номер провадження справи 27/23/25
23.06.2025 Справа № 908/488/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (вул. Сурікова, буд. 3, м. Київ, 03035, ідентифікаційний номер юридичної особи 36716128)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова деревообробна компанія» (вул. Бородінська, буд. 20, к. 122, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний номер юридичної особи 38906314)
про стягнення 55 605 грн 11 коп.
за участю представників
від позивача: Кулик С.А., адвокат, довіреність № 007/25 від 19.12.2024, в режимі відеоконференцзв'язку
від відповідач: Волнова Ю.М., ордер серія АР № 1227131 від 09.03.2025, в режимі відеоконференції
Акціонерне товариство “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова деревообробна компанія» 19 860 грн 00 коп. штрафу, 6 203 грн 36 коп. пені, 9 681 грн 75 коп. штрафу, 19 860 грн 00 коп. штрафу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/488/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/488/25, присвоєно справі номер провадження 27/23/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
19.03.2025 відповідач надіслав на адресу суду через систему “Електронний суд» відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив частково та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в розмірі 54 602 грн 55 коп.
Ухвалою суду від 20.03.2025 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 15.04.2025.
Ухвалою суду від 28.03.2025 задоволена заява представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова деревообробна компанія» про проведення судового засідання 15.04.2025 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/488/25 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
10.04.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» (зареєстрована 11.04.2025) представником Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» Кулик С.А. подана до суду заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
14.04.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» (зареєстрована 11.04.2025) Акціонерним товариством “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» подана до суду відповідь на відзив.
В судовому засіданні 15.04.2025 сторони у справі повідомили, що відводів складу суду, секретарю судового засідання не заявлено, права та обов'язки представникам відомі, роз'яснень не потребують.
15.04.2025 судом в порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошена протокольна ухвала про перерву в підготовчому судовому засіданні до 30.04.2025.
21.04.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “Промислова деревообробна компанія» за допомогою підсистеми “Електронний суд» подані додаткові пояснення у справі (зареєстровані 22.04.2025).
24.04.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» представником відповідача подано до суду клопотання, просить суд провести підготовче судове засідання призначене на 30.04.2025 без участі представника відповідача, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 30.04.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 20.05.2025.
У судовому засіданні 20.05.2025 оголошено протокольну ухвалу про перерву до 10.06.2025.
29.05.2025 відповідач надав через систему «Електронний суд» (зареєстровано 30.05.2025 за вх. № 11103/08-08/25) додаткові пояснення.
У судовому засіданні 10.06.2025 оголошено протокольну ухвалу про перерву до 23.06.2025 на підставі статті 216 ч.2 ГПК України.
Судове засідання 23.06.2025 проводилось в режимі відеоконференцзв'язку, представник відповідача брав участь.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача 19 860 грн 00 коп. штрафу, 6 203 грн 36 коп. пені, 9 681 грн 75 коп. штрафу, 19 860 грн 00 коп. штрафу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, в частині поставки товару в строки та в кількості, визначені зазначеним договором.
Представник відповідача підтримав свої заперечення, викладені у відзиві та додаткових поясненнях. Відповідач зазначив наступне. Покупець не має претензій з приводу попередніх поставок та розрахунків за Договором № 426-2 від 10.07.2024, що свідчить про належне виконання Постачальником своїх обов'язків по договору. Заперечення та доводи позивача щодо якості Товару, який має назву у позові «Партія № 1 Товару» не повинні братися до уваги, оскільки не стосуються предмету позову - позивачем не заявлено жодних позовних вимог за цією поставкою. Що стосується виконання Заявки на поставку Товару (вих. № 224/2788 від 16.08.2024 року) піддон дерев'яний 1100х1100 (посилений) з обробкою та маркуванням у кількості 400 штук., відповідач повідомив, що 28 серпня 2024 р. Покупцю було поставлено партію Товару в кількості 200 од. на загальну суму 99 300,00 грн. за видатковою накладною № 316 від 28.08.2024, тобто відбулась поставка 50% Товару згідно рахунку № 300 від 19.08.2024. Товар доставлено відповідно до Товарно-транспортної накладної № Р316 від 28.08.2024. У зв'язку з тим, що у Покупця виникли певні претензії щодо якості поставленого Товару під час його приймання, між сторонами був складений та підписаний Акт № 3 від 09.09.2024 приймання ТМЦ за кількістю та якістю, в якому були описані зауваження щодо якості поставленого Товару. Представником відповідача цей акт було підписано із зауваженнями до висновків комісійного огляду, що свідчить про незгоду Постачальника з заявленими претензіями щодо якості Товару. Не