ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/365/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"
про стягнення заборгованості в сумі 505 044 грн 99 коп.
за участі:
від позивача: Салівон Віталій Іванович,
від відповідача: Дмитрук Олег Іванович
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про стягнення заборгованості в сумі 505 044 грн 99 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
27.03.2025 суд постановив позовну заяву від 24.03.2025 вх.№2487/25 залишити без руху; позивачу у десятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду докази сплати судового збору у сумі 6 060 грн 54 коп.
На виконання вимог ухвали суду від 27.03.2025 позивач подав заяву про усунення недоліків (від 28.03.2025 вх.№5153/25), до якої приєднав платіжну інструкцію №АУ-2091 від 24 березня 2025 року, якою підтверджується сплата судового збору в сумі 6 060 грн 54 коп.
02.04.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 07.05.2025.
17.04.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву вх.№6418/25.
07.05.2025 суд постановив відкласти підготовче засідання на 28.05.2025.
28.05.2025 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 17.06.2025.
29.05.2025 позивач подав заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості вх.№ 4737/25.
17.06.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладення проголошення судового рішення на 18.06.2025.
18.06.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань, що виникли на підставі договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0520-03041 від 31.05.2019 в частині проведення оплати за надані послуги. За прострочення виконання грошового зобов"язання позивач, керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 214 373 грн 20 коп. - інфляційних втрат та 216 874 грн 95 коп. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані ст.526, 530, 627,629, 610, 611 ЦК України, ст.179,193 ГК України.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що укладений між сторонами договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління не є класичним договором у сфері господарських/цивільних правовідносин, оскільки такий договір укладений з метою забезпечення публічного інтересу - розподілу електроенергії споживачам Івано-Франківської області, необхідного для задоволення потреб громадян та промислових підприємств та фактично стосується забезпечення доступності електричної енергії для фізичних осіб (побутових споживачів).
Враховуючи повномасштабну військову агресію, ракетні обстріли об'єктів енергоструктури на території області та їх пошкодження/знищення, необхідність забезпечення населення та критичної інфраструктури електричною енергією, зокрема, в зимовий період, що здійснювалось шляхом надання послуг з розподілу, відповідач поставив у пріоритет забезпечення суспільного інтересу та захист найвищої соціальної цінності в Україні (життя та здоров'я людей) шляхом забезпечення належного функціонування енергетичної системи області в період воєнного стану. Такий інтерес суспільства, в даному випадку переважає будь-який приватноправовий інтерес у отриманні прибутку.
Отже, несвоєчасність платежів та утворення заборгованості зумовлено об'єктивною ситуацією в країні, особливостями функціонування ринку електричної енергії та неналежним виконанням зобов'язань ТОВ "Прикарпатенерготрейд" (суб'єкт спеціальних обов'язків, постачальником універсальних послуг) та інших учасників ринку з оплати послуг з розподілу електричної енергії.
У зв'язку з дефіцитом потужності енергоносіїв через масові ракетні удари по об'єктах інфраструктури України, їх пошкодження, запроваджувалися аварійні, планові та непланові відключення електроенергії у Івано-Франківській області.
Вказав, що позивач не надав доказів понесення збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати за надані послуги.
У зв'язку з наведеним відповідач просив суд відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, та вказав, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, просив зменшити 3 % річних, враховуючи вказані вище обставини та практику Верховного Суду викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 .
Обставини справи. Оцінювання доказів.
Відповідно до пункту 55 частини першої статті 1 Закону України від 13.04.2017 №
2019-VIII "Про ринок електричної енергії" НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
За змістом п. 10 ч.1 ст. 4 зазначеного вище Закону № 2019-VIII учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Згідно з п. 3 ч.1 статті 33 Закону № 2019-VIII ОСП надає послуги з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом та кодексом системи передачі, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг.
Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги
з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі (ч.4 ст.33 Закону № 2019-VIII).
Згідно з підпунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу XI Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (далі - КСП) послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються ОСП на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, установлених законодавством та цим Кодексом. Послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом. Типові форми договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та про надання послуг з передачі
електричної енергії наведені в додатках 5 та 6 до цього Кодексу відповідно.
31.05.2019 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі (ОСП)) та Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" (користувач) уклали договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0520-03041 (далі - договір) (із змінами від 12.09.2019, від 14.02.2023, від 18.04.2023).
Відповідно до підпунктів 1.1., 1.2. Договору ОСП зобов'язується надавати послугу з
диспетчерського (оперативно- технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - Послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору.
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою (підпункт 2.2. Договору).
За змістом пункту 2.3. Договору обсяг наданої Послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що вартість Послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої Послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Згідно з пунктом 2.5. Договору розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах
часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості послуги.
Плановий обсяг Послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу Послуги на розрахунковий період (п. 2.6. Договору).
