ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"24" червня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/771/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.
при секретарі судового засідання - Маркулич Д.В.,
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», м. Берегове Закарпатської області б/н від 12.06.2025 (вх. №02.3.1-02/5607/25 від 13.06.2025) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2024 у справі 907/771/23 за позовом Акціонерного товариства “Комерційний інвестиційний банк», м. Ужгород Закарпатської області до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», м. Берегове Закарпатської області, до відповідача 2 ОСОБА_1 , м. Берегове Закарпатської області про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія» та ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 546 818,77 євро за Договором кредитної лінії №04-16/3л-03 від 27.06.2013; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія» заборгованості в розмірі 3 484 221,13 грн за Договором кредиту за овердрафтом №02-1/3о-64-16 від 08.06.2016 (з урахуванням заяви позивача про відмову від частини позовних вимог),
з участю представників:
стягувача (позивача) -
заявника (боржника, відповідача 1) -
боржника (відповідача 2) - не з'явився
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2024 у справі 907/771/23 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення на користь Акціонерного товариства “Комерційний інвестиційний банк», вул. Гойди, будинок 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 19355562) в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», вул. Фабрична, будинок 53, м. Берегове, Закарпатська область, 90202 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 30640834) та ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму 546 818,77 євро (П'ятсот сорок шість тисяч вісімсот вісімнадцять євро 77 євроцентів) заборгованості за Договором кредитної лінії №04-16/3л-03 від 27.06.2013, а також 163 680,64 грн (Сто шістдесят три тисячі шістсот вісімдесят гривень 64 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору (по 81 840,32 грн з кожного); з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», вул. Фабрична, будинок 53, м. Берегове, Закарпатська область, 90202 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 30640834) на користь Акціонерного товариства “Комерційний інвестиційний банк», вул. Гойди, будинок 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 19355562) суму 3 484 221,13 грн (Три мільйони чотириста вісімдесят чотири тисячі двісті двадцять одна гривня 13 коп) заборгованості за Договором кредиту за овердрафтом №02-1/3о-64-16 від 08.06.2016, а також 26 131,66 грн (Двадцять шість тисяч сто тридцять одна гривня 66 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На примусове виконання рішення від 06.02.2024 у справі №907/771/23 Господарським судом Закарпатської області видано відповідні накази від 28.06.2024.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», м. Берегове Закарпатської області через підсистему “Електронний суд» подав заяву б/н від 12.06.2025 (вх. №02.3.1-02/5608/25 від 13.06.2025) (передана на розгляд судді Пригарі Л.І. 16.06.2025), якою просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2024 у справі 907/771/23 щодо залишку заборгованості в розмірі 486 005,79 Євро за Договором кредитної лінії №04-16/3л-03 від 27.06.2013 та заборгованості в розмірі 3 484 221,13 грн за Договором кредиту за овердрафтом №02-1/3о-64-16 від 08.06.2016 на 12 місяців зі сплатою щомісячних платежів, починаючи з 10.07.2025.
В обґрунтування необхідності вчинення судом означеної процесуальної дії представник боржника покликається, зокрема, на те, що на поточний момент діяльність ТОВ “Лісоіндустрія» є повністю заблокованою у зв'язку із накладенням арештів на все майно та рахунки останнього згідно з постановою про арешт коштів боржника №78075407 від 13.05.2025 та постановою про арешт майна боржника №78075407 від 15.05.2025.
За доводами представника боржника, внаслідок вищезазначеного ТОВ “Лісоіндустрія» не має можливості здійснювати основну господарську діяльність, що призвело до повного припинення фінансових надходжень, і це, у свою чергу, унеможливлює не лише погашення існуючої заборгованості за рішенням суду, а й виконання соціальних зобов'язань підприємства, включаючи виплату заробітної плати працівникам та сплату обов'язкових податків і зборів до державного та місцевого бюджетів; негайне виконання судового рішення в таких умовах призведе до погіршення фінансового становища боржника та загрози банкрутства.
Представник боржника зауважує, що ТОВ “Лісоіндустрія» укладено Договір купівлі-продажу від 16.05.2015 з ФОП Морозом Олегом Петровичем про систематичне постачання паркетної дошки різних порід деревини, який передбачає систематичне надходження коштів до підприємства, завдяки чому боржник матиме фінансову можливість для погашення заборгованості за ухваленим рішенням суду.
Як вказує представник боржника, ТОВ “Лісоіндустрія» здійснювалось погашення заборгованості за Кредитною лінією згідно з укладеною між сторонами двосторонньою мировою угодою, що підтверджується заявою стягувача про те, що заборгованість за Договором кредитної лінії №04-16/3л-03 від 27.06.2013 станом на 12.05.2025 становить 486 005,79 Євро, а за Договором кредиту за овердрафтом №02-1/3о-64-16 від 08.06.2016 - 2 450 000 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», м. Берегове Закарпатської області про розстрочення виконання рішення суду від 06.02.2024 у справі 907/771/23 призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.06.2025 з викликом уповноважених представників сторін спору та з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і графіку розгляду інших справ, що перебувають у провадженні судді Пригари Л.І. Цією ж ухвалою суду запропоновано стягувачу у строк до 23.06.2025 подати господарському суду письмово висловлену позицію щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду в даній справі.
За змістом поданих через підсистему “Електронний суд» письмових заперечень б/н від 23.06.2025 (вх. №02.3.1-02/5891/25 від 23.06.2025) представник стягувача - АТ “Комерційний інвестиційний банк» - просить відмовити в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія» про розстрочення виконання рішення суду в даній справі, обґрунтовуючи вказане недобросовісністю поведінки відповідача 1, що виражається в намірі уникнути відповідальності за неповернення коштів за Договором кредиту.