зважаючи на наявність зауважень щодо якості частини поставленого Товару, зазначених в Акті приймання за кількістю та якістю № 3 від 09.09.2024, Покупець прийняв всю партію Товару, не скориставшись своїм обов'язком на відмову у прийнятті товару, не заявивши жодної із вимог, передбачених ч. 1 ст. 678 ЦК України. Факт прийняття поставленого Товару як товару належної якості підтверджується поверненням Покупцем видаткової накладної № 316 від 28.08.2024, підписаної уповноваженою особою Келдіярової Лариси Василівни, провідного інженеру, згідно Довіреності № 288 від 27.08.2024. Підписаний примірник видаткової накладної № 316 від 28.08.2024 було отримано Постачальником до пред'явлення Покупцем претензії про оплату штрафу за неналежне виконання договірних умов. Враховуючи, що пункт 11.3. Договору передбачає штраф у розмірі 20% від вартості неякісного Товару, відповідач відхиляє вимоги позивача про оплату штрафу в сумі 9 681,75 грн. у повному обсязі. Відповідач вважає, що ним фактично сплачений (шляхом зарахування) штраф у розмірі 19 860,00 грн. та пеня в розмірі 705,41 грн. за непоставку 50% партії Товару, усього в сумі 20 565,41 грн., до звернення позивача до суду з цією позовної заявою. Позивач заявляє до стягнення за одне й теж саме порушення господарського зобов'язання (непоставку Товару) штраф в розмірі 10% на підставі п. 11.2. та штраф у розмір 10% на підставі п. 11.7. Відповідач вважає необґрунтованим нарахування позивачем штрафу відповідно до п. 11.7. Договору поставки № 426-2 від 10.07.2024, оскільки одночасне нарахування штрафу за п. 11.2. та п.11.7. Договору є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду. Враховуючи, що відповідачем визнано штраф за прострочення поставки в сумі 19 860,00 грн. та сплачено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, стягнення повторного штрафу за теж саме правопорушення є безпідставним та не підлягає задоволенню. Відповідачем здійснено контррозрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого відповідач визнає обґрунтованими та такими, що підлягають нарахуванню штрафні санкції у вигляді пені за період з 11.09.2024 (дата початку прострочення поставки) до 23.10.2024 (дати припинення обов'язку щодо поставки партії Товару) в сумі 1707,96 грн. згідно п. 11.2. Договору.
Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив, зазначив, що в порушення умов Договору п.2.3.1, із поставлених піддонів 30% Товару були поставлені невідповідної якості, а саме: на дошках піддонів наявні тріщини (місцями на всю довжину), сучки, обзоли, більшість піддонів частково мають по 2 (дві) вузькі планки замість суцільної дошки, про що було складено Акти приймання ТМЦ за кількістю та якістю від 08.08.2024 року № 1 та № 2, відповідно до пункту 5.4. Договору. 16.08.2024 Філією «ВГМК» АТ «ОГХК» було наплавлено лист претензію вих. № 224/2784 від 16.08.2024 із зазначенням невідповідності якості Товару та порушення умов пункту 2.3.1 Договору із попередженням Постачальника про застосування штрафних санкцій за невиконання умов Договору.». З метою недопущення невиконання умов договору, що могло б спричинити перебої у відвантаженні готової продукції АТ «ОГХК» контрагенту за міжнародним контрактом та призвести до значних фінансових збитків, Філією «ВГМК» АТ «ОГХК» було прийнято рішення про прийняття піддонів невідповідної якості від відповідача та письмово було його попереджено про відповідальність за подальше недобросовісне виконання умов договору.». Були проведені переговори представників позивача та відповідача, де було зазначено про недопустимість неякісного Товару, що не відповідає умов договору № 426-2 від 10.07.2025, специфікації та кресленням, які є невід'ємною частиною договору. В Акті приймання ТМЦ за кількістю та якістю від 09.09.2024р. № 3 який знаходиться в справі суду, прописані всі недоліки які були виявлені при прийомці Товару. Представник відповідача підписав акт із зауваженнями, які не визнавались і не визнаються Позивачем, у зв'язку з тим, що при подачі заявки позивачем не узгоджувались з відповідачем (ні листуванням, ні телефонною розмовою) будь-які зміни до креслень та не відповідності якості отриманого Товару. Товар повинен відповідати умовам договору від 10.07.2024 № 426-2 та додатку № 2 до договору, який є невід'ємною частиною договору. Позивач прийняв частково неякісні піддони у зв'язку із взятими на себе зобов'язання по іншому договору, стосовно реалізації продукції за міжнародним контрактом, і у разі невиконання взятих на себе зобов'язання позивач поніс би значних фінансових збитків та штрафних санкцій. Позивач зазначив, що жодної подвійної відповідальності за одні і ті ж дії не настає, позивач правомірно вимагає стягнення штрафних санкцій з відповідача, як захист, покарання та водночас відновлення порушених прав. Філією «ВГМК» АТ «ОГХК» на даний час виконані всі зобов'язання за даним Договором, натомість ТОВ «ПРОМИСЛОВА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ» - ухиляється від виконання зобов'язання, яке виникло внаслідок підписання Договору. Позивач зазначив, що підприємством не порушено жодного пункту Договору, обов'язки виконані, кошти сплачені. Жодних зустрічних однорідних вимог, щодо виконання Філією «ВГМК» АТ «ОГХК» у ТОВ «ПРОМИСЛОВА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ» не має, вони відсутні. Тому не зрозуміло про який взаєморозрахунок йде мова.
