 918,88 грн. без ПДВ, в той час як сума становить 6 664 702,66 грн з урахуванням суми ПДВ -1 110 783,78 грн., тож станом на 08.04.2025 заборгованість щодо наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період жовтень 2024 - грудень 2024 становить 61 219 952,47 грн. у зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 62 672 368, 87 грн, з яких: заборгованість за надану послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у розмірі 61 672 368, 87 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 192 863, 01 грн. та 3% річних у розмірі 259 553, 39 грн.
10.04.2025 до суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі, в якій відповідач зазначає, що ним 28 березня 2025 було здійснено оплату на суму 302 493, 75 грн. за послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за листопад 2024 згідного договору № 0239-09021 від 01.07.2019, що підтверджується платіжною інструкцією № 000009118, у зв'язку з чим відповідач за електричну енергію для врегулювання небалансів в період жовтень-грудень 2024 року має сплатити 54 474 912,81 грн. в т.ч. ПДВ. Тож, відповідач просить суд закрити провадження у справі № 910/2156/25 в частині стягнення основного боргу в сумі 5 634 255, 88 грн., у зв'язку із відсутністю предмета спору.
У підготовчому засіданні 10.04.2025, розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.
Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Суд зазначає. що у даному випадку позивачем збільшено суму основного боргу, внаслідок допущеної технічної описки при першочерговому розрахунку, а саме не враховано суму ПДВ за вартість послуги наданої у грудні 2024. В той же час, суд зазначає, що позивачем у прохальній частині заяви про збільшення розміру позовних вимог допущено описки при зазначені суми основного боргу, оскільки як вбачається зі змісту самої заяви, а також довідки доданої до вказаної заяви сума основного боргу становить 61 219 952, 47 грн, а не 61 672 368, 87 грн, як помилково зазначено позивачем.
Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду, з урахуванням зазначеного судом вище в частині суми основного боргу.
За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 62 672 368, 87 грн, з яких: заборгованість за надану послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у розмірі 61 219 952, 47 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 192 863, 01 грн. та 3% річних у розмірі 259 553, 39 грн.
Також, у підготовчому засіданні 10.04.2025 оголошено перерву до 08.05.2025.
07.05.2025 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких він зазначає, що згідно з реєстром оплат заборгованості за період жовтень 2024 - грудень 2024 за надану послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до договору станом на 07.05.2025 відповідачем сплачено грошові кошти у сумі 5 634 255,88 грн., а тому наразі заборгованість відповідача становить 57 038 112, 99 грн., з яких: 55 585 696, 59 грн. - основна заборгованість за надану послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел; 1 192 863, 01 грн. - інфляційні втрати та 259 553,39 грн. - 3% річних.
08.05.2025 до суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі, в якій відповідач, зокрема просить суд закрити провадження у справі № 910/2156/25 в частині стягнення основного боргу в сумі 5 634 255, 88 грн., у зв'язку із відсутністю предмета спору, про що постановити ухвалу.
08.05.2025 до суду надійшло клопотання відповідача, в якому він зазначає, що на 08.05.2025 призначено 15 судових засідань де учасником є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», у зв'язку з чим відповідач не має фізичної можливості направити свого представника в Господарський суд міста Києва для представлення інтересів у справі № 910/2156/25, а тому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
У підготовчому засіданні 08.05.2025, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 08.05.2025).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/2156/25 призначено на 12.06.2025.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 55 585 696, 59 грн. - основного боргу, 1 192 863, 01 грн. - інфляційних втрат та 259 553,39 грн. - 3% річних.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 12.06.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» (далі - постачальник послуг) та Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго» (далі - замовник) укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0239-09021, умовами якого передбачено, що для забезпечення покриття економічно обгрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг.
Цей договір набирає чинності з 1 липня 2019 та діє до 31 грудня 2020 (п. 7.1. договору).
Додатковими угодами № 1 від 01.07.2019, № 2 від 30.10.2019, № 3 від 10.08.2020, № 4 від 31.12.2020, № 5 від 28.01.2021, № 6 від 15.12.2021, № 7 від 13.12.2022, № 8 від 12.02.2024, №9 від 12.08.2024 та № 10 від 31.12.2024 сторонами неодноразово вносилися зміни до умов договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0239-09021 від 01.07.2019, зокрема дію договору продовжено до 31.12.2025.
Так, додатковою угодою № 8 договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел викладено в новій редакції.
Пунктом 5 Додаткової угоди № 8 сторони визначили, що умови додаткової угоди поширюються на взаємовідносини Сторін, які виникли з 26.01.2024.
