ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/272/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп",
до відповідача: Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району,
про стягнення заборгованості в сумі 10 457 851,79 грн, з них: 9 671 660,67 грн - основний борг, 605 767,84 грн - пеня, 116 059,93 грн - інфляційні втрати, 64 363,35 грн - 3% річних
за участю:
від позивача: Касіяненко Ірина Вікторівна
від відповідача: Кіт Роман Степанович
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 10 457 851,79 грн, з них: 9 671 660,67 грн - основний борг, 605 767,84 грн - пеня, 116 059,93 грн - інфляційні, 64 363,35 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №366 про постачання електричної енергії споживачу від 21.10.2024 в частині здійснення належної оплати за спожиту електричну енергію у грудні 2024 року у строки встановлені договором, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 9 671 660,67 грн. За порушення грошових зобов'язань, відповідно до умов договору та чинного законодавства, відповідачу нараховано пеню, інфляційні втрати та річні. Позовні вимоги обгрунтовані нормами ст. 525, 526, 530, 611, 610, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України.
01.04.2025 через систему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№ 5342/25 від 01.04.2025), в якому останній просить в позові відмовити. Сам факт наявності заборгованості фактично не заперечив, однак його виникнення мотивував відсутністю бюджетних коштів. В стягненні пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних просить відмовити в повному обсязі.
04.04.2025 через систему “Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив за вх.№5614/25, в якому заперечив проти тверджень відповідача та просив про задоволення позову.
22.05.2025 через систему “Електронний суд» позивач подав клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних до 100%.
Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання, вважає за доцільне залишити його без розгляду.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.61 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Cуд звертає увагу , що клопотання про зменшення розміру пені, процентів річних, інфляційних втрат та докази в підтвердження обставин (вх.№8672/25 від 22.05.2025) подано відповідачем лише під час розгляду справи по суті, що вказує на відсутність процесуальної послідовності. Більше того, нормами Господарського процесуального кодексу України таких процесуальних можливостей не передбачено, а завданням розгляду справи по суті, визначеного статтею 194 цього кодексу, є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних саме в підготовчому провадженні матеріалів.
З наведеного слідує, що клопотання відповідача про зменшення пені, річних, інфляційних втрат з наявними доказами подане з порушенням строку встановленого законом, клопотань про його поновлення не подав. Отже, слугують підстави для залишення клопотання про зменшення пені, річних та інфляційних втрат без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи, вказують на те, що 21.10.2024 між Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною районом (по договору - споживач/по справі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СК Енерджі Груп» (по договору - постачальник/по справі - позивач) укладений договір № 366 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник зобов'язується постачати електричну енергію споживачу, а споживач оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що строк (термін) поставки товару визначається з дати, зазначеної в заяві до договору про постачання електричної енергії споживачу за формою, яка є додатком 4 до Договору, до 31 грудня 2024 року (включно).
Згідно п. 5.2. Договору фактична ціна за одинцю Товару за кожен розрахунковий період визначається після завершення кожного розрахункового періоду відповідно до порядку, визначеного в додатку 2 до Договору.
Додатком № 2 до Договору сторони визначили, що розрахунок ціни тендерної пропозиції учасника за одиницю електричної енергії, здійснюється за формулою: Цф=(Ц_з прог.рдн+Тпер+V) *Wплан*Р, де Цф-ціна тендерної пропозиції за одиницю електричної енергії (грн/кВт.год); Ц_з прог.рдн - прогнозована ціна на ринку «на добу на перед», яка для даної закупівлі становить 5,66416 грн/кВт.год без ПДВ (визначена замовником як середньозважена ціна на ринку «на добу на перед» за повний останній календарний місяць, що передує даті оголошення процедури закупівлі, за даними АТ «Оператор ринку», розміщеними на його вебсайті: https://www.oree.com.ua/) Тпер-тариф на послуги з передачі енергії (чинний на дату оголошення процедури закупівлі), визначений відповідно до постанови НКРЕКП № 2322 від 09.12.2023р. за 1 кВт.год без ПДВ і становить 0,52857; Wплан - плановий обсяг закупівлі електричної енергії щодо об'єкта (об'єктів) замовника 2586992,756 кВт.год; V-розмір торгівельної надбавки/знижки учасника за одиницю електричної енергії (вартість послуг учасника - відповідно до його тендерної пропозиції, що не може змінюватись протягом строку дії договору про закупівлю)-0,02607; Р-математичне вираження ставки податку на додану вартість (наприклад, ПДВ - 20% дорівнює 1,2), що вказується залежно від системи оподаткування постачальника.
Пунктом 5.3. Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Згідно п. 4.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Відповідно до підпункту 5.3.1 Договору оплата товару за цим Договором здійснюється на підставі підписаного сторонами Акта, за формою, визначеною в Додатку 3 до цього Договору, протягом 10 робочих днів із дати підписання споживачем Акта за відповідний розрахунковий період.
Підпунктом 5.3.3. Договору визначено, що Акт складається та підписується постачальником та надається споживачу для підписання щомісяця до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, споживач розглядає та підписує Акт протягом п'яти робочих днів або в цей же строк надсилає постачальнику вмотивовану відмову від його підписання.
На виконання пп. 5.3.3. Договору постачальником сформовано та направлено споживачу акт приймання-передачі електричної енергії № 1558 від 31.12.2024 за грудень 2024 року; акт-коригування до акту приймання-передачі електричної енергії № 1558 від 31.12.2024 за грудень 2024 року; рахунок на оплату № 1681 за грудень 2024 на суму 11 495 178,31 грн.
Підпунктом 5.3.2. Договору сторони визначили, що підписанням Акта сторони погоджують розрахунок (зміну) ціни за одиницю товару та обсяг фактичного споживання товару за відповідний розрахунковий період.