Відповідачем неодноразово надавалися додаткові пояснення.
Згідно до статті 210 ГПК України, суд дослідив оригінали документальних доказів, які надіслав до суду позивач у справі в обґрунтування позовних вимог.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2024 між Акціонерним товариством “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі Філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Промислова деревообробна компанія» (далі-Постачальник) укладено договір поставки № 426-2 (далі Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця піддони дерев'яні (надалі-Товар), а Покупець зобов'язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 Договору номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару, що буде поставлятись Покупцю зазначається у Специфікації. Поставка кожної партії Товару здійснюється за заявками Покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість Товару.
Відповідно до п. 1.3 Договору Постачальник гарантує, що Товар новий, належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.
Згідно п. 2.1 Договору Покупець зобов'язаний:
пп 2.1.1 на умовах, зазначених у цьому Договорі, сплачувати вартість Товару.
пп 2.1.2 прийняти Товар (або відмовитися від його прийняття у випадку поставки неякісного Товару) в порядку і на умовах, передбачених цим Договором і нормами чинного законодавства України.
Відповідно до п. 2.3 Договору Постачальник зобов'язаний:
пп 2.3.1 забезпечити поставку Товару належної якості та кількості, встановлені цим Договором.
пп 2.3.2 забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 5 цього Договору.
пп 2.3.3 у разі поставки Товару неналежної якості, за власний рахунок здійснити усунення дефектів Товару, а у разі неможливості усунення здійснити заміну неякісного Товару на аналогічний Товар належної якості упродовж 10 календарних днів з дати направлення покупцем ре6кламації та відповідної вимоги. У разі, неможливості заміни чи усунення дефектів Товару, за письмовою вимогою Покупця повернути вартість неякісного та оплаченого Товару упродовж 3 календарних днів з дати направлення письмової вимоги покупця.
Відповідно до п. 3.1 Договору заявка на постачання Товару подається Покупцем шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту Постачальника та/або шляхом надсилання оригіналу заявки в паперовому вигляді на адресу Постачальника та/або передачі уповноваженому представнику Постачальника, що підтверджується власноручним підписом такого представника. Заявка подана шляхом відправлення електронного листа вважається офіційним документом.
Згідно п. 3.2 Договору Постачальник зобов'язаний поставити партію Товару у строки та порядку визначені відповідною специфікацією, Постачальник зобов'язаний письмово повідомити Покупця про готовність Товару до поставки не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати фактичного відвантаження Товару.
Поставка Товару здійснюється Постачальником на склад Покупця (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 3.4 Договору датою поставки Товару є дата передачі Товару Постачальником Покупцю та оформлення сторонами відповідної видаткової накладної.
Позивач у позовній заяві зазначив, що на виконання умов пункту 3.1 Договору Покупцем було надіслано Заявку на поставку Товару вих. № 224/2788 від 16.08.2024, а саме: піддон дерев'яний 1100х1100 (посилений) з обробкою та маркуванням у кількості 400 штук.
30.07.2024 Постачальником було виставлено рахунок на оплату № 300 від 19.08.2024 на загальну суму 198 600 грн 00 коп. з ПДВ.
Відповідно до пункту 9.2 Договору 31.07.2024 Покупцем було здійснено предплату у розмірі 50% від вартості партії Товару на загальну суму 99 300 грн 00 коп. із ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 253708 від 21.08.2024.