Додатковою угодою № 9, у зв'язку із набуттям чинності постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641» від 26.07.2024 № 1381, згідно з якою затверджено Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг, сторони домовилися викласти Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних мереж у новій редакції, згідно з умовами якої і виник даний спір (надалі умови договору відповідно до редакції додаткової угоди №9 від 12.08.2024).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору (в редакції додаткової угоди №9), для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (надалі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Замовник сплачує постачальнику вартість послуг відповідно до умов цього Договору.
Вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651 (п. 2.1. Договору в редакції додаткової угоди №9).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 0239-09021 від 01.07.2019 позивачем за період з жовтня 2024 по грудень 2024 були надані відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на загальну суму 76 524 940, 59 грн, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг № 1/10 від 31.10.2024 на суму 46 072 552, 00 грн, № 1/11 від 30.11.2024 на суму 23 787 685, 93 грн та № 1/12 від 31.12.2024 на суму 6 664 702, 66 грн., які підписані з використанням електронного підпису згідно протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Постановою НКРЕКП від 04.12.2024 №2057, як Регулятором, внесено зміни до деяких постанов НКРЕКП, зокрема доповнено постанову НКРЕКП від 26.11.2024 № 2017 новими абзацами такого змісту: затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у жовтні 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 38 393 793, 33 грн (без ПДВ).
Крім того, постановою НКРЕКП від 30.12.2024 №2416, внесено зміни до деяких постанов НКРЕКП, зокрема доповнено постанову НКРЕКП від 24.12.2024 № 2364 новими абзацами такого змісту: затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у листопаді 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 19 823 071, 61 грн (без ПДВ).
Також, постановою НКРЕКП від 28.01.2025 №113, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у грудні 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 5 553 918, 88 грн (без ПДВ).
Проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 15 304 988, 12 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № ПУП007506 від 09.12.2024 на суму 9 214 510, 40 грн, № ПУП008003 від 02.01.2025 на суму 4 757 537, 19 грн та №ПУП008227 від 31.01.2025 на суму 1 332 940, 53 грн, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго» утворилась заборгованість у розмірі 61 219 952, 47 грн.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 61 219 952, 47 грн.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 259 553,39 грн. - 3% річних за періоди: з 10.12.2024 по 11.02.2025, з 03.01.2025 по 11.02.2025 та з 01.02.2025 по 11.02.2025, а також 1 192 863, 01 грн. - інфляційних втрат за періоди: з 10.12.2024 по 11.02.2025, з 03.01.2025 по 11.02.2025 та з 01.02.2025 по 11.02.2025.
Відповідач заперечує щодо задоволення позову, зазначаючи, що на сьогодні за НЕК «Укренерго» обліковується значна дебіторська заборгованість за договірними зобов'язаннями з надання учасникам ринку послуг з передачі електричної енергії. Недоотримання коштів оператором системи передачі за надані послуги з передачі електричної енергії у зв'язку з порушенням платіжної дисципліни учасників ринку негативно впливає на фінансовий стан ОСП. При цьому, законодавство забороняє відповідачу оплачувати послуги (у даному випадку позивачу) за рахунок коштів, які призначені згідно зі структурою тарифів, затвердженою НКРЕКП, на інші цілі. Таким чином, відповідач був вимушений оплачувати послуги щодо забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за рахунок власних коштів по мірі фінансової можливості. Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних зазначає, що він не користується коштами, які мали бути сплачені на користь позивача. Зазначає, що вина відповідача у затримці оплати послуг, наданих позивачем, які зазначені у позовній заяві, відсутня.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0763- 03015 від 16.05.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, врегулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до абзацу 1 ч. 8 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії", визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі.
Отже, відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" на ПАТ "НЕК "Укренерго", який є ОСП об'єднаної енергетичної системи України, та ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», який виконує функції постачальника універсальних послуг, покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до абзацу 3 ч. 6 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором.
Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за №641 (із змінами) затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (Порядок №641), який поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, кандидатів у такі виробники, переможців аукціону, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (надалі - ПУП), оператора системи передачі (надалі - ОСП) та адміністратора комерційного обліку (пункт 1.2 глави 1 Порядку № 641).
Відповідно до п. 15.2. Порядку № 641 (у редакції, чинній у спірний період), протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП протягом п'яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.
Згідно з п. 15.3. Порядку, протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає Регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 0239-09021 від 01.07.2019 за період з жовтня 2024 по грудень 2024 були надані відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на загальну суму 76 524 940, 59 грн, що підтверджується актами приймання-передаі наданих послуг № 1/10 від 31.10.2024 на суму 46 072 552, 00 грн, № 1/11 від 30.11.2024 на суму 23 787 685, 93 грн та № 1/12 від 31.12.2024 на суму 6 664 702, 66 грн., які підписані з використанням електронного підпису згідно протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Як зазначено судом вище, постановами НКРЕКП від 04.12.2024 №2057, від 30.12.2024 №2416 та від 28.01.2025 №113 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг.