Відповідно до п. 10.1. Договору планові обсяги Послуги Користувач зобов'язаний подавати Виконавцю до десятої доби місяця, що передує розрахунковому місяцю.
Згідно з пунктом 2.7. Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з
диспетчерського (оперативно- технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця,
наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно).
Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги у відповідному
розрахунковому періоді Виконавець направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Згідно з пунктом 10.6. Договору будь-які документи, що створюються/укладаються
Сторонами під час виконання Договору (у тому числі акт надання Послуги або акт коригування до акта наданої Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що Виконавець зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).
У п. 10.7. Договору рахунки, акти надання Послуги, акти коригування до актів надання Послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Згідно з пунктом 3.3.2. Договору Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі
отримувати плату за надану Послугу. Відповідне право кореспондується із установленим в п. 3.2.1. Договору обов'язком Користувача своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором.
При цьому обов'язок сплатити відповідне грошове зобов'язання виникає на підставі
акту надання Послуги та строк його виконання становить до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) (п.2.7. Договору).
У разі збільшення фактичного обсягу послуги згідно акту коригування до акта надання Послуги з моменту отримання Користувачем акту коригування за відповідний розрахунковий період аналогічно виникає обов'язок додатково сплатити грошове зобов'язання на суму збільшення фактичного обсягу наданої Послуги згідно відповідного акту коригування та строк його виконання становить до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно).
На виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно -технологічного) управління, позивач в серпні 2023 року надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 24 024 737 грн 99 коп., що підтверджується Актом коригування №
ДУА -К-0000542 від 27.12.2023 до Акта надання послуги від 31 серпня 2023 р. Відповідач сплатив вартість наданої послуги, докази чого приєднані до матеріалів справи.
У вересні 2023 року позивач надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 23 050 364 грн 02 коп., що підтверджується Актом коригування №ДУА_К-0000763 від 30.01.2024 до Акта надання Послуги від 30 вересня 2023 р. Відповідач сплатив вартість наданої послуги, докази чого приєднані до матеріалів справи.
В жовтні 2023 року позивач надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 25 513 599 грн 68 коп., що підтверджується Актом коригування від 13.03.2024 № ДУА_К-0000936 до Акта надання послуги від 31 жовтня 2023 р. Відповідач частково в сумі 25 495 443 грн 91коп. сплатив вартість наданої послуги, докази чого приєднані до матеріалів справи. Відтак непогашеною залишилась заборгованість в сумі 18 155 грн 77 коп.
В листопаді 2023 року позивач надав, а відповідач отримав послугу на загальну суму 28 140 697 грн 96 коп., що підтверджується Актом коригування від 11.04.2024 № ДУА_К-0001448 до Акта надання послуги від 30 листопада 2023 р. (з урахуванням акту коригування №ДУА_К-0001088 від 21 березня 2024 р.). Відповідач частково в сумі 28 055 340 грн 79 коп. сплатив вартість наданої послуги, докази чого приєднані до матеріалів справи. Відтак непогашеною залишилась заборгованість в сумі 85 357 грн 17 коп., в зв'язку з наявністю заборгованості за жовтень 2023 року, частину коштів в сумі 18 155 грн 77 коп. зараховано в оплату заборгованості за жовтень 2023 року відповідно до пункту 2.9. Договору.
В грудні 2023 року, позивач надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 29 768 313 грн 88 коп., що підтверджується Актом надання послуги № ДУА-0003175 від 31.12.2023, Актом коригування № ДУА_К-0001256 від 28.03.2024 до Акта надання послуги №ДУА-0003175 від 31 грудня 2023 р. Відповідач сплатив 29 843 029 грн 98 коп., однак в зв'язку з наявністю заборгованості за попередні періоди, частину коштів в сумі 103 512 грн 94 коп. позивач зарахував в оплату заборгованості за листопад 2023 року відповідності до пункту 2.9. Договору.
Відтак станом на 20.03.2025 непогашеною залишилась заборгованість в сумі 28 796 грн 84 коп., у зв"язку з чим позивач, керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 214 373 грн 20 коп. - інфляційних втрат та 261 874 грн 95 коп. - 3% річних і звернувся до суду за захистом порушеного права.
Після відкриття провадження у справі відповідач оплатив основну суму заборгованості - 28 796 грн 84 коп., у зв"язку із чим, провадження у справі в цій частині належить закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за змістом якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 214 373 грн 20 коп. - інфляційних втрат та 261 874 грн 95 коп. - 3% річних.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
В ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Диспетчерське управління - оперативно-технологічне управління об'єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки (п. 18 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про ринок електричної енергії").
Оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до п. 40 ч. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Згідно з розділом ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом.
Діяльність на ринку електричної енергії без укладення договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у випадках, передбачених цим Кодексом, не допускається (абз. 2 п. 1.3. розділу ХІ Кодексу системи передачі).