28.08.2024, відповідно до видаткової накладної № 316 від 28.08.2024 Постачальником була здійснена поставка Товару, а саме: піддон дерев'яний 1100х1100 (посилений) з обробкою та маркуванням у кількості 200 штук, на загальну суму 99 300 грн 00 коп. з ПДВ. Як зазначив позивач, в порушення умов Договору п. 2.3.1, 117 штук піддонів були поставлені невідповідної якості, а саме: на дошках піддонів наявні тріщини (місцями на всю довжину), сучки, обзоли, більшість піддонів частково мають по 2 (дві) вузькі планки замість суцільної дошки.
Оскільки, Постачальником Товар був поставлений невідповідної якості, Покупцем було направлено лист вих. № 224/2930 від 30.08.2024 про запрошення представника Постачальника для складання двостороннього Акту, у відповідності до умов пункту 5.4 Договору.
02.09.2024 Покупцем було повторно направлено лист вих. № 224/2952 від 02.09.2024 року про запрошення представника Постачальника для складання двостороннього Акту, у відповідності до умов пункту 5.4 Договору.
09.09.2024 було складено Акт приймання ТМЦ за кількістю та якістю від 09.09.2024 № 3 за участі представника Постачальника - Сергія Нікітіна (довіреність № 1 від 06.09.2024 року), відповідно до пункту 5.4 Договору.
Відповідно до Специфікації № 1 термін поставки: поставка Товару здійснюється Постачальником Покупцю впродовж 20 календарних днів з дати здійснення Покупцем передплати партії Товару відповідно до пункту 9.2. Договору.
10.09.2024 сплив термін поставки Товару.
Станом на 26.02.2025 Постачальником не здійснено Поставку Товару у повному обсязі (поставлено лише 50% від партії Товару - 200 шт. піддонів), що змусило позивача звернутися до Господарського суду Запорізької області із даною позовною заявою для захисту свого порушеного права про стягнення 19 860 грн 00 коп. штрафу, 6 203 грн 36 коп. пені, 9 681 грн 75 коп. штрафу, 19 860 грн 00 коп. штрафу.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов усного договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
У позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов пункту 3.1 Договору Покупцем було надіслано Заявку на поставку Товару вих. № 224/2483 від 22.07.2024, а саме: піддон дерев'яний 1100х1100 (посилений) з обробкою та маркуванням у кількості 300 штук та піддон дерев'яний 1200х12000 у кількості 100 штук.
Позивач у позовній заяві позначив дану поставку, як партія Товару № 1.
30.07.2024 Постачальником було виставлено рахунок на оплату № 252 від 30.07.2024 на загальну суму 204 939 грн 00 коп. з ПДВ.
Відповідно до пункту 9.2 Договору 31.07.2024 Покупцем було здійснено передоплату у розмірі 50% від вартості партії Товару на загальну суму 99 000 грн 00 коп. із ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 252258 від 31.07.2024.
08.08.2024 відповідно до видаткової накладної від 07.08.2024 № 296 Постачальником була здійснена поставка Товару, а саме: піддон дерев'яний 1100х1100 (посилений) з обробкою та маркуванням у кількості 312 штук та піддон дерев'яний 1200х12000 у кількості 102 штуки, на загальну суму 204 939 грн 00 коп. з ПДВ.
Позивач зазначив, що в порушення умов договору п. 2.3.1, із поставлених піддонів 30% Товару були поставлені невідповідної якості, а саме: на дошках піддонів наявні тріщини (місцями на всю довжину), сучки, обзоли, більшість піддонів частково мають по 2 (дві) вузькі планки замість суцільної дошки, про що було складено Акти приймання ТМЦ за кількістю та якістю від 08.08.2024 1 та № 2, відповідно до пункту 5.4 Договору.
16.08.2024 Філією «ВГМК» АТ «ОГХК» було напавлено лист претензію вих. № 224/2784 від 16.08.2024 із зазначенням невідповідності якості Товару та порушення умов пункту 2.3.1 Договору із застереженням Постачальника про застосування штрафних санкцій за невиконання умов Договору.
З метою недопущення невиконання умов договору, що могло спричинити перебої у відвантаженні готової продукції Філії «ВГМК» АТ «ОГХК» іншому контрагенту та призвести до значних фінансових збитків для Філії «ВГМК» АТ «ОГХК», Покупцем було прийнято рішення про прийняття піддонів невідповідної якості від постачальника та письмово було його попереджено про добросовісне виконання умов договору.
Відповідно до пункту 9.2 Договору 21.08.2024 Покупцем було здійснено оплату залишку від вартості партії Товару на загальну суму 105 939 грн 00 коп. із ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 253705 від 21.08.2024.
Суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач повинен чітко викладати лише ті обставини, які є предметом спору та мають значення для вирішення справи.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Отже, посилання у позовній заяві на партію Товару № 1 сприймається судом як додаткова інформація, що не стосується суті спору та є недоречною.