Сторонами без будь-яких зауважень та заперечень підписано акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг до Договору за період з жовтня 2024 по грудень 2024.
Однак, відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 15 304 988, 12 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № ПУП007506 від 09.12.2024 на суму 9 214 510, 40 грн, № ПУП008003 від 02.01.2025 на суму 4 757 537, 19 грн та №ПУП008227 від 31.01.2025 на суму 1 332 940, 53 грн, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго» утворилась заборгованість у розмірі 61 219 952, 47 грн.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 2.1. Договору в редакції додаткової угоди №9, вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651.
Згідно п. 15.4. Порядку № 641, ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
Таким чином, враховуючи п 2.1. договору, 15.4. Порядку № 641 та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату наданих послуг протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, тож за актом приймання-передачі наданих послуг № 1/10 від 31.10.2024 на суму 46 072 552, 00 грн строк оплати настав 09.12.2024, за актом приймання-передачі наданих послуг № 1/11 від 30.11.2024 на суму 23 787 685, 93 грн строк оплати настав 02.01.2025 та за актом приймання-передачі наданих послуг № 1/12 від 31.12.2024 на суму 6 664 702, 66 грн. строк оплати настав 31.01.2025.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено оплату заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0239-09021 від 01.07.2019, а саме перераховано позивачу кошти у загальному розмірі 5 634 255, 88 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № ПУП008524 від 25.02.2025 на суму 5 331 762, 13 грн та № 000009118 від 28.03.2025 на суму 302 493, 75 грн.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 914/1034/18, від 10.09.2021 у справі № 910/13848/20, від 27.09.2022 у справі № 910/14363/21.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/2156/25 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 5 634 255, 88 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмету спору.
Таким чином, на день прийняття рішення у справі несплаченою залишалась заборгованість за надані позивачем послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у розмірі 55 585 696, 59 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати у повному обсязі за надані позивачем послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 0239-09021 від 01.07.2019 та положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 55 585 696, 59 грн.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 259 553,39 грн. - 3% річних за періоди: з 10.12.2024 по 11.02.2025, з 03.01.2025 по 11.02.2025 та з 01.02.2025 по 11.02.2025, а також 1 192 863, 01 грн. - інфляційних втрат за періоди: з 10.12.2024 по 11.02.2025, з 03.01.2025 по 11.02.2025 та з 01.02.2025 по 11.02.2025.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Суд зазначає, що Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про відповідність цих розрахунків вимогам чинного законодавства, зокрема, вони проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, що спростовує заперечення відповідача про неправильне проведення розрахунків позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» в частині стягнення з відповідача 259 553,39 грн. - 3% річних за періоди: з 10.12.2024 по 11.02.2025, з 03.01.2025 по 11.02.2025 та з 01.02.2025 по 11.02.2025, а також 1 192 863, 01 грн. - інфляційних втрат за періоди: з 10.12.2024 по 11.02.2025, з 03.01.2025 по 11.02.2025 та з 01.02.2025 по 11.02.2025 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також твердження відповідача, викладені у відзиві, стосовно того, що встановлення витрат на виконання спеціальних обов'язків в іншому розмірі, аніж це передбачено структурою тарифу на передачу електричної енергії, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено; покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків поза розміром, ніж це встановлено у затвердженому НКРЕКП тарифі, Законом України "Про ринок електричної енергії" так само не передбачено; використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу, є нецільовим використанням коштів, а відтак, зазначені об'єктивні причини унеможливили вчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, судом відхиляються, оскільки вказані твердження спростовуються фактичним частковим виконанням відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг у спірний період, здійсненим із простроченням строку, в т.ч. після відкриття провадження у даній справі.
Крім того, суд зазначає, що відсутність належного обсягу витрат на оплату послуг із забезпечення збільшення частки виробництва з альтернативних джерел в структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» та їх задоволення.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Тож, витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю, оскільки заборгованість частково сплачено вже після відкриття провадження у даній справі.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі № 910/2156/24 в частині стягнення 5 634 255, 88 грн. основного боргу - закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» - задовольнити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» (вул. Надрічна, буд. 4-Б, м. Івано-Франківськ, 76019, ідентифікаційний код - 42129720) 55 585 696 (п'ятдесят п'ять мільйонів п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн 59 коп. - основного боргу, 259 553 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн 39 коп. - 3 % річних, 1 192 863 (один мільйон сто дев'яносто дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн 01 коп. - інфляційних втрат та 940 085 (дев'ятсот сорок тисяч вісімдесят п'ять) грн 53 коп. - судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 02.07.2025.
Суддя Щербаков С.О.