майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"03" липня 2025 р. Справа № 906/450/25.
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Давидюка В.К., розглянувши заяву Новогуйвинського виробничого житлового
ремонтно - експлуатаційого комунального підприємства від 23.06.2025 про відстрочення
виконання рішення суду у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в
особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні
мережі України"
до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного комунального
підприємства
про стягнення 198634,43 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Зеленова Л.В. - довіреність №1666 від 22.05.2024;
від відповідача: не з'явився;
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.06.2025 стягнуто з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України": 160915,44 грн основного боргу, 10340,91 грн інфляційних втрат, 24847,66 грн пені, 2530,42 грн 3% річних, 2420,40 грн судового збору.
23.06.2025 за вх.№01-19/81/25 до суду від Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення на термін до 01 червня 2026 року.
Ухвалою суду від 24.06.2025 прийнято до розгляду заяву Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно - експлуатаційого комунального підприємства від 23.06.2025 про відстрочення виконання рішення суду, судове засідання призначено на 03.07.2025.
Представник Новогуйвинського ВЖРЕКП в судове засідання не з'явився. До суду надіслав клопотання про відкладення розгляду заяви у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Суд відмовляє представнику позивача в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки заявником до клопотання не додано доказів на підтвердження заявленого клопотання.
02.07.2025 до суду від позивача надійшли заперечення з додатками, в яких позивач просить відмовити відповідачу в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду заперечив у відповідності до письмових заперечень, які суд отримав через "Електронний суд" 02.07.2025.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з таких підстав.
Новогуйвинське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство в обґрунтування поданої заяви від 07.04.2025 про відстрочку виконання рішення суду у справі №906/450/25 посилається на наступне:
- відповідач є комунальним підприємством Новогуйвинської селищної ради, основне завдання якого є забезпечення постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод, комплексне обслуговування об'єктів та інша діяльність пов'язана з наданням послуг населенню с. Новогуйвинське Житомирського району;
- внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та значного скорочення видатків населення, доходи відповідача значно зменшились, що призвело до негативного фінансового стану відповідача та збитковості підприємства що підтверджується звітом про фінансові результати за 2024 рік, відповідно до якого збиток становить 4 312, 6 млн. гривень;
- поточний фінансовий стан та необхідність безперебійного підтримання в належному стані інфраструктури населеного пункту, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволяє відповідачу виконати рішення суду в повному обсязі відразу, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій населення;
- примусове стягнення заборгованості потягне за собою тяжке фінансове становище для підприємства, неможливість надання в повному обсязі послуг населенню та може призвести до банкрутства підприємства;
- згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 до 06.05.2023 існувала заборона стягнення боргу державною виконавчою службою або приватним виконавцем з фізичних осіб, якщо сума боргу не перевищувала 100 000,00 грн;
- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №896 кошти, що надходять від споживачів у вигляді плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії надходять на спеціальний рахунок, відкритий в органах Казначейства з розподілом: 65% - на рахунок ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і 35% на рахунок теплопостачальних та теплогенеруючих організацій. Таким чином, розподіл надходжень з яких здійснюється оплата за послуги з розподілу природного газу, зменшує можливості по оплаті заборгованості, враховуючи низьку платоспроможність споживачів послуг та не сезон опалення;
- у провадженні Господарського суду Житомирської області знаходяться справи №906/229/25 про стягнення з Новогуйвинського ВЖРЕКП на користь ТОВ "Газорозподільні мережі України" 686939,93 грн, справа №906/367/25 за позовом КП "Житомирводоканал" про стягнення з Новогуйвинського ВЖРЕКП 2809311,05 грн та справа №906/665/25 за позовом ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення 6487939,15 грн.
- у підприємства існує велика дебіторська заборгованість, що унеможливлює вчасне проведення розрахунків по договору на закупівлю електроенергії.
ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" у запереченнях від 02.07.2025 на заяву про відстрочку виконання рішення суду, посилається на те, що заявником не надано доказів, які б підтвердили обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Стягувач просить врахувати, що у боржника наявна можливість розрахуватися за зобов'язаннями, у тому числі, за підтримки засновника - Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області. Вказує, що підприємства комунальної теплоенергетики, на сьогодні є одними з найбільших споживачів природного газу, а тому системна несплата вартості наданих послуг з розподілу природного газу прямо впливає на можливість Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" забезпечити безперебійне та безаварійне функціонування газорозподільної системи. Зазначає, що боржником не було здійснено жодних проплат заборгованості, яка була предметом спору у справі №906/450/25. Товариство зазначає, що у матеріалах справи немає доказів відсутності у заявника майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості. У зв'язку з наведеним, ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" просить відмовити у задоволенні заяви Новогуйвинського ВЖРЕКП про відстрочення виконання рішення.