На виконання умов пункту 3.1 Договору Замовником було надіслано Заявку на поставку Товару вих. № 224/2788 від 16.08.2024, а саме: піддон дерев'яний 1100х1100 (посилений) з обробкою та маркуванням у кількості 400 штук.
Позивач у позовній заяві позначив дану поставку, як партія Товару № 2.
30.07.2024 Постачальником було виставлено рахунок на оплату № 300 від 19.08.2024 на загальну суму 198 600,00 грн з ПДВ.
Відповідно до пункту 9.2 Договору 31.07.2024 Покупцем було здійснено передоплату у розмірі 50% від вартості партії Товару на загальну суму 99 300 грн 00 коп. із ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 253708 від 21.08.2024.
28.08.2024, відповідно до видаткової накладної № 316 від 28.08.2024 Постачальником була здійснена поставка Товару, а саме: піддон дерев'яний 1100х1100 (посилений) з обробкою та маркуванням у кількості 200 штук, на загальну суму 99 300 грн 00 коп. з ПДВ. Пунктом 3.2 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний поставити партію Товару у строки та у порядку визначені відповідною Специфікацією.
Відповідно до Специфікації № 1, що є додатком до Договору та його невід'ємною частиною визначено: Термін поставки: поставка Товару здійснюється Постачальником Покупцю впродовж 20 календарних днів з дати здійснення Покупцем передплати партії Товару відповідно до пункту 9.2 Договору.
Отже, 10.09.2024 сплив термін поставки Товару.
13.09.2024 Покупцем було направлено лист від 13.09.2024 вих. № 224/3126 з вимогою здійснити поставку партії Товару у повному обсязі відповідно до умов Договору.
Відповіді на лист-вимогу Покупцем не отримано.
16.09.2024 Покупцем було надіслано претензію вих. № 234/3141 від 16.09.2024 із вимогою поставити Товар та сплатити штрафні санкції.
27.09.2024 Покупцем повторно було надіслано претензію вих. № 234/3242 від 27.09.2024 із вимогою поставити Товар та сплатити штрафні санкції.
Відповідач отримав вищевказані претензії, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта».
29.10.2024 позивачем була отримана відповідь від відповідача вих. № 2310/1 від 23.10.2024, в якій відповідач повідомляє про отримання вищезгаданих претензій.
04.11.2024 Покупцем повторно було надіслано претензію вих. № 234/3636 від 04.11.2024 із вимогою поставити Товар та сплатити штрафні санкції, яку відповідач відмовився отримувати, що підтверджується конвертом та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта».
Станом на 26.02.2025 Постачальником не здійснено Поставку у повному обсязі (поставлено лише 50% від партії Товару - 200 шт. піддонів), що є порушенням умов пункту 3.2 Договору.
Відповіді на претензію від Постачальника Покупцем не отримано, Товар не поставлено, штрафні санкції не сплачено.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання відповідача щодо поставки всієї кількості Товару у строк визначений Договором та Специфікацією виконані частково.
Так, відповідач порушив умови договору в частині своєчасної поставки всієї партії Товару, а саме Постачальником здійснено поставку лише 200 шт. дерев'яних піддонів, що підтверджується видатковою накладною № 316 від 28.08.2024.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.
Пунктом 11.2 Договору сторони узгодили, що у разі затримки поставки Товару у строки, передбачені цим Договором, Покупець має право стягнути з Постачальника штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару та пені, у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару за кожен день такого прострочення. Постачальник зобов'язаний виплатити штраф та пеню упродовж 5 (п'яти) календарних днів з дати направлення письмової вимоги Покупця. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняться у день виконання Постачальником своїх зобов'язань.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив умови договору щодо поставки товару у строки, визначені у Договорі та Специфікації.
Строк поставки Товару є таким, що настав.
10.09.2024 строк поставки товару сплив.
Отже, зважаючи на визначений сторонами у Договорі та Специфікації строк поставки, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки всієї партії Товару.
На момент розгляду справи доказів поставки Товару в кількості 200 шт. піддонів дерев'яних, відповідно до заявки № 224/2788 від 16.08.2024 відповідачем не надано.
Отже, внаслідок порушення термінів постачання всієї партії Товару, відповідно до умов договору, у відповідача виник обов'язок щодо сплати пені та штрафу відповідно до пункту 11.2 договору.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, відповідно до п. 11.2 Договору, виходячи з суми вартості товару, по якому допущено прострочення, та строку прострочення поставки, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок за загальний період 11.09.2024 по 26.02.2025 виконано частково неправильно, обґрунтованим розміром є сума пені в розмірі 6 164 грн 75 коп.