За доводами представника стягувача, шляхом укладення мирової угоди від 12.04.2024 її сторони (зокрема, солідарні боржники в даній справі - ТОВ “Лісоіндустрія» та Грищенко Вадим Миколайович) погодили, що виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/771/23 буде розстрочено на 3 роки із квітня 2024 року по березень 2027 року, а отже ТОВ “Лісоіндустрія» вже скористалося своїм правом на розстрочення виконання рішення суду.
Представник стягувача зазначає, що на момент звернення АТ “Комерційний інвестиційний банк» до приватного виконавця Лукеча О.В. із заявою №2110 від 12.05.2025 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області №907/771/23, виданого 28.06.2024 відносно боржника - ТОВ “Лісоіндустрія» - про стягнення заборгованості за Договором кредиту за овердрафтом №02-1/3о-64-16 від 08.06.2016, а також заявою №2107 від 12.05.2025 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області №907/771/23, виданого 28.06.2024 відносно боржника - ОСОБА_1 , ТОВ “Лісоіндустрія» припинило виконувати свої зобов'язання за обома Договорами кредиту більше, ніж на 2 місяці, і виконання мирової угоди також відбувалося не у строки і не в сумах, визначених в ній, а в іншому порядку та сумах.
Відтак, на переконання представника стягувача, у ТОВ “Лісоіндустрія» був відсутній намір на добровільне та добросовісне виконання умов мирової угоди, що і спричинило звернення до приватного виконавця із заявами про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області.
Представник стягувача, спростовуючи твердження заявника про те, що нібито виконавчі провадження АСВП №78075407 та АСВП №78074740, стягувачем у яких є АТ “Комерційний інвестиційний банк», перешкоджають здійсненню господарської діяльності підприємства, вказує на те, що останні не відповідають дійсності, оскільки в АСВП міститься інформація щодо інших відкритих виконавчих проваджень, боржником у яких є ТОВ “Лісоіндустрія».
Водночас представник стягувача зауважує, що в межах означених виконавчих проваджень так само накладені арешти на рахунки та інше майно ТОВ “Лісоіндустрія», що, відповідно, обмежує можливості останнього на виконання своїх зобов'язань згідно із заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2024 у справі №907/771/23.
На думку представника стягувача, долучений заявником до заяви Договір купівлі-продажу викликає сумніви в його достовірності, оскільки містить ознаки підробки, а саме, підпис та печатка ФОП Мороз О.П. є розмитими та майже відсутніми, також вони чорно-білі, а сума, визначена у згаданому Договорі, становить 10 мільйонів гривень, що складає менше ніж половину заборгованості ТОВ “Лісоіндустрія» перед АТ “Комерційний інвестиційний банк».
За змістом поданої через канцелярію суду заяви б/н від 24.06.2025 (вх. №02.3.1-02/5926/25 від 24.06.2025) представник стягувача просить провести судове засідання по розгляду заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія» про розстрочення виконання рішення суду від 06.02.2024 у справі 907/771/23 за його відсутності; проти задоволення вказаної заяви заперечує в повному обсязі.
Представник заявника (боржника, відповідача 1) через канцелярію суду подав заяву б/н від 24.06.2025 (вх. №02.3.1-02/5928/25 від 24.06.2025), якою просить розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду в даній справі здійснити без його участі; подану заяву підтримує та наполягає на її задоволенні.
Боржник (відповідач 2) явку уповноваженого представника в судове засідання по розгляду заяви не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
Проаналізувавши подану представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія» заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2024 у справі 907/771/23, суд не вбачає правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 1291 Конституції України).
Частиною 2 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Глоба проти України» від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторив, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД», Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.
У справі “Чіжов проти України» від 17.05.2005 Європейський суд з прав людини вказав, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (абз. 1 ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі №906/1035/23.
Так, питання про задоволення заяви сторони про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, із певним інтервалом у часі. При цьому, розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Водночас частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Таким чином, виходячи зі змісту ч. 5 ст. 331 ГПК України, законодавцем встановлено присічний строк, протягом якого допускається розстрочення виконання рішення суду, а саме, один рік із моменту його ухвалення.
У постановах від 06.02.2025 у справі №904/1060/24 та від 29.04.2025 у справі №917/1131/24 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
В аспекті наведеного слід зазначити, що рішення суду в даній справі ухвалено 06.02.2024, а тому, в розумінні ч. 5 ст. 331 ГПК України, його розстрочення могло бути здійснено судом лише до 06.02.2025.
Натомість, представник ТОВ “Лісоіндустрія» звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання згаданого рішення суду 12.06.2025, тобто зі спливом одного року із дня ухвалення останнього.
З огляду на наведене та враховуючи те, що визначений ч. 5 ст. 331 ГПК України строк для розстрочення виконання судового рішення є присічним, і чинним законодавством не передбачена можливість його поновлення чи продовження, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», м. Берегове Закарпатської області б/н від 12.06.2025 (вх. №02.3.1-02/5607/25 від 13.06.2025) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2024 у справі 907/771/23.
Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України
суд ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісоіндустрія», м. Берегове Закарпатської області б/н від 12.06.2025 (вх. №02.3.1-02/5607/25 від 13.06.2025) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2024 у справі 907/771/23 відмовити.
2. Копію ухвали надіслати учасникам спору.
3. Ухвала господарського суду набирає законної сили на підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повна ухвала складена та підписана 03.07.2025.
Суддя Л.І. Пригара