Передбачені статтею 634 Цивільного кодексу України правила укладення договору приєднання визначають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом (ст.625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 73,74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду.
За таких обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про стягнення заборгованості в сумі 28 796 грн 84 коп. на підставі ч.2 ст.231 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмета спору.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за та зазначає, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично правильним.
Щодо зменшення відсотків річних, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
В ухвалі від 18.12.2024 у справі №922/444/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала свої висновки щодо права суду зменшувати за певних умов розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та зазначила, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування статті 625 Цивільного кодексу України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних.
У постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, Велика Палата Верховного Суду також підтвердила наведений вище висновок та зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі №915/1308/23.
Відповідно до ухвали від 05.02.2025 у справі №922/444/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, мотивуючи необхідністю відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 915/1308/23, ухваленої Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством щодо застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України стосовно можливості зменшення судом розміру трьох процентів річних (які встановлені законом), а також не застосування до цих правовідносин статті 233 Господарського кодексу України шляхом викладення правової позиції щодо неможливості зменшення встановленого законом мінімального розміру річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з ухвалою від 21.02.2025 у справі №922/444/24 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила справу повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, оскільки поставлені скаржником у касаційній скарзі питання щодо правильного / неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції положень статті 625 Цивільного кодексу України у вирішенні питання щодо зменшення 3 % річних, в межах повноважень, визначених у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, мають бути вирішені колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка була визначена автоматизованою системою документообігу суду з урахуванням спеціалізації.
Також об'єднана палата звернула увагу, що фактично питання, порушені колегією суддів, стосуються можливості / неможливості зменшення процентів річних, нарахованих за статтею 625 Цивільного кодексу України. Однак ці питання не можуть бути підставою для відступу від усталеної практики застосування означених норм та не є такими, які потребують узагальнення судової практики.
Об'єднана палата Верховного Суду зазначила, що зменшення розміру штрафних санкцій та/або відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України обумовлено індивідуальним характером правовідносин. У кожній конкретній справі, де постає питання про зменшення відсотків річних, суд має враховувати унікальні обставини, що супроводжують невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, а тому питання про зменшення процентів не підлягає узагальненню через свою індивідуальну природу. Для формування єдиної практики зазвичай розглядаються питання, які мають спільні риси в багатьох судових справах. У випадку зі штрафними санкціями та відсотками, кожен спір має унікальні фактичні обставини, що унеможливлює вироблення універсального підходу.
При цьому у вирішенні питання наявності чи відсутності підстав для зменшення розміру відсотків річних правовідносини у кожному спорі про їх стягнення є відмінними. Кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних фактичних обставин, які встановлені у справі та якими обумовлене таке зменшення і які підлягають дослідженню та оцінці судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінюючи можливість зменшення суми 3% річних, суд враховував те, що Акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" є об'єктом критичної інфраструктури та стратегічним об'єктом в економіці України, метою діяльності якого є забезпечення надійної, безпечної, ефективної експлуатації системи розподілу, відповідності якості електропостачання встановленим вимогам; погашення відповідачем основної заборгованості, а також те що позивач доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача не подав.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру 3 % річних на 50 відсотків, а саме до 130 937 грн 48 коп. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідача саме такої суми 3 % річних компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків оплати заборгованості.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 130 937 грн 48 коп. - 3% річних та 214 373 грн 20 коп. інфляційних втрат.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 6 060 грн 54 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №АУ-2091 від 24 березня 2025 року.
Судовий збір в сумі 345 грн 45 коп. сплачений за позовні вимоги в сумі 28 796 грн 84 коп. провадження з яких закрите, отже, відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" такий судовий збір належить до повернення позивачу, про що суд постановив відповідну ухвалу.
Щодо судового збору в сумі 5 715 грн 09 коп. суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки чи 3% річних, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір суд не зменшив, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшених 3% річних.
Враховуючи викладене, судовий збір в сумі 5 715 грн 09 коп. належить покласти на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
закрити провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 28 796 грн 84 коп.
частково задовольнити позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про стягнення 261 874 грн 95 коп. - 3% річних та 214 373 грн 20 коп. інфляційних втрат.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", вул. Індустріальна, буд. 34, м. Івано-Франківськ, 76014, (код ЄДРПОУ 00131564) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 00100227) 130 937 (сто тридцять тисяч дев"ятсот тридцять сім) грн 48 коп - 3% річних та 214 373 (двісті чотирнадцять тисяч триста сімдесят три) грн 20 коп. інфляційних втрат та 5 715 (п"ять тисяч сімсот п"ятнадцять) грн 09 коп. судового збору.
Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 130 937 (сто тридцять тисяч дев"ятсот тридцять сім) грн 48 коп. - 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 03.07.2025
Суддя Т.В. Максимів