В частині стягнення 38 грн 61 коп. слід відмовити.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 20 %, відповідно до п. 11.2 Договору, виходячи з суми вартості товару, суд вважає, що розрахунок виконаний правильно.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов'язок щодо своєчасного виконання зобов'язань зі сплати отриманих послуг з водовідведення додаткових обсягів стічних вод у встановлений договором строк не виконав.
Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
Щодо посилання відповідача на п. 2.3.1 Договору щодо поставки Товару постачальником належної якості та кількості, суд вказує наступне.
Як зазначив позивач, в порушення умов Договору п. 2.3.1, 117 штук піддонів були поставлені невідповідної якості, а саме: на дошках піддонів наявні тріщини (місцями на всю довжину), сучки, обзоли, більшість піддонів частково мають по 2 (дві) вузькі планки замість суцільної дошки.
Оскільки, постачальником товар був поставлений невідповідної якості, покупцем було направлено лист вих. № 224/2930 від 30.08.2024 про запрошення представника постачальника для складання двостороннього Акту, у відповідності до умов пункту 5.4 Договору.
02.09.2024 Покупцем було повторно направлено лист вих. № 224/2952 року від 02.09.2024 про запрошення представника Постачальника для складання двостороннього Акту, у відповідності до умов пункту 5.4 Договору.
09.09.2024 було складено Акт приймання ТМЦ за кількістю та якістю від 09.09.2024 № 3 за участі представника Постачальника - Сергія Нікітіна (довіреність № 1 від 06.09.2024), відповідно до пункту 5.4 Договору.
Пунктом 11.3 Договору встановлено, що за порушення Постачальником умов цього Договору щодо якості або комплектності поставленого Товару (в тому числі і щодо недоліків/дефектів, виявлених в період гарантійного строку, покупець має право на стягнення з постачальника штрафу у розмірі 20 (двадцять) відсотків від вартості такого неякісного чи некомплектного товару.
Як вже зазначалося 28.08.2024 Покупцю було поставлено партію Товару в кількості 200 од. на загальну суму 99 300 грн 00 коп. за видатковою накладною № 316 від 28.08.2024, тобто відбулась поставка 50% Товару, згідно рахунку № 300 від 19.08.2024.
Товар доставлено відповідно до Товарно-транспортної накладної № Р316 від 28.08.2024.
У зв'язку з тим, що у Покупця виникли певні претензії щодо якості поставленого Товару під час його приймання, між сторонами був складений та підписаний Акт № 3 від 09.09.2024 приймання ТМЦ за кількістю та якістю, в якому були описані зауваження щодо якості поставленого Товару.
Акт № 3 від 09.09.2024 підписано представником Постачальника - Сергієм Нікітіним із зауваженнями: «зазначені у висновках та пункті 2 зауваження щодо невідповідності піддонів кресленням (додаток 2 договору № 426-2 від 10.07.2024) були погоджені з представниками «ВГМК» АТ «ОГХК» до моменту поставки, якщо більш точно, то при заявці на вказану партію піддонів. Даним підписом підтверджую лише наявність дефектів вказаних у пункті 1».
Пунктом 2.1.2 Договору сторони передбачили право Покупця прийняти Товар або відмовитися від його прийняття у випадку поставки неякісного Товару.
Відповідно до статті 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 662 ЦК продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Нормами статті 664 ЦК визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Згідно зі статтею 689 ЦК покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості та якості, тари та (або) упаковки товару відповідно до умов договору, а також передати приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 678 ЦК України Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Однак, як свідчать матеріали справи, не зважаючи на наявність зауважень щодо якості частини поставленого Товару, зазначених в Акті приймання за кількістю та якістю № 3 від 09.09.2024, Покупець прийняв всю партію Товару, не скориставшись своїм обов'язком на відмову у прийнятті товару, не заявивши жодної із вимог, передбачених ч. 1 ст. 678 ЦК України.
Факт прийняття поставленого Товару як товару належної якості підтверджується поверненням Покупцем видаткової накладної № 316 від 28.08.2024, підписаної уповноваженою особою Келдіярової Лариси Василівни, провідного інженеру, згідно Довіреності № 288 від 27.08.2024.
Підписаний примірник видаткової накладної № 316 від 28.08.2024 було отримано Постачальником до пред'явлення Покупцем претензії про оплату штрафу за неналежне виконання договірних умов.
