ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.06.2025Справа № 910/3483/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А'Рейллогістикс" (01033, місто Київ, вулиця Тарасівська, будинок 19Б)
доПриватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" (01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 40, офіс 241)
простягнення 59 572 248 грн 12 коп.
Представники сторін:
від позивачане з'явились
від відповідачаБойко О.В.
20.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "А'Рейллогістикс" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" про стягнення 59 572 248 грн 12 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору від 01.06.2020 № 01/06/2020 належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань щодо повернення вагонів з оренди, що завдало позивачу збитки в розмірі 59 572 248 грн 12 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 відкрито провадження у справі № 910/3483/25, та прийнято позовну заяву до розгляду, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.04.2025.
03.04.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
17.04.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Підготовче засідання призначене на 21.04.2025 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про призначення підготовчому засіданні на 12.05.2025.
29.04.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У підготовчому засіданні 12.05.2025 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.06.2025.
19.05.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 05.06.2025 на стадії оголошення рішення, суд протокольної ухвалою постановив ухвалу про оголошення перерви до 19.06.2025.
10.06.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
12.06.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача.
Представник позивача в судове засідання 19.06.2025 не з'явився. В судове засідання 19.06.2025 з'явився представник відповідача.
У судовому засіданні 19.06.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "А'рейллогістикс" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством "Пологівський олійноекстракційний завод" (орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 01/06/2020, відповідно до умов якого орендодавець передає в оренду (тимчасове платне користування) орендарю, а орендар приймає технічно справні, придатні до експлуатації порожні залізничні вагони для перевезення зерна моделі 19-7053-02, укомплектовані візками моделі 18-7055 (далі -вагони). Орендар приймає в користування вагони з метою перевезення шроту соняшникового та/або соєвого.
В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод якими внесено зміни та доповнення до договору від 01.06.2020 № 01/06/2020.
Відповідно до пункту 1.3 договору, в редакції додаткової угоди № 7 від 20.01.2022, сторони домовились, що вартість одного вагона станом на 20.01.2022 становить 2 147 327 грн 28 коп.
Територія використання вагонів - Україна, країни СНД, країни Європи, інші країни (пункт 1.5 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 7 від 20.01.2022, передача вагонів в оренду оформлюється двостороннім актом прийому-передачі вагонів в оренду і проводиться за датою вказаною в такому акті. Дата вказана в акті прийому-передачі вагонів в оренду може співпадати з датою прибуття вагона на станцію прийому-передачі вагонів в оренду відповідно до штемпеля в залізничній накладній станції прийому-передачі. Першим днем оренди вагонів вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі вагонів від орендодавця до орендаря в оренду із зазначенням номерів вагонів та їх технічного стану.
За умовами пункту 2.2 договору, в редакції додаткової угоди № 7 від 20.01.2022, повернення вагонів з оренди оформляється двостороннім актом прийому-передачі вагонів з оренди і проводиться за датою вказаною в такому акті. Дата вказана в акті прийому-передачі вагонів з оренди може співпадати з датою прибуття вагонів на станцію, зазначену в письмовій інструкції орендодавця (Станція прийому - передачі вагонів з оренди) відповідно до штемпеля в залізничній накладній станції прийому-передачі. Останнім днем оренди вагонів вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі вагонів з оренди. Нарахування орендної плати здійснюється за увесь час знаходження вагонів в оренді в орендаря.
У відповідності до пункту 2.3 договору, в редакції додаткової угоди № 7 від 20.01.2022, після закінчення терміну оренди орендар зобов'язується негайно повернути орендодавцю вагони в справному стані, з урахуванням нормального зносу. Всі вагони повинні бути очищені і при необхідності пропарені від залишків раніше перевезених вантажів.
