ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2025Справа № 910/1753/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Біг Буд Інвест»
до Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації
за участю прокуратури
про визнання недійсним пункту договору
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Пурій Д.О.
прокурор: Моцик Л.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Біг Буд Інвест» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації про визнання недійсним абзацу 3 пункту 4.2 договору від 07.09.2023 № 148/23.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю включення відповідачем спірного пункту до умов договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 18.03.2025.
До Господарського суду міста Києва 17.03.2025 від Київської обласної прокуратури надійшло клопотання про допуск прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Київської обласної прокуратури до участі у справі № 910/1753/25.
У зв'язку із неявкою відповідача у підготовче засідання, судом відкладено розгляд справи на 15.04.2025.
Позивачем 12.04.2025 сформовано у системі «Електронний суд» заперечення на клопотання прокурора про вступ у справу.
У підготовчому засіданні 15.04.2025 судом задоволено клопотання прокурора про вступ у справу.
Протокольною ухвалою від 15.04.2025 судом продовжено строк проведення підготовчого провадження та оголошено перерву до 13.05.2025.
Відповідач 17.04.2025 сформував у системі «Електронний суд» заяву про поновлення процесуального строку на подачу відзиву та відзив на позов.
Позивач 22.04.2025 сформував у системі «Електронний суд» заперечення на заяву відповідача, якою просив суд відмовити у поновленні строку та залишити відзив без розгляду.
У підготовчому засіданні судом досліджено та задоволено заяву відповідача, поновлено строк на подачу відзиву, прийнято відзив до розгляду.
Для реалізації позивачем своїх процесуальних прав судом оголошувалась перерва до 20.05.2025.
Відповідачем 19.05.2025 сформовано у системі «Електронний суд» додаткові пояснення із додатковими доказами.
Позивачем 19.05.2025 сформовано у системі «Електронний суд» відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 20.05.2025 судом не прийнято докази, долучені до додаткових пояснень, з огляду на порушення відповідачем строку для подачі доказів у справі.
Судом закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 24.06.2025.
У судове засідання 24.06.2025 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, інших заяв та клоптань до суду не подав, про дату, час та місце проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.05.2025.
Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації проведено відкриті торги, предметом закупівлі яких була реконструкція дошкільного навчального закладу № 2 «Веснянка» (ясла-садок) Ірпінської міської ради Київської області за адресою - вулиця Полтавська, 5, місто Ірпінь, Київської області. Ідентифікатор закупівлі в електронній системі публічних закупівель Prozzoro - UA-2023-08-11-011010-а.
За результатами проведених торгів, 07.09.2023 сторонами у справі укладено договір будівельного підряду № 148-23, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язався своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни виконати роботи з реконструкції дошкільного навчального закладу № 2 «Веснянка» (ясласадок) Ірпінської міської ради Київської області за адресою - вулиця Полтавська, 5, місто Ірпінь, Київська область та у встановлений строк здати виконання робіт відповідачу, а відповідач - прийняти від позивача закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх вартість.
Згідно з пунктом 1.2. договору, роботи виконуються позивачем згідно проектно-кошторисної документації, тендерної документації в межах ціни договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору, строки виконання робіт - до 31.12.2024, якщо інше не встановлено календарним графіком виконання робіт (додаток № 2), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об'єкта будівництва в цілому, передбачених даним договором.
Додатковою угодою № 4 продовжено строки виконання робіт та строк дії договору до 31.12.2025. Додатковими угодами № 5 та № 6 внесено зміни щодо обсягу та графіку виконання робіт у 2024 році.
Відповідно до пункту 3.1, ціна договору становить 184 112 779,10 грн.
Згідно з пунктом 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати відповідачем по факту виконаних робіт, при умові надходження коштів з джерел фінансування на даний об'єкт на умовах відтермінування платежу на термін до 100 календарних днів.
Умовами пункту 4.2. договору визначено, що відповідно до абзацу 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (із змінами), згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 (із змінами) відповідач може перерахувати позивачу аванс/попередню оплату в розмірі до 30% вартості річного обсягу робіт, який спрямовується на не бюджетні рахунки, відкриті на ім'я позивача в органах Казначейства у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з таких рахунків на цілі, визначені цим договором. Позивач зобов'язується використати одержаний аванс/попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів/роботи і послуги протягом 90 днів з дня одержання авансу, але не пізніше 24 грудня, у разі отримання авансу в останні місяці бюджетного року. Для звітності витрачених коштів авансу позивач повинен надати відповідачу акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, КБ-3, за вказаний період або повернути суму авансу/попередньої оплати, в повному обсязі, на розрахунковий рахунок відповідача. У разі не повернення/не відпрацювання суми авансу, позивач сплачує відповідачу штраф у розмірі 25% від суми не поверненого/не відпрацьованого авансу.