У даному випадку порушення відповідачем умов Договору щодо якості не відбулось, оскільки Покупець прийняв всю партію Товару, тобто позивач умовно визначив виявлені недоліки незначними та такими, що не впливають на придатність Товару до експлуатації, що свідчить про поставку Постачальником Товару належної якості.
Отже, судом встановлено, що позивачем, на п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України не направлялася на адресу відповідача відмова від прийняття неякісного Товару або заміни на якісний Товар.
Позивач не відмовився від Договору, у зв'язку із поставкою відповідачем неякісного Товару не запропонував забрати або замінити неякісний Товар та не визначив строку на заміну неякісного товару.
В жодному листі та претензіях, направлених позивачем відповідачу, позивач не встановив Постачальнику строк на усунення недоліків товару, а лише зазначав про сплату штрафу та поставку залишку товару та дотримання умов Договору щодо якості Товару.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 11.3 Договору (20% від вартості неякісного Товару) у розмірі 9 681 грн 75 коп. задоволенню не підлягають.
Щодо заявленого до стягнення штрафу в розмірі 19 860 грн 00 коп., відповідно до п. 11.7 Договору, господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до п. 11.7 Договору у випадку прострочення Постачальником поставки Товару, Покупець має право вимагати повернення від Постачальника повернення суми сплачених коштів та Постачальник зобов'язаний здійснити таке повернення упродовж трьох робочих днів з дати направлення Покупцем відповідної вимоги. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів Постачальник зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зауважила, що гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem «двічі за одне й те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов'язковому застосуванню як норма прямої дії.
Суд зазначає, що одночасне стягнення штрафу у розмірі 20 % від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару в розмірі 19 860 грн 00 коп., відповідно до п. 11.2 Договору та штрафу у розмірі 20 % від вартості непоставленого несвоєчасно поставленого) Товару в розмірі 19 860 грн 00 коп., відповідно до п. 11.7 договору є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, тобто подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки, відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язання за Договором щодо поставки Товару, в даному випадку недопоставки Товару в повному обсязі
Таке притягнення особи до подвійної відповідальності за одне й те саме господарське правопорушення, обраховане за один і той самий період, у вигляді стягнення 20 % штрафів суперечить положенням статті 61 Конституції України як нормам прямої дії.
Отже, враховуючи викладене вище, обґрунтованими вимоги позивача є саме щодо стягнення з відповідача максимального розміру штрафу (20%) від вартості непоставленого Товару, нарахованого відповідно до п. 11.2 Договору в розмірі 19 860 грн 00 коп., у зв'язку із затримкою поставки Товару у строки, передбачені Договором, а тому вимоги позивача щодо стягнення 20 % штрафу від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару в розмірі 19 860 грн 00 коп., нарахованих відповідно до п. 11.7 Договору задоволенню не підлягають.
Відносно тверджень відповідача про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог суд зазначив наступне:
Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: - бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог.
Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (п. 29, 30 постанови Об'єднаної палати Касаційного Господарського суду від 22.01.2022 у справі № 910/11116/19).
Позивач заперечує щодо зарахування зустрічних позовних вимог, зазначаючи, що Філією “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» виконані всі зобов'язання за Договором № 426-2 від 10.07.2024, жодних зарахувань зустрічних однорідних вимог, а саме по Договору поставки № 607-2 від 08.09.2022 між сторонами не існує.
Стосовно заборгованості за Договором поставки № 607-2 від 08.09.2022 позивач зазначив, що Господарський суд Дніпропетровської області виніс рішення від 17.02.2023 у справі № 904/264/23, яким вирішив стягнути з АТ «ОГХК» в особі Філії «ВГМК» АТ «ОГХК» 216 000,00 грн заборгованості, 3 500,00 грн витрат на правничу допомогу, 3 240,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
17.03.2023 Господарський суд Дніпропетровської області видав судовий наказ по даній справі. На даний час дана справа перебуває у Верхньодніпровському відділі державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) де відкрито виконавче провадження № АСВП: 72147348 від 05.07.2023 року.
Позивач повідомив, що підприємством було частково виконано вищезгаданий судовий наказ - АТ «ОГХК» в особі Філії «ВГМК» АТ «ОГХК», сплачено основну заборгованість у розмірі 216000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 01.12.2023 № 240546.
Позивач звернув увагу суду на те, що це різні зобов'язання і не можуть бути розглянуті як зустрічні однорідні вимоги.
Позивач не погоджується на зарахування зустрічних вимог за Договором поставки № 607-2 від 08.09.2022.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19 уточнив висновки щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, викладені в раніше прийнятих постановах Верховного Суду, зокрема, вказав:
- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором;
- за дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним;
- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог;
- наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника;
- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вказану правову позицію також було застосовано Верховним Судом у постанові від 06.08.2024 по справі № 910/6250/23.