Сторонами підписано та узгоджено акт приймання-передачі електричної енергії.
Згідно пп. 6.2.1. Договору споживач зобов'язується забезпечити повну оплату товару згідно з умовами цього Договору.
Однак, споживачем не виконано належним чином свої зобов'язання за Договором, чим порушено вимоги підпунктів 5.3.1. та 6.2.1. Договору.
Претензійним листом вих. №SK-01/01.25 від 20.01.2025 позивач звернувся до відповідача, в якому повідомив про наявність заборгованості в розмірі 11 495 178,31 грн у останнього перед позивачем за спожиту електричну енергію за грудень 2024 року та вимагав її погасити.
Відповідач розрахунки за спожиту електричну енергію за грудень 2024 року провів частково, проте частина в розмірі 9 671660,67 грн залишилась не погашеною.
Відповідно до складеного між сторонами Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024-01.01.2025 відповідач підтвердив заборгованість на суму 9 671 660,67 грн.
Наведене зумовило позивача звернутись із позовом до суду. За прострочення позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Предметом спору є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 10 457 851,79 грн, з яких: 9 671 660,67 грн - основна заборгованість, 605 767,84 грн - пеня, 116 059,93 грн - інфляційних втрат, 64 363,35 грн - 3% річних.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
В силу приписів ст.ст. 626,627,628,629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір постачання електричної енергії №366 від 21.10.2024 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання його судом недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами у справі Договір постачання електричної енергії №366 від 21.10.2024 за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов'язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.3.1. Договору постачання електричної енергії №366 від 21.10.2024 та додатків до нього відповідач по справі зобов'язався здійснити оплату товару на підставі підписаного сторонами Акта, за формою, визначеною в додатку №3 до цього договору, протягом 10 робочих днів із дати підписання споживачем Акта за відповідний розрахунковий період.
Частиною 3 ст.670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продаж, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Підписання сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії №1558 від 10.12.2024 та Акту коригування до акту приймання-передачі електричної енергії №1556 за грудень 2024 року сторонами погоджено кількість поставки/отримання та ціну за одиницю поставки, як і погоджено відповідачем наявність заборгованості.
Однак в порушення договірних зобов'язань відповідач заборгованість в сумі 9 671 660,67 грн, наявність якої підтвердив і в Акті звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2024-01.01.2025, не сплатив.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Станом на день ухвалення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості на суму 9 671 660,67 грн не надав, доводи позивача не спростував.
Щодо заперечення відповідача про відсутність бюджетного фінансування, то згідно норм ЦК та ГК України відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов'язку виконати грошове зобов'язання з оплати поставки.
Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД", Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За наведеного заборгованість в розмірі 9 671 660,67 грн за спожиту електричну енергію в грудні 2024 року на підставі Акту приймання-передачі електричної енергії №1558 від 10.12.2024 є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пункт 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які, боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 9.1. Договору сторонами обумовлено, що за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність передбачену комерційною пропозицією та чинним законодавством.
Пунктом 9.3. Договору сторонами передбачено, що у разі порушення споживачем строків розрахунків з постачальником споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Керуючись правовими нормами та договором позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 605767,84 грн, 3% річних в сумі 64363,35 грн та 116 059,93 грн інфляційних втрат.
При перевірці нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат суд виявив невірне встановленням позивачем періоду прострочки виконання зобов'язання, зокрема позивач встановив період прострочення з 20.12.2024, в той час, як період прострочення починається з 25.12.2024 (десять робочих днів з дати підписання Акту).
Відповідно до здійсненого судом розрахунку сума пені складає 570 623,64 грн, 60399,55 грн - 3% річних та інфляційні втрати в розмірі 194 361,69 грн. Враховуючи, що сума інфляційних втрат за підрахунками суду більша за суму заявлену позивачем, то суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовільняє вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі заявленому позивачем.
За наведеного, суд приходить до висновку, про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 570 623,64 грн, 60399,55 грн - 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 116 059,93 грн.
Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З аналізу наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в розмірі 10 418 743,79 грн, з них: 9 671 660,67 грн - основний борг, 570623,64 грн - пеня, 116 059,93 грн - інфляційні втрати, 60399,55 грн - 3% річних. В частині стягнення пені в розмірі 35 144,20 грн та 3% річних в розмірі 3 963,80 грн- відмовити.
Відповідно до ст.237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Згідно з приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
При зверненні з позовом до суду позивач зазначив орієнтовний розмір судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких подасть в порядку абз.2 ч.8 ст. 129 ГПК України, та судового збору в розмірі 156 867,78 грн.
За правилами п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 156 867,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №468966 від 11.03.2025.
Оскільки позовна заява позивача надійшла до суду в електронній формі через підсистему "Електронний суд", за подання цієї позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 125 494,22 грн із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору. Таким чином при зверненні із позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 31373,56 грн.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 31373,56 грн - не подано.
За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору (позов задоволено частково) відповідачу слід відшкодувати судовий збір в розмірі судовий збір по справі в розмірі 125 024,92 грн.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення заборгованості в сумі 10 457 851,79 грн, з них: 9 671 660,67 грн - основний борг, 605767,84 грн - пеня, 116059,93 грн - інфляційні втрати, 64363,35 грн - 3% річних - задовольнити частково.
Стягнути з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Національної Гвардії, буд.14Г, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код 08494013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (вул. Шовковична,30 А, оф.23, м. Київ, Київська область, код 43801489) 10 418 743,79 грн, з них: 9 671 660,67 грн - основний борг, 570623,64 грн - пеня, 116 059,93 грн - інфляційні втрати, 60399,55 грн - 3% річних; та 125 024,92 грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 03.07.2025.
Суддя С. М. Кобецька