Надаючи оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог заявника, суд зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
В силу ч.3 ст.331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.331 ГПК України).
Відповідно до ч.5 ст.331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження скрутного фінансового становища і значну дебіторську та кредиторську заборгованість боржник надав суду довідку про дебіторську заборгованість, яка станом на 01.03.2025 складає 12 013 249, 10 грн, з яких: 10 291 692, 53 грн населення, 1 721 556, 57 грн бюджетні та інші організації; довідку про кредиторську заборгованість, яка станом на 01.03.2025 складає 17 252 640, 80 грн, в т.ч.: "Житомирводоканал" - 7 081 875,15 грн; ЖФ ТОВ "Газорозподільні мережі" - 488 033,19грн; АТ НАК "Нафтогаз України" - 404 256,66грн; ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдінг" - 9 278 475,80грн; фінансову звітність малого підприємства за 2024 рік.
В свою чергу суд звертає увагу на правові висновки, які висвітлені у постанові Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 917/1131/24:
"Отже, ураховуючи положення частин четвертої та п'ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України.
Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.
Оскільки виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012.
Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Враховуючи викладене, з одного боку, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов'язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, з іншого, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції")."
Отже, надаючи оцінку доводам позивача та відповідача щодо відстрочення виконання рішення у даній справі, суд зазначає, що саме по собі недостатнє фінансування не є тією обставиною, яку слід вважати істотною та як наслідок виключною при ухваленні судового рішення про відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, адже в такому випадку обов'язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили втрачало б свою правову цінність як акт правосуддя.
Досліджуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду, яка була подана до суду Новогуйвинським виробничим житлово ремонтно-експлуатаційним комунальним підприємством, суд зазначає, що на підтвердження обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявником долучено: довідку про дебіторську заборгованість, довідку про кредиторську заборгованість та фінансову звітність підприємства за 2024 рік (том 1, а.с. 108-110).
Таким чином суд робить висновок, що Новогуйвинське виробничо житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство долучило до заяви виключно докази, які підтверджують наявність заборгованості боржника перед іншими кредиторами, а також заборгованість боржників перед ним. До того ж зазначені докази, зокрема, довідки про дебіторську та кредиторську заборгованість складені заявником самостійно.
У свою чергу суд враховує, що агресія російської федерації проти України є наслідком негативного отримання доходів не тільки для боржника, а також і для самого кредитора. ТОВ "Газорозподільні мережі України" віднесено до підприємств, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується наказом Міністерства енергетики України № 7 від 09.01.2024 "Про визначення підприємств паливно енергентичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдільності населення в особливий період (Протокол № 8)".
При цьому суд також враховує й довід позивача про те, що у розумінні пп. 13-14 ч.1 ст. 1 Закону України "Про критичну інфраструктуру" позивач відноситься до підприємства критичної інфраструктури, зокрема від безперебійної роботи якого залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами, підприємствами, тощо.
Варто зазначити, що відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786), територія, на якій провадиться господарська діяльність Новогуйвинського виробничо житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства не віднесена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Також відповідач зазначає, що до 06.05.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 існувала заборона стягнення боргу державною виконавчою службою або приватним виконавцем з фізичних осіб, якщо сума боргу не перевищувала 100 000,00 грн. Водночас заявник не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів, які свідчать, що він є стягувачем у виконавчих провадженнях по стягненню коштів з фізичних осіб і наявність постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 є тією обставиною, яка стала причиною невиконання рішення у даній справі.
Обов'язок із доказування в силу ст. 74 ГПК України слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Суд, досліджуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у мотивувальній частині даного судового рішення, враховуючи диспозицію ст. 331 ГПК України, доводи та докази сторін у даній справі, які наявні в матеріалах справи, вважає, що Новогуйвинське виробничо житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство не надало достатніх та належних доказів, які у своїй сукупності надали б суду право зробити висновок про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та як жодних доказів (розрахунків, економічних аналізів, потенційних подій, які стануть позитивним каталізатором для виконання рішення суду) в якості доказів заявник не долучив.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234, 235, 331 ГПК України, господарський суд
Відмовити у задоволенні заяви Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційого комунального підприємства від 23.06.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №906/450/25 позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про стягнення 198634,43 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.
Повний текст ухвали складено: 03.07.2025
Суддя Давидюк В.К.
відправити сторонам через "Електронний суд"