Технічний стан і комплектність вагонів викладаються в двосторонніх актах прийому-передачі вагонів, як при передачі в оренду, так і при поверненні з неї. Орендодавець відправляє вагони орендарю за реквізитами, зазначеними у його письмовій інструкції, в технічно справному стані, придатними під перевезення заявлених вантажів (пункти 2.4, 2.6 договору).
Відповідно до пункту 2.13 договору, в редакції додаткової угоди № 7 від 20.01.2022, у разі неповернення орендарем з оренди вагонів у порядку, з підстав та у строки, визначені договором, а саме після спливу (закінчення) строку оренди та/або припинення дії договору та/або у зв'язку із відкликанням орендодавцем вагонів з оренди відповідно до пунктів 2.7., 2.9. цього договору та/або відповідно до пункту 7.3. цього договору, сторони погодили, що такі неповернуті вагони є втраченими орендарем. У такому випадку втрати орендарем вагонів, орендар зобов'язаний негайно відшкодувати орендодавцю вартість втрачених вагонів виходячи з еквіваленту вартості одного вагону, передбаченому сторонами у пункті 1.3 договору.
Вказане відшкодування здійснюється орендарем орендодавцю в національній валюті - гривні.
Таке відшкодування розраховується виходячи з офіційного курсу НБУ гривні щодо долару США на дату направлення орендодавцем орендарю вимоги про відшкодування вартості втраченого (их) вагону (вагонів).
Згідно пункту 5.3 договору орендар несе відповідальність за збереження і комплектність вагонів в розмірі їх ринкової вартості.
Пунктом 7.1 договору сторонами погоджено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2023 року включно, якщо інше не передбачено у договорі. Строк оренди вагонів починається з дати підписання акту прийому-передачі вагонів в оренду та закінчується 31 грудня 2023 року включно, або в дату відповідно до пункту 2.9. цього договору, або в дату відповідно до пункту 7.3. цього договору (в залежності від того, яка дата настане раніше). У разі закінчення строку оренди, орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцю вагони.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, 01.06.2020 між сторонами підписано двосторонній Акт прийому - передачі вагонів в оренду, згідно якого орендодавець передав орендарю в оренду (тимчасове платне користування) придатні до експлуатації вагони у кількості 50 одиниць (номери вагонів 95494571, 95491684, 95491817, 95491973, 95493854, 95492104, 95491676, 95494043, 95491940, 95491965, 95493722, 95493813, 95492450, 95494209, 95493680, 95494183, 95493961, 95497719, 95497727, 95947735, 95947743, 95497750, 95493656, 95492039, 95494233, 95494282, 95494316, 95494142, 95491759, 95491957, 95492005, 95494266, 95491668, 95492161, 95491783, 95493672, 95491601, 95492047, 95492062, 95491619, 95491841, 95491981, 95494456, 95494423, 95491726, 95492203, 95493821, 95494365, 95494068, 95493482).
Відповідно до актів прийму-передачі до договору від 16.10.2022, 20.10.2022, 07.12.2022, 15.01.2023, 27.01.2023, 31.01.2023, 06.02.2023 та від 15.03.2023 вагони за номерами 95494571, 95491684, 95491817, 95491973, 95493854, 95492104, 95491940, 95491965, 95493813, 95492450, 95494209, 95493680, 95494183, 95497719, 95497727, 95497750, 95493656, 95494282, 95494316, 95494142, 95491759, 95492005, 95491668, 95492161, 95492062, 95491619, 95491841, 95491981, 95494423, 95494068, 95493482 були повернуті з оренди орендодавцю.
Проте, як вказує позивач, після закінчення строку дії оренди за договором відповідачем з оренди не було повернуто 19 вагонів за номерами 95491676, 95494043, 95493722, 95493961, 95947735, 95947743, 95492039, 95494233, 95491957, 95494266, 95491783, 95493672, 95491601, 95492047, 95494456, 95491726, 95492203, 95493821, 95494365.
