ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.07.2025Справа № 910/4219/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Управління поліції охорони в Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ"
про стягнення 16 450, 00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Управління поліції охорони в Київській області (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ" (далі-відповідач) про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних у розмірі 16 450, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення приписів ст. 201 Податкового кодексу України не здійснено реєстрацію податкової накладної, внаслідок чого позивач втратив право на податковий кредит у розмірі 16 450, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
28.04.2025 до суду надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ", в яких відповідач зазначає, що умовами договору не передбачена відповідальність продавця (відповідача) за порушення строків реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування податкової накладної в ЄРПН. Також, відповідач зазначає, що ним на виконання своїх зобов'язань за договором, відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України складено податкову накладну та в порядку і в строки передбачені чинним податковим законодавством подано її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, реєстрація податкової накладної №6 від 29.03.2024 року була зупинена податковим органом 22.04.2024 року, тож позивач протягом 343 днів з моменту розблокування податковим органом реєстрації податкових накладних має право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних.
01.05.2025 до суду надійшла відповідь Управління поліції охорони в Київській області на додаткові пояснення, в яких позивач, зокрема зазначає, що відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН, внаслідок чого один контрагент був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання, є протиправною поведінкою іншого контрагента. Також, позивач зазначає, що відповідач не надав докази вжиття заходів для належного виконання свого зобов'язання, або докази ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльності контролюючого органу, які перешкодили виконати зобов'язання з своєчасної реєстрації податкової накладної.
08.05.2025 до суду надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ", в яких відповідач зазначає, що відповідач здійснює всі передбачені чинним законодавством дії направлені на розблокування та реєстрацію податкової накладної, тобто - відповідач вжив всіх залежних від нього заходів направлених на реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені Податковим кодексом України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
27.03.2024 між Управлінням поліції охорони в Київській області (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ" (далі - продавець) укладено договір № 175-24 на закупівлю товару, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується у порядку та строки, визначені цим договором, поставити покупцю у власність товари згідно коду ДК 021:2015 33730000-6 Офтальмологічні вироби та коригувальні лінзи (окуляри балістичні зі змінними лінзами), а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Найменування (номенклатура, асортимент) перелік, кількість, ціна за одиницю товару визначені у специфікації (додаток № 1 до цього договору), що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, загальна вартість товару за договором згідно з додатком № 1 до цього договору на суму 98 700, 00 грн, у тому числі ПДВ (20 %) - 16 450, 00 грн.
Згідно п. 4.1. договору, оплата здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів, після підписання цього договору, згідно з виставленими продавцем рахунками-фактурами.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що товар постачається партіями протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з дати надходження передоплати у розмірі 100 % вартості партії товару на поточний рахунок продавця. Партією товару вважається товар (кількість, асортимент), що поставляється на підставі однієї накладної.
Перехід права власності на товар відбувається з моменту прийняття покупцем товару, що засвідчується підписом уповноваженої особи покупця у товаророзпорядчих документах (п. 5.9. договору).
Відповідно до п. 7.3. договору, продавець зобов'язаний, зокрема надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням вимоги щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2024 року, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов'язань до повного виконання зобов'язань сторонами. Керуючись частиною 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що умови даного договору, в частині отримання замовлень та рахунків на оплату, можуть охоплювати період до його укладення (п. 11.1. договору).
Додатком 1 до договору № 175-24 від 27.03.2024 сторони погодили специфікацію товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 98 700, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 38 від 29.03.2024, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.
За поставлений товар позивач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 2023 від 29.03.2024 на суму 98 700, 00 грн.
Позивач зазначає, що відповідачем в порушення вимог норм статті 201 Податкового кодексу України не здійснено реєстрацію податкової накладної на суму 16 450,00 грн.
Так, 24.03.2025 позивачем здійснено запит щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 1088395 від 24.03.2025 податкова накладна не зареєстрована відповідачем (ШН-381337526535) в ЄРПН.
Разом з тим, 26.03.2025 Рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.03.2025 № 12669347/38133757 контролюючим органом відмовлено відповідачу в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв?язку з наданням відповідачем копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Зокрема, відповідачем не спростовано критерії ризиковості, яким він відповідає згідно з Рішенням про відповідність критеріям ризиковості від 07.06.2024.
Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 675/43/30/01-2025 від 25.03.2025, в якій позивач просив відповідача сплатити суму боргу у розмірі 16 450, 00 грн, внаслідок не здійснення реєстрації податкової накладної на суму ПДВ у розмірі 16 450, 00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 26.03.2025.
Проте, відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит і до понесення збитків у розмірі 16 450, 00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 175-24 від 27.03.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 98 700, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 38 від 29.03.2024, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.
За поставлений товар позивач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 2023 від 29.03.2024 на суму 98 700, 00 грн.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази належної реєстрації відповідачем податкової накладної у Єдиному реєстрі податкової накладної стосовно поставки за видатковою накладною № 38 від 29.03.2024 на суму 98 700, 00 грн, з якої ПДВ складає 16 450, 00 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідач, на виконання своїх зобов'язань за договором, відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України склав податкову накладну №6 від 29.03.2024 року та в порядку і в строки передбачені чинним податковим законодавством подав її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з квитанцією від 22.04.2024 року податкова накладна прийнята, їй присвоєний реєстраційний номер але її реєстрація зупинена. Відповідач зазначає, що на даний час відповідач здійснює всі передбачені чинним законодавством дії направлені на розблокування та реєстрацію вказаної податкової накладної.
Так, відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, який підлягає застосуванню в редакції чинній на дату складення податкової накладної, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України» № 2198-VIII від 09.11.2017, який набрав чинності 03.12.2017 внесено зміни у наведених вище абзацах четвертому і п'ятому пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: цифри « 365» замінено цифрами « 1095».
Умовами абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абзац 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відтак, за загальним правилом, приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі №917/877/17.
З системного аналізу вище викладеного, вбачається, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі №908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема квитанції від 22.04.2024 з Єдиного реєстру податкових накладних реєстрацію податкової накладної від 29.03.2024 № 6 у Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, оскілки податкова накладна складена та подана платником податків, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Разом з тим, Державною податковою службою було запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Проте, відповідачем лише через рік, а саме 21.03.2025 було надіслано Комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН Головного управління ДПС у м. Києві повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких було зупинено.
Разом з тим, 26.03.2025 Головою комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в ЄРПН Головного управління ДПС у м. Києві було прийнято рішення № 12669347/38133757 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено відповідачу у реєстрації податкової накладної від 29.03.2024 № 6, у зв'язку з наданням платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням вимог законодавства. Зокрема, відповідач не спростував критерії ризиковості, яким він відповідає згідно з Рішенням про відповідність критеріям ризиковості від 07.06.2024.
Отже, відповідач не надав докази вжиття заходів для належного виконання свого зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної та/або докази ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльності контролюючого органу, які перешкодили виконати таке зобов'язання.
Відсутність доказів підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на належне виконання зобов'язань щодо реєстрації податкової накладної складеної у зв'язку із виконанням договору на закупівлю товару № 175-24 від 27.04.2024 свідчить про протиправну поведінку відповідача.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) шкоди;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника податку на додану вартість механізм, який би дозволяв йому включити податок на додану вартість за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник податку на додану вартість також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити податок на додану вартість за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками господарської операції, продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
При цьому хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).
Відтак має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
У даному випадку, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ", як продавцем не було зареєстровано на суму поставки товару в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати податковий кредит на відповідну суму податку на додану вартість у розмірі 16 450, 00 грн.
Як вже було зазначено судом, за приписами пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Враховуючи те, що право на віднесення суми податку до податкового кредиту у Управління поліції охорони в Київській області виникає з дати реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, тож невиконання відповідачем зобов'язань щодо оформлення та реєстрації податкової накладної позбавило позивача права включити суму податку на додану вартість у розмірі 16 450, 00 грн. до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 грудня 2018 року у справі №908/76/18.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки позивачем доведено причинно - наслідковий зв'язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, а також належним чином обґрунтовано розмір заподіяних збитків.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.201 Податкового кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 16 450, 00 грн. на відшкодування податкового кредиту позивача
Тож, позовні вимоги Управління поліції охорони в Київській області підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Управління поліції охорони в Київській області - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ" (вул. М. Раскової, буд. 21, кімната 907, м. Київ, 02660, ідентифікаційний код - 38133757) на користь Управління поліції охорони в Київській області (вул. Сім'ї Прахових, буд. 8, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код - 40109063) 16 450 (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн 00 коп. - збитків та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. О. Щербаков