Верховний Суд у постанові від 09.02.2021 по справі № 917/258/20 зауважив на необхідності врахування правового висновку щодо застосування положень статей 215, 601 Цивільного кодексу України, суть якого полягає у тому, що однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність (прозорість) вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо характеру, змісту, умов виконання та розміру зобов'язань. Таким чином, зобов'язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України , за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Схожий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 910/18256/17, від 30.07.2019 у справі № 918/556/18, від 26.05.2020 у справі №910/7807/19, від 11.06.2020 у справі №910/7804/19, у яких, зокрема зазначено, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Однак припинення зобов'язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов'язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір щодо боргу за договором має бути вирішено у порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними і допустимими доказами.
Важливою умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання, розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 цього Кодексу, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості, суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час зарахування зустрічних однорідних вимог.
Зарахування - це припинення зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав або не встановлений, шляхом заяви однієї із сторін.
Для здійснення зарахування необхідно, щоб вимоги були зустрічними, однорідними (наприклад, обидва зобов'язання - грошові) і щоб строк виконання обох зобов'язань настав або був невизначеним.
Якщо одна сторона заперечує наявність зобов'язання, його розмір, або умови виконання, то зарахування не може бути здійснено добровільно. У такій ситуації, сторони можуть вирішувати спір у судовому порядку.
За наявності заперечень, одна із сторін може звернутися до суду для встановлення факту наявності зобов'язань та їх умов, а також для вирішення спору щодо зарахування.
Отже, умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.
Якщо одна сторона заявляє про наявність боргу, а інша сторона заперечує його, або заявляє про інший розмір боргу, то зарахування не може бути здійснено.
Таким чином, для проведення зарахування у добровільному порядку необхідна згода обох сторін щодо наявності та умов зобов'язань. Якщо такої згоди немає, то зарахування неможливе, і сторонам потрібно вирішувати спір іншими способами, наприклад, через суд.
Наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.
Проте, варто зазначити, що припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін. Адже, за відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
Взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документально підтвердженого боргу однієї сторони перед іншою. Якщо наявність боргу не підтверджена належними доказами (тобто такі вимоги не є безспірними), відсутні підстави для проведення взаємозаліку.
Суд зазначає, що первинна документація - це документи, що фіксують господарські операції та є основою для бухгалтерського обліку. Вони підтверджують факт здійснення операцій та містять необхідні реквізити. Їх наявність є обов'язковою для доказування реальності операцій, зокрема, у судових справах.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Фонду державного майна України № 10-17-13137 від 14.05.2024 «Про підтвердження статусу акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» як такого, що відповідає критеріям та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» наше підприємство визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. (копія додається).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83 позивач відноситься до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 08 червня 2018 року № 761 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VIII (із змінами) з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об'єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо в тому числі укладення кредитних договорів, договорів позики, надання та отримання фінансової допомоги, правочинів та/або господарських зобов'язань щодо відступлення права вимоги та/або зарахування зустрічних однорідних вимог, факторингу, правочинів та/або господарських зобов'язань, предметом яких є переведення боргу;
Отже, підприємство позивача перебуває в процесі приватизації, тому відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 року № 2269-VIII (із змінами) органом приватизації накладено заборону на зарахування зустрічних однорідних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності факту заліку однорідних зустрічних вимог між позивачем та відповідачем, оскільки такий був здійснений відповідачем без врахування заборони органом приватизації на зарахування зустрічних однорідних вимог.
Крім того, суд звертає увагу, що вчинення правочину про зарахування зустрічних позовних однорідних вимог опосередковано свідчить про погодження з боку відповідача наявності заборгованості перед позивачем із визнанням своєї заборгованості.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії»).
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування сторін не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, розглянувши спір на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, щодо часткового задоволення позову.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова деревообробна компанія» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова деревообробна компанія» (вул. Бородінська, буд. 20, к. 122, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний номер юридичної особи 38906314) на користь Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (вул. Сурікова, буд. 3, м. Київ, 03035, ідентифікаційний номер юридичної особи 36716128) 19 860 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн 00 коп. штрафу. відповідно до п. 11.2 Договору поставки № 426-2 від 10.07.2024, 6 164 (шість тисяч сто шістдесят чотири) грн 75 коп. пені, відповідно до п. 11.2 Договору поставки № 426-2 від 10.07.2024, 1 133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 75 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення оформлено та підписано 03.07.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.