10.02.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "А'рейллогістикс" було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" вимогу №1002/25-1 від 10.02.2025 про відшкодування вартості втрачених вагонів на суму 59 572 248 грн 12 коп. Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що відповідачем не було повернуто з оренди 19 вагонів у строки, визначені договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 59 572 248 грн 12 коп. вартості втрачених вагонів.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем вказано, що у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (повномасштабне військове вторгнення Російської Федерації в Україну) відповідач в обумовлені договором строки акт прийому-передачі вагонів з оренди, наданий позивачем не підписав, оскільки не мав можливості здійснити фактичне повернення вагонів з оренди за вказаними у листі реквізитами. Відсутність у відповідача можливості здійснити фактичне повернення вагонів з оренди за вказаними у листі позивача реквізитами пов'язана з тим, що вагони на дату повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації в Україну перебували на території місцезнаходження відповідача, а саме: Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Ломоносова, будинок 36. Майно відповідача, у тому числі те, яке перебувало у його користуванні на відповідній правовій підставі знаходиться у повному фактичному володінні військових формувань Російської Федерації. Частина майна відповідача (олія соняшникова, автомобілі та інші транспортні засоби тощо) була викрадена членами військових формувань Російської Федерації та вивезена у невідомому напрямку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.
Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 772 Цивільного кодексу України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність у відповідача можливості здійснити фактичне повернення вагонів з оренди за вказаними у листі позивача реквізитами пов'язана з тим, що вагони на дату повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації в Україну перебували на території місцезнаходження позивача, а саме: Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Ломоносова, будинок 36.
В контексті обов'язку з доказування суд звертає увагу сторін на те, що згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У пункті 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України унормовано що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, всупереч наведеного, відповідачем жодним доказом не доведено суду обставин того, що станом на момент початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну вагони позивача перебували саме на території місцезнаходження відповідача, а саме: Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Ломоносова, будинок 36 та перейшли під контроль країни-агресора.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно пункту 5.3 договору орендар несе відповідальність за збереження і комплектність вагонів в розмірі їх ринкової вартості.
Тобто, саме на відповідача покладено відповідальність за збереження предмету оренди за договором, вини у втраті вагонів відповідачем.
Крім того, посилання відповідача на обставини форс-мажору суд до уваги також не приймає, оскільки умовами розділу 6 договору чітко визначено алгоритм дій сторін у разі настання таких обставин.
Зокрема, згідно пункту 6.2 договору сторона, для якої виникла неможливість належного виконання зобов'язань за цим договором у зв'язку з дією непереборної сили, зобов'язана протягом 10 (десяти) днів сповістити про це іншу сторону в письмовому вигляді. В іншому випадку посилання на обставини непереборної сили вважається необгрунтованим. Початок і строк дії обставин непереборної сили повинен бути підтверджений довідками Торгово-Промислової палати України або її регіональних відділень.
Однак, доказів дотримання відповідачем вказаного алгоритму матеріали справи не містять.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано обставини виникнення у останнього обов'язку із відшкодування позивачу вартості вагонів не повернутих з оренди після закінчення строку дії договору.
З огляду на вищенаведене та враховуючи те що Приватним акціонерним товариством "Пологівський олійноекстракційний завод" не надано доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин та тверджень, а також не надано суду доказів належного виконання зобов'язань щодо повернення позивачу отриманих в оренду вагонів за договором від 01.06.2020 № 01/06/2020, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 59 572 248 грн 12 коп. вартості втрачених вагонів визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" (01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 40, офіс 241, ідентифікаційний код 00384147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А'Рейллогістикс" (01033, місто Київ, вулиця Тарасівська, будинок 19Б, ідентифікаційний код 43067084) 59 572 248 (п'ятдесят дев'ять мільйонів п'ятсот сімдесят дві тисячі двісті сорок вісім) грн 12 коп. вартості втрачених вагонів та 714 866 (сімсот чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 98 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 03.07.2025
Суддя Н.Плотницька