Відповідно до пункту 19.1, договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2025 або до передачі об'єкта будівництва відповідачу, а у випадку невиконання сторонами зобов'язань, передбачених договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 1 - 3 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Умовами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Умовами статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому, висновок (рішення) про невідповідність правочину актам законодавства як підстава для його недійсності (пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України) має ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи щодо порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) в частині, необхідно встановити, що правочин в цілому або в частині не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання недійсним пункту договору повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України).
Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що він, як учасник публічної закупівлі, не має ні повноважень, ні можливості впливати на відповідача при складанні останнім тендерної документації та положень договору про закупівлю, у свою чергу, відповідач зобов'язаний діяти виключно, як це чітко передбачено та регламентовано чинним законодавством України.
У той же час, на думку позивача, встановлення в абзаці 3 пункту 4.2. спірного договору, умови про сплату відповідачу штрафу у розмірі 25% від суми не поверненого/не відпрацьованого авансу при не поверненні/не відпрацюванні позивачем суми авансу, є порушенням статті 19 Конституції України та пункту 19 Порядку № 1764, що на переконання позивача, має наслідком недійсність такого положення договору.
Відповідач проти вимог заперечує та стверджує, що укладаючи спірний договір, сторони, у тому числі позивач, погодили всі його умови, зокрема і абзац 3 пункту 4.2. Крім того, підписанню договору передувало проведення відкритих торгів та оприлюднення в електронній формі проекту договору, до якого мали доступ усі, в тому числі і позивач.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно з пунктом 31 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.
Відповідно до частини 1, пункту 8 частини 2 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником разом з оголошенням про проведення конкурентних процедур закупівель в електронній системі закупівель для загального доступу шляхом заповнення полів в електронній системі закупівель. Тендерна документація не є об'єктом авторського права та/або суміжних прав. У тендерній документації має міститися у тому числі проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
Судом встановлено, що спірний договір між сторонами був укладений за результатами проведення відповідачем публічної закупівлі. При цьому, у відповідності до чинного законодавства України, відповідачем було оприлюднено в електронній системі тендерну документацію, невід'ємним додатком якої є проект договору.
Обізнаність позивача про зміст проекту договору та про наявність у ньому спірної умови, викладеної в абзаці 3 пункту 4.2 договору щодо сплати відповідачу штрафу у розмірі 25% від суми не поверненого/не відпрацьованого авансу при не поверненні/не відпрацюванні підрядником суми авансу, позивач не заперечує.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач стверджує про незаконність включення відповідачем в умови, як проекту так і підписаного договору, наведеного штрафу, оскільки Порядком № 1764 не передбачено включення до умов договору спірної умови.
Суд критично ставиться до даної позиції, оскільки вищенаведений порядок містить вказівки щодо тих умов, які обов'язково мають бути включенні до умов договорів про капітальне будівництво, фінансування яких відбувається державою. У той же час, цей порядок не містить обмежень, які б довели незаконність включення відповідачем спірної умови до договору.
Крім того, посилання позивача на обмеження його прав, як підрядника, щодо можливостей виключення спірної умови під час складання договору, в якості підстави визнання абзацу 3 пункту 4.2 договору недійсним, судом також відхиляються.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на підставі чинного законодавства.
Суд звертає увагу позивача, що публічна закупівля, оприлюднена відповідачем, не мала обов'язкового характеру для позивача. Приймання участі у даному тендері було виключно за волевиявленням останнього. Іншого суду не доведено, доказів примусової участі не подано.
З умовами участі, змісту тендерної документації, у тому числі і проекту договору, позивач був ознайомлений. Протилежного суду не доведено.
У разі незгоди з умовами проекту договору, відповідач не був позбавлений права не приймати участь/припинити участь у публічній закупівлі або не підписувати спірний договір.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сторони під час укладення договору погодили усі його істотні умови, в тому числі, щодо права відповідача, у разі не повернення/не відпрацювання відповідачем суми авансу, отримати від відповідача 25% від суми не поверненого/не відпрацьованого авансу, що призводить до наявності обов'язку відповідача сплатити зазначений штраф.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд відзначає, що позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які в силу вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання недійсним оспорюваного пункту договору, не підтверджено факту порушення права позивача з боку відповідача.
Враховуючи, що позивачем не доведено суду факт порушення оспореною договірною нормою вимог чинного на час укладання законодавства, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.07.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк